Постанова

від 04.06.2024 по справі 910/17696/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа№ 910/17696/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Сибіги О.М.

Вовка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024

у справі №910/17696/23 ( суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро»

про стягнення 91 770,14 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро» про стягнення 91 770,14 грн, з яких: основний борг в розмірі 42 208,00 грн, пеня в розмірі 33 015,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 882,12 грн, 3% річних в розмірі 2 398,00 грн та штраф в розмірі 1 266,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № АІ-2710/20-03 від 27.10.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 провадження у справі №910/17696/23 в частині стягнення основного боргу в розмірі 42 208,00 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору закрито. Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп» 2 398,00 грн 3% річних, 12 882,12 грн інфляційних втрат, 26 389,67 грн пені, 1 266,24 грн штрафу та 2 489,94 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем після відкриття провадження було погашено заборгованість в частині основного боргу. Крім того, суд першої інстанції здійснив власний перерахунок пені, у зв`язку з чим дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торос Агро» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17696/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позов в частині штрафних санкцій, що нараховувались в період з 21.09.2021 по 24.02.2022.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не погоджується з рішенням в частині нарахування штрафних санкцій, оскільки не визнає нарахування штрафних санкцій після початку військової агресії російської федерації проти України.

Крім того, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Торгово-промислова палата засвідчила факт настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим відповідач звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/17696/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/17696/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17696/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 18.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17696/23 залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17696/23 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

Ухвалою суду 02.04.2024 роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Довідкою про доставку електронного документа від 03.04.2024 підтверджується, що документ в електронному вигляді «ст. 262 ГПК Відкриття апеляційного провадження» від 02.04.24 у справі №910/17696/23 (суддя Палій В.В.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп» в його електронний кабінет. В свою чергу, документ доставлено до електронного кабінету: 03.04.24 15:26, проте під час апеляційного провадження позивач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 27.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торос Агро» (покупець) укладено договір поставки №АІ-2710/20-03 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) партіями у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а саме: запасні частини, мастила, шини, акумуляторні батареї, інші комплектуючі вузли, агрегати, обладнання та аксесуари до транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, інших самохідних машин і механізмів, промислових та сільськогосподарських пристроїв, споруд та об`єктів.

Кількість товару та ціна кожної партії визначається у відповідних видаткових накладних до Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна сума Договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами у відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем на умовах повної 100% передплати протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку.

Якщо товар поставлено без попередньої оплати, а додаток про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов`язаний оплатити вартість товару протягом 3 банківських днів з моменту фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних (п. 2.4. Договору).

Умовами пунктів 3.1., 3.4. Договору сторони погодили, що постачальник поставляє товар в строки та на умовах базису поставки відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС-2010». Факт передачі товару покупцеві підтверджується підписаною з боку уповноваженого представника покупця відповідної видаткової накладної, або товарно-транспортної накладної, або залізничної накладної.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку - не раніше моменту виконання сторонами взятих на себе за Договором зобов`язань (п. 7.1. Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих умовах, які були передбачені цим Договором, при чому дана автоматична пролонгація терміну дії Договору може мати місце необмежену кількість разів (п. 7.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 44 310,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними від 11.10.2021 №2289 на суму 18 102,00 грн з ПДВ, від 26.01.2022 №78 на суму 26 208,00 грн з ПДВ.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що за поставлений згідно з Договором товар відповідач розрахувався лише частково на суму 2102,00 грн, у зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість у розмірі 42 208,00 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх грошових зобов`язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача також пеню у розмірі 33 015,78 грн, штраф у розмірі 1 266,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 882,12 грн та 3% річних у розмірі 2 398,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 27.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торос Агро» укладено договір поставки №АІ-2710/20-03.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар за видатковими накладними від 11.10.2021 №2289 та від 26.01.2022 №78 на загальну суму 44 310,00 грн, з якої лише 2102,00 грн було оплачено відповідачем 06.10.2021.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив залишок боргу у загальному розмірі 42 208,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 29.11.2023 №216 на суму 16 000,00 грн та від 18.12.2023 №227 на суму 26 208,00 грн, у зв`язку з чим суд першої інстанції закрив провадження у справі в частинні стягнення основного боргу.

Рішення суду першої інстанції в частині закриття сторонами не заперечується та не оскаржується.

Стосовно нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 15.10.2021 по 13.11.2023 по видатковій накладній №2289 та за період з 01.02.2022 по 13.11.2023 по видатковій накладній №78, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 882,12 грн інфляційних втрат та 2 398 грн 3 % річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2. Договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.4. Договору покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 3% від суми заборгованості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені за загальний період прострочення з 15.10.2021 по 13.11.2023 по видатковій накладній №2289 та за період з 01.02.2022 по 13.11.2023 по видатковій накладній №78 та штрафу, дійшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 26 389, 67 грн пені та 1 266, 24 грн штрафу.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або відсутністю вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/18432/21.

В цій частині відхиляються доводи скаржника з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, оскільки не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Через те, що інших доказів неможливості виконання своїх зобов`язань за договором відповідачем надано не було, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 617 ЦК України.

Крім того, судом першої інстанції вірно відхилив посилання відповідача на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України як на підставу звільнення останнього від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань, оскільки вказані положення стосуються правовідносин за договорами кредиту (позики) та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин із поставки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17696/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17696/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17696/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торос Агро».

4. Матеріали справи №910/17696/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді О.М. Сибіга

І.В. Вовк