Ухвала

від 06.06.2024 по справі 500/3485/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа №500/3485/24

06 червня 2024 рокум. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мартиць О.І. розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Політичної партії "Сила Людей", Микулинецької селищної територіальної виборчої комісії Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправними та скасування рішення, постанови

ВСТАНОВИВ:

30.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Політичної партії "Сила Людей", Микулинецької селищної територіальної виборчої комісії Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправними та скасування рішення, постанови, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасування рішення Двадцятого Всеукраїнського З`їзду Політичної партії "Сила Людей" від 29.03.2024 №03-3 про відкликання депутата Миулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області восьмого скликання ОСОБА_1 за народною ініціативою,

визнати протиправною та скасувати постанову Микулинецької територіальної виборчої комісії Тернопільського району Тернопільської області за №1 від 14.05.2024 на виконання рішення Двадцятого Всеукраїнського З`їзду Політичної партії "Сила Людей" від 29.03.2024 №03-3, яким прийнято рішення про відкликання депутата Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області восьмого скликання ОСОБА_1 за народною ініціативою.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Дерех Н.В. з присвоєнням номеру справи №500/3485/24.

04.06.2024 суддею Дерех Н.В. подано заяву про самовідвід у справі №500/3485/24 на підставі пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 04.06.2024 визначено:

Заяву про самовідвід судді Дерех Н.В. від розгляду справи № 500/3485/24 за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії "Сила Людей", Микулинецької селищної територіальної виборчої комісії Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправними та скасування рішення, постанови задовольнити.

Відвести суддю Дерех Н.В. від розгляду справи №500/3485/24 за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії "Сила Людей", Микулинецької селищної територіальної виборчої комісії Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправними та скасування рішення, постанови.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Політичної партії "Сила Людей", Микулинецької селищної територіальної виборчої комісії Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправними та скасування рішення, постанови з доданими до неї матеріалами у справі №500/3485/24 передати керівнику апарату Тернопільського окружного адміністративного суду для визначення повноважного складу суду, в порядку ст. 31 КАС України.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.06.2024 справу №500/3485/24 передано на розгляд судді Мартиць О.І.

У силу положень пункту 4 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 8 Конституції України, визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 19 Основного Закону України, визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд з цим, стаття 55 Конституції України, визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону №1402-VIII).

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом (частина перша статті 7 Закону №1402-VIII).

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 Закону №1402-VIII).

Частина перша статті 4 КАС України, містить визначення термінів, зокрема:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частина перша статті 5 КАС України, передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною першою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, на законодавчому рівні за особою закріплено право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів. Таке право, є не тільки гарантією, яка надана особі Конституцією, а й нормами міжнародного права. Той, хто звертається до суду завжди прагне справедливого правосуддя згідно із міжнародними стандартами правосуддя. Особа, яка просить про захист завжди діє за принципом "дозволено все, що не заборонено законом". Це цілком зрозуміле правило, яке притаманне не тільки українським, а й європейським стандартам правосуддя.

Частинами першою, другою статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.

Разом з тим, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди мають враховувати як предмет та зміст, так і суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

До компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктами при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а також спори, що виникли у зв`язку із порушенням прав суб`єкта виборчого процесу або процесу референдуму.

Велика Палата Верховного Суду послідовно, як у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15 (провадження № 11-192апп18) так і інших, вказала, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Якщо одна сторона у межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Відтак, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Згідно частин першої, другої, четвертої статті 46 КАС України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з КАС України у справах, пов`язаних з виборчим процесом та референдумом, відповідачами, у тому числі за позовом особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, можуть бути кандидати, їх довірені особи, партії (блоки), місцеві організації партій, їхні уповноважені особи та посадові особи (статті 276, 277 КАС України).

Таким чином, КАС України передбачено виключні випадки, коли відповідачем у справі може бути політична партія чи її місцева організація.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, рішення Двадцятого Всеукраїнського З`їзду Політичної партії "Сила Людей" від 29 березня 2024 року №03-3 про відкликання депутата Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області восьмого скликання ОСОБА_1 за народною ініціативою та постанова Микулинецької селищної територіальної виборчої комісії Тернопільського району Тернопільської області від 14.05.2024 за №1 на виконання рішення Двадцятого Всеукраїнського З`їзду Політичної партії "Сила Людей" від 29 березня 2024 року №03-3.

Так, відповідно до статей 2, 3, 4 Закону України "Про політичні партії в Україні" політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 12 Закону України "Про політичні партії в Україні" політичні партії мають право, зокрема: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України.

Політична партія, як добровільне об`єднання громадян, має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах і не здійснює владних управлінських функцій. При цьому до органів, які відповідно до закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, в тому числі і щодо дотриманням політичною партією вимог її статуту, суди не належать.

Отже, суд вважає, що політична партія не наділена владними управлінськими функціями, а тому не є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України, позаяк не здійснювала у правовідносинах публічно-владних управлінських функцій та не приймала жодного владного управлінського рішення стосовно позивача.

Поряд з цим, суд зазначає, що під виборчим процесом необхідно розуміти здійснення суб`єктами виборчого процесу виборчих процедур щодо підготовки та проведення відповідних виборів у строки, передбачені законодавством, які починаються у законодавчо визначений термін та закінчуються офіційним оприлюдненням результатів виборів (вибори Президента України) або через законодавчо встановлений строк після цього оприлюднення. Пов`язаність правовідносин з виборчим процесом полягає в тому, щоб ці правовідносини виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів. Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України.

Тому, у контексті спірних правовідносин, суд вважає, що вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, а тому такі питання в силу пункту 4 частини другої статті 19 КАС України не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду як в порядку цивільного судочинства, так і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічна правова позиція відображена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 березня 2021 року в справі №761/3540/20.

Крім цього, вказаний висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 26 лютого 2019 року у справі №9901/787/18, від 13 березня 2019 року у справі №9901/947/18, від 12 червня 2019 року у справі №9901/70/19, від 13 травня 2020 року у справі №9901/527/19, від 27 травня 2020 року у справі №9901/485/19 та інших.

Крім того, частиною першою статті 38 Закону №93-IV передбачено, що право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою (не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень) мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а також громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.

Рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою місцевою організацією політичної партії, від якої його обрано депутатом, приймається на зборах (конференції) цієї організації, які проводяться у порядку, передбаченому статутом політичної партії. Таке рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів присутніх учасників (делегатів) зборів (конференції). (частина дев`ята статті 38 Закону №93-IV).

За приписами частини другої статті 39 Закону №93-IV у триденний строк після дня проведення зборів (конференції) місцевої організації партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, така організація партії повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції). До повідомлення додається витяг з протоколу зборів (конференції), в якому зазначаються дата, місце проведення зборів (конференції), кількість їх учасників (делегатів), хід обговорення питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, результати голосування, зміст прийнятого рішення.

Голова, а в разі його відсутності - заступник голови, а в разі відсутності голови та його заступника - секретар територіальної виборчої комісії на наступний день з дня одержання повідомлення про проведення зборів виборців чи зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, інформує депутата та місцеву раду.

Протокол зборів (конференції), на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, місцевою організацією політичної партії надсилається політичній партії для розгляду питання про відкликання депутата місцевої ради її вищим керівним органом.

Відповідно до частини сьомої статті 41 Закону №93-IV Вищий керівний орган політичної партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чи протокол зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції.

На підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, а у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія зобов`язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі. (частина дев`ята статті 41 Закону №93-IV).

Таким чином з врахуванням наведеного спірні правовідносини стосуються внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

Схожий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі №380/16146/22, від 28 вересня 2023 року у справі №420/1276/22, від 19 лютого 2024 у справі №380/4165/22.

Оскільки оскаржуване рішення належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом №2365-III випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, у тому числі й стосовно дотримання ними вимог їх статуту, то заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду, в тому числі і адміністративним судом.

Разом з тим суд зазначає, що це не свідчить про обмеження особи в доступі до правосуддя.

Так у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

При вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Суд правомірно не роз`яснив, до якого суду слід звертатися з таким позовом (правову позицію висловлено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі №9901/798/18).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому, суд наголошує, що в даному випадку питання стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (такий спір не може розглядатись в порядку будь-якого судочинства).

Керуючись статтями 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії "Сила Людей", Микулинецької селищної територіальної виборчої комісії Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення Двадцятого Всеукраїнського З`їзду Політичної партії "Сила Людей" від 29.03.2024 №03-3 про відкликання депутата Миулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області восьмого скликання ОСОБА_1 за народною ініціативою, визнання протиправною та скасування постанови Микулинецької територіальної виборчої комісії Тернопільського району Тернопільської області за №1 від 14.05.2024 на виконання рішення Двадцятого Всеукраїнського З`їзду Політичної партії "Сила Людей" від 29.03.2024 №03-3, яким прийнято рішення про відкликання депутата Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області восьмого скликання ОСОБА_1 за народною ініціативою.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддяМартиць О.І.