Рішення
від 28.05.2024 по справі 906/289/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/289/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Добровінська В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончаренко Д.С., діє в порядку самопредставництва; Ковальов О.Р., діє в порядку самопредставництва;

від відповідача: Мацієвська М.В., довіреність від 12.01.2024 № 82; Шпаківський В.С., довіреність від 25.04.2024 № 467,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області

про стягнення 52513,00 грн.

Процесуальні дії по справі.

Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з позовом про стягнення з Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, у розмірі 52513,00 грн.

Ухвалою від 18.03.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 30.04.2024.

02.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У засіданні суду 30.04.2024 суд оголосив перерву до 14.05.2024.

07.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.05.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У засіданні суду 14.05.2024 на стадії з`ясування обставин справи та перевірки доказів суд оголосив перерву до 28.05.2024.

В судовому засіданні 28.05.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу за результатами обстеження лісів, не наданих у користування на території Глибочицької сільської ради, виявлено незаконну порубку 74 дерев породи сосна в с. Левків Глибочицької територіальної громади.

Як зазначає позивач, розмір шкоди, заподіяний лісу, не наданому в користування, незаконною порубкою дерев становить 52513,00 грн.

У зв`язку з невстановленням осіб, винних у заподіянні шкоди, остання підлягає відшкодуванню Глибочицькою сільською радою на підставі ч.2 ст.107 Лісового кодексу України.

Відповідач заперечує позовні вимоги, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, про відсутність підстав вважати, що територія с. Левків, іменована позивачем як "Ділянка 1" та "Ділянка 4" є лісом, не наданим у користування, оскільки ці ділянки не є об`єктами цивільних прав, не відносяться до жодної категорії земель та не можуть відповідно бути надані у користування, а дерева, вирубку яких здійснено на території с. Левків, іменованій позивачем "Ділянка 1" та "Ділянка 4", є зеленими насадженнями у межах міст та інших населених пунктів.

Глибочицькою сільською радою як розпорядником земель Глибочицької територіальної громади не здійснювалося віднесення до категорії лісів будь-яких земельних ділянок на території с.Левків, стосовно вказаних позивачем земельних ділянок рішення щодо розроблення технічної документації не приймалося, та не проводилася державна реєстрації земельної ділянки, речових прав та обмежень на земельну ділянку.

Відповідач звертає увагу на те, що розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в межах населеного пункту с.Левків, позивач розрахував відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 №559 "Про такси для обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів", якою жодним чином не регулюється обчислення розміру шкоди, нанесеної лісу.

Вказав, що обчислення розміру шкоди заподіяної лісу здійснюється відповідно до постанови КМ України від 23.07.2008 р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Також зазначає, що позивач не вжив заходів, передбачених при виявленні правопорушення, зокрема щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів до правоохоронних органів з метою виявлення осіб, винних у порубці зелених насаджень в межах населеного пункту.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Наказом Державної екологічної інспекції №299-ОД від 11.09.2023 створено тимчасову комісію Державної екологічної інспекції Поліського округу для проведення обстеження лісів, не наданих у користування, на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.14).

21.09.2023 на підставі наказу №302-ОД від 12.09.2023 (а.с.17) Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено обстеження лісів, не наданих у користування, на території Глибочицької сільської ради, за результатами якого виявлено порубку 74 (сімдесяти чотирьох) дерев породи сосна в межах села Левків Глибочицької територіальної громади (ділянка №1 - 23 дерева, ділянка №2 - 51 дерево), про що складено акти обстеження земельних ділянок та польові перелікові відомості від 21.09.2023 (а.с.18-21).

Обрахування розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев проведено відповідно до додатку № 1 та Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. №559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів", та визначено, що розмір шкоди становить 52513,00 грн.

У відповіді Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 04.08.2023 № 11-6-0.2-2738/2-23 на запит позивача вказано, що згідно інформації наданої відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно до наявних планово-картографічних матеріалів, а саме плану землекористування до "Проекту роздержавлення земель колективної власності сільськогосподарського підприємства "Левківське" на 1994 рік", земельні ділянки відповідно доданих викопіювань, зазначені як землі лісового фонду. У Державному земельному кадастрі відомості про вищезазначені земельні ділянки відсутні (а.с.24-25).

У відповідях відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 27.09.2023 та 30.10.2023 на запити позивача повідомлено, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції" інформації щодо звернення Глибочицької сільської ради з приводу незаконних порубок дерев на території с.Левків Житомирського району не надходило (а.с.22-23).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №93/11-12 від 04.10.2023 про відшкодування в місячний термін шкоди, заподіяної лісу, в розмірі 52513,00 грн. (а.с. 27-30).

Відповідач у відповідь на вказану претензію від 10.11.2023р. просив надати копію акта обстеження та повідомити чи вживалися заходи для встановлення факту незаконної порубки та винних осіб (а.с.44).

Листом від 10.11.2023р. №1685 позивач надав відповідачу копії акту обстеження від 21.09.2023р., листа ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 04.08.2023р., викопіювання з графічного матеріалу (а.с.46).

Листом від 05.01.2024р. відповідач просив позивача відкликати претензію та зазначив про відсутність підстав для застосування приписів абз.2 ст.107 ЛК України (а.с.45).

У зв`язку з викладеним, Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з позовом про стягнення з Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, у розмірі 52513,00 грн.

Правовими підставами звернення до суду позивач визначив норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦК України, Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМ України від 19.04.2017 р. № 275.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Частиною 2 ст.19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст.63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п.5 ч.1 ст.64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

За приписами ст.86 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, та покладається на власників лісів та постійних лісокористувачів.

У силу ст.66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч.1 ст.105 ЛК України).

За змістом п.1 ч.2 ст.105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно ч.2 ст.107 ЛК України, шкода заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Згідно п.п.1 п.6 ч.1 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позивач вказує, що за результатами обстеження лісів, не наданих у користування, на території Глибочицької сільської ради, виявлено порубку 74 (сімдесяти чотирьох) дерев породи сосна в межах с. Левків Глибочицької територіальної громади (ділянка №1-23 дерева, ділянка №2-51 дерево), про що складено акти обстеження земельних ділянок та польові перелікові відомості від 21.09.2023 (а.с.18-21).

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст.1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Відповідно до ч.1 ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч.1 ст.20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Згідно з ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Позивач на підтвердження того факту, що земельні ділянки в с.Левків Глибочицької територіальної громади, на яких виявлено факти порубки дерев, відносяться до лісового фонду, надав лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 04.08.2023 №11-6-0.2-2738/2-23, у якому вказано, що згідно інформації наданої відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно до наявних планово-картографічних матеріалів, а саме плану землекористування до "Проекту роздержавлення земель колективної власності сільськогосподарського підприємства "Левківське" на 1994 рік", земельні ділянки відповідно доданих викопіювань, зазначені як землі лісового фонду.

Водночас у Державному земельному кадастрі відомості про вищезазначені земельні ділянки відсутні (а.с.24-25).

Суд зауважує, що вказаний лист, акти обстеження земельних ділянок та польові перелікові відомості від 21.09.2023р. не є належними доказами для підтвердження цільового призначення земельних ділянок, на яких була виявлена порубка дерев.

Належність Ділянки № 1 та Ділянки № 4 до земель лісогосподарського призначення є лише припущеннями позивача, оскільки з наявних у справі доказів не можливо дійти однозначного висновку, що ділянки, на яких проводилась перевірка, є саме тими ділянками, що позначені на викопіюванні як ділянки №1 та №4.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що на території Глибочицької сільської ради наявні земельні ділянки лісогосподарського призначення не надані у користування.

Про недоведеність факту віднесення ділянок №№1, 4 до земель лісогосподарського призначення свідчить також здійснення позивачем обрахунків шкоди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 №559 "Про такси для обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів".

Згідно з пунктом а) ч.2 ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів.

У випадку здійснення незаконної порубки дерев на землях лісогосподарського призначення обчислення розміру шкоди здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.ї

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для застосування у даному випадку приписів ч.2 ст.107 ЛК України та покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди.

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.06.24

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення28.05.2024
Оприлюднено10.06.2024
Номер документу119575119
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань

Судовий реєстр по справі —906/289/24

Постанова від 24.09.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Грязнов В.В.

Рішення від 28.05.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Сікорська Н.А.

Ухвала від 18.03.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Сікорська Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні