Постанова

від 03.06.2024 по справі 916/4594/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4594/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: А.Л. Куксюк

від відповідача: В.В. Чукітова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 (суддя Т.Г. Д`яченко, м.Одеса, повний текст складено 07.02.2024)

у справі №916/4594/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіка.»

до відповідача: Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни

про стягнення 708460,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи та короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абіка.» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни про стягнення 708460,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки №2604 АМ від 26.04.2021 ним було здійснено попередню оплату товару на загальну суму 1472747,50 грн, проте відповідачем в порушення умов договору поставлено товар на загальну суму у розмірі 764287,50 грн, що свідчить про недопоставку товару загальною вартістю 708460,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіка.» задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 708460,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10626,90 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин справи щодо неналежного виконання Фізичною-особою підприємцем Матякіною Олесею Олександрівною прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору поставки №2604 АМ від 26.04.2021 та наявністю правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фізична-особа підприємець Матякіна Олеся Олександрівна звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у даній справі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги, що з лютого по квітень 2021 року між сторонами існували правовідносини не на підставі письмового договору, так як договір поставки №2604 АМ укладений між сторонами лише 26.04.2021, а отже, строки передачі товару у вказаному договорі діють тільки на товар, який має бути переданий вже після його укладання. В свою чергу, строки поставки у рахунках-фактурах, які були виставлені до укладення між сторонами договору поставки №2604 АМ від 26.04.2021, визначені не були, при цьому позивач не звертався до відповідача ані з вимогою, ані з досудовою претензією, де були б чітко визначені строки повернення оплати або поставки товару.

Також скаржником зауважено на тому, що у договорі поставки №2604 АМ від 26.04.2021 та видаткових накладних зазначена адреса постачальника (відповідача): Одеська обл., м. Теплодар. вул. Піонерська, 3.кв. 40, а тому увесь товар з моменту його оплати позивачем зберігався за адресою Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни і останній невідомо, що позивач із визначеного місця зберігання не забрав товар.

У відповіді на відзив відповідачем зазначено, що нею товар був поставлений позивачу згідно із рахунками відповідно до термінів, які були усно визначені сторонами, а за договором - відповідно до термінів, які в ньому визначені, водночас позивач не звертався до відповідача із вимогою, в якій були б чітко визначені строки повернення оплати або поставки товару, до позовної заяви позивачем долучені видаткові накладні, в яких не зазначено дати та часу, коли позивач мав би забрати товар зі складу відповідача, що підтверджує той факт, що всі питання між сторонами щодо часу отримання товару були обумовлені в усному порядку, а відповідальність щодо отримання товару покладається саме на позивача.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

За доводами позивача, рахунок фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується жодна господарська операція, а є пропозицією оплати за товар, він може складатись у довільній формі і зазначення в ньому термінів поставки не є обов`язковим, крім того, посилання на договір поставки у видаткових накладних мав бути зазначений саме відповідачем, оскільки він є відповідальною особою за їх складання.

Також позивач зазначив, що факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з поставки товару жодним чином не спростовується, а посилання відповідача на відсутність інформації щодо того, що позивач не забрав товар зі складу відповідача є маніпуляцією, оскільки як місцем проживання відповідача, так і адресою складу, є квартира апелянта, разом з тим саме відповідач мав повідомити конкретну дату отримання товару.

У запереченнях на відповідь на відзив на апеляційну скаргу позивач наголосив на тому, що діюче законодавство України, а саме, частина перша статті 664 Цивільного кодексу України, у сукупності з умовами поставки ЕХW за Правилами Інкотермс 2010, передбачають обов`язок продавця протягом строку, встановленого договором для здійснення поставки, повідомити покупця про готовність товару до відвантаження та про конкретну дату та місце, коли саме і де саме товар буде виданий в розпорядження покупця, а обов`язок покупця прийняти товар виникає саме після належного повідомлення продавцем покупця про конкретну дату та місце, в якому товар буде наданий в розпорядження покупця, тобто переданий.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 26.02.2024 р. за вх.№701/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 р.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4594/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 04.03.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/4594/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4594/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

11.03.2024 на адресу апеляційного суду надійшли матеріали справи №916/4594/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/4594/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/4594/23. Встановлено позивачу строк до 05.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

03.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіка.» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№701/24/Д2 від 03.04.2024).

12.04.2024 від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№701/24/Д3), а 19.04.2024 від Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни надійшла відповідь на відзив (вх.№701/24/Д5 від 19.04.2024).

Ухвалою апеляційного суду від 15.04.2024 розгляд апеляційної скарги Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/4594/23 призначено на 14.05.2024 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 22.04.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіка.» (вх.№1423/24 від 18.04.2024) та забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіка.» - адвоката Куксюка А.Л. у судовому засіданні 14.05.2024 о 10:30 год у справі №916/4594/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

14.05.2024 від скаржника надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі №916/4594/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

14.05.2024 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.05.2024, клопотання апелянта про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів протокольною ухвалою суду залишено без розгляду на підставі частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана заява була подана поза межами строків, установлених частиною другої статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Також у судовому засіданні 14.05.2024 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено клопотання скаржника про відкладення розгляду справи з огляду на поважність причин неявки у судове засідання представника відповідача та відкладено розгляд апеляційної скарги Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/4594/23 на 03.06.2024 об 11:00.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 14.05.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/4594/23 у розумний строк.

Цією ж ухвалою суду повідомлено апелянта про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, а також забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіка.» - адвоката Куксюка А.Л. у судовому засіданні 03.06.2024 об 11:00 год у справі №916/4594/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

У судовому засіданні 14.05.2024 представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

26.04.2021 між Фізичною особою підприємцем Матякіною Олесею Олександрівною, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абіка.», як покупцем, укладено договір поставки №2604 АМ (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку, на умовах і в терміни, передбачені цим договором, поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити медичний одяг та витратні матеріали, іменовані надалі - товар, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних, підписаних сторонами та сформованих на основі заявки (замовлення) покупця.

Згідно із пунктом 2.1. договору постачальник зобов`язаний поставити товар за цим договором протягом 3 робочих днів, після отримання 100% попередньої оплати. Надання рахунку постачальником є погодженням заявки покупця, термін дії рахунку становить п`ять банківських днів.

За умовами пункту 2.2. договору товар постачається на умовах ЕХW згідно правил Інкотермс 2010 зі складу постачальника. Інше місце поставки окремо письмово узгоджується сторонами. Доставка товару до території покупця може здійснюватися через перевізника, за згодою сторін.

Супроводжувальними документами на товар за цим договором є: рахунок і видаткова накладна на товар (пункт 2.5. договору).

У пункті 2.6. договору сторони узгодили, що в момент передачі товару покупець приймає товар по кількості, що зазначена у видатковій накладній.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна сума цього договору складається з сумарної вартості всіх поставлених за цим договором товарів згідно видаткових накладних.

Покупець сплачує вартість товару постачальнику у розмірі 100% в якості попередньої оплати, на підставі рахунку, наданого постачальником, протягом п`яти банківських днів з моменту отримання його по факсу чи електронній пошті (пункт 3.2. договору).

Постачальник зобов`язаний передати покупцеві товар у терміни, обумовлені в цьому договорі (підпункт 4.1.1. пункту 4.1. договору), а покупець зобов`язаний прийняти і сплатити вартість товару належної якості в порядку і на умовах цього договору (підпункт 4.2.1. пункту 4.2. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, з проставленням печатки сторін і діє до 31.12.2021. У випадку, якщо одна із сторін договору протягом 10 календарних днів до його закінчення не проінформувала письмово іншу сторону про припинення терміну дії договору, то дія договору щоразу вважається продовженою на наступний календарний рік (пункт 8.1. договору).

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань повною мірою, що мало місце під час дії договору (пункт 8.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виставлені позивачу рахунки-фактури за період з лютого по квітень 2021 на загальну суму 1472747,50 грн, а саме №60 від 04.02.2021 на суму 4000 грн, №209 від 09.02.2021 на суму 18000 грн, №210 від 10.02.2021 на суму 6000 грн, №244 від 12.02.2021 на суму 18000 грн, №256 від 19.02.2021 на суму 3850 грн, №256 від 17.02.2021 на суму 16000 грн, №288 від 18.02.2021 на суму 18250 грн, №304 від 21.02.2021 на суму 13600 грн, №319 від 23.02.2021 на суму 8850 грн, №397 від 23.02.2021 на суму 175000 грн, №338 від 23.02.2021 на суму 24500 грн, №240 від 02.02.2021 на суму 10200 грн. №398 від 02.03.2021 на суму 129200 грн, №399 від 02.03.2021 на суму 91800 грн, №400 від 04.03.2021 на суму 41600 грн, №450 від 10.03.2021 на суму 46537,50 грн, №455 від 11.03.2021 на суму 208000 грн, №455 від 12.03.2021 на суму 1600 грн, №460 від 16.03.2021 на суму 10400 грн, №460 від 16.03.2021 на суму 8000 грн, №466 від 16.03.2021 на суму 49500 грн, №480 від 22.03.2021 на суму 576600 грн, №490від 23.03.2021 на суму 49500 грн, №491 від 23.03.2021 на суму 29500 грн, №495 від 23.03.2021 на суму 20930 грн, №500 від 26.03.2021 на суму 26830 грн, №999 від 07.04.2021 на суму 69000 грн, 1023 від 09.04.2021 на суму 42000 грн, №850 від 13.04.2021 на суму 70000 грн, №899 від 20.02.2021 на суму 12000 грн, №1024 від 23.04.2021 на суму 18000 грн, №1049 від27.04.2021 на суму 90000 грн, №1054 від 28.04.2021 на суму 24500 грн та №1059 від 28.04.2021 на суму 60000 грн.

Позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків здійснено оплату товару у загальному розмірі 1472747,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №178 від 08.02.2021 на суму 4000,00 грн, №180 від 10.02.2021 на суму 18000,00 грн, №179 від 10.02.2021 на суму 6000,00 грн, №184 від 16.02.2021 на суму 18000,00 грн, №186 від 17.02.2021 на суму 3850,00 грн, №181 від 12.02.2021 на суму 16000,00 грн, №192 від 18.02.2021 на суму 18250,00 грн, №194 від 22.02.2021 на суму 13600,00 грн, №195 від 23.02.2021 на суму 8850,00 грн, №197 від 23.02.2021 на суму 175000,00 грн, №198 від 26.02.2021 на суму 24500,00 грн, №209 від 03.03.2021 на суму 10200,00 грн, №207 від 03.03.2021 на суму 129200,00 грн, №208 від 03.03.2021 на суму 91800,00 грн, №211 від 04.03.2021 на суму 41600,00 грн, №212 від 10.03.2021 на суму46 537,50 грн, №213 від 11.03.2021 на суму 208 000,00 грн, №221 від 15.03.2021 на суму 1600,00 грн, №224 від 20.03.2021 на суму 10400,00 грн, №223 від 20.03.2021 на суму 8000,00 грн, №222 від 16.03.2021 на суму 49500,00 грн, №225 від 22.03.2021 на суму 57600,00 грн, №226 від 23.03.2021 на суму 49500,00 грн, №227 від 23.03.2021 на суму 29500,00 грн, №229 від 26.03.2021 на суму 20930,00 грн, №230 від 26.03.2021 на суму 26830,00 грн, №245 від 07.04.2021 на суму 69000,00 грн, №246 від 09.04.2021 на суму 42000,00 грн, №248 від 13.04.2021 на суму 70000,00 грн, №255 від 21.04.2021 на суму 12000,00 грн, №256 від 23.04.2021 на суму 18000,00 грн, №258 від 27.04.2021 на суму 90000,00 грн, №259 від 28.04.2021 на суму 19000,00грн, №260 від 28.04.2021 на суму 5500,00 грн, №261 від 28.04.2021 на суму 60000,00 грн.

За видатковими накладними відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 776287,50 грн, а саме за видатковою накладною №60 від 09.02.2021р. на суму 4000,00 грн, №244 від 15.02.2021 на суму 18000,00 грн, №210 від 15.02.2021 на суму 6000,00 грн, №256 від 22.02.2021 на суму 3850,00 грн, №401 від 03.03.2021 на суму 16000,00 грн, №288 від 25.02.2021 на суму 18 250,00 грн, №288 від 23.02.2021 на суму 9600,00 грн, №317 від 26.02.2021 на суму 8850,00 грн, №397 від 02.03.2021 на суму 175000,00 грн, №402 від 04.03.2021 на суму 24500,00 грн, №403 від 04.03.2021 на суму 10200,00 грн, №457 від 15.03.2021 на суму 85 000,00 грн, №1000 від 16.04.2021 на суму 46537,50 грн, №500 від 05.04.2021 на суму 208000,00 грн, №466 від 23.03.2021 на суму 49500,00 грн, №999 від 09.04.2021 на суму 69000,00 грн, №899 від 20.04.2021 на суму 12000,00грн, №905 від 23.04.2021 на суму 12 000,00 грн.

Таким чином, як вказує позивач, на виконання умов договору поставки №2604 АМ від 26.04.2021 ним було здійснено попередню оплату товару на загальну суму 1472747,50 грн, проте відповідачем в порушення умов договору поставлено товар лише на суму 764287,50 грн, що свідчить про недопоставку товару загальною вартістю 708460,00 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

У статті 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на положення частини першої статті 202 та частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договір є правочином.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з частинами першою, другою статті 180 Господарського кодексу України), договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому за змістом частини першої статті 641 і частин першої, третьої статті 642 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, тоді як відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції договір є укладеним (частина перша статті 640 Цивільного кодексу України). Натомість відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (стаття 646 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення наведених норм слід звернути увагу на те, що важливими ознаками оферти є те, що вона має бути виявленням наміру оферента вважати себе зобов`язаним у разі її прийняття та, водночас, повинна бути настільки визначеною, щоб можна було шляхом її прийняття досягнути домовленості про весь договір у цілому, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка співпадає з офертою.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 184 Господарського кодексу укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу, за змістом якої господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частинами першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо не встановлено інше.

Положеннями статті 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За умовами статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати або передання оплаченого товару.

Вказана норма передбачає необхідність встановлення факту передачі / непередачі товару покупцем як підстави для повернення суми попередньої плати.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Колегією судів встановлено, що відповідач, виставивши позивачу рахунки фактури у період з лютого до 23 квітня 2021 року на загальну суму 1298247,50 грн, а саме: №60 від 04.02.2021 на суму 4000 грн, №209 від 09.02.2021 на суму 18000 грн, №210 від 10.02.2021 на суму 6000 грн, №244 від 12.02.2021 на суму 18000 грн, №256 від 19.02.2021 на суму 3850 грн, №256 від 17.02.2021 на суму 16000 грн, №288 від 18.02.2021 на суму 18250 грн, №304 від 21.02.2021 на суму 13600 грн, №319 від 23.02.2021 на суму 8850 грн, №397 від 23.02.2021 на суму 175000 грн, №338 від 23.02.2021 на суму 24500 грн, №240 від 02.02.2021 на суму 10200 грн, №398 від 02.03.2021 на суму 129200 грн, №399 від 02.03.2021 на суму 91800 грн, №400 від 04.03.2021 на суму 41600 грн, №450 від 10.03.2021 на суму 46537,50 грн, №455 від 11.03.2021 на суму 208000 грн, №455 від 12.03.2021 на суму 1600 грн, №460 від 16.03.2021 на суму 10400 грн, №460 від 16.03.2021 на суму 8000 грн, №466 від 16.03.2021 на суму 49500 грн, №480 від 22.03.2021 на суму 576600 грн, №490 від 23.03.2021 на суму 49500 грн, №491 від 23.03.2021 на суму 29500 грн, №495 від 23.03.2021 на суму 20930 грн, №500 від 26.03.2021 на суму 26830 грн, №999 від 07.04.2021 на суму 69000 грн, 1023 від 09.04.2021 на суму 42000 грн, №850 від 13.04.2021 на суму 70000 грн, №899 від 20.04.2021 на суму 12000 грн, №1024 від 23.04.2021 на суму 18000 грн, із зазначенням номенклатури (опису) товару, його вартості, реквізитів для оплати, здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки.

Позивач, здійснивши оплату у загальній сумі 1298247,50 грн на підставі платіжних доручень №178 від 08.02.2021 на суму 4000,00 грн, №180 від 10.02.2021 на суму 18000,00 грн, №179 від 10.02.2021 на суму 6000,00 грн, №184 від 16.02.2021 на суму 18000,00 грн, №186 від 17.02.2021 на суму 3850,00 грн, №181 від 12.02.2021 на суму 16000,00 грн, №192 від 18.02.2021 на суму 18250,00 грн, №194 від 22.02.2021 на суму 13600,00 грн, №195 від 23.02.2021 на суму 8850,00 грн, №197 від 23.02.2021 на суму 175000,00 грн, №198 від 26.02.2021 на суму 24500,00 грн, №209 від 03.03.2021 на суму 10200,00 грн, №207 від 03.03.2021 на суму 129200,00 грн, №208 від 03.03.2021 на суму 91800,00 грн, №211 від 04.03.2021 на суму 41600,00 грн, №212 від 10.03.2021 на суму 46537,50 грн, №213 від 11.03.2021 на суму 208 000,00 грн, №221 від 15.03.2021 на суму 1600,00 грн, №224 від 20.03.2021 на суму 10400,00 грн, №223 від 20.03.2021 на суму 8000,00 грн, №222 від 16.03.2021 на суму 49 500,00 грн, №225 від 22.03.2021 на суму 57 600,00 грн, №226 від 23.03.2021 на суму 49500,00 грн, №227 від 23.03.2021 на суму 29500,00 грн, №229 від 26.03.2021 на суму 20930,00 грн, №230 від 26.03.2021 на суму 26830,00 грн, №245 від 07.04.2021 на суму 69 000,00 грн, №246 від 09.04.2021 на суму 42000,00 грн, №248 від 13.04.2021 на суму 70000,00 грн, №255 від 21.04.2021 на суму 12000,00 грн, №256 від 23.04.2021 на суму 18000,00 грн, вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.

Таким чином, з моменту прийняття позивачем пропозиції (попередньої оплати товару) між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб, відповідно, між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

Відтак, матеріалами справи підтверджується та обставина, що між сторонами у період з лютого до 23 квітня 2021 року склались правовідносини, за якими продавець виставляє рахунок-фактуру покупцю, покупець оплачує 100% вартості товару, а відповідач після цього поставляє товар.

Отже, у зв`язку з оплатою позивачем на користь відповідача 1298247,50 грн відповідно до вищезазначених рахунків-фактур, у відповідача виникає зобов`язання з поставки оплаченого товару на користь позивача.

Водночас відповідачем згідно видаткових накладних за визначений період було поставлено позивачу товар лише на суму 764287,50 грн, а саме: за видатковою накладною №60 від 09.02.2021на суму 4000,00 грн, №244 від 15.02.2021 на суму 18000,00 грн, №210 від 15.02.2021 на суму 6000,00 грн, №256 від 22.02.2021 на суму 3850,00 грн, №401 від 03.03.2021 на суму 16000,00 грн, №288 від 25.02.2021 на суму 18250,00 грн, №288 від 23.02.2021 на суму 9600,00 грн, №317 від 26.02.2021 на суму 8850,00 грн, №397 від 02.03.2021 на суму 175000,00 грн, №402 від 04.03.2021 на суму 24500,00 грн, №403 від 04.03.2021 на суму 10200,00 грн, №457 від 15.03.2021 на суму 85000,00 грн, №1000 від 16.04.2021 на суму 46537,50 грн, №500 від 05.04.2021 на суму 208000,00 грн, №466 від 23.03.2021 на суму 49500,00 грн, №999 від 09.04.2021 на суму 69000,00 грн, №899 від 20.04.2021 на суму 12000,00грн, №905 від 23.04.2021 на суму 12000,00 грн,

Отже заборгованість відповідача за період з лютого до 23 квітня 2021 року становить 533960 грн.

Поряд з цим, після укладення між сторонами договору поставки №2604 АМ від 26.04.2021, відповідач виставив позивачу рахунок фактуру №1049 від 27.04.2021 на суму 90000 грн, №1054 від 28.04.2021 на суму 24500 грн та №1059 від 28.04.2021 на суму 60000 грн, загальна сума склала 174500 грн. Зазначені рахунки були сплачені позивачем в повному обсязі на підставі платіжних доручень №256 від 23.04.2021 на суму 18000,00 грн, №258 від 27.04.2021 на суму 90000,00 грн, №259 від 28.04.2021 на суму 19000,00грн, №260 від 28.04.2021 на суму 5500,00 грн, №261 від 28.04.2021 на суму 60000,00 грн, водночас видаткових накладних, які б підтверджували поставку відповідачем товару на суму 174500 грн матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, загальна заборгованість відповідача перед позивачем у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки як у спрощений спосіб, так і договору поставки №2604 АМ від 26.04.2021 складає 708460 грн.

Будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні вимог статей 73, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували факт виконання відповідачем в повному обсязі умов укладеного між сторонами як у спрощений спосіб договору поставки, так і договору поставки №2604 АМ від 26.04.2021, в частині поставки товару, попередньо оплаченого позивачем, матеріали справи не містять, а тому колегія суддів погоджується з позивачем про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 708460 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення попередньої оплати у розмірі 708460 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Відхиляючи доводи Фізичної особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни про те, що позивач не звертався до неї з жодною претензією або вимогою стосовно порушення постачальником умов укладеного як у спрощений спосіб договору поставки, так і договору поставки №2604 АМ від 26.04.2021, а також доводи апелянта про відсутність строку поставки у рахунках-фактурах, які були виставлені до укладення між сторонами договору поставки №2604 АМ від 26.04.2021, іншими словами, відхиляючи доводи апелянта про те, що у неї не виник обов`язок з поставки товару, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 Господарського кодексу України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 Цивільного кодексу України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині третій статті 509 Цивільного кодексу України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Отже, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна з них повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Колегія суддів зауважує на тому, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium принцип добросовісності. Зокрема, поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

На переконання колегії суддів, дії Фізичної особи - підприємця Матякіної Олесі Олександрівни, яка отримала кошти у лютому - квітні 2021 року за товар, що нею станом на момент подання позову у цій справі (жовтень 2023 року) не був поставлений у повному обсязі, та яка наразі вказує про неузгодження сторонами строків поставки товару та неотримання жодних претензій від позивача, суперечать добросовісності та чесній діловій практиці і попередній поведінці відповідача, яка полягала у частковій поставці товару, у той час як інша сторона, здійснюючи попередню оплату за товар, покладалася на здійснення відповідачем спірної поставки у розумні строки. А тому така поведінка відповідача є недобросовісною та такою, що суперечить загальним правилам і принципам господарювання і виконання господарських зобов`язань.

Твердження апелянта про те, що у договорі поставки №2604 АМ від 26.04.2021 та видаткових накладних зазначена адреса постачальника- відповідача: Одеська обл., м.Теплодар. вул. Піонерська, 3.кв.40, з огляду на що весь товар з моменту його оплати позивачем зберігався за адресою Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни і останній не відомо, що позивач із визначеного місця зберігання не забрав його, колегія суддів оцінює критично, оскільки апелянт, стверджуючи про такі обставини, у той же час не доводить, що позивач, як покупець, був поінформований про готовність відповідача (постачальника) до передання товару покупцеві у належному місці, враховуючи також й те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем товару як зі складу позивача, так і з іншого погодженого між сторонами місця поставки.

Отже, апеляційна скарга не містить доводів на спростування зазначених обставин, апелянт лише посилається на обставини справи, які, на його думку, не були враховані судом, однак колегія суддів, враховуючи вищевикладені обставини справи, їх відхиляє як безпідставні не обґрунтовані.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини укладення між сторонами господарського договору поставки у спрощений спосіб безпідставно залишились поза увагою місцевого господарського суду, між тим помилковість такого висновку не вплинула на правильність висновку Господарського суду Одеської області про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційний господарський суд не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваних рішеннях.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/4594/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.06.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

СуддяС.В. Таран