Постанова

від 07.06.2024 по справі 472/320/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.06.24

22-ц/812/901/24

Провадження № 22-ц/812/901/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 червня 2024 року м. Миколаїв

справа № 472/320/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем Колосовою О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

керівника Вознесенської окружної прокуратури Денисенко Віти Василівни

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену 23 квітня 2024 року суддею Вуївим О.В., приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

керівника Вознесенської окружної прокуратури

Денисенко Віти Василівни в інтересах держави в особі

Миколаївської обласної військової адміністрації

до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Веселинівської селищної ради, ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Селянського (фермерського) господарства «Пролісок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання незаконними та скасування наказів та рішень, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації земельних ділянок,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У березні 2024 року керівник Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним вище позовом.

Просила усунути Миколаївській обласній державній адміністрації перешкоди у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом:

- визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 27 червня 2018 року №4213/0/14-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою» зі змінами, внесеними наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 12 липня 2018 року №4447/0/14-18 - в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4821755100:06:000:0060 площею 69 га;

- визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 26 вересня 2018 року №6517/0/14-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» - в частині надання територіальній громаді сіл в особі Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0060 площею 69 га (№97 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Веселинівської селищної об`єднаної територіальної громади, що є додатком до акту приймання-передачі земель від 27 вересня 2018 року та наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 26 вересня 2018 року №6517/0/14-18-СГ);

- визнання незаконним і скасування рішення Веселинівської селищної ради від 11 жовтня 2018 року №56 «Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно переліку» - в частині прийняття у комунальну власність Веселинівської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0060 площею 69 га;

- визнання незаконним і скасування рішення Веселинівської селищної ради від 26 травня 2020 року №81 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4821755100:06:000:0101 площею 1,7434 га в межах території Веселинівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Миколаївської області;

- визнання незаконним і скасування рішення Веселинівської селищної ради від 26 травня 2020 року №107 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4821755100:06:000:0109 площею 2 га в межах території Веселинівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Миколаївської області;

- визнання незаконним і скасування рішення Веселинівської селищної ради від 26 травня 2020 року №105 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_4 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4821755100:06:000:0114 площею 2 га в межах території Веселинівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Миколаївської області;

- визнання незаконним і скасування рішення Веселинівської селищної ради від 26 травня 2020 року №104 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_7 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4821755100:06:000:0115 площею 2 га в межах території Веселинівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Миколаївської області;

- скасування вчиненої 08 травня 2020 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0101 площею 1,7434 га;

- скасування вчиненої 07 серпня 2020 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0109 площею 2 га;

- скасування вчиненої 27 серпня 2020 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0113 площею 51,9313 га;

- скасування вчиненої 27 серпня 2020 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0114 площею 2 га;

- скасування вчиненої 27 серпня 2020 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0115 площею 2 га;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0101 площею 1,7434 га, укладеного 15 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0109 площею 2 га, укладеного 05 лютого 2024 року між ОСОБА_3 та СФГ «Пролісок»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0114 площею 2 га, укладеного 08 лютого 2021 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Веселинівська автоколона №3»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0115 площею 2 га, укладеного 08 лютого 2021 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Веселинівська автоколона №3».

Одночасно з позовною заявою прокурор подала заяву про забезпечення позову, в якій просила:

- накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 4821755100:06:000:0101, 4821755100:06:000:0109, 4821755100:06:000:0114, 4821755100:06:000:0115, 4821755100:06:000:0113.

- встановити заборону особам, за якими зареєстровано право власності на вказані ділянки (номінальним власникам), вчиняти будь-які дії (селищній раді також приймати рішення), спрямовані на зміну цільового призначення, поділ, об`єднання з іншими ділянками, реєстрацію новосформованих ділянок, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо вказаних земельних ділянок.

Заява обґрунтована тим, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову значно утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду та стане на заваді ефективному захисту порушених прав у разі задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 квітня 2024 року заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_6 задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 1,7434 га, кадастровий номер 4821755100:06:000:0101, а також на її поділ, об`єднання з іншими ділянками, реєстрацію в Державному земельному кадастрі новосформованих земельних ділянок за рахунок вказаної ділянки, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо цієї ділянки.

Заборонено ОСОБА_3 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер: 4821755100:06:000:0109, а також на її поділ, об`єднання з іншими ділянками, реєстрацію в Державному земельному кадастрі новосформованих земельних ділянок за рахунок вказаної ділянки, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо цієї ділянки.

Заборонено ОСОБА_4 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер: 4821755100:06:000:0114, а також на її поділ, об`єднання з іншими ділянками, реєстрацію в Державному земельному кадастрі новосформованих земельних ділянок за рахунок вказаної ділянки, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо цієї ділянки.

Заборонити ОСОБА_5 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер: 4821755100:06:000:0115, а також на її поділ, об`єднання з іншими ділянками, реєстрацію в Державному земельному кадастрі новосформованих земельних ділянок за рахунок вказаної ділянки, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо цієї ділянки.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлення особам, за якими зареєстровано право власності на вказані ділянки (номінальним власникам), заборони вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення, поділ, об`єднання з іншими ділянками, реєстрацію новосформованих ділянок, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо вказаних земельних ділянок, буде адекватним, достатнім та ефективним способом для досягнення мети забезпечення позовних вимог.

У задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки суд відмовив, пославшись на те, що обраний спосіб забезпечення є надмірним та фактично позбавляє номінальних власників земельних ділянок та орендарів цих ділянок будь-яких прав щодо них, в тому числі здійснювати господарську діяльність, а незастосування забезпечення позову таким чином жодним чином не ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

У задоволенні заяви про забезпечення позову щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4821755100:06:000:0113 суд відмовив з тих підстав, що ухвалою від 23 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються цієї земельної ділянки. Оскільки суд дійшов до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, то вказана земельні ділянка не є предметом спору в межах спору, який розглядається.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі керівник Вознесенської окружної прокуратури Денисенко В.В., посилаючись на незаконність, необґрунтованість судової ухвали, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі, а саме - накласти арешт на спірні земельні ділянки та заборонити Веселинівській селищній раді Вознесенського району Миколаївської області вчиняти дії та приймати рішення, спрямовані на зміну цільового призначення, поділ, об`єднання з іншими ділянками, реєстрацію новосформованих ділянок, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо вказаних земельних ділянок.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження спірних земельних ділянок у володінні відповідачів в незмінному вигляді. Невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання судовим рішенням законної сили може призвести до зміни власника спірного майна, що істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся прокурор в інтересах Миколаївської військової адміністрації, у разі задоволення позовних вимог та вплинути на можливість виконання цього рішення.

Предметом даного спору є законність набуття права комунальної та у подальшому приватної власності на земельні ділянки, які частково накладаються на землі державного лісового фонду, відтак відповідачі стали носіями правомочностей володіння, користування та розпорядження цими земельними ділянками, що може мати свій вираз у вільній реалізації права відчуження їх іншим особам.

Також апелянт посилалась на те, що заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами та жодним чином не порушує прав інших учасників процесу, а арешт майна є тимчасовим заходом, який не порушує прав власника, а лише тимчасово обмежує його права, що є необхідним для вирішення судового спору.

Крім цього апелянт посилалася на оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 27 червня 2018 року №4213/0/14-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою»; визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 26 вересня 2018 року №6517/0/14-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»; визнання незаконним і скасування рішення Веселинівської селищної ради від 11 жовтня 2018 року №56 «Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно переліку»; скасування вчиненої 27 серпня 2020 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0113 площею 51,9313 га.

Узагальнені доводи інших учасників

Відповідачі та треті особи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

2.Мотивувальна частина

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним приписам ухвала суду відповідає не у повній мірі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду від 23 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, Веселинівської селищної ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 27 червня 2018 року №4213/0/14-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою» зі змінами, внесеними наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 12 липня 2018 року №4447/0/14-18, наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 26 вересня 2018 року №6517/0/14-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Веселинівської селищної ради від 11 жовтня 2018 року №56 «Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно переліку», скасування вчиненої 27 серпня 2020 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821755100:06:000:0113 площею 51,9313 га.

За рештою позовних вимог ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 23 квітня 2024 року провадження відкрито. Отже, між сторонами дійсно виник спір, який стосується земельних ділянок з кадастровими номерами 4821755100:06:000:0101, 4821755100:06:000:0109, 4821755100:06:000:0114 та 4821755100:06:000:0115.

Позиція апеляційного суду

Згідно з частинами першою, другоюстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд виходить з того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Колегією суддів прийнято до уваги, що Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року по справі № 916/3710/22 наголошував на тому, що, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Крім того, у постанові від 15 вересня 2020 року по справі №753/22860/17 Верховний Суд дійшов висновку, що невжиття власником об`єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об`єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником, можливості вільно розпорядитись об`єктом нерухомості, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існує спір щодо чотирьох земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідачів та збереження нерухомого майна, обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого майна без позбавлення відповідача права користування ним.

Арешт майна і заборона його відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про спосіб та межі задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав достатнім задовольнити його шляхом заборони відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельних ділянок, їх поділ, об`єднання з іншими ділянками, реєстрацію в Державному земельному кадастрі новосформованих земельних ділянок за рахунок вказаної ділянки, укладення договорів та вчинення інших правочинів щодо них.

З урахуванням підстав та змісту позову, вивчивши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам,балансу інтересів сторін,колегія суддів приходить до висновку про доцільність задоволення заяви позивача про забезпечення позову, накласти арешт на спірні земельні ділянки та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо них.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" державній реєстрації прав зокрема підлягає заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Приписами пункту 6 частини першої статті 24Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо зокрема наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Згідно частин першої та другої статті 25Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна. У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників. Рішення суду або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 зазначено, що, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Подаючи заяву про забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на земельні ділянки та шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цих земельних ділянок, прокурор наполягав на тому, що існують реальні ризики вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірних земельних ділянок, та такі дії можуть призвести до утруднення чи унеможливлення у подальшому виконанні можливого судового рішення, та призвести до необхідності звертатися до суду з іншими позовними вимогами.

Колегія суддів, перевіривши доводи заявника, врахувавши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, доходить висновку, що існує реальна загроза того, що під час вирішення спору вчинення відповідачами дій, зокрема щодо відчуження земельних ділянок, можуть призвести до негативних наслідків, зокрема - до необхідності зміни предмета спору чи ініціювання нового спору, а також можуть утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення.

В частині вимог прокурора про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4821755100:06:000:0113 колегія суддів вважає за необхідне відмовити, оскільки позовні вимоги щодо вказаної земельної ділянки підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, і є підставою для скасування ухвали в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Вознесенської окружної прокуратури Денисенко Віти Василівни задовольнити частково.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 квітня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви керівника Вознесенськоїокружної прокуратури ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 4821755100:06:000:0101, 4821755100:06:000:0109, 4821755100:06:000:0114, 4821755100:06:000:0115 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо них скасувати.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 4821755100:06:000:0101, 4821755100:06:000:0109, 4821755100:06:000:0114, 4821755100:06:000:0115 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо них.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повну постанову складено 07 червня 2024 року