Постанова

від 29.05.2024 по справі 519/1336/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 519/1336/19

провадження № 61-17134св23

Верховний Суд у складі колегії Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Южненська міська рада Одеської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Южненська державна податкова інспекція Южненського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2019 року Южненська міська рада Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Южненська державна податкова інспекція Южненського управління Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ДФС) в Одеській області, про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючого документу.

Позовна заява мотивована тим, що 01 червня 2005 року між Южненською міською радою Одеської області та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,2300 га, яка розташована в м. Южне, територія Приморського парку, під розміщення молодіжного центру. Строк оренди становив 25 років.

Молодіжний центр «Мілленіум» прийнято в експлуатацію на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію від 15 грудня 2008 року.

24 грудня 2008 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення цього самого молодіжного центру. 29 грудня 2008 року ОСОБА_2 подарувала нежитлові приміщення молодіжного центру своїй доньці ОСОБА_1 , яка в установленому порядку не оформила своє право власності на них.

Позивач зазначав, що 18 червня 2009 року Южненською міською радою Одеської області надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для експлуатації молодіжного центру та надано дозвіл на розірвання з ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки.

13 березня 2012 року між Южненською міською радою Одеської області та ФОП ОСОБА_2 було укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2005 року.

ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки не укладала.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року у справі № 916/617/17 з ФОП ОСОБА_2 на користь Южненської міської ради Одеської області стягнуто збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючого документу за період з 01 вересня 2014 року до 31 серпня 2016 року.

Позивач вказував, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за законом після її смерті має відповідати її спадкоємець - відповідачка ОСОБА_1 .

Позивач вважав, що використання земельної ділянки ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів за період з 01 вересня 2016 року до 31 травня 2018 року позбавило Южненську міську раду Одеської області, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати за можливим договором оренди.

Ураховуючи наведене, Южненська міська рада Одеської області просила суд:

- стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Южненської міської ради Одеської області кошти у розмірі 262 821,33 грн;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року у задоволенні позову Южненської міської ради Одеської області відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять відомостей про своєчасне, у межах строку, встановленого частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, пред`явлення Южненською міською радою своїх претензій (вимог) до ОСОБА_1 Позов до спадкоємця поданий за межами строку, встановленого ЦК України.

Районний суд вважав, що позивач не довів належними та допустимими доказами використання земельної ділянки відповідачем у площі, приблизно 0,8 га. Отже, суд позбавлений можливості перевірити, чи користується відповідач земельною ділянкою лише в межах його об`єкту нерухомого майна або більшою площею, а відтак, чи не ґрунтується на припущеннях встановлення комісією орієнтовної площі для обрахунку збитків.

При цьому суд не погодився із заявленим позивачем розміром стягуваної суми, оскільки у розрахунку збитків за період з 01 січня 2017 року до 03 липня 2017 року, та з 21 грудня 2017 року до 31 грудня 2017 року застосовано витяг з технічної документації за 2017 рік про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, розмір якої становить 6 871 825 грн. Водночас, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22 серпня 2017 року № 677/0/200-17 станом на 01 січня 2017 року оцінка земельної ділянки становить 5 497 460 грн, що, на думку районного суду, істотно відрізняється від розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яку у своєму розрахунку вказав позивач. Крім того , у справі відсутні відомості про користування ОСОБА_1 всією площею земельної ділянки 0,2300 га, оскільки площа нежитлової будівлі належної ОСОБА_1 становить 1 577,9 кв. м, тобто 0,1577 га.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Южненської міської ради Одеської області грошові кошти у розмірі 262 821,33 грн, однак, у межах вартості спадкового майна, за використання земельної ділянки, загальною площею 0,2300 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , під розміщення побудованого молодіжного центру «Мілленіум», без правовстановлюючих документів, за період часу з 01 вересня 2016 року до 31 травня 2018 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 25 листопада 2019 року, а Южненська міська рада Одеської області звернулась до суду з даним позовом 12 грудня 2019 року, тобто через 16 днів після отримання права на вимогу. Позовні вимоги Южненської міської ради Одеської області підлягають задоволенню, оскільки правовідносини виникли між органом місцевого самоврядування і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень статті 1282 ЦК України.

Апеляційний суд вважав безпідставними доводи ОСОБА_3 про те, що в період 2016-2019 років вона сплачувала земельний податок і до неї з боку податкової інспекції немає претензій, оскільки в даному випадку мова йде не про земельний податок, а про плату за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на неї, на користь її власника, яким є Южненська міська рада Одеської області.

Суд апеляційної інстанції відхилив твердження ОСОБА_1 про відсутність доказів користування нею всією площею земельної ділянки у розмірі 0,2300 га, так як площа нежитлової будівлі, належної ОСОБА_1 , становить 1 577,9 кв. м, тобто 0,1577 га, оскільки факт користування земельною ділянкою, яка належить на праві власності Южненській міській раді Одеської області, встановлено вищевказаною постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року.

Крім того, те, що розмір земельної ділянки, яка перебувала в користуванні відповідача ОСОБА_1 , а в теперішній час - у власності, має площу саме 0,2300 га підтверджується як договором оренди земельної ділянки, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та Южненською міською радою Одеської області 23 травня 2005 року, так і договором оренди земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_2 і Южненською міською радою Одеської області від 31 травня 2018 року, а також договором купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 02 лютого 2021 року, укладеного між Южненською територіальною громадою Одеського району Одеської області, в особі Южненської міської ради Одеського району Одеської області.

Збитки за період з 04 липня 2017 року до 21 грудня 2017 року за використання земельної ділянки ОСОБА_2 без правовстановлюючих документів були розраховані за територією 1 400 кв. м.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Южненська міська рада Одеської області 27 грудня 2018 року вже зверталася до суду з ідентичним позовом до ОСОБА_2 19 липня 2019 року судом було відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку зі смертю відповідача.

Вважає, що правонаступництво збитків за поданою позовною заявою за нею, ОСОБА_1 , встановлено не було, зазначений у позовній заяві обов`язок щодо відшкодування збитків ОСОБА_2 не був доведений та встановлений у судовому порядку, тому він не належав спадкодавцеві на момент смерті.

Звертає увагу на те, що позовних вимог про повернення коштів Южненська міська рада Одеської області не пред`являла, правових підстав не наводила.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі № 902/794/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 922/587/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 520/11429/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року Южненська міська рада Одеської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, відтак, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Вказує, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що на підставі вимог частини другої статті 1281 ЦК України Южненська міська рада Одеської області мала право на пред`явлення вимог до ОСОБА_1 в період з 26 листопада 2019 року до 25 травня 2020 року.

Доводи касаційної скарги не містять обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 травня 2005 року між Южненською міською радою Одеської області та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,2300 га, яка розташована в м. Южне, територія Приморського парку під розміщення молодіжного центру. Строк оренди становив 25 років (том 1, а. с. 17-19).

Молодіжний центр «Мілленіум» прийнято в експлуатацію на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію від 15 грудня 2008 року (том 1, а. с. 23-29).

22 квітня 2009 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до Южненської міської ради Одеської області із заявою про переукладання договору оренди земельної ділянки, у зв`язку із переходом права власності на молодіжний центр «Мілленіум».

01 червня 2009 року ФОП ОСОБА_2 надала заяву з проханням переукласти договір оренди землі, мотивуючи прохання переходом права власності на молодіжний центр «Мілленіум» до ФОП ОСОБА_3 на підставі підписаного ними договору дарування нерухомого майна від 29 грудня 2008 року № 504.

За результатами розгляду заяв ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а також документів, що підтверджують перехід права власності на нерухоме майно - молодіжного центру «Мілленіум», Южненською міською радою Одеської області було прийняте рішення від 18 червня 2009 року про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для експлуатації молодіжного центру, та надано дозвіл на розірвання з ФОП ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки (том 1, а. с. 31).

13 березня 2012 року між Южненською міською радою та ФОП ОСОБА_2 була укладена угода про розірвання договору оренди на земельну ділянку від 01 червня 2005 року (том 1, а. с. 32).

Відділом Держкомзему у м. Южне Головного управління Держкомзему в Одеській області зроблено напис на угоді про розірвання договору оренди, що станом на 12 квітня 2012 року інформація в державному реєстрі земель про наявність чинних договорів оренди на дану земельну ділянку відсутня. Проте, ФОП ОСОБА_1 договір оренди землі під розміщення молодіжного центру «Мілленіум» з Южненською міською радою Одеської області укладено не було.

Акт приймання-передачі (повернення) зазначеної земельної ділянки між Южненською міською радою Одеської області та ФОП ОСОБА_2 не підписувався.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 березня 2015 року у справі № 916/5148/14 позов прокурора м. Южне Одеської області в інтересах держави в особі Южненської міської ради Одеської області задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Южненської міської ради Одеської області збитки у розмірі 315 939 гривень 73 копійки.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судові витрати в розмірі 6 318 грн 80 коп.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 липня 2015 року у справі № 916/5148/14 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2015 року у справі № 916/5148/14 залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2015 року у справі № 916/5148/14 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов прокурора м. Южного Одеської області задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРУ ФОП НОМЕР_1 ) на користь Южненської міської ради Одеської області (65481 Одеська область м. Южне, пр-т. Григорівського десанту, 26-А, код ЄДРПОУ 37894235) збитки за період з 12.04.2012 року по 31.08.2014 року в розмірі 355 162 (триста п`ятдесят п`ять тисяч сто шістдесят дві) гривні 24 коп.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ., код ЄДРУ ФОП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач УК у м. Одесі код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) судові витрати в розмірі 7103 (сім тисяч сто три) гривень 24 копійок.

4. В решті позовних вимог (стягненні 21 393,84 грн.) - відмовити.»

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 червня 2017 року у справі № 916/617/17 позовні вимоги Южненської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про стягнення збитків задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Южненської міської ради Одеської області 203 211 грн 47 коп збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та 3 048 грн 17 коп судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 14 червня 2017 року у справі № 916/617/17 задоволено.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14 червня 2017 року у справі № 916/617/17 скасовано частково.

Позовні вимоги Южненської міської ради Одеської області про стягнення 290 404, 81 грн задоволено повністю.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Южненської міської ради Одеської області збитки у розмірі 290 404, 81 грн, 4 356, 07 грн судового збору за подання позовної заяви, 4 791, 68 грн судового збору за апеляційний повторний розгляд рішення.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 14 червня 2017 року у справі № 916/617/17 залишено без змін.

Відповідно до листа від 06 серпня 2018 року № 600/9/15-33 Лиманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (Южненське відділення), ФОП ОСОБА_2 справлялась орендна плата з фізичних осіб за землю за період з 01 вересня 2016 року до 03 липня 2017 року у сумі 46 734, 83 грн, в період з 04 липня 2017 року до 30 травня 2018 року сплачено - 9 325,57 грн (том 1, а. с. 36).

Протоколом № 1 від 11 вересня 2018 року Южненської міської ради Одеської області вирішено затвердити розмір збитків (неодержаного Южненською міською радою Одеської області доходу) внаслідок використання ОСОБА_2 земельної ділянки без правовстановлюючих документів в період з 01 вересня 2016 року до 30 травня 2018 року у розмірі 262 821, 33 грн. (том 1, а. с. 41-44).

ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 25 листопада 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами першою, третьою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що ОСОБА_2 , будучи власником будівлі молодіжного центру, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру права власності на нерухоме майно, використовувала земельну ділянку, на якій розміщений цей молодіжний центр, без будь-якого правовстановлюючого документу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, спадкоємцем після її смерті стала ОСОБА_1 .

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18)).

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку зобов`язання з повернення збитків Южненській міській раді Одеської області допускають правонаступництво, отже, остання правомірно пред`явила вимоги до спадкоємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків. При цьому обов`язки померлої особи (боржника) перейшли до її спадкоємця, тобто відбулася передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Частиною другою статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Встановлено, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 25 листопада 2019 року, а Южненська міська рада Одеської області звернулася до суду із цим позовом 12 грудня 2019 року, тобто у межах строку, визначеного частиною другою статті 1281 ЦК України.

Верховний Суд вважає позовні вимоги Южненської міської ради Одеської області та висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України та статтею 2 Закону України «Про плату за землю» визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 збитки, завдані Южненській міській раді Одеської області, суд апеляційної інстанції взяв до уваги надані позивачем розрахунки. Зокрема, суд врахував, що внаслідок використання ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів площею 2 300 м2 за період з 01 вересня 2016 року до 03 липня 2017 року, площею 1 400 м2 за період з 04 липня 2017 року до 20 грудня 2017 року, площею 2 300 м2 за період з 21 грудня 2017 року до 31 травня 2018 року сума збитків становить 262 821,33 грн. Тобто суми стягнуті за інший період, аніж було стягнуто господарським судом з ФОП ОСОБА_2 .

З такими розрахунками позивача та суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується, підстав для їх перерахунку чи зміни немає.

При цьому Верховний Суд погоджується з апеляційним судом про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 , що в період 2016-2019 років вона платила земельний податок, як підставу відсутності у неї зобов`язання у спірних правовідносинах. Зазначені доводи не стосуються справи, оскільки земельний податок не є платою за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на неї, на користь її власника, яким в даному випадку є Южненська міська рада Одеської області.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Посилання заявника на застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі № 902/794/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 922/587/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 520/11429/17, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду апеляційної інстанції щодо кондикційного характеру спірних правовідносин не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у вказаних постановах.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи є безпідставними та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейського суду з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваній постанові, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець