Постанова

від 07.06.2024 по справі 908/1415/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1415/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2024 (суддя Азізбекян Т.А., повний текст судового рішення складено 12.02.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 (повне судове рішення складено та підписано - 28.02.2024) у справі № 908/1415/23

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Незалежної України 92 (вул. Незалежної України, буд. 92, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 43687997)

до відповідача 1: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача 2: Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код 05478717)

про стягнення 86738,17 грн.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Незалежної України 92 з позовом до відповідачів Запорізької міської ради та Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, в якому просить стягнути солідарно заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 66625,70 грн., втрат від інфляції в розмірі 17641,49 грн. та 3% річних в розмірі 2470,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 66625,70 грн за період з 01.07.2020 по 01.04.2023.

У зв`язку з простроченням оплати, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2470,98 грн. за період з 01.07.2020 по 01.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 17641,49 грн. за період липень 2020 року по квітень 2023 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.01.2024 у справі № 908/1415/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Незалежної України 92 заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 66 625 грн. 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 17641 грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 2 470 грн. 98 коп. та 2 684 грн. 00 коп. судового збору.

В частині вимог до Запорізької міської ради - відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92", адвоката Тихомирової М.О. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1415/23 задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" Запорізької міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92"- 6000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погодившись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, в якій просить:

- скасувати зазначене рішення в частині заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 13 238, 80 грн. та стягнення збитків за несвоєчасність її сплати;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 про відшкодування витарт на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

-між позивачем і відповідачем відсутній договір щодо послуг з утримання будинку та прибудинкової території; ОСББ своїми діями, в порушення вимог закону щодо порядку укладання договорів, а саме не наданням відповідних документів КП «ВРЕЖО №7» для реалізації свого права на надання пропозиції щодо укладання договору, порушило право КП «ВРЕЖО №7» на укладання письмового договору у відповідності до ст. 208 ЦК України;

-07.07.2023 КП «ВРЕЖО №7» направило на адресу ОСББ пропозицію про укладання Договору, яку ОСББ відхилило. В порушення вимог ст.ст. 641, 642, 643, 644, 646 ЦК України ОСББ направляє до КП «ВРЕЖО №7» протокол розбіжностей до Договору без підписання та повернення основного Договору. Проте, відповідно до 646 ЦК України ОСББ у разі не прийняття запропонованої пропозиції повинно направити нову пропозицію;

-у власності Запорізької міської ради та на балансі Скаржника знаходяться нежитлові приміщення № 74 та № 75, а не квартири, тому розмір внеску з енергоефективності не повинен сплачуватись останніми;

-у Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 відсутня вина у заподіянні збитків;

-згідно акту про надання правничої допомоги від 04.01.2024, який складено відповідно до Договору на правову (правничу) допомогу від 27.02.2023 та додаткової угоди від 27.02.2023 №1 адвокатом надані послуги з підготовки позовної заяви - 8 годин вартістю 4000,00 грн, відповіді на відзив КП ВРЕЖО №7 - 2 години вартістю 1000,00грн, відповіді на відзив ЗМР - 2 години вартістю 1000,00 грн. Проте, вартість послуг визначена в акті, розмір яких, встановлено додатковою угодою № 1 від 27.02.2023. Дану додаткову угоду до заяви не додано, тобто вартість послуг у акті не підтверджена. Окрім того, в акті вказана послуга за підготовку відповіді на відзив ЗМР, даний відзив КП ВРЕЖО №7 не подавало, а тому витрати понесені ОСББ за підготовку відповіді не можуть бути понесені КП ВРЕЖО №7. Згідно акту адвокатом Мухіним О.І. надані послуги зі складання позовної заяви, відповідей на відзив, однак, вказані документи підписані адвокатом Тихомировою М.О., що ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Мухіним О.І. Таким чином, КП ВРЕЖО №7 не згодне із стягненням на користь ОСББ витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 06.03.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/1415/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

13.03.2024 матеріали справи №908/1415/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача-2 залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума доплати 1207,80 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

26.03.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 18.03.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додана: платіжна інструкція №5336 від 20.03.2024 про сплату 1207,80 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2024 та на додаткове рішення від 20.02.2024 у справі №908/1415/23; розгляд апеляційної скарги ухвалено провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення і додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом рішення оскаржується рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2024 по справі № 908/1415/23 в частині заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території у розміру 13 238,80 грн та стягнення збитків за несвоєчасність її сплати.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Листом (вх. 288/01-39/01 від 21.02.2020) ініціативна група співвласників багатоквартирного будинку № 92 по вул. Незалежної України у м. Запоріжжя повідомила Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, що 14.03.2020 о 14 год. 00 хв. відбудуться установчі збори по створенню ОСББ та просила направити уповноважену особу від територіальної громади.

14.03.2020 співвласниками багатоквартирного будинку № 92 по вул. Незалежної України у м. Запоріжжя проведено установчі збори, на яких, за підсумками голосування, створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затверджено його назву - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Незалежної України 92 (далі ОСББ Незалежної України 92), затверджено Статут ОСББ та обрано органи управління правління, що підтверджується Протоколом № 1 установчих зборів ОСББ Незалежної України 92 від 14.03.2020.

02.07.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 43687997) - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Незалежної України 92, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.03.2020 загальними зборами співвласників ОСББ Незалежної України 92 прийнято рішення, оформлене протоколом № 2, зокрема, про:

- відмову від послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає виконавець УК Надія;

- здійснення управління багатоквартирного будинку Об`єднання самостійно щляхом самозабезпечення;

- встановлення розміру внеску на утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 5,50 грн. на місяць за 1 кв.м. за площу співвласника житлових і нежитлових приміщень.

Листом № 19 від 31.08.2020 ОСББ Незалежної України 92 звернулося до КП ВРЕЖО № 7 щодо укладення договору про участь в утриманні будинку. Зі змісту листа позивача вбачається, що КП ВРЕЖО № 7, як власнику нежитлових приміщень, розташованих в буд. 92 прим, 74 (площею 177,60 кв.м.), №75 (площею 110,20 кв.м.), №77 (площею 130,64 кв.м.) по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, загальною площею 418,44 кв.м. направляє два примірники Договору про участь в утриманні будинку для підпису.

КП ВРЕЖО № 7 листом від 07.09.2020 вих. №2326 повідомив позивача, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 №439/9 Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 до господарського віддання відповідача передані лише нежитлові приміщення №74 та №75, а нежитлове приміщення №77, про яке зазначив позивач у своєму листі і направленому на підпис проекті Договору про участь в утриманні будинку, в господарське відання відповідача не передавалося. З метою укладання отриманого проекту Договору, попрохав надати протокол загальних зборів ОСББ про затвердження переліку та розміру внесків і платежів співвласників та встановлення порядку оплати, у тому числі, відрахувань до резервного та ремонтного фондів, та копію статуту позивача.

На лист від 07.09.2020 № 2326 позивач повідомив, що власником нежитлових приміщень, розташованих в буд. 92 прим, 74 (площею 177,60 кв.м.), №75 (площею 110,20 кв.м.), загальною площею 287,80 кв.м. по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, є Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, право власності на яке підтверджується реєстром речових прав на нерухоме майно. А КП ВРЕЖО № 7 приміщення передані у господарське відання, а тому воно і зобов`язане сплачувати внески відповідно до чинного законодавства та Статуту. До листа надав квитанції на оплату внесків за липень та серпень.

06.10.2020, 03.11.2020, 02.12.2020, 11.01.2021, 05.02.2021 до КП ВРЕЖО № 7 надійшли листи позивача щодо оплати внесків на управління домом з рахунком на оплату внесків за вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року та за січень 2021 року.

КП ВРЕЖО № 7 повідомлено позивача, що оплата внесків буде розглянута після надання запитуваних листом відповідача від 07.09.2020 вих. №2326 копій документів для укладення договору щодо сплати внесків на утримання будинку.

Листом від 12.01.2021 позивач звернувся до Запорізької міської ради про погашення заборгованості та в подальшому забезпечити своєчасну сплату встановлених загальними зборами ОСББ внесків і платежів.

13.02.2021 загальними зборами співвласників ОСББ Незалежної України 92 (протокол № 5 загальних зборів співвласників ОСББ Незалежної України 92 від 13.02. 2021 прийнято рішення про встановлення додаткового внеску, загальний розмір внеску на утримання будинку і прибудинкової території - 7,50 (сім) гривень 50 копійок за 1 метр квадратний на місяць.

Станом на 01.04.2023 заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території перед ОСББ Незалежної України 92 за період з 01.07.2020 до 01.04.2023 становить 66625,70 грн.

Нараховані позивачем внески не сплачено, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Частково задовольняючи позов, суд керувався тим, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 №439/9 Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 Запорізької міської ради було передано в господарське відання КП ВРЕЖО №7 майно комунальної власності, зокрема спірні приміщення, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92.

Господарський суд зазначив, що фактично володіє, користується та розпоряджається комунальним майном той суб`єкт господарювання, якому таке майно було передане рішенням місцевої ради. Отже, саме комунальне підприємство ВРЕЖО №7 повинно вирішити питання щодо сплати внесків на утримання будинку.

При цьому, відсутність договору не є підставою для відмови від виконання зобов`язання з оплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території для будь-якої особи (Правова позиція Верховного Суду України, постанова по справі № 910/123/17 від 13 лютого 2018 і у регулюванні вказаних відносин слід уникати зайвого формалізму, тобто необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог (правова позиція Верховного суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року № 11-989заі18 та Постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22).

Оскільки Відповідач-2 у листуванні з позивачем визнавав наявність зобов`язання по сплаті внеску за утримання будинку та прибудинкової території, позивач виставляв КП ВРЕЖО № 7 рахунки для добровільного погашення заборгованості по цим внескам.

Наданий позивачем розрахунок заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 66625,70 грн. перевірений судом та визнано таким, що відповідає дійсному періоду заборгованості та розмірам внесків на утримання майна ОСББ Незалежної України 92, встановлених рішеннями загальних зборів.

В частині вимог щодо стягнення з Запорізької міської ради заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території суд відмовив, оскільки, як зазначалося вище, спірні приміщення, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92 були передані в господарське відання КП ВРЕЖО №7 і саме комунальне підприємство повинно вирішити питання щодо сплати внесків на утримання будинку. Запорізька міська рада не користується вказаними приміщеннями та не отримує послуги на утримання будинку для власних потреб. Запорізька міська рада, як власник зазначених приміщень, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність.

Судом встановлено, що розрахунок 3% річних у розмірі 2470,98 грн. за період з 01.07.2020 по 01.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 17641,49 грн. за період липень 2020 року по квітень 2023 року виконаний правильно, оскільки це не суперечить діючому законодавству.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Зокрема, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон про ОСББ).

Згідно зі статтею 1 Закону про ОСББ, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону про ОСББ основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до статті 10 Закону про ОСББ вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону про ОСББ).

Відповідно до статті 15 Закону про ОСББ співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно з ст.17 вказаного Закону, для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", у разі, якщо правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об`єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об`єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Статтею 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 № 439/9 Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне об`єднання № 7 Запорізької міської ради, нежитлове приміщення по вул. Незалежної України буд. 92 у м. Запоріжжі належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Запоріжжя та передано в господарське відання КП ВРЕЖО № 7 Запорізької міської ради.

Рішеннями загальних зборів ОСББ Незалежної України 92 затверджено щомісячний розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території.

Доказів того, що рішення загальних зборів співвласників ОСББ Незалежної України 92, а також рішення установчих зборів визнані недійсними (скасовані) у встановленому чинним законодавством порядку в матеріалах справи не міститься.

Позивач нарахував та просить стягнути солідарно з відповідачів, заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 66625,70 грн. за період з 01.07.2020 по 01.04.2023.

З цього приводу суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 №439/9 Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 Запорізької міської ради було передано в господарське відання КП ВРЕЖО №7 майно комунальної власності, зокрема спірні приміщення, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Фактично володіє, користується та розпоряджається комунальним майном той суб`єкт господарювання, якому таке майно було передане рішенням місцевої ради. Отже, саме комунальне підприємство ВРЕЖО №7 повинно вирішити питання щодо сплати внесків на утримання будинку.

При цьому, відсутність договору не є підставою для відмови від виконання зобов`язання з оплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території для будь-якої особи (Правова позиція Верховного Суду України, постанова по справі № 910/123/17 від 13 лютого 2018 і у регулюванні вказаних відносин слід уникати зайвого формалізму, тобто необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог (правова позиція Верховного суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року № 11-989заі18 та Постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22).

Оскільки Відповідач-2 у листуванні з позивачем визнавав наявність зобов`язання по сплаті внеску за утримання будинку та прибудинкової території, позивач виставляв КП ВРЕЖО № 7 рахунки для добровільного погашення заборгованості по цим внескам.

Наданий позивачем розрахунок заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 66625,70 грн. перевірений судами першої та апеляційної інстанції та визнано таким, що відповідає дійсному періоду заборгованості та розмірам внесків на утримання майна ОСББ Незалежної України 92, встановлених рішеннями загальних зборів.

Отже, господарським судом правомірно задоволено позов про стягнення з Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 66625,77 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути 3% річних у розмірі 2470,98 грн. за період з 01.07.2020 по 01.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 17641,49 грн. за період липень 2020 року по квітень 2023 року.

Здійснивши перерахунок, наданих позивачем сум стягнення, апеляційний суд зазначає, що він є вірним та таким, що правильно стягнутий судом першої інстанції.

Позивач здійснював утримання майна у спірний період, відповідачі приймали це утримання, заперечень проти дій позивача, а також претензій щодо неналежного здійснення ним утримання цього майна не висували, що, в силу статті 11 ЦК України, свідчить про виникнення зобов`язання з оплати внесків на утримання цього майна, в тому числі, у відповідача-2.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони спростовуються наступним.

-документи (проєкт договору з копіями відповідних протоколів загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Незалежної України 92 і його статуту) надавалися останньому в березні 2020 року. Скаржник відмовився від укладання договору, пославшись на підстави, якто форма протоколу, ігноруючи вимоги статті 646 Цивільного кодексу України щодо дії сторони договору - у разі не прийняття запропонованої пропозиції останнє повинно направити нову пропозицію;

-до програми енергоефективності включено весь будинок АДРЕСА_1 ), разом із всіма жилими і нежилими приміщеннями, тож у разі безпідставного звільнення деяких співвласників (користувачів) ОСББ внесків цей тягар покладеться на плечі співвласників, що, в свою чергу порушує їх право на отримання очікуваного результату від вчасної сплати всіх внесків для налагодженого функціонування ОСББ «Незалежної України 92».

Таким чином, розрахунок КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території є помилковим. До того ж, цей розрахунок не був наданий під час розгляду справи в суді першої інстанції, що виключає його прийняття судом апеляційної інстанції;

-згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Оскільки Відповідачі не повідомляли Позивача про обставини, обумовлені статтею 218 Господарського кодексу України, заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 66 625,70 грн є порушенням господарських зобов`язань;

-стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території є законним і обґрунтованим, оскільки розрахунок 3% річних у розмірі 2470,98 грн. за період з 01.07.2020 по 01.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 17641,49 грн. за період липень 2020 року по квітень 2023 року виконаний правильно, оскільки це не суперечить діючому законодавству.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку місцевого господарського суду про задоволення позову.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) судом зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

У постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. 128, п.134).

Також, у зазначеній вище постанові Великої Палати Верхового Суду вказано, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2023 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Незалежної України 92 (Клієнт) та адвокатом Мухіним Олегом Івановичем (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 27/02, за умовами якого (п. 1.1.) Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 27.02.2023 до договору про надання правничої допомоги № 27/02 від 27.02.2023 розмір гонорару адвоката Мухіна Олега Івановича за надання правничої допомоги визначається виходячи з витраченого часу та погодинної оплати послуг адвоката, що дорівнює 500 (п`ятсот) гривень без податку на додану вартість за одну годину роботи.

Відповідно до п. 2.1. договору, Адвокат приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги: захист інтересів Клієнта в адміністративних, господарських та цивільних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, організаціями та установами усіх форм власності стосовно стягнення заборгованості з співвласників (орендарів, користувачів) Клієнта за внесками на утримання будинку та прибудинкової території.

Розділом 4 договору сторонами обумовлено, що правничу допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях в розмірі, що передбачений додатковими угодами до цього Договору (п. 4.1.). Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом акту про надання правничої допомоги, якщо інше не передбачене Договором (п. 4.2.). За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується Сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правничої допомога і її вартість (п. 4.3.).

Згідно з додатковою угодою № 2 від 27.02.2023 до договору про надання правничої допомоги № 27/02 розмір гонорару адвоката Мухіна Олега Івановича за надання правничої допомоги визначається виходячи з витраченого часу та погодинної оплати послуг адвоката, що дорівнює 500 (п`ятсот) гривень без податку на додану вартість за одну годину роботи.

23.04.2023 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Незалежної України 92 (Клієнт) та адвокатом Тихомировою Марією Олегівною (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого (п. 1.1.) Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

04.01.2024 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Незалежної України 92 та адвокатом Мухіним Олегом Івановичем складений акт про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв правничі послуги у зв`язку з представництвом інтересів у розмірі 6000,00 грн, а саме:

підготовка позовної заяви про стягнення з Запорізької міської ради та Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 на користь клієнта заборгованість з внесків за утримання житлового будинку та прибудинкової території з урахування індексу інфляції та 3% річних за період з 01.07.2020 до 30.03.2023 у розмірі 86738,17 грн. вартість наданої послуги становить 4000,00 грн;

підготовка відповіді на відзив Запорізької міської ради на позовну заяву - вартість наданої послуги становить 1000,00 грн.

На підставі договору № 27/02 про надання правничої допомоги від 27.02.2023 Адвокатом виставлено клієнту рахунки № 07.04.від 07.04.2023 на суму 3000,00 грн та № 10/05 від 10.05.2023 на суму 3000,00 грн.

Платіжною інструкцією № 527 від 13.04.2023 на суму 3000,00 грн та платіжною інструкцією № 554 від 10.05.2023 на суму 3000,00 грн ОСББ Незалежної України 92 перераховано ОСОБА_1 оплату послуг адвоката.

Матеріалами справи №908/1415/23 підтверджується, що інтереси ОСББ Незалежної України 92 у суді представляла: адвокат Тихомирова Марія Олегівна.

В акті про надання правничої допомоги від 04.01.2024 наведено детальний опис наданих адвокатом послуг згідно з умовами вищевказаних договорів, із докладним викладенням переліку наданих послуг, зазначенням вартості таких послуг.

Загальний розмір понесених ОСББ Незалежної України 92 під час розгляду даної справи витрат на правничу допомогу складає 6000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення оцінюються колегією суддів критично з огляду на наступне:

відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі задоволення позову відшкодування витрат покладається на відповідача;

позовна заява ОСББ Незалежної України 92 підписана головою правління ОСОБА_2 . Крім того, судом першої інстанції встановлено, що адвокат Тихомирова Марія Олегівна не заперечує щодо акту, складеного адвокатом Мухіним Олегом Івановичем та ОСББ Незалежної України 92, при цьому не має заборони щодо спільної роботи адвокатів.

Підписання і відправка адвокатом Тихомировою Марією Олегівною (з якою позивач також уклав договір про правничу допомогу) відповіді на відзиви через електронний суд не спростовує того, що вони складалися адвокатом Мухіним Олегом Івановичем, оскільки така відправка пов`язана з технічними проблемами в роботі електронного суду на час відправки відповідей.

Апеляційний суд зауважує, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу обґрунтовані. Тому додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/1415/23 є законним.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Таким чином, колегія зазначає, що відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/1415/23.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним додаткового рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення та додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/1415/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2024 у справі № 908/1415/23 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/1415/23 залишити без змін.

Судові витрати Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.06.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков