Постанова

від 24.09.2024 по справі 906/289/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24 вересня 2024 року Справа № 906/289/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.2024, повний текст якого складено 06.06.2024, у справі №906/289/24 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області

про стягнення 52 513,00 грн шкоди заподіяної лісу,-

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи вищенаведене і те, що сторони в судовому процесі належно повідомлені про розгляд справи, суд розглядає справу за наявними в ній доказами і за відсутності представників сторін.

З урахуванням положень Конвенції, статті 32 ГПК України щодо незмінності складу суду, а також із урахуванням перебування членів колегії суддів у щорічній відпустці Північно-західний апеляційний господарський суд розглядає справу в межах розумного строку.

В березні 2024 року Державна екологічна інспекція Поліського округу (надалі в тексті Інспекція) звернулася до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Глибочиць-кої сільської ради Житомирського району Житомирської області (надалі в тексті Сільська рада) 52 513,00 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.(арк.справи 1-5).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.05.2024 у справі №906/289/24 в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено підстав для застосування у даному випадку приписів ч.2 ст.107 ЛК України та покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що належність Ділянки №1 та Ділянки №4 до земель лісогосподарського призначення є лише припущеннями позивача, оскільки з наявних у справі доказів не можливо дійти однозначного висновку, що ділянки, на яких проводилась перевірка, є саме тими ділянками, що позначені на викопіюванні як ділянки №1 та №4. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що на території Сільської ради наявні земельні ділянки лісо-господарського призначення не надані у користування.(арк.справи 75-77).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.204 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги. Стягнути з Сільської ради понесені судові витрати

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, не повністю дослідив докази, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права.

На думку Апелянта, незаконність рішення суду першої інстанції полягає у наступному:

- органи Держгеокадастру є компетентним органом з надання інформації про статус та цільове призначення земельних ділянок, необхідної для проведення розрахунку розміру шкоди, завданої рослинному світу;

- судом першої інстанції зроблено хибний висновок про неможливість віднесення точного земельних ділянок з умовними номерами №1 та №4 до земель лісогосподарського призначення, оскільки Глибочицька сільська рада зобов`язана була з 1994 року після роздержавлення земель колективної власності сільськогосподарського підприємства «Левківське» прийняти сільською радою відповідне рішення, розробити технічну документацію, внести відомості до ДЗК (провести державну реєстрацію земельної ділянки) та провести державну реєстрацію речових прав та обмежень на відповідні земельні ділянки, на яких була здійснена порубка дерев на території с.Левків Глибочицької територіальної громади, тому що це належить до її делегованих повноважень;

- самосійні ліси, які розташовані на землях сільськогосподарського призначення або землях невизначеної категорії, та відповідні земельні ділянки, які не перебувають у постійному користу-ванні ДП «Ліси України», зважаючи на вимоги закону (п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України), перейшли до комунальної власності територіальних громад;

- обчислення розміру шкоди здійснено на підставі постанови Кабінету міністрів України від 08.04.1999 №559 «Про такси для обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів» у зв`язку з тим, що земельні ділянки № 1, 4 розташовані на території населеного пункту Левків Глибочицької територіальної громади, що стверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 04.08.2023 №11-6-0.2-2738/2-23;

- бездіяльність Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка полягає в невжитті заходів з охорони та відтворення лісів призвела до завдання шкоди навколишньому природному середовищі;

- наявність в діях відповідача всіх чотирьох складових цивільного правопорушення, що дає підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду.(арк.справи 79 - 83).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №906/289/24. Відповідачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву, а також вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.(арк.справи 94).

22.07.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін.(арк.справи 96-99).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджено матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Державної екологічної інспекції №299-ОД від 11.09.2023 створено тимчасову комісію Державної екологічної інспекції Поліського округу для проведення обстеження лісів, не наданих у користу-вання, на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (арк.справи 14-16).

Матеріали справи свідчать, що 21.09.2023 на підставі наказу №302-ОД від 12.09.2023 (арк.справи 17) Інспекцією проведено обстеження лісів, не наданих у користування, на території Глибочицької сільської ради, в ході проведення якої виявлено порубку 74 (сімдесяти чотирьох) дерев породи сосна в межах села Левків Глибочицької територіальної громади (ділянка №1 23 дерева, ділянка №2 51 дерево), про що складено акти обстеження земельних ділянок та польові перелікові відомості від 21.09.2023 (арк.справи 18-21).

Обчислення розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев проведено відповідно до додатку №1 та Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 08.04.1999 №559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів», та визначено, що розмір шкоди становить 52 513,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у відповіді на запит Інспекції, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №11-6-0.2-2738/2-23 від 04.08.2023 зазначило, що згідно інформації наданої відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Голов-ного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно до наявних планово-картографічних матеріалів, а саме: плану землекористування до «Проекту роздержавлення земель колективної власності сільськогосподарського підприємства «Левківське» на 1994 рік», земельні ділянки відповідно доданих викопіювань, зазначені як землі лісового фонду. У Державному земельному кадастрі відомості про вищезазначені земельні ділянки відсутні.(арк. справи.24-25).

Крім того, у відповідях відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 27.09.2023 та 30.10.2023 на запити Позивача повідомлено, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» інформації щодо звернення Сільської ради з приводу незаконних порубок дерев на території с.Левків Житомирського району не надходило (арк.справи 22-23).

Матеріалами справи стверджено, що Позивач звернувся до Відповідача з претензією №93/11-12 від 04.10.2023 про відшкодування в місячний термін шкоди, заподіяної лісу, в розмірі 52 513,00 грн.(арк.справи 27-30).

У відповідь на претензію, Відповідач просив надати копію акта обстеження та повідомити чи вживалися заходи для встановлення факту незаконної порубки та винних осіб.(арк.справи 44).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Інспекція листом №1685 від 10.11.2023 надала Сільській раді копії акту обстеження від 21.09.2023, лист ГУ Держгео-кадастру у Житомирській області від 04.08.2023, викопіювання з графічного матеріалу.(арк. справи 46).

В подальшому, листом від 05.01.2024р. Відповідач просив Позивача відкликати претензію, оскільки вважав, що підстави для застосування приписів абз.2 ст.107 ЛК України відсутні.(арк. справи 45).

Вважаючи, що через бездіяльність Глибочицької сільської ради, внаслідок якої наявні на території селищної ради ліси та лісові насадження не було передано в користування, а не закон-ною порубкою невідомими особами 74 дерев породи сосна в межах села Левків Глибочицької територіальної громади завдано шкоди навколишньому природному середовищу на суму 52 513, 00 грн Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася з даним позовом до суду.

Як зазначалося вище, рішенням від 28.05.2024 у справі №906/289/24 господарський суд Житомирської області в задоволенні позову відмовив.(арк. справи 75-77).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача на рішення суду першої інстанції безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Стаття 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України (надалі в тексті ЛК України), усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим приз-наченням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

До лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.(ст.4 ЛК України).

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 69 названого Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частина друга статті 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарсь-кого призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідли-вого впливу, захист від шкідників і хвороб.(ч.1 ст.86 ЛК України).

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивіль-но-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.(ч.1 ст.105 ЛК України).

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового госпо-дарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно ч.2 ст.107 ЛК України, шкода заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

З матеріалів справи вбачається, що комісією в складі представників Позивача та старшого майстра Житомирського лісництва ДП «Пулинського лісгоспу АПК» Пилипчука П.С. виявлено наслідки незаконної рубки на території Глибочицької сільської ради 74 дерев породи сосна в межах с.Левків Глибочицької територіальної громади (ділянка №1 23 дерева, ділянка №2 51 дерево), про що складено акти обстеження земельних ділянок та польові перелікові відомості від 21.09.2023.(арк.справи 18-21).

Поруч з цим, згідно з частинами шостою та сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, зокрема, що:

- за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості (дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід):

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявле-ного порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства;

- якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями;

- зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю);

- на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Отже для встановлення судом, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт перевірки, яким зафіксовано факт правопорушення. Акт, відповідно до ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У цьому висновку Суд звертається до висновків Верховного Суду України в постанові від 20.05.2014 у справі №14/121-12 та висновків Верховного Суду в постанові від 26.05.2022 у справі 922/2317/21.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт обстеження лісових ділянок разом з Польовою переліковою відомістю містять підписи п`ятьох членів:

ОСОБА_1 начальник Управління державного екологічного нагляду (контролю) біоресурсів, природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Житомирської області старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу;

Загурський П.В. головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Житомирської області державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу;

Закусило С.М. головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Житомирської області державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу;

Мельник А.М. головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Житомирської області державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу;

Пилипчук П.С. старший майстер Житомирського лісництва ДП «Пулинського лісгоспу АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс». (арк.справи 18-21).

Разом з тим, матеріали справи не містять запрошення представника Сільської ради на обстеження, також ні в Акті обстеження від 21.09.2023, ні в польовій відомості Позивачем не зазначено про присутність представника Сільської ради, як і не зазначено про відмову такого від підписання результатів перевірки.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що перевірку проведено Позивачем в односторонньому порядку без представника Сільської ради, що є порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Колегія суддів також приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.55 Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК України) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Згідно з ч.1 ст.791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, Позивач наголошує, що Держгеокадастр є компетентним органом з надання інформації про статус та цільове призначення земельних ділянок, необхідної для проведення розрахунку розміру шкоди, завданої рослинному світу. Однак, даний факт не заперечується Відповідачем, як і не спростовується судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Натомість, матеріали справи містять лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 04.08.2023 №11-6-0.2-2738/2-23 у якому вказано, що згідно інформації наданої відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно до наявних планово-картографічних матеріалів, а саме плану землекористування до «Проекту роздержавлення земель колективної власності сільськогосподарського підприємства «Левківське» на 1994 рік» земельні ділянки відповідно доданих викопіювань, зазначені як землі лісового фонду (ділянка №3 частина). Крім того, в даному листі зазначено, що відомості про вищезазначені земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні.(арк.справи 24-25).

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання Скаржника на ст.1 ЛК України та те, що Глибочицька сільська рада зобов`язана була з 1994 року після роздержавлення земель колективної власності Сільськогосподарського підприємства «Левківське» прийняти сільською радою відповідне рішення, розробити технічну документацію, внести відомості до ДЗК (провести державну реєстрацію земельної ділянки) та провести державну реєстрацію речових прав та обмежень на відповідні земельні ділянки, на яких була здійснена порубка дерев на території с.Левків Глибочицької територіальної громади, тому що це належить до її делегованих повноважень, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЛК України, до лісового фонду України не належать:

- зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

- окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

- самозалісені ділянки у межах населених пунктів з деревами, середній вік яких менше 30 років, та самозалісені ділянки в межах охоронних зон об`єктів енергетики, магістральних теплових мереж, магістральних трубопроводів та інших лінійних об`єктів інфраструктури;

- лісові насадження у межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії дер-жавного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, переданих у постійне користування військовим частинам Державної прикордон-ної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Крім того, дана норма кореспондується із ч.2 ст.55 ЗК України «Визначення земель лісо-господарського призначення».

При цьому, колегія суддів враховує, що перевірка проводилася в межах населеного пункту, а саме в с.Левків Глибочицької територіальної громади, що стверджується Актом обстеження земельної ділянки від 21.09.2023 та не заперечується самим Скаржником.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять, а Скаржником не надано суду доказів віднесення земельних ділянок №1 та №4 до земель лісогосподарського призначення, то за наявними доказами, що містяться в матеріалах справи неможливо встановити, що ділянки, на яких проводилась перевірка, є саме тими ділянками, що позначені на викопіюванні як ділянки №1 №4 та що дані земельні ділянки віднесено до лісового фонду.

Щодо посилань Скаржника про віднесення ділянок №1 та №4 до самозаліснених, то колегія суддів бере до уваги, що абз.3 ч.2 ст.571 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки прийма-ється за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Поруч з цим, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства є Державне агентство лісових ресурсів (Держліс-агенство), діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів.

Матеріали справи також не містять, а Скаржником не надано відомостей віднесення ділянок №1 та №4 до самозаліснених, натомість колегія суддів вважає, що спірні ділянки №1 та №4 є землями в межах населеного пункту без встановлення їх правового статусу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Скаржника про правомірність визна-чення розміру шкоди, нанесеної лісу на підставі такс, затверджених постановою Кабінету міністрів України №559 від 08.04.1999 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів». Адже даною постановою визначається розмір шкоди завданої саме зеленим насадженням, тоді як Скаржник в позовній заяві та в апеляційній скарзі стверджує, що земельні ділянки №1 та №4 віднесені до земель лісогосподарського призначення, відтак розмір шкоди, нанесеної лісу визначається на підставі такс, затверджених постановою КМУ №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Також, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання Скаржника щодо бездіяльності Відповідача, що на його думку, підтверджується листом ГУ НП в Житомирській області Житомирського управління поліції відділення №1 від 27.09.2023, в якому зазначено, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» інформації щодо звернення Глибочицької сільської ради з приводу незаконних порубок дерев на території с.Левків Житомирського району до відділу поліції №1 не надходило.

Однак, після встановлення Позивачем факту незаконної вирубки дерев, саме Інспекція, яка встановила факт незаконної порубки дерев, повинна була направити копії матеріалів складених за результатами проведених обстежень земельної ділянки в межах с.Левків Глибочицької сільської ради (земельна ділянка 31 та №4) до правоохоронних органів та органів прокуратури для встановлення правопорушників. Натомість матеріали справи не містять, а Апелянтом не надано доказів таких звернень до правоохоронних органів чи органів прокуратури.

З огляду на вище встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Позивачем підстав для застосування в даному випадку положень ч.2 ст.107 ЛК України та покладення на Відповідача обов`язку з відшкодування шкоди.

На переконання апеляційного суду всі доводи апеляційної скарги на рішення госпо-дарського суду Житомирської області від 28.05.2024 розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,270,275,276,282,284,287 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.2024 у справі №906/289/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №906/289/24 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.