Ухвала

від 06.06.2024 по справі 640/26619/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 640/26619/21

адміністративне провадження № К/990/19460/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №640/26619/21 за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада», третя особа: Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива» про застосування заходів реагування та за зустрічним адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, Вишгородського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, третя особа: Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулось до суду з позовом, у якому просило:

застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада» (код ЄДРПОУ 30304523) за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лебедівка, вул. Соборна, буд. 2а, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 16 червня 2021 року №266.

У листопаді 2021 року до суду першої інстанції надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, Вишгородського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, в якому просило:

визнати протиправними дії головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Вишгородського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області Учень В.М., провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Вишгородського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області Сергієнка Ю.А. та провідного інспектора відділу пожежної безпеки управління запобігання надзвичайним ситуаціям Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області Ніколаєнка Ю.А. по складанню акта № 266 від 16 червня 2021 року та зобов`язати скласти акт про неможливість здійснення заходу державного нагляду (контролю) у зв`язку з нездійсненням ТОВ «Еллада» господарської діяльності за адресою: Вишгородський район, с. Лебедівка, Соборна, 2а.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада» про застосування заходів реагування задоволено. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада» (код ЄДРПОУ 30304523) за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лебедівка, вул. Соборна, буд. 2а, шляхом зобов`язання Відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 16 червня 2021 року № 266. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, Вишгородського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива» через підсистему «Електронний суд» 19 травня 2024 року подало касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник підставою звернення до Суду вказує пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.

В цьому контексті скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини другої статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд зазначає наступне стосовно доводів третьої особи про недопустимість доказів, а саме:

акта № 266 від 16 червня 2021 року, який, на думку заявника, не відповідає вимогам частині шостій статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», містить помилкову і недостовірну інформацію з посиланням на вимогу законодавства у сфері будівництва, яке не застосовується і не регулює правовідносини, визначені в акті № 266;

акта № 15 від 13 грудня 2023 року, який, на думку заявника, складено без дотримання уніфікованої форми акта, що затверджено наказом МВС України від 17 січня 2019 року № 22 (зі змінами і доповненнями), і з порушенням вимог частини п`ятнадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо обов`язку використання виключно уніфікованих форм актів; не відповідає вимогам частини шостої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», містить помилкову і недостовірну інформацію з посиланням на вимогу законодавства у сфері будівництва, яке не застосовується і не регулює правовідносини, визначені в акті № 15.

В аспекті таких доводів скаржник наголошує на фальсифікації основного доказу - акта № 266 від 16 червня 2021 року та виготовлення акта № 15 від 13 грудня 2023 року шляхом копіювання тексту акта № 266 з неправдивою інформацією щодо наявності порушень Державних Будівельних Норм 2012, 2013 та 2016 років.

Водночас посилаючись на указану підставу касаційного оскарження третя особа зазначає про: неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права полягає в тому, що суди дійшли про наявність порушень Державних Будівельних Норм, затверджених у 2012, 2013, 2016 роках: ДБН В.2.5-64:2012 та ДБН В.2.5-74:2013, а також ДБН В 1.1- 7-2016, які зворотної сили не мають і яких на час проектування, виконання будівельних робіт з реконструкції та на час введення Об`єкта в експлуатацію упродовж 2009-2011 р.р. не існувало та не врахування і не застосування положення матеріального права, передбаченого у статтях 3, 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо принципу презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання; порушення прав третьої сторони полягає у незабезпеченні 13 березня 2024 року в судовому засіданні апеляційного провадження вимог статей 2, 9, 255, частини третьої статті 310 КАС України при ненаданні представнику третьої особи права виступу перед судом у судових дебатах.

Також зазначає, що гарантійний лист ТОВ «Еллада» від 21 жовтня 2010 року, як й інші письмові докази подано 12 березня 2024 року ГУ ДСНС з додатковими письмовими поясненнями з грубим порушенням процесуального закону.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного судового рішення.

Так, докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).

Згідно зі статтею 74 КАС України (допустимість доказів) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Вказаним положенням встановлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

Посилання скаржника на фальсифікацію доказів у справі щодо того, що позивачем внесено до актів неправдиву інформацію щодо наявності порушень Державних Будівельних Норм 2012, 2013 та 2016 років є лише доводом незгоди із встановленими порушеннями під час проведення перевірок, що не може свідчити про недопустимість таких доказів в розумінні закону.

Врешті обґрунтованих доводів стосовно встановлення судами обставин справи на підставі доказів, які отримані внаслідок порушення закону скаржник не вказав та наявність таких не обґрунтував, а аналіз доводів касаційної скарги у цій частині фактично свідчить про незгоду із прийнятими у справі рішеннями та довільним розумінням/трактуванням поняття «недопустимий доказ».

Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції прийняв рішення про права та інтереси Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива», яке не було залучено до участі у справі, а суд апеляційної інстанції такого рішення не скасував, то Суд зазначає, що з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року залучено до участі у справі Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Окрім цього, рішення суду першої інстанції було переглянуто за апеляційної скаргою Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива», що спростовує доводи скаржника про незалучення його до участі у розгляді справи.

Частина друга статті 351 КАС України визначає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду вказане скаржником порушення виправив.

Відтак, скаржником не обґрунтовано наявності обов`язкової підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, у разі якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

На зазначене уже зверталася увага в ухвалі Верховного Суду від 09 травня 2024 року.

У тексті касаційної скарги третя особа вказує на постанову Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 335/158153/14-ц, однак такі посилання зазначає без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, які зазначені у частині четвертій статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №640/26619/21 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяО.А. Губська