Постанова від 29.05.2024 по справі 440/1000/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 р.Справа № 440/1000/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник відповідача Лазурович С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 19.02.24 по справі № 440/1000/23

за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання незаконними та скасування податкової вимоги і рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 1/16-31-13-05-16 від 01.09.2022.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що оскільки станом на дату винесення податкової вимоги № 0009521-1305-1621 та рішення про опис майна у податкову заставу № 1/16-31-13-05-16 підстав для існування податкового боргу не було він був безнадійним та підлягав списанню податковим органом, то винесення податковим органом цих рішень є незаконним. Заяву про списання безнадійного податкового боргу в сумі 153 345 204,79 грн., який виник на підставі ППР від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 було подано СП ПГНК до ГУ ДПС 01.12.2021, вих. № 1081-Ю від 01.12.2021. Відповідачем не відкликалась та не скасовувалась раніше видана податкова вимога від 23.07.2014, певне майно Позивача до цього часу перебуває у податковій заставі згідно Акту опису майна від 08.08.2014, що, відповідно, створює безпідставні обмеження Позивача у праві власності щодо майна, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно, винесення 01.09.2022 року податкової вимоги №0009521-1305-1621 та рішення про опис майна у податкову заставу є незаконним та таким, що суперечить нормам права (подвійна відповідальність за одне і те саме порушення).

Обґрунтованість правової позиції позивача в справі №440/4814/22 щодо існування у податкового органу зобов`язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу підтверджується усталеною практикою Верховного суду України, зокрема постановою від 09.03.2021 року в справі №300/2353/19. У п.п.32-40 вказаної Постанови Верховний суд вказав на те, що згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг підлягає списанню після спливу строку давності - 1095 календарних днів. Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу, механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком № 577. Днем виникнення безнадійного податкового боргу, а саме податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності, є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу, а списання здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Відповідно, Верховний суд України прийшов до висновку, що бездіяльність відповідача щодо несписання безнадійного боргу є протиправною.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року у задоволенні адміністративного позову Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що Постановою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду 22.04.2021р., на яку посилається Позивач, провадження у справі № 816/4476/14 було закрито, з таких підстав, що: "...позивач вдруге звернувся до суду із тією самою позовною вимогою до того самого відповідача, фактично з вимогою повторно переглянути рішення суду, що набрало законної сили. Такі обставини унеможливлюють повторний розгляд справи...».

Тобто, шляхом винесення Постанови від 22.04.2021р. у справі №816/4476/14, якою було скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції, а провадження у справі закрито, Касаційний суд чітко визначив, що вказана справа взагалі не могла бути розглянута судами, а, відповідно справа №816/539/14 та рішення судів, постановлені у даній справі, є єдиним джерелом встановлених обставин та юридичних фактів щодо чинності ППР.

При цьому, апелянт зауважив, що за усталеною судовою практикою скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Дана правова позиція викладена в Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020р. у справі №804/4920/16, а також в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справі №643/17966/14-ц.

Відтак, на обґрунтоване переконання позивача, скасовані рішення судів у справі №816/4476/14, у зв`язку із закриттям провадження у даній справі, не породжують жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення (не змінюють чи визначають статус узгоджених ППР, а отже, не можуть бути враховані судом.

Відповідно, позивач вважає, що висновки, зроблені Судом першої інстанції в оскаржуваному Рішенні, про те, що ніби то процедура судового оскарження ППР тривала до 22.04.2021р., тобто до моменту ухвалення Постанови Верховного суду у справі №816/4476/14, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відтак, і висновок в мотивувальній частині Рішення, що відповідне податкове зобов`язання є узгодженим та по ньому не пройшов строк давності для стягнення, визначений ст.95 ПК України (1095 днів) є таким, до не відповідає фактичним обставинам справи.

Натомість, абсолютно правомірною та обґрунтованою є позиція Позивача, що процедура судового оскарження ППР (від 12.09.2013 за № 0001342200, № 0001332200 та № 0001322200) закінчилася САМЕ 24.06.2014р., тобто з дати ухвалення Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у праві № 816/539/14.

В свою чергу, датою виникнення податкового боргу за вказаними ППР, керуючись слід вважати саме 10.07.2014р. (через 10 робочих днів, починаючи з 24.06.2014р. з урахуванням перенесення святкового дня 28.06.2014р. на 30.06.2014).

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що податковий борг за ППР від 12.09.2013 за № 0001342200, № 0001332200 та № 0001322200 в сумі 153 345 204,79 грн. міг бути стягнутий з СП ПГНК до 09.07.2017 включно - тобто протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, а саме з 10.07.2014р.

Як наслідок, з урахуванням викладених вище доводів, а також встановлених обставин у справах за №816/539/14, №816/3731/14 та за №816/4476/14, обґрунтованою є позиція Позивача про те, що строк давності у 1095 днів щодо стягнення податкового зобов`язання на суму 153 345 204,79грн. (згідно із ППР) закінчився 09.07.2017р. (10.07.2014р. + 1095к.д.) і, відповідно право у Відповідача на стягнення даного податкового боргу існувало до 09.07.2017р.

Відтак, на сьогодні є безпідставними та незаконними вимоги Відповідача щодо стягнення з Позивача податкового боргу у розмірі 153 345 204,79 грн. згідно ППР (від 12.09.2013р. за №0001342200, №0001332200 та № 0001322200).

При цьому, позивач наголосив, що відповідач зазначає, як підставу права вимоги щодо стягнення вказаного податкового боргу з СП ПГНК, сформовану першим податкову вимогу форми «Ю» №0009521-1305-1621 від 01.09.2022р. (надалі податкова вимога).

Однак, дана Податкова вимога, на підставі якої заявлено до стягнення податковий борг в сумі 153 345 204,79 грн., сформована саме згідно із ППР (від 12.09.2013р. № 0001322200, №0001332200 та №0001342200 відповідно).

Таким чином, з огляду на те, що строк для стягнення податкового боргу з Позивача за ППР закінчився, відповідно, є обґрунтованим визначення безпідставності права на стягнення такого податкового боргу на підставі Податкової вимоги.

Однак, Судом першої інстанції не було досліджено та проаналізовано дані твердження та доводи Позивача рівно як і викладені письмово аргументи з урахуванням наведених положень ПК України та наведеної судової практики Верховного суду.

Тобто, в оскаржуваному Рішенні Полтавським окружним адміністративним судом не взято до уваги існуючі (наведені Позивачем) норми матеріального права щодо строків на стягнення та порядку списання податкового боргу, визначені п.56.18 ст.56 ПК України, пп.60.1.4 п.60.1 та п.60.5 ст.60, ст.95, ст.102 ПК України, а мотиви задоволення позову ґрунтуються виключно на доводах позивача без належного, повного та всебічного дослідження обставин справи, без надання оцінки правовій позиції Відповідача, чим порушено норми процесуального права (ст.2 та ст.90, а також ч.4 ст.246 КАС країни).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СП "ПГК" (код ЄДРПОУ 20041662) є юридичною особою, зареєстрованою 28.01.1994, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.09.2004 за № 15881200000000280 та знаходиться на податковому обліку в Центральному міжрегіональному управлінні Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.

В період з 09.07.2013 по 19.08.2013 була проведена планова виїзна перевірка СП ПНГК з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами перевірки складений акт № 757/16-01-22-01-09/20041662 від 27.08.2013. На підставі висновків вказаного акту перевірки № 757/16-01-22-01-09/20041662 від 27.08.2013 Полтавською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 №0001322200, яким позивачеві визначене зобов`язання з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні в загальному розмірі 87665368,06 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 70132294,45 грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17533073,61 грн; від 12.09.2013 №0001332200, яким визначене зобов`язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні в загальному розмірі 56785708,77 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 45428567,02 грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11357141,75 грн; від 12.09.2013 №0001342200, яким визначене зобов`язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні в загальному розмірі 8894127,96 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 7115302,37 грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1778825,59 грн. Загальний розмір нарахованих податкових зобов`язань та штрафних санкцій склав 153345204,79 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями СП "ПГК" 07.02.2014 звернулось до суду з позовом про їх оскарження.

За наслідками звернення позивача до суду, у справі №816/539/14:

- 11.03.2014 постановою Полтавського окружного адміністративного суду податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 №0001342200, №0001332200 та №0001322200 на суму 153345204,79 грн визнані протиправними та скасовані (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/37674719);

- 24.06.2014 постановою Харківського апеляційного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/39492475);

- 02.03.2016 постановою Вищого адміністративного суду України постанову ХААС залишено без змін (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/56580771).

- 04.04.2017 ухвалою Верховного Суду України відмовлено у допуску до провадження.

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконними дій, визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 №0001342200, №0001332200 та №0001322200 на суму 153345204,79 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 по справі № 816/4476/14 позов СП "ПГК" до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними дії Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, правонаступником якої є Полтавська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12.09.2013 №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200 (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/66045401).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 по справі № 816/4476/14 апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області та Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017р. по справі № 816/4476/14 залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017р. по справі № 816/4476/14 за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без змін (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/66954132).

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 провадження у справі № 816/4476/14 закрито (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/96498194).

01.09.2022 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 0009521-1305-1621 на загальну суму податкового боргу з рентної плати в розмірі 153 345 204, 79 грн (т.1 а.с. 24) та рішення про опис майна в податкову заставу № 1/16-31-13-05-16 (т.1 а.с. 25).

СП "ПГК" не погоджуючись із вищевказаною вимогою та рішенням подано до ДПС України скаргу (т.1 а.с. 27-32).

В обґрунтування скарги зазначено, що борг в розмірі 153 345 204, 79 грн нарахований по податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2013 №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200 є безнадійним, а тому підстави для винесення вимоги та рішення у контролюючого органу були відсутні.

Рішенням ДПС України № 476/6/99-00-06-02-01-06 від 05.01.2023 вирішено податкову вимогу від 01.09.2022 № 0009521-1305-1621 та рішення про опис майна в податкову заставу від 01.09.2022 № 1/16-31-13-05-16 залишити без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с. 35-38).

Приймаючи вищевказане рішення ДПС України виходило з того, що згідно з даними АІС Податковий блок в інтегрованих картках платника з рентної плати за нафту та транспортування нафти та нафтопродуктів, з рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу, станом на 31.08.2022, обліковувався податковий борг на загальну суму 153 345 204,79 грн, який виник у зв`язку з несплатою узгоджених в судовому порядку (Постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 816/4476/14) донарахованих грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200. Керуючись положеннями пункту 59.1 статті 59, статті 89 ПКУ та пункту 1 розділу III Порядку № 610, ГУ ДПС у Полтавській області сформовано та направлено платнику податкову вимогу від 01.09.2022 №0009521-1305-1621 на загальну суму 153 345 204,79 грн та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 01.09.2022 № 1/16-31-13-05-16.

Не погодившись із податковою вимогою форми "Ю" № 0009521-1305-1621 на загальну суму податкового боргу з рентної плати в розмірі 153 345 204, 79 грн та рішенням про опис майна в податкову заставу № 1/16-31-13-05-16, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що станом на 23.08.2022 за СП «Полтавська газонафтова компанія» рахується податковий борг на суму 153345204.79 грн., підстави для визнання податкового боргу безнадійним відсутні. В силу вимог пункту 59.1 статті 59, статті 89 ПК України та Порядку № 610 в ГУ ДПС у Полтавській області виникли підстави для формування та направлення СП "ПГК" податкової вимоги від 01.09.2022 № 0009521-1305-1621 на загальну суму 153 345 204,79 грн та прийняття рішення про опис майна в податкову заставу від 01.09.2022 № 1/16-31-13-05-16.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України: грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Як визначено підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджет в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (що: умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Згідно із пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пункт 56.1 статті 56 ПК України передбачає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вимог статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) (з урахуванням статей 42 та 58 Кодексу) податковими органами розроблено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, який визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог.

Згідно пункту 1 та 2 розділу II Порядку № 610 податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу (пункт 1 розділу III Порядку № 610).

У свою чергу пунктами 88.1 та 88.2 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Згідно із пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 ПК України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Полтаві у період з 09.07.2013 по 19.08.2013 проведено планову виїзну перевірку СП "Полтавська газонафтова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 757/16-01-22-01-09/20041662 від 27.08.2013, у якому зафіксовано, зокрема порушення позивачем статті 82 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік", розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 № 309-VI, пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1414 "Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році", що призвело до заниження рентної плати на загальну суму 308736085,78 грн.

На підставі акта перевірки від 27.08.2013 № 757/16-01-22-01-09/20041662 Полтавською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001342200 від 12.09.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "рентна плата за газовий конденсат" у розмірі 8894127,96 грн, у тому числі 7115302,37 грн за основним платежем, 1778825,59 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001332200 від 12.09.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "рентна плата за природний газ" у розмірі 56785708,77 грн, у тому числі 45428567,02 грн за основним платежем, 11357141,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001322200 від 12.09.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "рентна плата за нафту" у розмірі 87665368,06 грн, у тому числі 70132294,45 грн за основним платежем, 17533073,61 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 по справі № 816/4476/14 позов СП "ПГК" до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними дії Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, правонаступником якої є Полтавська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12.09.2013 №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200 (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/66045401).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 по справі № 816/4476/14 апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області та Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017р. по справі № 816/4476/14 залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017р. по справі № 816/4476/14 за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без змін (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/66954132).

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 провадження у справі № 816/4476/14 закрите (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/96498194).

Згідно з даними АІС Податковий блок в інтегрованих картках платника з рентної плати за нафту та транспортування нафти та нафтопродуктів, з рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу, станом на 31.08.2022, обліковувався податковий борг на загальну суму 153 345 204,79 грн, який виник у зв`язку з несплатою узгоджених в судовому порядку (Постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 816/4476/14) донарахованих грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 (т.1 а.с. 133-138).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що в силу вимог пункту 59.1 статті 59, статті 89 ПК України та Порядку № 610 у ГУ ДПС у Полтавській області виникли підстави для формування та направлення СП "ПГК" податкової вимоги від 01.09.2022 № 0009521-1305-1621 на загальну суму 153 345 204,79 грн та прийняття рішення про опис майна в податкову заставу від 01.09.2022 № 1/16-31-13-05-16.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано спростував доводи позивача про те, що контролюючим органом уже виносилась податкова вимога від 23.07.2014 № 336-25 та складався акт опису майна від 08.08.2014 на підставі рішення начальника Полтавської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 23.07.2014 № 2539/10/16-24-25-17 про опис майна у податкову заставу (т.1 а.с. 68-70), з огляду на наступне.

Згідно із підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена у податковій вимозі.

Відповідно до підпункту 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється із податкової застави з дня отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі № 816/4476/14, яка набрала законної сили 01.06.2017, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 12.09.2013 №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200. У зв`язку із чим зазначені рішення вважаються відкликаними та такими, що не створюють будь - яких наслідків для платника податків.

Крім того, правову оцінку наявності податкового боргу за податковими повідомленнями рішеннями від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, надано судами при розгляді справи № 816/3731/14 за позовом Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про стягнення коштів (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/98493783).

Щодо тверджень позивача, що податковий борг в розмірі 153 345 204,79 грн є безнадійним, що зокрема, підтверджено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі № 440/4814/22, судом встановлено наступні обставини.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі № 440/4814/22 позов Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Центрального Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним та щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу та щодо несписання безнадійного податкового боргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" в сумі 153 345 204,79 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області прийняти рішення про визнання податкового боргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" в сумі 153 345 204,79 грн. безнадійним. Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" в сумі 153 345 204,79 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області списати безнадійний податковий борг Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" в сумі 153 345 204,79 грн (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/107754425).

У свою чергу постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі № 440/4814/22 апеляційні скарги Центрального Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі № 440/4814/22 скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/113533512).

Скасовуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі № 440/4814/22 Другий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що: "у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі N° 326/8231/15; від 11 червня 2020 року у справі N° 823/127/17; від 23 червня 2022 року у справі N° 2а-2002/12/1370 зазначено, що у разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг по закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом)», що не було взято до уваги судом першої інстанції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що СП «Полтавська газонафтова компанія» повторно 12.11.2014 звернулось з позовною заявою до Полтавського окружного адміністративного суду з вимогами серед яких просило суд визнати незаконними ці ж податкові повідомлення - рішення від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 на загальну суму 153 345 204, 79 грн., та ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 було відкрито провадження у справі № 816/4476/14.

Тобто зважаючи на вимоги пункту 56.18 статті 56 ПК України, грошові зобов`язання на суму 153345 204, 79 грн. визначені у податкових повідомленнях - рішеннях від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 починаючи з 13.11.2014 року є неузгодженими та не могли вважатися податковим боргом до набрання рішення законної сили, оскільки відбулось судове оскарження податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського ОАС від 05.04.2017 - позов СП «Полтавська газонафтова компанія» задоволено, податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 скасовані, що було залишено без змін ухвалою Харківського ААС від 01.06.2017.

Згідно п.60.5 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

На підставі викладеного колегія судів робить висновок, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що станом з 01.06.2017 (дата набрання рішення законної сили про визнання незаконними податкових повідомлень - рішень від 12.09.2013 N° 0001322200. N° 0001332200, N° 0001342200) грошові зобов`язання не мали статусу узгоджених, а отже не набули статусу податкового боргу.

Зазначене також було визначено і у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N° 816/3731/14 за позовом контролюючого орган (до суду контролюючим органом позов подано 25.09.2014) до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» про стягнення податкового боргу у розмірі 153 345 204, 79 грн., що виник у зв`язку з не сплатою грошових зобов`язань визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.09.2013 №0001322200, № 0001332200, № 0001342200, де вказано, що податковий борг не має статусу узгодженого, а дані податкові повідомлення-рішення та вимога від 23.07.2014 є відкликаними.

Постановою Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 816/4476/14 - касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, постанову Полтавського ОАС від 05.04.2017 та ухвалу Харківського ААС від 01.06.2017 скасовано, провадження закрито.

Колегія судів вважає, що оскільки постанова Верховного Суду у справі № 816/4476/14 набрала законної сили 22.04.2021 року, грошові зобов`язання на суму 153 345 204, 79 грн, визначені у податкових повідомленнях - рішеннях від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, N° 0001342200 є узгодженими з 22.04.2021, повинні бути сплачені до 06.05.2021 та з 07.05.2021 набули статусу податкового боргу, а отже, зважаючи на вимоги ст. 101 та 102 ПК України, ця сума буде вважатися «безнадійною» після спливу строку для стягнення (1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу) тобто, з 06.05.2024 року.

Крім того, відповідно до ст. 59 ПК України, було сформовано податкову вимогу Форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022, яка направлена засобами поштового зв`язку на адресу СП «Полтавська газонафтова компанія» та вручена 07.09.2022 р.

Також, витягами з ІКП підтверджено, що станом на 23.08.2022 за СП «Полтавська газонафтова компанія» рахується податковий борг на суму 153345204.79 грн. а отже, підстави для визнання податкового боргу безнадійним відсутні".

Відповідно до частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Згідно із частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, станом на дату винесення оскаржуваних позивачем рішень за СП "ПГК" рахувався податковий борг на суму 153 345 204,79 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про незгоду із датою узгодження податкових повідомлень-рішень, а саме датою винесення постанови Верховного Суду у справі № 816/4476/14-22.04.2021, вважаючи датою їх узгодження 24.06.2014 (дата винесення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 816/539/14), суд апеляційної інстанції зазначає, що таким обставинам уже надавалась правова оцінка у справі № 440/4814/22, рішення по якій набрало законної сили 07.09.2023 та узгоджено висновками, викладеними в ухвалі Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 440/4814/22.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року по справі № 440/1000/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 по справі № 440/1000/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 06.06.2024 року