Постанова від 08.07.2025 по справі 440/1000/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року

м. Київ

справа № 440/1000/23

адміністративне провадження № К/990/21177/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкової вимоги і рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 (суддя - Удовіченко С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді: Кононенко З.О., Мінаєва О.М.) у справі №440/1000/23.

встановив:

Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (далі - СП «Полтавська газонафтова компанія») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022; визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 1/16-31-13-05-16 від 01.09.2022.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказував, що оскільки станом на дату винесення податкової вимоги № 0009521-1305-1621 та рішення про опис майна у податкову заставу № 1/16-31-13-05-16 підстав для існування податкового боргу не було - він був безнадійним та підлягав списанню податковим органом, то винесення податковим органом цих рішень є незаконним. Заяву про списання безнадійного податкового боргу в сумі 153 345 204,79 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 було подано підприємством до ГУ ДПС 01.12.2021, вих. № 1081-Ю від 01.12.2021. Відповідачем не відкликалась та не скасовувалась раніше видана податкова вимога від 23.07.2014, певне майно позивача до цього часу перебуває у податковій заставі згідно Акту опису майна від 08.08.2014, що, відповідно, створює безпідставні обмеження позивача у праві власності щодо майна, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно, винесення 01.09.2022 податкової вимоги №0009521-1305-1621 та рішення про опис майна у податкову заставу є незаконним та таким, що суперечить нормам права (подвійна відповідальність за одне і те саме порушення).

Обґрунтованість правової позиції позивача в справі №440/4814/22 щодо існування у податкового органу зобов`язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу підтверджується усталеною практикою Верховного суду України, зокрема постановою від 09.03.2021 в справі №300/2353/19. У пунктах 32-40 вказаної Постанови Верховний суд вказав на те, що згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України безнадійний податковий борг підлягає списанню після спливу строку давності - 1095 календарних днів. Відповідно до пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу, механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком №577. Днем виникнення безнадійного податкового боргу, а саме податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності, є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу, а списання здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Відповідно, Верховний суд України прийшов до висновку, що бездіяльність відповідача щодо несписання безнадійного боргу є протиправною.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СП «Полтавська газонафтова компанія» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження СП «Полтавська газонафтова компанія» визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували норми матеріального права - положення пункту 56.18 статті 56, підпункту 60.1.4 пункту 60.1 та пункту 60.5 статті 60 Податкового кодексу України.

У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2013 № 0001342200, № 0001332200 та № 0001322200 в сумі 153345204,79грн міг бути стягнутий з СП «Полтавська газонафтова компанія» до 09.07.2017. включно, тобто протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, а саме з 10.07.2014. Натомість, відповідачем сформована оскаржувана податкова вимога тільки 01.09.2022 за №0009521-1305-1621. При чому, складеним Розрахунком суми боргу по СП «Полтавська газонафтова компанія» (код ЄДРПОУ 20041662) відповідна Податкова вимога складена на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, строк стягнення по яким пройшов, а борг по яким вже мав бути визнаним безнадійним. Однак, судами попередніх інстанцій дані обґрунтовані доводи позивача під час розгляду справи по суті не були взагалі враховані, а обставинам справи, як і наявним доказам не надано належної оцінки.

У відзиві на касаційну скаргу - ГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена планова виїзна перевірка СП «Полтавська газонафтова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 757/16-01-22-01-09/20041662 від 27.08.2013.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Полтавською ОДПІ 12.09.2013 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0001322200, згідно з яким визначено зобов`язання з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні в загальному розмірі 87665368,06 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 70132294,45 грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17533073,61 грн;

№0001332200, згідно з яким визначено зобов`язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні в загальному розмірі 56785708,77 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 45428567,02 грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11357141,75 грн;

№0001342200, згідно з яким визначено зобов`язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні в загальному розмірі 8894127,96 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 7115302,37 грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1778825,59 грн.

Загальний розмір нарахованих податкових зобов`язань та штрафних санкцій 153345204,79 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями СП «Полтавська газонафтова компанія» 07.02.2014 оскаржило їх в судовому порядку.

За наслідками звернення позивача до суду у справі №816/539/14:

11.03.2014 постановою Полтавського окружного адміністративного суду податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 №0001342200, №0001332200 та №0001322200 на суму 153345204,79 грн визнано протиправними та скасовано;

24.06.2014 постановою Харківського апеляційного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено;

02.03.2016 постановою Вищого адміністративного суду України постанову Харківського апеляційного адміністративного суду залишено без змін;

04.04.2017 ухвалою Верховного Суду України відмовлено у допуску до провадження.

Вподальшому позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконними дій, визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 №0001342200, №0001332200 та №0001322200 на суму 153345204,79 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 по справі № 816/4476/14 позов - ГУ ДПС у Полтавській області до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними дії Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, правонаступником якої є Полтавська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, №0001332200, №0001342200. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12.09.2013 № 0001322200, №0001332200, №0001342200.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 по справі № 816/4476/14 апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області та Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 по справі № 816/4476/14 залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 по справі № 816/4476/14 залишено без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 провадження у справі № 816/4476/14 закрито, з тих підстав, що позивач вдруге звернувся до суду із тією самою позовною вимогою до того самого відповідача, фактично з вимогою повторно переглянути рішення суду, що набрало законної сили.

01.09.2022 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано податкову вимогу № 0009521-1305-1621 на загальну суму податкового боргу з рентної плати в розмірі 153 345 204, 79 грн та рішення про опис майна в податкову заставу № 1/16-31-13-05-16.

СП «Полтавська газонафтова компанія» не погоджуючись із вищевказаною вимогою та рішенням подано до ДПС України скаргу (т.1 а.с. 27-32).

В обґрунтування скарги зазначено, що борг в розмірі 153 345 204, 79 грн нарахований по податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 є безнадійним, а тому підстави для винесення вимоги та рішення у контролюючого органу були відсутні.

Рішенням ДПС України № 476/6/99-00-06-02-01-06 від 05.01.2023 податкову вимогу від 01.09.2022 № 0009521-1305-1621 та рішення про опис майна в податкову заставу від 01.09.2022 № 1/16-31-13-05-16 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с. 35-38).

Приймаючи вищевказане рішення ДПС України виходило з того, що згідно з даними АІС Податковий блок в інтегрованих картках платника з рентної плати за нафту та транспортування нафти та нафтопродуктів, з рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу, станом на 31.08.2022, обліковувався податковий борг на загальну суму 153 345 204,79 грн, який виник у зв`язку з несплатою узгоджених в судовому порядку (Постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 816/4476/14) донарахованих грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200. Керуючись положеннями пункту 59.1 статті 59, статті 89 Податкового кодексу України та пункту 1 розділу III Порядку № 610, ГУ ДПС у Полтавській області сформовано та направлено платнику податкову вимогу від 01.09.2022 №0009521-1305-1621 на загальну суму 153 345 204,79 грн та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 01.09.2022 № 1/16-31-13-05-16.

Не погодившись із податковою вимогою форми "Ю" № 0009521-1305-1621 на загальну суму податкового боргу з рентної плати в розмірі 153 345 204, 79 грн та рішенням про опис майна в податкову заставу № 1/16-31-13-05-16, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Як визначено підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пункт 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно пункту 1 та 2 розділу II Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610 податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу (пункт 1 розділу III Порядку № 610).

У свою чергу пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Згідно із пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Судами з`ясовано, що згідно з даними АІС Податковий блок в інтегрованих картках платника з рентної плати за нафту та транспортування нафти та нафтопродуктів, з рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу, станом на 31.08.2022, обліковувався податковий борг на загальну суму 153 345 204,79 грн, який виник у зв`язку з несплатою узгоджених в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 816/4476/14) донарахованих грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 (т.1 а.с. 133-138).

Відтак, в силу вимог пункту 59.1 статті 59, статті 89 Податкового кодексу України та Порядку № 610 в ГУ ДПС у Полтавській області виникли підстави для формування та направлення СП «Полтавська газонафтова компанія» податкової вимоги від 01.09.2022 № 0009521-1305-1621 на загальну суму 153 345 204,79 грн та прийняття рішення про опис майна в податкову заставу від 01.09.2022 № 1/16-31-13-05-16.

Стосовно посилань позивача, що контролюючим органом уже виносилась податкова вимога від 23.07.2014 № 336-25 та складався акт опису майна від 08.08.2014 на підставі рішення начальника Полтавської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 23.07.2014 № 2539/10/16-24-25-17 про опис майна у податкову заставу (т.1 а.с. 68-70), судами вірно враховано наступне.

Згідно із підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена у податковій вимозі.

Відповідно до підпункту 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється із податкової застави з дня отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі № 816/4476/14, яка набрала законної сили 01.06.2017, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200.

У зв`язку із чим зазначені рішення (податкова вимога від 23.07.2014 № 336-25 та акт опису майна від 08.08.2014) вважалися відкликаними та такими, що не створюють будь - яких наслідків для платника податків.

Щодо тверджень позивача, що податковий борг в розмірі 153 345 204,79 грн є безнадійним, судами враховано наступне.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі № 440/4814/22 позов СП «Полтавська газонафтова компанія» до Центрального Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, ГУ ДПС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Полтавській області щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним та щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу та щодо несписання безнадійного податкового боргу СП «Полтавська газонафтова компанія» в сумі 153345204,79 грн. Зобов`язано ГУ ДПС у Полтавській області прийняти рішення про визнання податкового боргу СП «Полтавська газонафтова компанія» в сумі 153345204,79 грн. безнадійним. Зобов`язано ГУ ДПС у Полтавській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу СП «Полтавська газонафтова компанія» в сумі 153345204,79 грн. Зобов`язано ГУ ДПС у Полтавській області списати безнадійний податковий борг СП «Полтавська газонафтова компанія» в сумі 153345204,79 грн.

У свою чергу постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі № 440/4814/22 апеляційні скарги Центрального Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та ГУ ДПС у Полтавській області задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі № 440/4814/22 скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог СП «Полтавська газонафтова компанія».

При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки постанова Верховного Суду у справі № 816/4476/14 набрала законної сили 22.04.2021, грошові зобов`язання на суму 153345204,79 грн, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 є узгодженими з 22.04.2021, повинні бути сплачені до 06.05.2021 та з 07.05.2021 набули статусу податкового боргу, а отже, зважаючи на вимоги статті 101 та 102 Податкового кодексу України, ця сума буде вважатися «безнадійною» після спливу строку для стягнення (1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу) тобто, з 06.05.2024.

Крім того, відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, було сформовано податкову вимогу Форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022, яка направлена засобами поштового зв`язку на адресу СП «Полтавська газонафтова компанія» та вручена 07.09.2022.

Також, витягами з ІКП підтверджено, що станом на 23.08.2022 за СП «Полтавська газонафтова компанія» рахується податковий борг на суму 153345204,79 грн. а отже, підстави для визнання податкового боргу безнадійним відсутні.

Відповідно до частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Згідно із частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що постановою Верховного Суду від 24.06.2025 по справі № 440/4814/22 касаційну скаргу Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» залишено без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 - залишено без змін.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2025 у справі № 440/4814/22 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки грошові зобов`язання на суму 153345204,79 грн, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, набули статусу узгоджених 22.04.2021, а з 07.05.2021 набули статусу податкового боргу, на дату звернення Підприємством до суду із цим позовом зазначений податковий борг не може вважатися «безнадійним», з огляду на що вимоги позивача, заявлені у межах даного спору, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини даної справи за СП «Полтавська газонафтова компанія» рахуються податковий борг в розмірі в сумі 153345204,79 грн, відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтованими.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №440/1000/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова