Рішення

від 27.05.2024 по справі 280/7908/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Справа № 280/7908/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Шаповалова Б.М.,

представника позивача Близнюка А.В.,

представника відповідача Попової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008), в особі представника адвоката Близнюка Андрія Віталійовича (Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008), до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (далі - позивач), в особі представника адвоката Близнюка Андрія Віталійовича, до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в який позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.09.2023 №0001847/5101 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, а саме від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду за березень 2023 р. на суму 19377324,00 грн

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача всі судові витрати, сплачені останнім у зв`язку з розглядом даної справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами (постачальниками товарів, робіт (послуг)): ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП», ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ», ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ», ТОВ «ПРОМТЕХНОСПЛАВ-КР», ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», ТОВ «СПЕЦСЕРВІС Україна», ТОВ «ТІН ІМПЕКС», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ РЕДВУД», ТОВ «ПИ-НКО ЛТД», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГІЛЬДІЯ УКРАЇНСЬКИХ МАШИНОБУДІВНИКІВ», ТОВ «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ», ТОВ «МЕТА-ЛЮКС», ТОВ «РІМОЛ», ТОВ «ПОЛІТЕХНОМЕТ», ТОВ «ФАЗА-НУЛЬ», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РТД», ТОВ «ЮГСИНТЕЗ», ТОВ «ТД УКРСПЕЦМАШ», ТОВ «КИЇВСЬКА ФАБРИКА ПАПЕРОВОЇ ПРОДУКЦІЇ», ТОВ «ІЗОФІКС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНВЕСТИТОР», ТОВ «ЮНІАН ПЛЮС» оскільки, висновки відповідача ґрунтуються лише на аналізі його електронних баз даних, без дослідження усіх первинних документів по ланцюгу постачання, без проведення зустрічних звірок постачальників по ланцюгу постачання або отримання результатів звірок, без проведення виїзних документальних перевірок постачальників по ланцюгу постачання. Зокрема, позивач вважає, що правомірність декларування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується належними первинними документами, які були надані представникам відповідача під час перевірки. У позивача не було підстав сумніватися в легальності контрагентів-постачальників. При цьому, будь-які порушення контрагентами-постачальниками податкового законодавства не можна розглядати, як підставу для виникнення у позивача негативних податкових наслідків. Відсутність у контрагентів-постачальників (виконавців робіт) матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди Позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між Позивачем та його безпосередніми контрагентами-постачальниками. Відповідач в Актах перевірки визнає факт наявність первинних і платіжних документів по операціях із зазначеними контрагентами, при цьому відповідач не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів. Маючи право на податковий кредит позивач сформував його на підставі наявних податкових накладних, які у встановлені законодавством терміни були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентами-постачальниками. Вважає висновки відповідача про завищення позивачем суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) за березень 2023 р. на 19 377 324,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (р. 21) на суму ПДВ 19 377 324,00 грн., є неправомірними та безпідставними.

Ухвалою від 02.10.2023 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 24.10.2023.

19.10.2023 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 20.10.2023 заява представника відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції задоволена.

23.10.2023 від представника позивача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У підготовче засідання 24.10.2023 представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце підготовчого засідання не прибув, в тому числі для участі в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 24.10.2023 підготовче засідання було відкладене на 15.11.2023.

24.10.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, до якого не доданий доказ його надіслання позивачу (акт канцелярії суду від 24.10.2023). В своєму відзиві відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим оскільки прийняте з дотриманням вимог чинного податкового законодавства. Порушення вимог податкового законодавства встановлено внаслідок відображенні в податковій звітності за березень 2023 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення. Відсутність можливості здійснення задекларованих господарських операцій обумовлена недостатністю чисельності працюючих, відсутністю (незначна наявність) основних засобів, відсутністю технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг, відсутністю дозвільних документів (ліцензії, дозволи тощо), неможливістю виробництва ТМЦ, відсутністю фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації тощо. Позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, об`єктивно необхідної для виконання поставок, які були предметом перевірки, контрагенти позивача були учасниками проведення нереальних операцій у правовідносинах з іншими суб`єктами господарювання. Надані позивачем до перевірки акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних господарська операцій: господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучною руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Згідно з наданими до перевірки первинними документами, поданою податковою звітністю, та даними Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено документальне оформлення позивачем нереальних господарських операцій з придбання товарів (послуг), оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (реальний надавач послуг), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до позивача. Просить відмовити у задоволенні позову.

10.11.2023 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 13.11.2023 заява представника відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції задоволена.

Протокольною ухвалою від 15.11.2023 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 28.11.2023.

20.11.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, а 27.11.2023 надійшло клопотання про проведення судово-економічної експертизи.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, про те, що податкове законодавство виключає можливість покладення в обґрунтування висновків про порушення законодавства платником податків за наявності лише інформації про можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про його обізнаність щодо протиправної поведінки його контрагентів-постачальників і злагодженості з ними незаконних дій. Відповідачем не досліджувалася та не зазначалася інформація про наявність/відсутність товарів на складах контрагентів-постачальників та підприємств у попередніх ланках постачання. Відповідачем взагалі не досліджувалися звітні (податкові) періоди (як мінімум три роки і більше) до тієї дати, коли товари були: придбані Позивачем; придбані контрагентами-постачальниками; придбані підприємствами в попередніх ланках ланцюгів постачання. У відповідача відсутні докази про: порушення податкового законодавства безпосередньо контрагентами-постачальниками позивача; порушення податкового законодавства іншими підприємствами, які зазначені відповідачем як підприємства у «попередніх ланках ланцюга»; здійснення або не здійснення відповідних операцій підприємствами, які зазначені відповідачем як підприємства у «попередніх ланках ланцюга»; відношення чисельної кількості різних підприємств у «попередніх ланках ланцюга» до операцій придбання, які здійснювалися між позивачем та його безпосередніми контрагентами-постачальниками; відсутність товарів у контрагентів-постачальників, за період як мінімум три роки (та більше) до тієї дати, коли вони були продані (відвантажені) Позивачу; відсутність товарів у підприємств, які зазначені відповідачем як підприємства у «попередніх ланках ланцюга», за період як мінімум три роки (та більше) до тієї дати, коли вони були продані (відвантажені) контрагентам-постачальникам; про неможливість надання послуг. Також наводить доводи щодо безпідставності тверджень відповідача про необачність позивача у виборі своїх контрагентів. Крім того, зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 04.12.2023.

01.12.2023 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення проти призначення судово-економічної експертизи та додаткові пояснення.

Ухвалою від 04.12.2023 клопотання позивача про призначення у справі експертизи було задоволене, призначено у справі судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинене до одержання Запорізьким окружним адміністративним судом результатів експертизи.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 було скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Матеріали адміністративної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду з Третього апеляційного адміністративного суду 25.03.2024.

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024, ухвалою від 29.03.2024 у справі було призначити підготовче засідання на 10.04.2024.

04.04.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 05.04.2024 заява представника відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції задоволена.

05.04.2024 від відповідача до суду надійшла заява про долучення доказів.

Протокольною ухвалою від 10.04.2024 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 25.04.2024.

16.04.2024 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він наводить аргументи щодо неправомірності проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питання відшкодування суми ПДВ за березень 2023 р. та неправомірності висновків проведених перевірок, за результатами яких складено Акт від 19.06.2023 №645/32-00-51-01-04/00191230 та Акт від 16.08.2023 №858/32-00-51-01-04/00191230, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. За викладених обставин та змісту перевірки (Акт перевірки № 645), контролюючим органом проведена інша перевірка за своїм предметом, ніж та, що була визначена у наказі про її призначення. При цьому, у контролюючого органу відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань «законності декларування заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за березень 2023 р.». Документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року (від 20.04.2023 №9086072826) з урахуванням уточнюючого розрахунку (від 18.05.2023 №9116016284)., є неправомірною та проведеною за відсутності підстав для проведення перевірки, визначених у п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України. Що також свідчить про неправомірність висновків Акту перевірки №645 щодо відсутності права Позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2023 р. та завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.

25.04.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач наводить аргументи щодо підстав для проведення перевірки позивача, зокрема зазначає, що при розрахунку різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду враховується увесь обсяг податкового кредиту, зазначений у рядку 17 декларації, до складу якого входить, у тому числі, сума від`ємного значення попереднього звітного періоду. Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань і податкового кредиту отримано від`ємне значення, то таке від`ємне значення звітного (податкового) періоду може бути, зокрема, заявлене до бюджетного відшкодування або зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. В ході проведення перевірки законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість перевіряються в тому числі і суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Протокольною ухвалою від 25.04.2024 було закрите підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 09.05.2024.

У судове засідання 09.05.2024 представник відповідача, повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надійшло.

Протокольною ухвалою від 09.05.2024 у судове засідання було відкладене на 27.05.2024.

У судовому засіданні 27.05.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 27.05.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, судом встановлено наступне.

Наказом відповідача від 18.05.2023 №117-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Запоріжсталь» (код за ЄДРПОУ 00191230)», на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, була призначена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з 23.05.2023 тривалістю 15 робочих днів. Перевірка призначена з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року (№ 9086072826 від 20.04.2023) з урахуванням уточнюючого розрахунку.

В період з 23.05.2023 по 12.06.2023 відповідачем була проведена зазначена документальна перевірка за наслідками якої було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 19.06.2023 № 645/32-00-51-01-04/00191230 (далі Акт №645).

За висновками Акту №645 відповідачем встановлено порушення позивачем:

пп. в) п. 200.14 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової виїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 р. (з урахуванням уточнюючого розрахунку) на загальну суму 152 269 590,00 грн.;

п.п. 192.1 ст. 192, пп.«а» п. 198.1, абз.1-3 п. 198.2, абз.1,2 п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст. 201 ПК України, пп. 1 п.4 та пп. 3 п.4, п.5 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016р. за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), внаслідок якого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) на 19 377 324,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (р. 21) на суму ПДВ 19 377 324,00 грн.

Позивачем було подано відповідачу заперечення № 08/2018413 від 05.07.2023 на Акт №645 щодо незгоди з висновками перевірки та необхідності скасування висновків Акту №645.

За наслідками розгляду заперечень позивача наказом відповідача від 20.07.2023 №177-п була призначена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з 26.07.2023 тривалістю 15 календарних днів, з метою дослідження фактів викладених у запереченнях позивача від 05.07.2023 № 08/2018413.

В період з 26.07.2023 по 15.08.2023 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання дослідження фактів, викладених у запереченні позивача від 05.07.2023 № 08/2018413 (вх. від 07.07.2023 № 4918/6) до Акту №645.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 16.08.2023 №858/32-00-51-01-04/00191230 (далі - Акт №858) з висновком про порушення платником податків пп. 192.1 ст. 192, пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст.200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, пп. 1 п. 4 та пп. 3 п. 4, п. 5 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 р. за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), внаслідок якого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) на 19377324,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (р. 21) на суму ПДВ 19377324,00 грн.

При цьому Акт №858 не містить висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за березень 2023 року, навпаки, на стор. 10 Акту №858 міститься висновок про наявність у позивача права отримання задекларованої суми 152269590 грн.

На підставі Акту №858 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2023 №0001847/5101, яким за порушення пп. 192.1 ст. 192, пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст.200, п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за березень 2023 року №9086072826 від 20.04.2023 з урахуванням уточнюючого розрахунку №9116016284 від 18.05.2023 на суму 19377324,00 грн.

З Акту №645 та Акту №858, а також заяв по суті справи поданих учасниками справи вбачається, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладений висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами (постачальниками товарів, робіт (послуг)): ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП», ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ», ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ», ТОВ «ПРОМТЕХНОСПЛАВ-КР», ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», ТОВ «СПЕЦСЕРВІС Україна», ТОВ «ТІН ІМПЕКС», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ РЕДВУД», ТОВ «ПИ-НКО ЛТД», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГІЛЬДІЯ УКРАЇНСЬКИХ МАШИНОБУДІВНИКІВ», ТОВ «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ», ТОВ «МЕТА-ЛЮКС», ТОВ «РІМОЛ», ТОВ «ПОЛІТЕХНОМЕТ», ТОВ «ФАЗА-НУЛЬ», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РТД», ТОВ «ЮГСИНТЕЗ», ТОВ «ТД УКРСПЕЦМАШ», ТОВ «КИЇВСЬКА ФАБРИКА ПАПЕРОВОЇ ПРОДУКЦІЇ», ТОВ «ІЗОФІКС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНВЕСТИТОР», ТОВ «ЮНІАН ПЛЮС».

Позивач не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду із цим позовом.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Однією з підстав звернення до суду з цим позовом є твердження позивача про протиправність призначення перевірки за наслідками якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Щодо цього суд зазначає наступне.

Нормативним обґрунтуванням наказу відповідача про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 18.05.2023 №117-п є норми пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

а) камеральних перевірок;

б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів);

в) фактичних перевірок.

Камеральні податкові перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків до них за звітні податкові періоди:

лютий, березень, квітень, травень 2022 року - розпочинаються на наступний день після 20 липня 2022 року та завершуються не пізніше 20 вересня 2022 року;

червень, липень 2022 року - розпочинаються на наступний день після 20 серпня 2022 року та завершуються не пізніше 20 жовтня 2022 року.

Подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні податкові періоди до лютого 2022 року перевіряються у строк, визначений цим пунктом для звітного періоду, на який припадає день подання такого уточнюючого розрахунку.

Документальні позапланові перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності під час проведення перевірок безпечного:

доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування такими платниками податків;

доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншої інформації, пов`язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом;

проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Документальні позапланові перевірки за зверненням платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, поновлюються та закінчуються протягом 60 днів з дня, наступного за днем набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану». Такі перевірки поновлюються на невикористаний строк.

Документальні позапланові перевірки, які були розпочаті на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2, 78.1.7, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які проводять господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів), але не можуть бути завершені у зв`язку з виникненням обставин, зазначених у цьому підпункті, можуть бути зупинені до завершення дії таких обставин та/або усунення перешкод щодо проведення перевірки за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке оформлюється наказом, копія якого надсилається платнику податків до електронного кабінету платника податків з одночасним надісланням на електронну адресу (адреси) платника податків інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету. Таке зупинення перериває перебіг строку проведення перевірки.

Документальні позапланові перевірки з підстав, визначених підпунктами 78.1.5, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, поновлюються на невикористаний строк.

Документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

З норми пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України вбачаються дві підстави для призначення документальної позапланової перевірки:

платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу,

та/або платником подано декларацію з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

При цьому такі підстави можуть застосовуватися як разом так і окремо.

В даному випадку наказ відповідача від 18.05.2023 №117-п та фактичні обставини справи свідчать про те, що перевірку позивача було призначено у зв`язку з поданням ним декларації з ПДВ за березень 2023 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктами 76.1-76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

76.2. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

76.3. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на наступні обставини:

В Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр відшкодування ПДВ), розміщеному на сайті Міністерства фінансів України, по декларації позивача за №9086072826 щодо заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 152269590,00 грн. міститься наступна інформація:

- дата подання заяви (дата включення інформації до реєстру) - 20.04.2023;

- дата початку проведення камеральної перевірки даних декларації - 21.04.2023;

- дата закінчення проведення камеральної перевірки даних декларації - 18.05.2023;

- дата початку проведення документальної перевірки даних декларації - 26.07.2023;

- дата закінчення проведення документальної перевірки даних декларації - 15.08.2023;

- дата складання акта перевірки даних декларації - 19.06.2023;

- узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням результатів перевірок 152269590,00;

- дата узгодження органом ДПС суми бюджетного відшкодування - 16.08.2023;

- дата закінчення граничного терміну проведення камеральної перевірки - 21.05.2023;

- дата закінчення граничного терміну проведення документальної перевірки - 20.06.2023;

- дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку - 23.08.2023;

- сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку 152269590,00.

Через наведене позивач вважає, що за даними Реєстру відшкодування ПДВ, декларація позивача за №9086072826 перевірялася відповідача з питань «законності декларування заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ у розмірі 152269590,00 грн.» як камеральною перевіркою, так і документальною перевіркою, що повністю суперечить цілям (предмету) проведеної перевірки щодо «законності декларування від`ємного значення ПДВ», за результатами якої складено Акт перевірки № 645.

Вважає, що інформація Реєстру відшкодування ПДВ свідчить про те, що в порушення вимог Податкового кодексу України відповідач проводив перевірку позивача (Акт №645) насамперед з метою перевірки «законності декларування заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ у розмірі 152269590,00 грн».

Суд зазначає, що наказ відповідача від 18.05.2023 №117-п дійсно не містить інформацію про проведення відповідачем перевірки позивача з питання законності декларування заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ у розмірі 152269590,00 грн. Проте, з Акту №645 вбачається, що відповідач вийшов за межі предмета перевірки, визначеного зазначеним наказом, виснував про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової виїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 р. (з урахуванням уточнюючого розрахунку) на загальну суму 152 269 590,00 грн.

Разом з тим, Актом №858 підтверджене право позивача на таке бюджетне відшкодування.

В свою чергу твердження представника позивача про те, що єдиною метою перевірки позивача було дослідження питання правомірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2023 року очевидно не відповідає обставинам справи, оскільки за наслідками такої перевірки прийняте оскаржуване рішення, яке відповідає предмету перевірки, визначеному наказом відповідача від 18.05.2023 №117-п, а також не суперечить наказу відповідача від 20.07.2023 №177-п, також за наслідками перевірки не приймалось податкове повідомлення-рішення щодо заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування.

Тобто, протиправність проведення відповідачем перевірки законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість (очевидний вихід за межі предмета перевірки, визначеного наказом відповідача від 18.05.2023 №117-п) не є свідченням того, що перевірка позивача щодо задекларованого в березні 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, є неправомірною, оскільки така перевірка визначена наказом відповідача від 18.05.2023 №117-п, тобто перевірка цього питання проведена відповідно до зазначеного наказу.

Крім того, в даному випадку позивачем не оскаржується несвоєчасність здійснення йому бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2023 року.

З наведених підстав суд відхиляє твердження позивача про протиправність проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої складено Акт №645 та Акт №858, оскільки таке твердження виходить за межі предмета спору по даній справі.

Разом з тим, суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі Акту №858, а не Акту №645.

Щодо суті порушень, які ставляться в провину позивачу, суд зазначає наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтоване нормами пп. 192.1 ст. 192, пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст.200, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

За приписами пп. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Суд наголошує, що в обґрунтування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як на підставу для його прийняття, відповідач зазначив лише Акт №858 та не містить такої підстави для його прийняття як Акт №645.

Зі змісту Акту №858 (п. 3.2 його описової частини) вбачається, що в ньому відсутній будь-який аналіз взаємовідносин позивача із його контрагентами (висвітлений лише факт відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ податкового кредиту, сформованого по операціях з 22 контрагентами, та наведені норми податкового законодавства, проте відсутній виклад фактичних обставин, які стали підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства). Тобто, відповідач виснував про порушення позивачем вимог податкового законодавства без повного та всебічного дослідження взаємовідносин позивача із зазначеними 22 контрагентами, оскільки Акт №858, який є єдиною підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не містить будь-яких фактичних даних по таких взаємовідносинах (договори, їх предмет, обсяги постачання та оплати, документальне оформлення таких операцій, зазначення ненаданих до перевірки документів, з яких причин такі операції є нереальними).

Відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке ґрунтується виключно на Акті №858, є необґрунтованим, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним.

Разом з тим, з метою повного та всебічного розгляду даної справи, суд вважає за необхідне дослідити обґрунтованість висновків Акту №645, який хоча й не став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, проте був складений відповідачем під час здійснення заходів контролю, зокрема встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту за березень 2023 року.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону №996-ХІV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. При цьому порядок та умови формування податкового кредиту визначені ст.198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів, робіт (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товарів, робіт (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару, робіт (послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів, робіт (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2019 у справі №808/3412/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Господарські операції позивача з придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів за відповідні звітні періоди підтверджуються договірними документами, первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, іншими документами, які долучено до матеріалів справи.

1. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» до матеріалів справи надано: договори: № 20/2022/603 від 09.02.2022, № 20/2023/683 від 24.02.2023 з специфікаціями та додатковою угодою; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, коригувальні рахунки, коригувальні видаткові накладні, платіжні інструкції, рахунки- фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти списання ТМЦ, залізничні накладні, товарно-транспортні накладні, паспорта якості, картки вимірювань, оборотні-сальдові відомості за періоди: з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, на 572 арк.

2. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/1251 від 10.05.2022 з специфікаціями та додатковою угодою; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, рахунки, видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, пакувальний лист, акти списання ТМЦ, сертифікати якості, оборотні-сальдові відомості за періоди: з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 71 арк.

3. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/2423 від 03.10.2022 з специфікаціями та додатковою угодою; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкова накладна, платіжна інструкція, оборотна-сальдова відомість за період з 01.02.2023 р. по 28.02.2023 p., на 21 арк.

4. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ПРОМТЕХНОСПЛАВ-КР" до матеріалів справи надано: договір № 20/2019/5426 від 13.11.2019 з специфікаціями та додатковими угодами; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, рахунки, видаткові накладні, прибуткові ордери, накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, акти списання ТМЦ, оборотні-сальдові відомості за періоди: з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, на 65 арк.

5. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "АСКОМ СЕРВІС" до матеріалів справи надано: договори: № 20/2022/1372 від 01.07.2022, № 20/2022/1960 від 01.09.2022 з додатками, додатковими угодами та додатками до додаткових угод; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, рахунки-фактури, рахунки, акти надання послуг, звіт про активність перепусток за період з 01.01.2023 по 31.03.2023, оборотні- сальдові відомості за періоди: з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 188 арк..

6. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/1704 від 06.07.2022 з специфікаціями; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, рахунки, видаткові накладні, прибуткові ордери, експрес-накладні Нова Пошта, акти на фактично використані матеріали, сертифікати якості, оборотні-сальдові відомості за періоди: з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 40 арк.

7. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ТІН ІМПЕКС" до матеріалів справи надано: договір № 20/2023/876 від 09.03.2023 з специфікацією; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкова накладна, платіжна інструкція, рахунок, видаткова накладна, сертифікати якості, товарно-транспортна накладна, оборотна-сальдова відомість за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 20 арк.

8. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ РЕДВУД" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/2935 від 10.12.2022 з специфікаціями та додатками до специфікацій; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних, платіжні інструкції, рахунки-фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, листи щодо сертифікації КТЗ та обладнання, акти на фактично використані матеріали, акти списання ТМЦ, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, оборотні-сальдові відомості за періоди: з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 289 арк.

9. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ПИ-НКО ЛТД" до матеріалів справи надано: договір № 20/2021/5271 від 17.12.2021 з додатком, специфікаціями, додатками до специфікацій, протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей до договору та додатковою угодою; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних, платіжні інструкції, рахунки-фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти списання ТМЦ, залізничні накладні, сертифікати якості, оборотні-сальдові відомості за періоди: з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 94 арк.

10. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ГІЛЬДІЯ УКРАЇНСЬКИХ МАШИНОБУДІВНИКІВ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/2222 від 06.09.2022 з специфікаціями та додатковою угодою; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно- транспортні накладні, сертифікати, акти на фактично використані матеріали, акт на передачу матеріалів, оборотні-сальдові відомості за періоди: з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, на 166 арк.

11. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2023/116 від 01.02.2023 з додатками; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкова накладна, платіжна інструкція, рахунок-фактура, акт надання послуг, звіт про активність перепусток за період з 01.01.2023 по 31.01.2023, оборотна-сальдова відомість за період з 01.02.2023 по 28.02.2023, на 89 арк.

12. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "МЕТА-ЛЮКС" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/2309 від 17.09.2022 з специфікаціями; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, на 19 арк.

13. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "РІМОЛ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/1559 від 20.06.2022 з специфікаціями; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, рахунки, видаткові накладні, прибуткові ордери, експрес-накладні Нова Пошта, акти списання ТМЦ, паспорта якості, оборотна-сальдова відомість за період з 01.02.2023 по 28.02.2023, на 43 арк.

14. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ПОЛІТЕХНОМЕТ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2023/148 від 13.01.2023 з специфікацією; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкова накладна, платіжна інструкція, на 10 арк.

15. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ФАЗА-НУЛЬ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/1519 від 13.06.2022 з специфікаціями та додатковими угодами; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, рахунки, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти на фактично використані матеріали, акт списання ТМЦ, накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, паспорт, висновок, декларації про відповідність, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікат відповідності з додатком до нього, оборотна-сальдова відомість за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, на 158 арк.

16. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РТД" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/2462 від 07.10.2022 з специфікаціями; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкова накладна, платіжна інструкція, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти на фактично використані матеріали, товарно-транспортна накладна, звіт щодо контролю якості, акти списання ТМЦ, накладні-вимоги, накладні-вимоги на внутрішнє переміщення ТМЦ, оборотна-сальдова відомість за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, на 65 арк.

17. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ЮГСИНТЕЗ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2021/4990 від 03.12.2021 з додатком, специфікаціями та додатковими угодами; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, видаткові накладні, прибуткові ордери, експрес-накладні Нова Пошта, акт на фактично використані матеріали, товарно-транспортні накладні, акти списання ТМЦ, паспорта, додатки до паспортів, сертифікати якості, сертифікати, оборотні-сальдові відомості за періоди: з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 377 арк.

18. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ТД УКРСПЕЦМАШ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2023/540 від 14.02.2023 з специфікацією; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкова накладна, платіжна інструкція, рахунок, видаткові накладні, прибуткові ордери, експрес-накладні Нова Пошта, гарантійні листи, акти на фактично використані матеріали, акт списання ТМЦ, оборотна-сальдова відомість за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 31 арк.

19. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "КИЇВСЬКА ФАБРИКА ПАПЕРОВОЇ ПРОДУКЦІЇ" до матеріалів справи надано: договір № 20/2023/436 від 09.02.2023 з специфікаціями; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, видаткові накладні, прибуткові ордери, сертифікат якості, експрес-накладна Нова Пошта, накладні-вимоги, акти списання ТМЦ, оборотна-сальдова відомість за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 126 арк.

20. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНВЕСТИТОР" до матеріалів справи надано: договір № 20/2021/798 від 15.02.2021 з додатком, специфікаціями та додатковими угодами; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, платіжні інструкції, видаткові накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, акти на фактично використані матеріали, гарантійний лист, сертифікат, сертифікат відповідності, експрес-накладні Нова Пошта, оборотна-сальдова відомість за період з 01.01.2023 по 31.01.2023, на 109 арк.

21. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ІЗОФІКС" до матеріалів справи надано: договір № 20/2022/1864 від 19.07.2022 з додатком та специфікаціями; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних, платіжні інструкції, видаткові накладні, рахунки, прибуткові ордери, акти на фактично використані матеріали, акти списання ТМЦ, акти, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості, накладна, довіреність, оборотні-сальдові відомості за періоди: з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.03.2023 по 31.03.2023, на 130 арк.

22. На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ЮНІАН ПЛЮС" до матеріалів справи надано: лист про поставку ресурсів № 20/2022/3094 від 30.12.2022; документи податкового та бухгалтерського обліку: податкова накладна, платіжна інструкція, рахунок, видаткова накладна, прибутковий ордер, акти списання ТМЦ, акт, сертифікати якості, експрес-накладна Нова Пошта, оборотна-сальдова відомість за період з 01.01.2023 по 31.01.2023, на 20 арк.

Документами позивача підтверджується: реальність операцій позивача щодо придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів; оприбуткування придбаних товарів та їх використання у господарській діяльності позивача; виконання робіт контрагентами; рух товарів (активів) у процесі здійснення господарських операцій придбання (реальні зміни майнового стану позивача); достовірність відображення операцій придбання товарів та послуг у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Договори, укладені між Позивачем та контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавалися, у повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства щодо їхнього змісту, положення договорів не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушують будь-чиїх прав, є дійсними у відповідності до приписів чинного законодавства.

Виконання договорів щодо поставок товарів та виконання робіт підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами.

Оприбуткування та використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у вищезазначених контрагентів товарів підтверджується документамии, які містяться в матеріалах справи.

У відповіді на відзив позивача наведено детальні обґрунтування та надано докази, якими підтверджується належна обачність позивача щодо вибору контрагентів (постачальників товарів, робіт (послуг)). Як зазначає позивач, він підходить до вибору контрагентів (постачальників товарів, робіт (послуг)) з обачністю та здійснює всі доступні заходи для перевірки благонадійності, можливості виконання взятих на себе зобов`язань по договору, платоспроможності, наявності трудових та матеріальних ресурсів, реєстрації у відповідних реєстрах України і відповідності діяльності контрагентів вимогам законів України. Контрагенти перевіряються позивачем на підставі аналізу інформації, розміщеної на офіційних сайтах державних органів, у тому числі згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників податку на додану вартість (доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної податкової служби України). Крім того, як свідчать матеріали справи, на підприємстві позивача вибір контрагентів супроводжується тендерною процедурою, про що свідчать надані позивачем протоколи тендерного комітету, додатки до протоколів, конкурентні листи, тощо.

Крім того, реальність господарських операцій позивача з придбання товарів, робіт (послуг) у зазначених контрагентів за відповідний звітний період не спростовані актами (довідками) територіальних органів Державної податкової служби України про результати зустрічних звірок контрагентів (платників податків) чи їх перевірок, відповідачем не надано суду таких доказів, через їх відсутність.

Таким чином, фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (постачальниками товарів, робіт (послуг)): ТОВ "ЗАПОРІЖПРОМГРУП" (код ЄДРПОУ 39244943), ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" (код ЄДРПОУ 25611992), ТОВ "ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 36358862), ТОВ "ПРОМТЕХНОСПЛАВ-КР" (код ЄДРПОУ 41398184), ТОВ "АСКОМ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 34561966), ТОВ "СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 41599113), ТОВ "ТІН ІМПЕКС" (код ЄДРПОУ 30190273), ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ РЕДВУД" (код ЄДРПОУ 39643477), ТОВ "ПИ-НКО ЛТД" (код ЄДРПОУ 32638696), ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ГІЛЬДІЯ УКРАЇНСЬКИХ МАШИНОБУДІВНИКІВ" (код ЄДРПОУ 37133756), ТОВ "ІМПУЛЬС-КОМПАНГ (код ЄДРПОУ 39318031), ТОВ "МЕТА-ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 37050701), ТОВ "РІМОЛ" (код ЄДРПОУ 36592205), ТОВ "ПОЛІТЕХНОМЕТ" (код ЄДРПОУ 37834548), ТОВ "ФАЗА-НУЛЬ" (код ЄДРПОУ 41841100), ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РТД" (код ЄДРПОУ 34409800), ТОВ "ЮГСИНТЕЗ" (код ЄДРПОУ 32990002), ТОВ "ТД УКРСПЕЦМАШ" (код ЄДРПОУ 42170627), ТОВ "КИЇВСЬКА ФАБРИКА ПАПЕРОВОЇ ПРОДУКЦІЇ" (код ЄДРПОУ 36852194), ТОВ "ІЗОФІКС" (код ЄДРПОУ 44641136), ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНВЕСТИТОР" (код ЄДРПОУ 20197565), ТОВ "ЮНІАН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 44643201) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Правомірність декларування позивачем податкового кредиту з ПДВ підтверджується податковими накладними та розрахунками коригування до них, складеними контрагентами (постачальниками товарів, робіт (послуг)), які містяться в матеріалах справи. Усі податкові накладні та розрахунки коригувань були складені та зареєстровані контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не спростовується відповідачем, та відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України є для позивача достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Зокрема, прийняття Державною податковою службою України податкових накладних та розрахунків коригувань до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та не застосування контролюючим органом порядку зупинення реєстрації або відмови у реєстрації цих податкових накладних та розрахунків коригувань свідчить про відсутність правових підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит за відповідними господарськими операціями.

Як зазначалося вище, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність декларування позивачем податкового кредиту з ПДВ підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів про те, що господарські операції позивача не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Відповідачем не було спростовано обставин з отримання та оприбуткування товарів, виконання робіт та їх подальшого використання у господарській діяльності та оподатковуваних операціях позивача. Відповідачем не встановлено та документально не підтверджено обставин щодо відсутності товарів на складах контрагентів (постачальників товарів) та неможливість здійснення останніми поставок товарів позивачу. Відповідачем не встановлено та не доведено виникнення втрат бюджету та/або отримання позивачем податкової вигоди (надмірних коштів, неправомірної вигоди) при здійсненні операцій придбання у контрагентів товарів та послуг, у тому числі не виявлено участі позивача в схемах (операціях) щодо ухилення від сплати податків. Відповідачем також не доведено, не надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про його обізнаність щодо протиправної поведінки інших платників податків.

Висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства зроблені спираючись лише на аналіз своїх електронних баз даних, без дослідження: усіх первинних документів по ланцюгу постачання; обставин про можливість або неможливість поставки товарів та надання робіт (послуг); наявності або відсутності товарів у контрагентів та інших підприємств по ланцюгу постачання, без отримання результатів або проведення зустрічних звірок та виїзних документальних перевірок контрагентів та інших підприємств по ланцюгу постачання. Зокрема, відповідач робить висновки, що позивач, як кінцевий покупець товарів, завищив податковий кредит з ПДВ. Проте, вказані висновки спростовуються наданими позивачем до суду доказами.

Відповідачем не зазначено в Акті №645, які саме порушення податкового законодавства були допущені контрагентами та іншими підприємствами по ланцюгу постачання, та якими документальними доказами це підтверджується.

В матеріалах справи відсутні посилання та докази відповідача щодо: несплати контрагентами (постачальниками товарів, робіт (послуг)) до бюджету сум ПДВ; складання актів документальних перевірок контрагентів, якими виявлено порушення вимог податкового законодавства. При цьому, відповідно до абз.2 п.п.86.7.5 п.86.7 ст.86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу. Таким чином, навіть при проведенні перевірок контрагентів та дослідженні їх первинної документації, обставини актів перевірок відносно цих контрагентів можуть бути покладені в обґрунтування висновків щодо порушення податкового законодавства позивачем, лише після прийняття податкових повідомлень-рішень по таким контрагентам.

Відповідачем не надано належних доказів того, що з метою постачання товарів, робіт (послуг) для позивача контрагентами (постачальниками) було задіяно по ланцюгу постачання саме ті підприємства, які зазначаються відповідачем в Акті №645.

Суд звертає увагу на не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів та інших ресурсів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постановах від 21.12.2018 у справі №805/2030/16-а, від 21.12.2018 у справі №826/5774/17, від 20.12.2018 у справі №826/9632/16, від 20.12.2018 у справі №815/4992/16, від 20.12.2018 у справі №820/2946/18 та від 20.12.2018 у справі №818/770/17.

Доводи відповідача щодо недоліків первинних документів або їх відсутність як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортні накладні не є обов`язковими документами при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже недоліки у товарно-транспортних накладних не можуть бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених позивачем з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постановах від 09.04.2019 у справі №2340/4021/18, від 25.06.2019 у справі №825/501/15-а, від 03.09.2019 у справі №810/3436/15, від 05.09.2019 у справі №805/187/16-а, від 05.01.2021 у справі №820/1124/17.

Посилання контролюючого органу щодо відсутності необхідної кількості виробничих, складських і трудових ресурсів у контрагентів в об`ємі, необхідному для виконання договорів є необґрунтованим, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду у справах від 24.01.2019 у справі №810/2741/17, від 11.06.2019 у справі №825/2387/18, від 19.01.2022 у справі №400/4009/19, від 09.02.2022 у справі №640/9476/19.

При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Також, слід звернути увагу й враховує, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду (постанови від 16.07.2019 у справі № 805/686/17-а, від 12.07.2019 у справі № 808/109/18, від 09.07.2019 у справі № 810/1762/16, від 03.02.2022 у справі №640/11220/20) самостійно наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування податкового та бухгалтерського обліку. Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №804/887/17.

Відповідачем не доведено, що внаслідок проведення спірних господарських операцій позивач мав намір одержати економічний ефект господарської діяльності та прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету ПДВ, декларування від`ємного значення з ПДВ (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не спростовано обставин з отримання та оприбуткування товарів, виконання робіт та їх подальшого використання у господарській діяльності та оподатковуваних операціях позивача, як і не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з його контрагентами.

Таким чином, наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, придбані товари, виконані роботи використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами податкового та бухгалтерського обліку, спричинили реальні зміни майнового стану позивача та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Разом з цим, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства базуються на податковій інформації, сформованій за результатами аналізу загальної інформації з комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДПС України, яка сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд, ураховуючи вище наведе, а також правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 14.08.2018 у справі №815/3479/17, від 22.09.2021 у справі №826/6155/17, від 01.04.2021 у справі №820/5471/16, від 03.02.2022 у справі №640/11220/20 зазначає, що не є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, лише інформація з баз даних контролюючого органу, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також пеню.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій постачання товарів, робіт (послуг). Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій та про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в Акті №645 щодо безтоварності (нереальності) господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час судового розгляду справи. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

У свою чергу господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, складання первинних документів та проведення господарських операцій контрагенти позивача мали необхідний обсяг правосуб`єктності.

Щодо доводів відповідача про наявність взаємозв`язку між правом платника податку на декларування податкового кредиту з ПДВ та його обізнаністю щодо господарської діяльності контрагента (постачальника товарів, робіт (послуг)) та інших підприємств по ланцюгу постачання, невиконання ними своїх податкових зобов`язань, розумності та обачливості при виборі контрагента, обґрунтування мотивів вибору контрагента, врахування інформації та обставин по ланцюгу постачання, тощо, суд зазначає наступне.

ПК України не передбачає обов`язку платника податку для підтвердження свого права на декларування податкового кредиту з ПДВ, бути обізнаним щодо вищезазначених обставин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 в пункті 97 зазначила, що спираючись на правові позиції Верховного Суду в постановах від 18.12.2018 у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 у справі №809/2918/13-а, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 101-102 вказала, що немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Суд зазначає, що відповідно до вимог податкового законодавства контролюючий орган наділений широким колом прав та повноважень для здійснення податкового контролю платників податків та визначення їх добросовісності.

Так, згідно ст.20 ПК України контролюючим органам надано право, передбачене, зокрема: пунктом 20.1.3. - отримувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів інформацію, довідки, документи, матеріали щодо платників податків; пунктом 20.1.4. - отримувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів інформацію, довідки, документи, матеріали щодо платників податків; пунктом 20.1.9. - вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю; пунктом 20.1.13. - доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу; пунктом 20.1.14. - у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів; пунктом 20.1.17. - залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, застосовувати під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, фотозйомку та відеозапис.

Відповідно до п.19-1.1.1., 19-1.1.2., 19-1.1.3. ст.19-1 ПК України, контролюючі органи: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; надають адміністративні послуги платникам податків, зборів, платежів.

Відповідно до п.19-1.1.7., 19-1.1.8., 19-1.1.9. ст.19-1 ПК України, контролюючі органи: реєструють та ведуть облік платників податків, платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків; забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.

Таким чином, вимоги контролюючого органу до платника податку про: необхідність попереднього дослідження господарської діяльності контрагента (постачальника товарів, робіт (послуг)) та інших підприємств по ланцюгу постачання; вчинення інших додаткових дій для підтвердження права на декларування податкового кредиту з ПДВ суперечать положенням діючого законодавства.

Стосовно аргументів відповідача про вчинення позивачем умисного податкового правопорушення, суд зазначає таке.

Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно приписам п.112.1. ст.112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.112.2. ст.112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Враховуючі наведені законодавчі приписи та встановлені обставини, суд вважає не доведеними висновки Акту №645 та Акту №858 про те, що договори (угоди), укладені між позивачем та переліченими вище контрагентами щодо придбання товарів/послуг (робіт) спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування з ПДВ, та не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети у зв`язку з обізнаністю підприємства з усіма ключовими моментами на кожному етапі постачання/продажу.

Так, на підтвердження наведеного висновку відповідач не надав доказів того, що договори укладені позивачем, були удаваними, укладеними цілеспрямовано та з єдиною метою отримання виключно відшкодування ПДВ та/або формування податкового кредиту з ПДВ, тобто без мети отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт (послуг). Навпаки, згідно змісту зазначених актів перевірки відповідач не спростовував фактичне отримання позивачем від контрагентів товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт (послуг). Не доведена відповідачем і обставина щодо відсутності розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети для укладення позивачем договорів з контрагентами, тобто відсутності необхідності придбання для господарської діяльності позивача визначених в договорах товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг). Також, відповідач не надав доказів обізнаності позивача з діяльністю контрагентів по ланцюгу постачання. Отже, позиція відповідача про те, що позивачем придбано товари/послуги (роботи) з метою зменшення бази оподаткування з ПДВ та здійснено документальне оформлення господарських операцій без фактичного руху активів, не підтверджена належними та допустимими доказами та спростовується документами, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та безпідставним, через не доведеність відповідачем власної позиції про здійснення позивачем безтоварних (нереальних) господарських операцій з придбання товарів, робіт (послуг) у вище перелічених контрагентів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої та третьої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем судового збору в розмірі 26840,00 грн, які належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008), в особі представника адвоката Близнюка Андрія Віталійовича (Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008), до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.09.2023 №0001847/5101 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року на суму 19377324,00 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати по сплаті судового збору в розмірі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.06.2024.

СуддяР.В. Кисіль