Постанова

від 06.06.2024 по справі 607/8805/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/8805/23 пров. № А/857/2604/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Захід-хліб-збут-2002» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року у справі № 607/8805/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Захід-хліб-збут-2002» до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мандзій О.П., в м. Тернополі Тернопільської області 03.01.2024 року в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Захід-Хліб-Збут-2002» (далі позивач, ПП «Захід-Хліб-Збут-2002») звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач, Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області) про визнання незаконною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.05.2023 № 027042.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що, використовуючи контейнеровоз, позивач мав очікування на врахування конструктивних особливостей і застосування нормативних вагових параметрів пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001 р. № 1306 (далі ПДР), саме для контейнеровозів 44 т, а не нормативи, встановлені для інших великогабаритних транспортних засобів. Крім того, адміністративно-господарський штраф в оскаржуваній постанові винесений за порушення статті 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III) та пункту 22.5 ПДР. В той же час, в акті про проведення перевірки від 14.03.2023 № 352133 зазначено порушення вимог статті 34 Закону № 2344-III, а не вимог статті 48 вказаного Закону. Окрім того, відповідальність за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону, а не абзацом 16 частини першої вказаної норми Закону № 2344-ІІІ, як про це зазначено в оскаржуваній постанові. Також за своїм змістом стаття 48 Закону № 2344-III не узгоджується із пунктом 22.5 ПДР, як про це зазначено в оскаржуваній постанові, оскільки вказаним пунктом ПДР врегульовані допустимі габаритно-вагові параметри при здійсненні перевезень вантажів, а не вимоги до документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такого відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 10.03.2023 № 1524/42/27-23 та направлення на рейдову перевірку від 13.03.2023 №№ 015519 та 015520 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на А/Д М-19 499+070км.

14.03.2023 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевірено транспортний засіб марки Volvo/Danson, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_5 . Водієм надано товарно-транспортну накладну від 14.03.2023 № 1/14, в якій автомобільним перевізником зазначено ПП «Захід-Хліб-Збут-2002».

Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, на підставі талону (роздруківки) зважування від 14.03.2023 № 1 зафіксовано перевищення вагових параметрів, а саме фактична вага становила 50010 кг при нормативно допустимій 40000 кг (трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом).

За результатами проведення габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.03.2023 № 0079738 та акт № 0061429 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.03.2023.

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.03.2023 № 352133, в якому зафіксовано порушення статті 34 Закону № 2344-ІІІ під час надання послуг перевезень вантажів з перевищенням габаритно-вагових обмежень, загальна маса 50 т при допустимих 40 т, а саме перевищено на 25%, відповідальність за яке передбачено абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

В графі «Пояснення водія про причини порушення» акта перевірки водій ОСОБА_1 зазначив: «ознайомлений».

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту № 352133 було призначено на 11.04.2023, про що позивача повідомлено листом від 27.03.2023 № 19694/37/24-23. Розгляд справи було перенесено на 02.05.2023, про що позивача повідомлено листом від 12.04.2023 № 24163/37/24-23

Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області 02.05.2023 прийнято постанову № 027042, якою за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, пункту 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачено абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 20% до 30% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник це фізична особа-суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу положень частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших повноважень, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятою-двадцятою статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абзацу 16 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина четверта статті 48 Закону № 2344-III визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку № 879 передбачено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Документальний габаритно-ваговий контроль-визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункт 5-1 пункту 2 Порядку № 879).

Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (підпункт 11 пункту 2 Порядку № 879).

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України передбачено два види габаритно-вагового контролю, а саме документальний та точний контроль.

При цьому, нормами законодавства не встановлено обов`язку проведення габаритно-вагового контролю виключно у спосіб зважування транспортного засобу при наявності необхідних даних у товарно-транспортній документації.

При документальному габаритно-ваговому контролі визначення маси транспортного засобу здійснюється на підставі документів шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний ваговий контроль здійснюється за допомогою спеціально обладнаного пункту вагового контролю.

В даному випадку відповідачем проводився саме документальний габаритно-ваговий контроль, а перевищення вагових обмежень підтверджено належно складеними документами.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про те, що під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом позивачем здійснено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 25% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу, оскільки, враховуючи пункт 22.5 ПДР, перевищення встановленої габаритно-вагової норми фактичної маси транспортного засобу є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Щодо покликань апелянта на перевезення контейнера та використання перевізником контейнеровоза, колегія суддів зазначає, що проведення рейдової перевірки та процес зважування зафіксовано на бодікамери посадових осіб Укртрансбезпеки, що спростовує перевезення вантажу в контейнерах контейнеровозом.

Суд першої інстанції слушно зазначив, що при визначенні максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44000 кг передбачено як умову не лише здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів.

Згідно пункту 17.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 № 363 (далі Правила № 363), для перевезення контейнерів Перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).

Відповідно до пункту 7.2-17.5 Правил № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м). Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (пункт 17.15 Правил № 363).

За обставинами даної справи позивачем не надано доказів перевезення контейнера із відповідним маркуванням. Саме по собі подання реєстраційних документів на транспортний засіб не свідчить про те, що позивач використовував транспортний засіб для перевезення контейнера.

Відтак безпідставними є покликання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.01.2019 року у справі № 810/2084/16, оскільки обставини цієї справи і справи, що розглядається, різні.

Також слід зазначити, що зважування зазначеного транспортного засобу на пункті габаритно-вагового контролю здійснювалося за допомогою приладу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 20ВА-Д-2-1, заводський номер № 2054, виробник товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВВС».

В матеріалах справи міститься свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 20.12.2021 № П/160/Ч (чинне до 20.12.2022).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Вказана постанова була чинною на час виникнення спірних правовідносин, отже відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 20.12.2021 № П/160/Ч, зважування транспортного засобу здійснювалося повіреними вагами, у зв`язку із чим є придатними до застосування.

Щодо покликань апелянта на те, що відповідач в Акті перевірки зазначені порушення статті 34 Закону № 2344-III а не вимоги статті 48, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Слід зазначати, що дана стаття є бланкетною, відповідно її диспозиція передбачає існування інших норм, розміщених у даному Законі і не тільки, у яких сформовані конкретні правила поведінки, а саме з вказаної відповідачем статті 34 Закону № 2344-III у Акті перевірки випливає порушення позивачем статті 48 Закону № 2344-III та пункту 22.5 ПДР.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень щодо складення Акта перевірки відповідачем.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.

Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Захід-хліб-збут-2002» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року у справі № 607/8805/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар