Рішення

від 05.06.2024 по справі 640/20190/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року № 640/20190/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш Компані» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш Компані» (далі також ТОВ «Юніверсал Фіш Компані», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці (далі також відповідач), в якому просить скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100410/2020/00051.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2020 року декларантом ТОВ «Юніверсал Фіш Компані» за митною декларацією № UA100410/2020/218770 було подано до відділу митного оформлення № 5 митного поста «Київ-Східний» для митного оформлення товар (ОКУНЬ МОРСЬКИЙ МОРОЖЕНИЙ), який було придбано згідно контракту від 15 січня 2015 року №15/01/15 з ICE FRESH SEAFOOD (Ісландія) (далі контракт). Подання декларації було із застосуванням преференційного режиму (графа 36 митної декларації), а саме 403 преференції відповідно до Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ від 24 червня 2010 року, ратифікованої Законом України від 07 грудня 2011 року № 4091-IV (далі також Угода ЄАВТ).

Митним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100410/2020/00051 (далі - картка відмови) та відмовлено у прийнятті митної декларації: «...Керуючись статтею 256 МКУ, МД не може бути оформлена із застосуванням преференційного режиму, оскільки порушені вимоги «прямого транспортування» згідно статті 14 розд. III Протоколу про правила визначення походженню Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ від 24 червня 2010 року, ратифікованої Законом України від 07 грудня 2011 року № 4091-IV, відповідно до яких «продукти, що складають ОДНУ цілісну товарну партію, можуть транспортуватися через інші території, за необхідності перевантаження або із застосуванням тимчасового складування на таких територіях за умови, що у країні транзиту або складування вони залишаються під наглядом митних органів та не піддаються іншим операціям, крім операцій вивантаження, перевантаження, або іншим операціям, необхідним для збереження їх у справному стані». Так, у коносаменті від 05.06.2020 № К2291501 наявна інформація щодо «консигнанта, Ісландія» та «консигнатора, Литва», а відправлення товару здійснюється відповідно до договору купівлі-продажу від 15.01.2015 № 15/01/15 з транзитної країни. Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути оскаржене у митному органі вищого рівня відповідно до статті 25 Митного кодексу України або до суду».

Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової МД, заповненої з урахуванням вимог «Подання нової митної декларації без застосування 403 преференції по сплаті ввізного мита. Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути оскаржене у митному органі вищого рівня відповідно до статті 25, 256 Митного кодексу України».

Не погоджуючись з вказаною карткою відмови відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 36 Митного кодексу України (далі МК України) встановлено, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (ч.7). Частиною 8 цієї статті встановлено, що при існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.

Частиною 3 статті 75 МК України визначено, що для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; 2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; 3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 246 МК України вказано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (частина 1).

Відповідно до частини 1 статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Статтею 264 МК України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частина 6).

Частиною 9 статті 264 МК України затверджено, що митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (частина 10 статті 264 МК України).

У частині 11 цієї ж статті передбачено, що митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1)митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2)електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3)митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Частиною 12 статті 264 МК України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Статтею 256 МК України встановлено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом (частина 1). У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (частина 2).

Як вбачається з митної декларації № UA100410/2020/218770 до митного оформлення було подано саме ОКУНЬ МОРСЬКИЙ 'SEBASTES MARINUS'/ redfish розмірного ряду 300-500 гр. в картонних коробах по 21 кг, загальною вагою брутто 20 700 кг та 18 900 кг нетто.

Вищезазначена у митній декларації № UA100410/2020/218770 вага повністю відповідає межам кількості, зазначеним у коносаменті (Bill of lading) № 2291501 від 05 червня 2020 року, а саме FROZEN REDFISH HG SEBASTES MARINUS - NET. 24.360 kg, Gross weight 26.680,000 kg.

Так за коносаментом № 2291501 від 05 червня 2020 pоку ICE FRESH SEAFOOD (Ісландія) є - вантажовідправник (графа Shipper), було відправлено морським судном до компанії UAB «KAMINANTRANS» (графа Consignee - вантажоодержувач) 26 680 кг брутто товару, з яких 24 360 кг. нетто, а саме: redfish ('SEBASTES MARINUS' - ОКУНЬ МОРСЬКИЙ). Також у коносаменті вказано судно (vessel) Viona 023, порт завантаження Нескьойпстадюр, Ісландія (port of loading Neskaupstadur, Iseland ), порт вивантаження Клайпеда, Литва ( port of discharge: Klaipeda lithuania).?

Тобто товар, що вказаний у коносаменті відправлявся компанією ICE FRESH SEAFOOD з Ісландії до Литви не в рамках інвойсу та не в рамках контракту з позивачем, отримувачем товару була третя особа - компанія UAB «KAMIN ANTRANS».

Згідно контракту, покупцем є позивач, а постачальником є ICE FRESH SEAFOOD (Ісландія). Згідно п 3.3 цього контракту, за дорученням Постачальника безпосереднім Відправником Товару може бути інша компанія. Відправник Товару, а також відповідні умови поставки за кожною партією Товару зазначаються в Інвойсах та/або Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту. Зобов`язання Постачальника за даним Контрактом залишаються незмінними не залежно від того, хто виступав Відправником Товару.

Відповідно до п. 3.2 Контракту умови щодо поставки за цим Контрактом обумовлюються Сторонами для кожної окремої партії Товару та фіксуються в Інвойсах та/або Специфікаціях, відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010.

У інвойсі № 90271723 від 14 травня 2020 року умови поставки FCA KLAIPEDA Інкотермс 2010. Умови поставки FCA Інкотермс 2010 - «Free Carrier» named place - «Франко перевізник» вказана назва місця - означає, що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Базис поставки FCA Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язки щодо завантаження товару на транспорт в місці відправлення та по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Термін FCA може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення. Під словом «Перевізник» розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар, то продавець вважається виконав свої зобов`язання щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Отже сторони визначили вищевказаним інвойсом партію товару, яка повинна була транспортуватися згідно контракту, що і відображається у інвойсі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частини 2 статті 14 «Пряме транспортування» Розділ III Угоди ЄАВТ, позивачем було подано єдиний транспортний документ на перевезення зі Сторони-експортера через країну транзиту - міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від № 558559 від 17 червня 2020 року (у картці відмови назва - автотранспортна накладна (Road consignment note) від № 558559 від 17 червня 2020 року) у якій вказано:

- у графі 1 Відправником вказано ICE FRESH SEAFOOD (Ісландія).

- у графі 2 одержувачем/покупцем вказано LLC UNIVERSAL FISH COMPANY (тобто позивача), адреса: 83 HOLOVTYI STR. 08300, BORYSPIL-KYIV REG. UKRAINE.

- у графі 3 вказано місце розвантаження вантажу Україна , Київська область, с. Щасливе, вул. Перспективна 4.

- у графі 4 вказано місце та дата завантаження вантажу - KLAIPEDA LITHUANIA (Клайпеда, Литва), місто завантаження UAB «KAMINANTRANS».

- у графі 5 вказані документи, які додаються: INV (інвойсі) №90273360 від 15 червня 2020 року.

- у графах 6-11 вказано найменування вантажу: свіжоморожений окунь, інші характеристики та вагу нетто - 18 900 кг, що повністю збігається з інвойсом № 90273360 від 15 червня 2020 року.

- у графі 22 та 23 вказано марку і номер тягачу та номер причепу (на яких здійснювалося перевезення товару) - DAF/CB7705BI/CB2117ХР, що збігається з графою 9 Сертифікату про не маніпуляцію та не суперечить п. 3.3 контракту, також вказано перевізника ФОП « ОСОБА_1 ».

Також на виконання частини 2 статті 14 «Пряме транспортування» Розділ III Угоди ЄАВТ було надано Сертифікат про не маніпуляцію.

Статтею 17 Розділ III Угоди ЄАВТ (частина 1) передбачено, що продукти, що походять з держави ЄАВТ, під час імпорту до України та продукти, що походять з України, під час імпорту до держави ЄАВТ повинні отримати переваги від цієї Угоди після надання одного з таких підтверджень походження: а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведено в додатку За; b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведено в додатку 3b; с) у випадках, визначених у пункті 1 статті 23 цього Протоколу, декларація (далі - декларація інвойс або декларація інвойс EUR- MED), видається експортером на інвойс, накладну чи будь-який інший комерційний документ, який описує відповідні товари з достатньої для їхньої ідентифікації деталізацією; тексти декларацій інвойс наведено в додатках 4а та 4b; d) доки цей Протокол застосовується лише на двосторонній основі між Україною та державами ЄАВТ, EUR.1 і декларація інвойс повинні використовуватись як виключні підтвердження походження.

На виконання вищевказаної норми постачальником в інвойсі № 90273360 від 15 червня 2020 року вказано Декларацію-інвойс, а саме зроблено запис: «Експортер товарів, на які поширюється цей документ (дозвіл № 0037-IS10) заявляє, що, крім випадків, коли чітко зазначено інше, ці товари мають ісландське пільгове походження».

На виконання статті 43 МК України декларантом було подано до митного органу сертифікат про походження товару. У сертифікаті про походження товару (Certificate of origin) IS- 035547-1 від 15 червня 2020 року підтверджено походження товару з Ісландії, та вказано інвойс №90273360 від 15 червня 2020 року, тобто він виданий на партію товару, яка і була подана до митного оформлення.

Як зазначає позивач, що не було спростовано відповідачем, весь об`єм товару було раніше переміщено постачальником з порту завантаження Нескьойпстадюр (Ісландія) до Клайпеди (Литва) третій особі (експедитору) для розпорядження ним постачальником, і на весь об`єм товару, який зазначено у коносаменті немає ні інвойсу, ні специфікації на вимогу п.3.2 контракту з позивачем. Тобто, партією товару слід вважати ту партію, яка покрита інвойсом № 90273360 від 15 червня 2020 року та подана до митного оформлення разом з митною декларацією №UA100410/2020/218770, що узгоджується з п. 3.2 контракту, і з пунктом статті 1 Угоди ЄАВТ з визначенням «партія».

Також ці товари покриті одним транспортним документом, який покриває перевезення таких товарів від експортера одержувачу - міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від № 558559 від 17 червня 2020 року та покриті сертифікатом про не маніпуляцію від 18 червня 2020 року, що свідчить про цілісність партії товару, яка зазначена в інвойсі.

Отже спірні товари, які мають ісландське походження, було надіслано до України стороною-експортером через транзитну країну та іншу компанію одному одержувачу відповідно контракту та інвойсу, який і встановлює умови поставки FCA.

Враховуючи, що позивачем було дотримано вимоги статті 14 «Пряме транспортування» Розділ III Угоди ЄАВТ, а товар походив з Ісландії, тобто з країни яка є стороною Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ від 24 червня 2010 року, то при поданні митної декларації № UA100410/2020/218770 позивачем було обґрунтовано застосовано пільгову 403 тарифну преференцію відповідно розділу IV «Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)» Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що митним органом при прийнятті картки відмови не вказано: яких відомостей не містить подана декларантом позивача декларація; які документи не подані, згідно статті 335 цього Кодексу; які реквізити не містяться у митній декларації. На думку суду, у зв`язку з відсутності такої інформації у картці відмови відповідачем було порушено вимоги частини 11 статті 264 МК України.

А оскільки митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені МК України, вбачається, що відповідач допустив у даному випадку порушення вимоги частини 9 статті 264 МК України.

Отже з вищевказаного вбачається, що митний орган не дослідив всі документі у сукупності, а у оскаржуваній картці відмови не доведено факт правопорушення з боку позивача.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш Компані» (08300, місто Бориспіль, вулиця Головатого, будинок 83; код ЄДРПОУ 39415619) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100410/2020/00051.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш Компані» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.