Постанова

від 06.06.2024 по справі 340/6438/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2024 року м. Дніпросправа № 340/6438/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року (суддя Пасічник Ю.П., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 11.10.2023 року) в справі № 340/6438/23 за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання дій протиправними щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в:

07.08.2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (далі по тексту відповідач) в якому просила визнати протиправними дії відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні; зобов`язати відповідача виплатити її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 05.10.2020 року по 27.07.2023 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт вказував, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Апелянт вказував, що діючим Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення військовослужбовця. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Апелянт вказує, що спеціальною нормою є стаття 116 Кодексу законів про працю України, де передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату (несвоєчасну виплату) працівникові цих сум. Для застосування до роботодавця відповідальності, необхідним є встановлення обставин невиплати працівникові на час звільнення всіх належних сум. Підставою відповідальності власника або уповноваженого ним органу є склад правопорушення, який включає два юридичні факти - порушення строків розрахунку при звільненні та вина власника чи уповноваженого ним органу.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 року призначено у справі повторний автоматизований розподіл з підстави звільнення головуючого судді у відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Лукманова О.М. (головуючий суддя), судді Круговий О.О., Шлай А.В.

Згідно ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Розгляд переданої апеляційної скарги у справі здійснює визначений склад суду.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Суд першої інстанції вказував, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року по справі №340/2977/22 на рахунок позивача 26.10.2022 року нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 4435 грн. та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду 20.04.2023 у справі № 340/938/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області: визнано протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області щодо застосування січня 2016 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; зобов`язано 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця (базового місяця) за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. На виконання рішення суду 27.07.2023 року відповідачем нараховано та виплачено позивачеві індексацію грошового забезпечення в розмірі 77935,19 грн. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Суд першої інстанції вказував, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу індексації грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів; необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. На момент звільнення позивача зі служби не проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення, що підтверджено рішеннями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року по справі №340/2977/22 та від 20.04.2023 року по справі № 340/938/23. Тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Доказів проведення нарахування середнього заробітку за затримку у виплаті належних позивачу сум грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені позивачу відповідно до рішення суду не надано. Суд першої інстанції вказував, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців. З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (16.06.2023), до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ. Суд першої інстанції вказував, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Встановлено, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.10.2020 року №56 молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 з 05.10.2020 року звільнено з служби цивільного захисту та знято з усіх видів забезпечення.

Згідно наказу ДСНС України від 05.05.021 року № 279 «Про припинення осіб шляхом приєднання» 33 Державну пожежно-рятувальну частину Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області припинено шляхом приєднання до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року у справі № 340/2977/22, позов ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність 2 Державно-пожежного рятувального загіну Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 року по 01.09.2019 року; зобов`язано 2 Державно-пожежний рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2016 року по 01.09.2019 року. Рішення набрало законної сили 29.09.2022 року.

ОСОБА_1 вказує, що на виконання рішення суду від 29.08.2022 року у справі № 340/2977/22 їй 26.10.2022 року була нарахована та виплачена часткова сума індексації грошового забезпечення у розмірі 4435,00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 року у справі № 340/938/23, позов ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області задоволено, визнано протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області щодо застосування січня 2016 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; зобов`язано 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця (базового місяця) за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Рішення у апеляційному порядку не оскаржене та набрало законної сили 23.05.2023 року.

Відповідно до виписки по банківському рахунку, фактично рішення суду у справі № 340/938/23 від 20.04.2023 року виконано 27.07.2023 року, ОСОБА_1 було виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 77935,00 грн.

Позивач погоджується, що 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області виконано рішення суду у справі № 340/938/23 від 20.04.2023 року добровільно, після набрання рішенням законної сили та сплачено остаточно належні кошти індексації грошового забезпечення. Проте, позивач вважає, що разом з виплатою індексації має бути сплачена компенсація за час затримки виплати.

Встановлено, що 28.07.2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась з заявою щодо виплати грошових коштів при звільненні. Не встановлено, що відповідач надава відповідь на запит позивача.

2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області повідомляє суд, що середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 195,45 грн. (5961,32 грн. + 5961,32 грн.)/ 61 день (кількість днів у серпні 2020 року та вересні 2020 року).

Згідно ч. 1 ,ч. 5 ст. 99, ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України, до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір. Трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 115 Кодексу цивільного захисту України, держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Нормою статті 117 вищевказаного Кодексу передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, установи, органу. Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Для виплати роботодавцем, у даному випадку 33 Державною пожежно-рятувальною частиною Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області яку припинено та приєднано до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме, затримки виплати індексації грошового забезпечення, на час звільнення ОСОБА_1 повинен був існувати спір щодо суми розрахунку або виплати/невиплати зобов`язання. Тобто середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні може бути виплачений у разі коли при викочені зі списків забезпечення існував спір про належність виплати індексації.

На час звільнення ОСОБА_1 з служби цивільного захисту, спору щодо виплати або не виплати їй індексації грошового забезпечення не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду.

ОСОБА_1 звільнено з служби цивільного захисту 05.10.2020 року, з нею проведено остаточний розрахунок. З позовом про зобов`язання виплатити їй недоплачені суми звернулась після свого звільнення. Встановлено, що рішенням суду від 29.08.2022 року у справі № 340/2977/22, зобов`язано 2 Державно-пожежний рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2016 року по 01.09.2019 року та рішенням суду від 20.04.2023 року у справі № 340/938/23 зобов`язано 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця (базового місяця) за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Рішення, яким зобов`язано 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця (базового місяця) за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, після виконання кого ОСОБА_1 ставить питання про виплату їй компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні набрало законної сили 23.05.2023 року. Тобто, спірною сума стала з моменту звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою про виплату недоплаченої індексації грошового забезпечення та перестала бути спірною з набранням рішенням законної сили.

Не слід казати про бездіяльність або протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні за період з 05.10.2020 року, оскільки у відповідача не було обов`язку нарахувати не те, що компенсації за несвоєчасний розрахунок а й індексацію грошового забезпечення. Обов`язок нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення виник після набрання рішеннями суду законної сили.

Обов`язок виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму, виник з моменту набрання судовим рішенням законної сили, з цього моменту сума заборгованості по розрахунку перед позивачем перестала бути спірною, стала не оспорюванню сумою належною до виплати.

Встановлено, що 2 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області добровільно виплачено належну суму індексації 27.07.2023 року, тобто вина відповідача в несвоєчасній виплаті належних сум настає з 23.05.2023 року по 27.07.2023 року.

Суд першої невірно прийшов до висновку про затримку розрахунку з позивачем з моменту її звільнення, невірно визначено, що період затримки в даному випадку складає з 05.10.2023 року (день після звільнення). Період затримки розрахунку складає з 23.05.2023 року (дата набрання рішенням законної сили, коли оспорювана невиплачена сума перестала бути спірною) по 27.07.2023 року (дата фактичного розрахунку).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні варто враховувати деякі чинники, зокрема, наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу. Необхідно брати до уваги наявність чи відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні, дату коли сума перестала бути оспорюванню та набула статусу остаточної до виплатити.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17. Велика Палата Верховного Суду вказувала, що якщо компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що сума індексації грошового забезпечення при звільненні перестала бути спірною та стала недоплаченою сумою розрахунку при звільненні з набранням законної сили рішенням суду. Відповідач як боржник та особа, яка повинна понести відповідальність за несвоєчасний розрахунок, здійснив виплату 27.07.2023 року. Наявна затримка при остаточному розрахунку з працівником, слід казати про відповідальність роботодавця у межах статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Суд зазначає, що 19.07.2022 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ. З відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більш як за шість місяців за затримку терміном 180 календарних дні (6 місяців).

Відповідно абз. 3 п. 2, п. 5, п. 8 до Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Час затримки остаточного розрахунку враховуючи ст. 117 КЗпП України складає 65 календарних днів. Згідно повідомлення 2 Державно-пожежного рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області середньоденна сума грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 195,45 грн.

У разі зобов`язати виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 слід визначати суму середнього грошового забезпечення.

65 днів затримки х 195,45 грн., що є середньоденною сумою грошового забезпечення = 12702,30 грн.

Таким чином, дійсно при розрахунку з позивачем, відповідач допустився дій щодо не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17, вказано, що розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, можливо зменшити з огляду на розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, у даному випадку недоплаченої індексації грошового забезпечення.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 31.03.2020 року у справі №540/1244/19, від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19, від 15.10.2020 року у справі № 520/80/20.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат, здійснених суб`єктом владних повноважень у разі задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити у частині зазначення дати початку періоду виплати суми індексації та суми середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 340/6438/23 змінити, третій абзац резолютивної частини рішення викласти у новій редакції: «Зобов`язати 2 Державно-пожежний рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 23.05.2023 року по 27.07.2023 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 у розмірі 12702,30 грн.».

У іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяО.О. Круговий

суддяА.В. Шлай