Постанова

від 05.06.2024 по справі 460/2790/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 460/2790/18

касаційне провадження № К/9901/14423/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 (суддя Махаринець Д.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Н. В. Бруновська Н.В., Затолочний В.С.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 27.09.2018 №0009011305, №0008991305, №0009021305, №0009031305, №0009001305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) ф-103 від 27.09.2018, рішення про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.09.2018 №0005511305.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи. Позивач був платником єдиного податку в 2016 році, за останні дванадцять місяців, що передували даті переходу на загальну систему оподаткування (01.01.2017), не здійснив операції, які сукупно перевищили 1000000,00 грн (без урахування податку на додану вартість) на загальній системі оподаткування. Відтак, позивач вважає, що не був зобов`язаний реєструватися платником податку на додану вартість з 01.01.2017 та визначати податкові зобов`язання з податку на додатну вартість в період з 01.01.2017 по 31.12.2017. Також, позивач покликається на положення підпункту 6 пункту 292.11, пункт 292.9 статті 292 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), як підставу для неправомірного донарахування податку на доходи з фізичних осіб при перебуванні на спрощеній системі оподаткування в період з 01.04.2016 по 31.12.2016, що надалі призвело до незаконного прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) та застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, донарахування військового збору. Позивач доводить, що не є податковим агентом по відношенню до інших фізичних осіб-підприємців.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 27.09.2018 №0009021305, №0009011305, №0009031305, №0008991305, №0009001305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) ф-103 від 27.09.2018, рішення про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.09.2018 №0005511305.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач не здійснив операцій, які сукупно перевищили 1000000,00 грн (без урахування податку на додану вартість) на загальній системі оподаткування за останні 12 календарних місяців, а в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 не перевищив дозволений дохід платника єдиного податку для перебування на спрощеній системі оподаткування. Обсяг господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг), які були проведені позивачем до вказаної дати, не може бути взятий до уваги з метою визначення обов`язку даного суб`єкта права зареєструватись в якості платника податку на додану вартість, оскільки ці господарські операції здійснювались позивачем у статусі платника єдиного податку, що свідчить про те, що покладання на нього відповідачем обов`язку сплатити суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість є неправомірним.

Суди дійшли висновку, що оподаткування податком на доходи фізичних осіб коштів, отриманих позивачем в період сплати єдиного податку з 01.04.2016 по 31.12.2016, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на положення підпункту 6 пункту 292.11, пункту 292.6 статті 292, підпункту 1 пункту 291.1 статті 291, пункту 177.2 статті 177 ПК України. Похідними є донарахування з єдиного соціального внеску та військового збору, з огляду на що вони також є безпідставними, що свідчить про протиправність рішень контролюючого органу.

Управління, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норма процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами наданих ним доказів та доводів. Скаржник доводить, що позивач здійснив операцій, які сукупно перевищили 1000000,00 грн на загальній системі оподаткування за останні 12 календарних місяців, а в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 перевищив дозволений дохід платника єдиного податку для перебування на спрощеній системі оподаткування, внаслідок чого платник був зобов`язаний зареєструватись в якості платника податку на додану вартість та, відповідно, сплатити суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір у розмірі та строки, визначені ПК України.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.06.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 05.06.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 31.01.2014 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 14.09.2018 №1994/17-00-13-05/3031713816 (далі - акт перевірки), за висновками якого позивачем були порушені вимоги:

пункту 164.1 статті 164.1, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 17657,40 грн за 2016 рік;

пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.4, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, в сумі 223325,00 грн;

підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203, статті 200 ПК України, що мало вираз не поданні декларацій з податку на додану вартість за період 11.01.2017 по 31.12.2017;

пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, пунктів 1.1, 1.2 розділу I, розділу II, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, в редакції затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556, що мало вираз у неподанні податкових розрахунків за формою № 1-ДФ за I-IV квартал 2015, за I квартал 2016 року, за I-IV квартали 2017 року, а саме: не відображено доходи, нараховані та виплачені фізичним особам-підприємцям;

пункту 2 частини першої статті 7, частини пятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, внаслідок чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21581,24 грн за 2016 рік;

підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого платнику донараховано військовий збір в сумі 1471,45 грн за 2016 рік.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 27.09.2018 було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0009021305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на суму 279156,25 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 223325,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 55831,25 грн;

№0009011305, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на додану вартість у сумі 1870,00 грн;

№0009031305, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 22071,75 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 17657,40 та штрафними санкціями у розмірі 4414,35 грн;

№0008991305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір на суму 1839,31 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 1471,45 грн, за штрафними санкціями у сумі 367,86 грн;

№0009001305, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн;

Також контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-103 від 27.09.2018 з єдиного внеску на суму 21581,24 грн та рішення про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.09.2018 №0005511305 на суму 4316,25 грн.

Фактичною підставою для висновків про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про здійснення платником господарських операцій із перевищенням 1000000,00 грн на загальній системі оподаткування за останні 12 календарних місяців.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 27.09.2018: №0009021305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 279156,25 грн в тому числі: за основним платежем в сумі 223325,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 55831,25 грн; №0009011305, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на додану вартість у сумі 1870,00 грн, колегія суддів зазначає про наступне.

Як установлено судами, позивач в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 перебував платником єдиного податку 2 групи за ставкою 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати без реєстрації платником податку на додану вартість.

За даними платника єдиного податку задекларовано обсяг доходу в 937936,63 грн, що не спростовується відповідачем.

У матеріалах справи наявні декларація про майновий стан та доходи, виписки з банківських рахунків НОМЕР_1 ПАТ КБ «Приватбанк», НОМЕР_2 АТ «Полтава-банк» під час перебування позивача на загальній системі оподаткування за 1 квартал 2016 року, де задекларовано суму одержаного доходу в розмірі 182581,63 грн, що відповідає даним матеріалів перевірки під час обрахунку доходів за 2016 рік.

Станом на 01.01.2017 позивач не здійснив операцій, які сукупно перевищили 1000000,00 грн (без урахування податку на додану вартість) на загальній системі оподаткування за останні 12 календарних місяців, а в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 не перевищив дозволений дохід платника єдиного податку для перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно пункту 183.4 статті 183 ПК України обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку на додану вартість, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Кодексу.

Підпунктами 298.2.2, 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Як установлено судами попередніх інстанцій, обсяг господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг), які були проведені позивачем до вказаної дати, не може бути взятий до уваги з метою визначення обов`язку даного суб`єкта права зареєструватись в якості платника податку на додану вартість, оскільки ці господарські операції здійснювались позивачем у статусі платника єдиного податку.

Зазначене підтверджує відсутність у платника обов`язку сплатити суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за цей період.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно з підпунктом 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Оскільки на момент проведення перевірки позивач не набув статусу платника податку на додану вартість, то, відповідно, у нього і не було обов`язку складати податкові накладні та подавати до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за січень-грудень 2017 року, тому відповідно податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0009021305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на суму 279156,25 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 223325,00 грн, штрафними санкціями у розмірі 55831,25 грн та податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0009011305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем: податок на додану вартість у сумі 1870,00 грн є протиправними та підлягають скасуванню, що правильно встановлено судами попередніх інстанцій.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0009031305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 22071,75 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 17657,40 грн, штрафними санкціями у розмірі 4414,35 грн, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом 294.3 статті 294 ПК України визначено, що для суб`єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

Пунктом 295.1 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до підпункту 1 пункту 291.1 статті 291 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

За правилами пункту 292.6 статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Як установлено судами, платник в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 був платником єдиного податку 2 групи за ставкою 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати без реєстрації платником податку на додану вартість.

Підставою для збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 22071,75 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 17657,40 грн, за штрафними санкціями у розмірі 4414,35 грн слугували висновки контролюючого органу про отримання платником коштів на погашення дебіторської заборгованості, яка виникла станом на 01.04.2016 року в сумі 98096,63 грн.

Судами з`ясовано, що позивач отримав кошти в погашення даної заборгованості на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ПАТ КБ «Приватбанк»: 01.04.2016 в сумі 4250,00 грн, 07.04.2016 в сумі 5570,00 грн, 07.04.2016 в сумі 5600,00 грн, від ТОВ «Плейсмент Аутдор» (код 39421800), 08.04.2016 в сумі 3200,00 грн від ТОВ «Аутдор Медіа Україна» (код ЄДР 37855154), 14.04.2016 в сумі 80,00 грн, 400,00 грн, 1170,00 грн, 1200,00 грн, 1330,00 грн, 2570,00 грн, від ТОВ «Октагон-Аутдор» (код ЄДР 34729203), 20.04.2016 в сумі 1600,00 грн від ТОВ «РА «Медіа КIТ» (код ЄДР 38899627), 25.04.2016 в сумі 18250,00 грн від ТОВ «Голд Медіа Груп» (код ЄДР 35982476), 27.04.2016 в сумі 750,00 грн, 1500,00 грн від ТОВ «Преміум Медіа Груп» (код ЄДР 34716807), 27.04.2016 в сумі 14410,00 грн від ПП «Бест Медіа» (код ЄДР 36521679), 19.05.2016 в сумі 1600,00 грн ТОВ «Сігма УА» (код ЄДР 39472326), 30.05.2016 в сумі 1000,00 грн, 1500,00 грн від ТОВ «Преміум Медіа Груп» (код ЄДР 34716807), 02.06.2016 в сумі 1750,00 грн від ТОВ «Сігма УА» (код ЄДР 39472326), 08.06.2016 в сумі 5600,00 грн, 4250,00 від ТОВ «Плейсмент Аутдор» (код ЄДР 39421800) та на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 АТ «Полтава-банк»: 05.04.2016 в сумі 1000,00 грн від ТОВ «Світ Кераміки» (код ЄДР 35953581), 05.04.2016 в сумі 1386,63 грн від ТОВ «Медіа Планета» (код ЄДР 35647516), 12.04.2016 в сумі 2000,00 грн, 21.04.2016 в сумі 1000,00 грн, в сумі 1000,00 грн, 25.04.2016 в сумі 1000,00 грн, 28.04.2016 в сумі 500,00 грн, 12.05.2016 в сумі 1000,00 грн, 16.05.2016 в сумі 140,00 грн, в сумі 860,00 грн, 18.05.2016 в сумі 1000,00 грн, 25.05.2016 в сумі 1000,00 грн, 26.05.2016 в сумі 780,00 грн, 220,00 грн, 01.06.2016 в сумі 80,00 грн, 1100,00 грн, 07.06.2016 в сумі 1000,00 грн, 15.06.2016 в сумі 1000,00 грн, 29.06.2016 в сумі 1000,00 грн, 08.07.2016 в сумі 1000,00 грн, 20.07.2016 в сумі 110,00 грн, 20.07.2016 в сумі 890,00 грн від ТОВ «Світ Кераміки» (код ЄДР 35953581).

Факт надання робіт (послуг) саме в період перебування на загальній системі оподаткування (1 квартал 2016) та наявність дебіторської заборгованості станом на 01.04.2016 в сумі 98096,63 грн підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (послуг), які містяться в матеріалах справи.

Наведене спростовує доводи скаржника про необхідність оподаткування податком на доходи фізичних осіб коштів, отриманих позивачем в період сплати єдиного податку з 01.04.2016 по 31.12.2016.

Відповідно підпункту 6 пункту 292.11 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи підприємця.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як установлено судами, під час перебування платника на загальній системі оподаткування, позивачу виручка по вищезазначених актах здачі-приймання робіт (надання послуг) в 1 кварталі 2016 року не надходила.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0009031305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 22071,75 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0008991305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 1839,31 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 1471,45 грн, за штрафними санкціями у розмірі 367,86 грн колегія суддів дійшла наступних висновків.

Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України врегульовано порядок нарахування та сплати військового збору

Підпунктами 1.1, 1.2, 1.3 цього пункту визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пункт 1.4).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 1839,31 грн контролюючий орган обґрунтовує збільшенням чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму коштів погашення дебіторської заборгованості в сумі 98096,63 грн.

Водночас, колегія суддів зазначає, що грошове зобов`язання у даному випадку є похідним від визначення контролюючим органом грошових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, тому суди дійшли правильного висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0008991305.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) ф-103 від 27.09.2018 з єдиного внеску на суму 21581,24 грн та рішення про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.09.2018 №0005511305 на суму 4316,25, Суд зазначає наступне.

Підставою прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 2, частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» внаслідок заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в 2016 році на загальну суму 21581,24 грн, що призвело до застосування штрафних санкцій у розмірі, передбаченому пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», в розмірі 6055,30 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску на 2015 рік та у розмірі 22 відсотки на 2016 рік

Пунктом 3 частини 11 статті 25 цього ж Закону визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції - за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Підставою для донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в 2016 році на загальну суму 21581,24 грн стало збільшення чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму включення контролюючим органом до об`єкта оподаткування суми коштів погашення дебіторської заборгованості в сумі 98096,63 грн, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) № ф-103 від 27.09.2018 з єдиного внеску на суму 21581,24 грн та рішення про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.09.2018 №0005511305 на суму 4316,25 грн, відповідно, підлягають визнанню їх протиправними та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0009001305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з статтею 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктом 51.1 статті 51 ПК України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Пунктом 176.2 статті 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Перевіркою встановлено, що позивачем не подано податковий розрахунок за формою № 1-ДФ і не повідомлено податковий орган про суми доходу, нарахованого (сплаченого) протягом 1 кварталу 2015 року - ІV кварталу 2017 року на користь фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає правильними висновки судів, що для неутримання податковим агентом податку на доходи фізичних осіб суб`єктом господарювання, який має господарські відносини з фізичною особою підприємцем необхідно встановити чи є документ, підтверджуючий, що фізична особа зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності (виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб - підприємців).

На підтвердження вказаної обставини, позивачем надано докази того, що контрагенти позивача зареєстровані як фізичні особи-підприємці, тому доходи, виплачені позивачем вказаним фізичним особам-підприємцям, не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та, як наслідок, підприємець не є податковим агентом відносно таких осіб і звільнений від обов`язку подання щодо них розрахунків форми №1-ДФ, а тому штрафні санкції за неподання таких розрахунків до нього застосовуватись не можуть.

З урахуванням наведеного, податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0009001305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн підлягає скасуванню, що правильно встановлено судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк