Рішення

від 22.05.2024 по справі 513/815/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/815/23

Провадження № 2/513/23/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючої судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Давиденко К.В., представників відповідача ОСОБА_2 та адвоката Манової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Давиденко Костянтина Вікторовича до Фермерського господарства "ВЕЖЕС" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку,

У С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позовних вимог.

16 червня 2023 року представник позивачки адвокат Давиденко К.В. звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "ВЕЖЕС", в якому з урахуванням уточненої заяви від 22.06.2022 просив стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 30639 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 22812 гривень; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8050 гривень, а також сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1073, 60 гривень.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що з січня 2018 року по вересень 2020 року позивачка ОСОБА_1 працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера Фермерського господарства "Вежес". З лютого 2020 року по вересень 2020 року ФГ "Вежес" припинило платити їй заробітну плату, внаслідок чого заборгованість склала 30639 гривень (із розрахунку 4723 грн. - 850 грн.14 копійок (ПДФО) 70 грн. 85 коп. (військовий збір) = 3802 грн.01 коп. на місяць х 9 місяців = 30639 гривень).

Позивачка неодноразово зверталась до керівника підприємства ОСОБА_2 з проханням виплатити їй заробітну плату, але він говорив, що у підприємства є борги перед іншими особами, поганий врожай, тощо та обіцяв розрахуватись у найближчі місяці після того як реалізує врожай, але цього не сталося. Після чого вона поскаржилася на його дії до Головного управління Держпраці в Одеській області. 16 березня 2022 року вона отримала відповідь № 15-Б-2329/01-49-2166, згідно якої під час дії воєнного стану в Україні призупинені планові та позапланові перевірки підприємств до закінчення воєнного стану. Копія наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні їй не надавались.

Позивачка зазначає, що на підставі ст.117 КЗпП відповідач повинен також виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, що складає 22812 гривень (з розрахунку 3802 грн. х 6 місяців).

Крім того, на підставі ч.1 ст.83 КЗпП України відповідач повинен виплатити їй грошову компенсацію в розмірі 8050 гривень за невикористані нею 66 днів щорічної відпустки за 2018 - 2020 роки.

2. Рух справи в суді.

Ухвалою Саратського районного суду від 23 червня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справ в порядку загального позовного провадження, відповідачу встановлено строк для надання відзиву, .призначене підготовче судове засідання

Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року клопотання представника позивача адвоката Давиденко К.В. про витребування доказів задоволено частково та витребувано у ФГ «Вежес» належним чином засвідчену копію книги по заробітній платі та касові книги з період з лютого 2020 року по вересень 2020 року. У задоволенні решти клопотання представника позивача відмовлено. Відповідачу поновлено строк для подання відзиву. Задоволено клопотання представника відповідача адвоката Манової І.М . та витребувано у позивачки ОСОБА_3 оригінал її трудової книжки для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію наказу про прийняття позивачки на роботу за основним місцем роботи - Селянське фермерське господарство "Ізгрев"; графік роботи та табелі обліку робочого часу позивачки за основним місцем роботи у Селянському фермерському господарстві "Ізгрев" за 2018, 2019, 2020 роки.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року підготовче провадження було закрито та цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

3. Стислий виклад заперечень відповідача.

29 серпня 2023 року представник відповідача адвокат Манова І.М. подала до суду відзив на позовну заяву. Позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивачка працювала в ФГ "Вежес" з березня 2018 року по серпень 2020 року та отримувала заробітну плату готівкою, заборгованість відсутня. Позивачка звільнена з роботи 01.09.2020 року, але копію наказу відмовилася отримати в присутності свідків. Розрахунок при звільненні отримала в повному обсязі, жодної заборгованості немає. Жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог позивачка не надала. З довідки ОК-5 вбачається, що ОСОБА_1 одночасно працювала за сумісництвом у ФГ "Вежес" та на основному місці роботи в Селянському фермерському господарстві "Ізгрев". Представник відповідача послалась на те, що до правовідносин сторін підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.1993 р.№ 243 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", відповідно дло якої тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, тобто 20 годин на тиждень. Просила поновити строк для подачі відзиву, відмовити у задоволенні позову та стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ "Вежес" витрати на правову допомогу в сумі 10 000 гривень.

4.Правові норми, що підлягають застосуванню та висновки суду.

Вислухавши позивачку та її представника, які підтримали позовні вимоги, а також представників відповідача, які просили відмовити у позові, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ст.21 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п.35 Ріщення ЄСПЛ у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (заяви № 68385/10 та 71378/10) Суд нагадав, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).

Ст. 94 КЗпП України встановлює, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст.102-1 КЗпП працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Позивачка працювала за сумісництвом у Фермерському господарстві "Вежес", а не у державному підприємстві, установі, організації. Тому суд вважає безпідставними та відхиляє посилання представника відповідача на те, що правовідносин сторін регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.1993 р.№ 243 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій".

Як встановлено з Форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з березня 2018 року працювала головним бухгалтером Фермерського господарства "Вежес" за сумісництвом та за основним місцем роботи у Селянському фермерському господарстві "Ігрев". З лютого 2019 року по серпень 2020 року заробітна плата позивачки у ФГ "Вежес", ЄДРПОУ 34505456, становила 4723 грн. на місяць ( а.с.7-12).

Наказом № 2 від 01.09.2020 року голови Фермерського господарства "Вежес" головний бухгалтер ОСОБА_1 була звільнена з роботи за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України з виплатою компенсації щорічної відпустки в розмірі посадового окладу (а.с.59).

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ( форма №1 ДФ) Фермерського господарства "Вежес", Код ЄДРПОУ 34505456, за 3 квартал 2020 року фізичній особі з податковим номером 2231001542, тобто ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в загальній сумі 14446 гривень, з яких утримано податок у загальному розмірі 2600,28 грн. та військовий збір 216 грн., але заробітна плата (дохід) не сплачена ( а.с. 183).

Отже на момент звільнення позивачки їй не була виплачена заборгованість по заробітній платі у загальному розмірі 14446 гривень, яку належить стягнути з відповідача на користь позивачки. Ствердження позивачки в частині того, що заборгованість по заробітній платі з лютого 2020 року по вересень 2020 року становить 30639 грн. суд відхиляє, тому що вони не знайшли об`єктивного підтвердження.

Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 14446 гривень.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачкою при звільненні відповідачем не було здійснено, тобто порушені строки, встановлених статтею 116 КЗпП України, а тому суд вважає обгрунтованими доводи позивачки щодо наявного у неї права на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктами 5, 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже за положеннями Порядку № 100 у розрахунок середньої заробітної плати для цілей визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки при звільненні включаються виплати, які були нараховані працівникові за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Позивач в позовній заяві зазначив розрахунок середнього заробітку з моменту звернення за розрахунком : 4723 грн. - 850 грн.14 копійок (ПДФО) 70 грн. 85 коп. (військовий збір) = 3802 грн.01 коп. на місяць за 6 місяців та вважає, що стягненню підлягає сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23035 гривень.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

Тобто, день звільнення позивачки 01 вересня 2020 року це останній день, коли вона перебувала у трудових відносинах

Отже, оскільки останнім днем роботи позивачки був 01 вересня 2020 року, тому суд вважає за необхідне здійснити розрахунок середнього заробітку з наступного дня після її звільнення 02.09.2020 року.

Згідно з листом № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 Мінсоцполітики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році" кількість робочих днів у липні 2020 року становила 23 дні, у серпні 2020 року - 20 дніВ, а разом 43 дні. Як встановлено судом та не оспорюється сторонами заробітна плата позивачки дорівнювала 4723 грн. на місяць, а за 2 місяці - 9446 грн. (4723 грн.х2). Отже середньоденна заробітна плати позивачки за останні 2 календарні місяці роботи (липень-серпень 2020 року) становить 219,67 грн. ( 9446 грн. : 43 дні).

Відповідно до листа № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 Мінсоцполітики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році" кількість робочих днів у вересні 2020 року становила 22 дні, у жовтні 2020 року-21 день, у листопаді 2020 року- 21 день, у грудні 2020 року-22 дні. Враховуючи лист Мінсоцполітики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році" від 12.08.2020 №3 501-06/219 кількість робочих днів у січні 2021 року становила 19 днів, у лютому 2021 року- 20 днів. Отже загальна кількість робочих днів з вересня 2020 року по лютий 2021 року включно (за 6 місяців затримки розрахунку при звільненні) становить 125 днів, тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 27458,75 грн. ( 219,67 грн. (середньоденна заробітна плата) х 125 робочих днів ).

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню у межах заявлених позивачкою вимог у розмірі 22812 грн.

Суд вважає, що зазначена сума відповідатиме меті відшкодування, передбаченій ст.117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку роботодавцем та які розумно можна було б передбачити, що грунтується встановлених у п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України загальних засадах цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача компенсаціі за невикористані 66 днів відпустки в розмірі 8050 гривень не знайшли об`єктивного підтвердження, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

Згідно п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору звільняються.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У звязку із чим з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. за вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. за вимогою про стягнення середнього зарбітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тому з відповідача на користь позивачки належить стягнути сплачений нею судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 , 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Давиденко Костянтина Вікторовича до Фермерського господарства "ВЕЖЕС" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку задовольнити частково.

Стягнути Фермерського господарства "ВЕЖЕС" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 14446 гривень (чотирнадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 22812 (двадцять дві тисячі вісімсот дванадцять) гривень.

В задоволенні решти позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Фермерського господарства "ВЕЖЕС" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з Фермерського господарства "ВЕЖЕС" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з Фермерського господарства "ВЕЖЕС" на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складне 06 червня 2024 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 14 вересня 2000 року Саратським РВ УМВС України в Одеський область, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002979, видане Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення № 58 від 19 квітня 2017 року, АДРЕСА_2 .

Відповідач: Фермерське господарство "ВЕЖЕС", код ЕДРПОУ 34505456, адреса: 68250, с. Зоря, вул. Садова, 16, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Представники відповідача:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 17 квітня 1997 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Адвокат Манова Інна Миколаївна, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю ОД № 003515, видане 21.11.2018 року Радою адвокатів Одеської області, 68200, селище Сарата, вул. Чкалова, 15, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Суддя А. І. Бучацька