Постанова

від 29.05.2024 по справі 523/19380/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 523/19380/21

провадження № 61-16778св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Монастирною Інгою Олександрівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів: Назарової М. В, Кострицького В. В., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що 28 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір та договір застави транспортного засобу № 11150092000, відповідно до якого вона отримала кредит, який забезпечувався заставою транспортного засобу - автомобілем Lexus LX 470, 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

30 січня 2015 року він на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» (далі - ТОВ «Арма Факторинг») договору відступлення права вимоги, набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором застави транспортного засобу. ТОВ «Арма Факторинг» набуло це право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі - ТОВ «Вердикт Фінанс»), яке в свою чергу набуло це право вимоги від АТ «УкрСиббанк».

Розмір зобов`язання станом на 30 січня 2015 року складав 922 639,02 грн.

Позивач зазначив, що звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення боргу (справа № 523/8010/15-ц).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року було замінено відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року у справі № 523/8010/15-ц, позов ОСОБА_1 задоволено частково. В рахунок погашення боргу за кредитним договором №11150092000 звернуто стягнення на заставне майно - автомобіль Lexus LX 470, 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1 , шляхом визнання права власності на нього. В іншій частині позову відмовлено.

Однак через два роки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на вказане рішення, вважаючи, що вони є спадкоємцями першої черги, а суд першої інстанції помилково залучив як правонаступника померлої ОСОБА_3 її колишнього чоловіка ОСОБА_4 , з яким було розірвано шлюб 21 лютого 2006 року.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2018 року у справі № 523/8010/15-ц, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року було скасоване, та ухвалено нове рішення яким у задоволенні пред`явленого до неналежного відповідача позову було відмовлено.

Він знову звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року у справі 504/3724/17, задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою. Визнано спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою.

ОСОБА_2 в апеляційному порядку оскаржила рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року по справі № 504/3724/17.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що вона постійно проживала з ОСОБА_3 , а відтак в силу статті 1268 ЦК України є такою, що фактично прийняла спадщину. Також вона вказувала про повне виконання боргу, посилаючись на заяву ОСОБА_1 від 02 листопада 2015 року, в якій він підтверджує повне виконання боргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 рокуу справі № 504/3724/17апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року про визнання спадщини відумерлою скасовано, прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 , в тому числі з огляду на те, що борг за кредитним договором №11150092000 сплачено, про що свідчить відповідна заява.

Він, не погодившись із постановою суду в цій частині, подав касаційну скаргу, яку обґрунтував тим, що вказану заяву він зобов`язаний був видати в силу частини четвертої статті 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року по справі № 523/8010/15-ц було звернуто стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності, що зумовлює припинення зобов`язання, однак після подання апеляційної скарги на вказане рішення та відкриття провадження ОСОБА_1 відізвав свою заяву.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року касаційна скарга була задоволена частково. Постанова Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року змінена, виключено з її мотивувальної частини посилання на погашення у повному обсязі боргу за кредитним договором № 11150092000, укладеним 28 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .

Він вчергове звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, треті особи: Держгеокадастр Одеської області, в особі Держгеокадастру Лиманського району Одеської області, Реєстраційна служба Одеської області, в особі Реєстраційної служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області про звернення стягнення на майно (справа №504/2591/18).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року у справі №504/2591/18, позов задоволено. Звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,061 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122783200:02:001:0339 та автомобіль Lexus LX 470, 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1 , шляхом визнання права власності на них.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі №504/2591/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 504/2591/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишено без змін.

Посилаючись на те, що його право грошової вимоги так і не було задоволено, оскільки всі судові рішення були скасовані, а встановлений судами спадкоємець ОСОБА_2 борг у розмірі 922 639,02 грн так і не погасила, ухиляється від виконання своїх зобов`язань та не звертається до нотаріуса за свідоцтвом про право власності на спадкове майно, зокрема, будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , позивач просив суд:

-- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11150092000 від 28 квітня 2007 року, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (правонаступницею якої є ОСОБА_2 ) визначений на підставі частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 2 297 901,16 грн (922 639,02 грн (сума боргу) + 1 189 622,11 грн (інфляційне збільшення) + 185 640,03 грн (штрафні санкції), звернути стягнення на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-- встановити порядок виконання рішення шляхом реалізації житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде визначена в порядку передбаченому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження»;

-- надати дозвіл державному чи приватному виконавцю на звернення стягнення на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 та не оформлений у встановленому законом порядку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №11150092000 від 28 квітня 2007 року, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (правонаступницею якої є ОСОБА_2 ) у розмірі 2 297 901,16 грн, звернуто стягнення на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановлено порядок виконання рішення: шляхом реалізації житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в межах процедури виконавчого провадження, за ціною, що буде визначна в порядку передбаченому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», надавши дозвіл державному чи приватному виконавцю на звернення стягнення на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 , та не оформлений у встановленому законом порядку.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при наявності у складі спадщини нерухомого майна оформлення спадщини є обов`язком, а не правом спадкоємця, тому оцінив дії відповідача, які направлені на ухилення від виконання кредиторських вимог.

Районний суд зазначив, що оскільки ТОВ «Вердикт - Фінанс» правонаступником якого є позивач ОСОБА_1 , звернулося до нотаріальної контори з письмовою претензією до спадкоємців за зобов`язанням спадкодавця ОСОБА_3 , 23 квітня 2012 року, в строк передбачений частиною третьою статті 1281 ЦК України, тому прийшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 15 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на спадкове майно відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд зазначив про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки автомобіль не повернуто власнику, поворот виконання рішення не здійснено, тому вказане не підтверджує про відсутність боргу.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності та не заявлено про його поновлення, а відповідачкою заявлено про застосування строку позовної давності, тому вказане є визначальним для правильного вирішення справи та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд зазначив, що своєчасна реалізація попереднім кредитором свого права вимоги до спадкоємців шляхом звернення до нотаріуса не звільняє такого від обов`язку звернутися до суду в межах строку позовної давності, який починається від часу обізнаності кредитора про спадкоємців боржника, оскільки поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Тому сплив першого має наслідком позбавлення кредитора права вимоги, тобто припинення його цивільного права, а сплив строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову в суді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким змінити рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2021 року в частині розміру заборгованості, у межах якої здійснюється стягнення на 2 018 451,32 грн. В іншій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2021 року залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Монастирною І. О., мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було застосовано строки позовної давності передбачені статтею 257 ЦК України, в порушення пункту 12 Перехідних положень ЦК України щодо продовження вказаних строків на час дії карантину в Україні запровадженого Кабінетом Міністрів України.

Вважає, що апеляційний суд, аналізуючи вимоги про застосування строків позовної давності, не звернув увагу, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

Звертає увагу суду, що після смерті боржника, ним було подано позови про захист свого права, але через дії відповідача достеменно встановити коло спадкоємців вдалося лише 10 вересня 2018 року, оскільки у поведінці відповідача вбачається недобросовісність та направлені дії на ухилення від виконання своїх обов`язків шляхом зловживанням правом.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали

Фактичні обставини, встановлені судами

28 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11150092000 та договір застави транспортного засобу, яким забезпечувався вказаний кредитний договір (том 1, а. с. 14-26).

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 20 квітня 2011 серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 31).

20 квітня 2012 рок між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс-Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12, у тому разі і за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11150092000 від 28 квітня 2007 року (том 2 а. с. 11-18).

20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт-Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12-КВ, за яким відступлено право вимоги у тому числі за договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11150092000 від 28 квітня 2007 року (том 2 а. с. 19-27).

30 січня 2015 року ТОВ «Арма Факторинг» відступило вказане право вимоги ОСОБА_1 , договір № 30-01/15 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іценко О. Г. за реєстровим № 92 (том 1, а. с. 27-29).

Відповідно до пункту 3 договору розмір права вимоги на момент укладення договору складав 922 639,02 грн.

Встановлено, що судами вже розглядалися цивільні справи, які є пов`язані з даною справою.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року (справа № 523/8010/15-ц) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 - спадкоємця ОСОБА_3 , про визнання права власності та про стягнення боргу задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Lexus LX 470», 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (том 1, а. с. 39-41).

Згідно з письмовою заявою ОСОБА_1 від 02 листопада 2015 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г., та зареєстрована в реєстрі за № 413 зобов`язання за кредитним договором, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 виконано у повному обсязі 02 листопада 2015 року (том 1, а. с. 70).

Відповідно до письмової заяви ОСОБА_1 від 25 жовтня 2017 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Несвітайло І. І., та зареєстрована в реєстрі за № 796 «відповідно до частини першої статті 214 ЦК України, ОСОБА_1 цією заявою повідомив, що складену від його імені заяву, посвідчену 02 листопада 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г., за реєстровим номером № 413, про виконання зобов`язань за кредитним договором вважати недійсною, а зобов`язання по вищезазначеному договору вважати невиконаними(а. с 71 т. 1).

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2018 року у справі №523/8010/15-ц заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 - спадкоємця ОСОБА_3 , про визнання права власності та стягнення боргу відмовлено (том 1, а. с. 35-38).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у цивільній справі № 504/2591/18 від 08 листопада 2018 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, треті особи: Держгеокадастр Одеської області, в особі Держагеокадастру Лиманського району Одеської області, Реєстраційна служба Одеської області, в особі Реєстраційної служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області про звернення стягнення на майно. Суд наклав стягнення на майно та визнав право власності на земельну ділянку площею 0,061 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122783200:02:001:0339, та визнав право власності на «Lexus LX 470», 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_3 (том 1, а.с. 49-53 ).

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено (том 1, а. с. 43-48).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року у справі 504/3724/17, задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою. Визнано спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою.

ОСОБА_2 в апеляційному порядку оскаржила рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року по справі № 504/3724/17.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що вона постійно проживала з ОСОБА_3 , а відтак в силу статті 1268 ЦК України є такою, що фактично прийняла спадщину. Також вона вказувала про повне виконання боргу, посилаючись на заяву ОСОБА_1 від 02 листопада 2015 року, в якій він підтверджує повне виконання боргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 рокуу справі № 504/3724/17апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року про визнання спадщини відумерлою скасовано, прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 , в тому числі з огляду на те, що борг за кредитним договором №11150092000 сплачено, про що свідчить відповідна заява.

Позивач, не погодившись із постановою суду в цій частині, подав касаційну скаргу, яку обґрунтував тим, що вказану заяву він зобов`язаний був видати в силу частини четвертої статті 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року по справі № 523/8010/15-ц було звернуто стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності, що зумовлює припинення зобов`язання, однак після подання апеляційної скарги на вказане рішення та відкриття провадження ОСОБА_1 відізвав свою заяву.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року касаційна скарга була задоволена частково. Постанова Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року змінена, виключено з її мотивувальної частини посилання на погашення у повному обсязі боргу за кредитним договором № 11150092000, укладеним 28 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 (том1, а. с. 54-61).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просила суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду, відповідно до статті 257 ЦПК України (том 1, а. с. 94-97).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК України) .

Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк на прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу належного невиконання відповідачем як спадкоємицею боржника ОСОБА_3 зобов`язань, що виникли у неї за життя і право вимоги за якими набув позивач, а також зобов`язань, передбачених статтею 625 ЦК України, що виникли вже після смерті боржника внаслідок зволікання відповідачем з оформленням свідоцтва про право на спадщину за законом та несвоєчасного виконання зобов`язань померлої боржниці.

Предметом спору у цій справі є спадкове майно, а саме:будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на спадщину, на це майно не видавалось. В матеріалах справи міститься заява від 31 жовтня 2017 року яка подана ОСОБА_2 до нотаріальної контори про прийняття спадщини як особи, яка постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, отже, відповідно до частини третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, від якої протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку не відмовлялася.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України вона є спадкоємицею першої черги після смерті своєї матері - боржника ОСОБА_3 .

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя стаття 1296 ЦК України).

Про смерть боржника (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кредитор дізнався 12 квітня 2013 року зі вказаної відповіді Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, а вимоги кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 надіслано нотаріусу 23 квітня 2013 року, що свідчить про дотримання позивачем як правонаступником у кредитних правовідносинах, для якого є обов`язковими всі дії вчинені його попередником, шестимісячного строку, визначеного статтею 1281 ЦК України.

Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що своєчасна реалізація попереднім кредитором свого права вимоги до спадкоємців шляхом звернення до нотаріуса не звільняє такого від обов`язку звернутися до суду в межах строку позовної давності, який починається від часу обізнаності кредитора про спадкоємців боржника.

Відповідач ОСОБА_2 заявила про застосування позовної давності (том 1 а. с. 96).

Проте, як встановлено апеляційним судом ОСОБА_1 дізнався про спадкоємців боржника 10 вересня 2018 року, до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 він звернувся 29 жовтня 2021 року, як вважав апеляційний суд з пропуском позовної давності для звернення до суду, встановленої статтею 257 ЦПК України.

Також встановлено, що судами вже розглядалися цивільні справи, які пов`язані з даною справою.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 01 липня 2023 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказаних вимог закону не врахував, дійшов помилкового висновку про застосування строку позовної давності.

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, підтвердились.

Також, Верховний Суд зазначає, що у справі, яка переглядається, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд висловили висновки щодо обґрунтованості позову, проте при перегляді судового рішення апеляційний суд не встановив дійсний розмір заборгованості у межах якого має бути стягнення на спадкове майно.

За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та є передчасними. Із цих підстав Верховний Суд не може залишити без змін рішення суду першої інстанції, як просить заявник.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до передчасних висновків суду, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущено апеляційним судом, справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Монастирною Інгою Олександрівною, - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 рокускасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець