Ухвала

від 06.06.2024 по справі 947/17109/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/17109/24

Провадження № 1-кс/947/7567/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000001544 від 18.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст.190 (в редакції до 11.08.2023), ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001544 від 18.12.2023 (виділене щодо невстановлених осіб з кримінального провадження №12020160240001094) за ч.4 ст.190 (в редакції до 11.08.2023), ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.

Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово в клопотанні.

Так, 29.05.2024 за результатами проведення санкціонованого обшуку у кримінальному провадженні за адресою: АДРЕСА_1 слідчим було виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone 15 Pro» ( НОМЕР_1 ) у корпусі синього кольору з чохлом та сім-картами операторів мобільного зв`язку «Lifecell» ( НОМЕР_2 ) та «Київстар» ( НОМЕР_3 ) .

Вилучене 29.05.2024 під час санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , постановою слідчого від 29.05.2024 визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження № 12023160000001544 від 18.12.2023.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор на адресу суду направив заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити, розглянути у його відсутність.

Представник власника майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 надав письмові заперечення на клопотання, в яких зазначив, що мобільний телефон під час обшуку був добровільно виданий власником майна, розблокований та оглянутий слідчим тому його подальший арешт не несе легітимної мети. Просив відмовити у задоволенні клопотанні, розглянути у його відсутності.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення адвоката, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 (в редакції до 11.08.2023), ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.

В даному клопотанні прокурор зазначає, що вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, має доказовезначення дляданого злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення в частині накладення арешту на вилучений мобільний телефон «iPhone 15 Pro» ( НОМЕР_1 ) у корпусі синього кольору та сім-картами операторів мобільного зв`язку «Lifecell» ( НОМЕР_2 ) та «Київстар» ( НОМЕР_3 ), зокрема перевірити факт відповідності такого майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), в рамках кримінального провадження №12023160000001544 від 18.12.2023 дане клопотання не містить.

Крім того, прокурором до клопотання не долучено документів щодо здійснення огляду мобільного телефону.

За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання прокурора не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.

На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000001544 від 18.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст.190 (в редакції до 11.08.2023), ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1