Рішення

від 07.06.2024 по справі 910/1027/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2024Справа № 910/1027/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Груп"

про стягнення 540 182,51 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Груп" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 540 182,51 грн, з яких 14 254,47 грн - 3% річних, 463 558,73 грн - пеня, 62 369,31 грн - втрати від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 09/04/2021 від 09.04.2021 в частині здійснення оплати заборгованості у встановлений договором строк. Вказана заборгованість, за твердженням позивача, підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/12924/22, яке відповідачем виконано в примусовому порядку 18.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

14.02.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилено в частині стягнення пені, оскільки договором не передбачено нарахування пені понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу та вирішити питання про стягнення 3% річних та втрат від інфляції на власний розсуд.

15.02.2024 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також відзив на позовну заяву.

27.02.2024 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення позовних вимог з 540 182,51 грн до 76 623,78 грн, які складаються з 14 254,47 грн 3% річних, 62 369,31 грн втрат від інфляції, а також зменшено розмір витрат на правничу допомогу до 20 000,00 грн. Також у вказаній заяві позивач просить суд повернути йому з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 680,34 грн у зв`язку зі зменшенням позовних вимог.

01.03.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 76 623,78 грн, які складаються з 14 254,47 грн 3% річних, 62 369,31 грн втрат від інфляції; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 5 680,34 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 7452 від 22.01.2024; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Груп" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

14.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Груп" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач вказав на невірність розрахунку втрат від інфляції, здійсненого позивачем, просить зменшити заявлені до стягнення витрати позивача на правничу допомогу.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, що підтверджується тим, що учасники справи обмінялись заявами по суті.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

09.04.2021 ТОВ «ТРАК ПАРТС ГРУП 2013» (постачальник/позивач) та ТОВ «ГЛОБАЛ СПІРІТС ГРУП» (покупець/відповідач) уклали договір поставки № 09/04/2021 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця: Рекламну продукцію (далі - по тексту «товар») згідно з прикладеними до договору Специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна кількість товару, який належить поставити, одиниці виміру, асортимент, номенклатура визначаються специфікацією за згодою сторін.

Згідно з п. 6.1 договору покупець здійснює оплату партії товару у сумі та в строки, зазначені у специфікації на поставку товару, підписаній сторонами договору.

Відповідно до п. 6.3. договору датою оплати вважається дата списання коштів з поточного (розрахункового) рахунку покупця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 (п. 9.1 договору).

Пунктом 9.2. договору визначено, що у випадку, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, даний договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

Відносини позивача та відповідача стосовно укладення та виконання вищевказаного договору були предметом розгляду у справі Господарського суду міста Києва № 910/12924/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Груп" про стягнення грошових коштів у сумі 1 381 648,03 грн.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача у даній справі на користь позивача заборгованість у розмірі 960 552,50 грн, пеню у розмірі 119 530,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 267 538,24 грн, 3% річних у розмірі 34 026,55 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 724,72 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що рішення суду від 10.04.2023 у справі № 910/12924/22 фактично виконано відповідачем 18.05.2023, у зв`язку з чим з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог належить стятгнути 14 254,47 грн 3% річних, 62 369,31 грн втрат від інфляції.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що інфляційні втрати розраховані позивачем невірно, оскільки за період до 15.11.2022 інфляційні вже стягнуті у межах справи № 910/12924/22.

Розглянувши подані сторонами докази, підстави заявленого позову, а також заперечення відповідача проти задоволенні позовних вимог, суд зазначає про наступне.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у рішенні суду від 10.04.2024 у справі № 910/12924/22 встановлено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вказав позивач та не заперечив відповідач, станом на момент ухвалення рішення у справі № 910/12924/22 заборгованість відповідача перед позивачем становила 960 552,50 грн.

Позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 14 254,47 грн та 62 369,31 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо того, що втрати від інфляції по 15.11.2022 були заявлені позивачем у межах справи № 910/12924/22 та присуджені до стягнення судовим рішення від 10.04.2023 у вказаній справі з огляду на те, що згідно з розрахунком позивача, доданим до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем вирахувано суми 3% річних та втрат від інфляції, що стягнуті рішенням суду від 10.04.2023 у справі № 910/12924/22 (інфляційні втрати у розмірі 267 538,24 грн, 3% річних у розмірі 34026,55 грн) з загального розміру нарахувань, здійснених позивачем у зв`язку з невчасним розрахунком відповідачем за поставлений товару, а саме від сум 48 281,02 грн 3% річних та 329 907,55 грн. Відповідно, до стягнення заявлено різницю між стягнутими сумами процентів та інфляційними втратами, присудженими до стягнення у справі № 910/12924/22.

Так, сума інфляційних втрат, які заявлені позивачем до стягнення, становить 62 369,31 грн (та 329 907,55 - 267 538,24), сума 3% річних, заявлена до стягнення, становить 14 254,47 грн (48 281,02 - 34 026,55).

Таким чином, з відповідача не здійснюється подвійне стягнення 3% річних та втрат від інфляції у даній справі, оскільки позивачем відраховані відповідні нарахування, які вже стягнуті у справі № 910/12924/22.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що такі розрахунки є арифметично вірними та виконаними відповідно до норм чинного законодавства, а відтак, вимоги підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі (14 254,47 грн 3% річних та 62 369,31 грн інфляційних).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором (з урахуванням повернутої ухвалою суду від 07.03.2024 частини судового збору) в розмірі 2 422,40 грн підлягають покладенню на відповідача.

Крім того, позивачем в заяві про зменшення позовних вимог заявлено до відшкодування з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано суду:

- договір № 41/22 від 02.11.2022, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Еквіта" про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва;

- додаток № 5 від 17.01.2024 до вказаного договору;

- рахунок-фактуру від 17.01.2024 № Р-1 на суму 65 881,38 грн;

- копію платіжної інструкції № 1 від 18.01.2024 на суму 12 000,00 грн;

- копію свідоцтва серії ДП № 3665 від 02.04.2018;

- копію посвідчення адвоката від 02.04.2018;

- ордер серії АЕ від 1256374 від 23.01.2024.

Заперечуючи проти покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, відповідач вказав, що:

- позовні вимоги зменшені з 540 182,51 грн до 76 623,78 грн, тобто у 7 (сім) разів, було б логічним, на переконання відповідача, зменшити вимоги на правничу допомогу у 7 (сім) разів, що складало б суму 9 411,62 грн;

- представником позивача при заявленні позовних вимог про стягнення пені було допущено юридичну помилку щодо можливості стягнення пені, що призвело до заявлення безпідставних вимог та марного витрачання часу;

- позивач не надав жодного допустимого доказу щодо повноважень ОСОБА_1 на 02 листопада 2022 року, у тому числі наказу на призначення директором ТОВ «ТРАК ПАРТС ГРУП 2013», таким чином, не можна вважати підписаним повноважною особою та приймати на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу договір про надання правничої допомоги;

- складність справи не є високою, час, витрачений, на справу не є значним, обсяг наданих адвокатом необхідних послуг не є великий, ціна позову зменшена у сім разів.

Крім того, у відзиві на позов (та відзиві на позов з урахуванням зменшення позовних вимог) відповідачем також заявлено вимоги на правничу допомогу в розмірі 102 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених сторонами у даній справі, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як передбачено ч.ч. 2-6 вказаної норми, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволені, витрати відповідача на правничу допомогу не підлягають розподіленню між сторонами у даній справі та залишаються за відповідачем.

Стосовно витрат позивача на правничу допомогу суд зазначає про наступне.

Розглянувши подані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, а також обґрунтованість заперечень відповідача на покладення на останнього таких витрат, суд зазначає про наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.11.2022 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Еквіта" укладено договір про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 41/22, за яким об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Додатком № 5 від 17.01.2024 до вказаного договору сторонами погоджено, що вартість наданої правової допомоги складає 65 881,38 грн.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження повноважень директора позивача на підписання такого договору станом на 02.11.2020, оскільки на підставі вказаного договору позивачу надавалась правова допомога в справі № 910/12924/22, водночас, відповідачем жодних заперечень стосовно підписанта зі сторони позивача не висувалось.

Крім того, суд виходить з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України якою закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, під час розгляду даної справи сторонами не надано доказів визнання недійсним договору № 41/22 від 02.11.2022. За вказаних обставин, суд розцінює такий договір як правомірний.

Щодо інших заперечень відповідача (зменшення позовних вимог, безпідставне заявлення первісно позовних вимог про стягнення пені), суд зазначає, що зменшення позовних вимог є правом позивача, яким останній може скористуватись на підставі ст. 46 ГПК України, при цьому з врахування зменшення позовних вимог у даній справі фактично не розглядались вимоги про стягнення з відповідача пені, враховуючи викладене такі доводи відхиляються судом.

Крім того, заперечуючи проти покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу, відповідач посилався на те, що складність даної справи не є значною, а обсяг наданих послуг не є великим.

Водночас, судом враховано, що у відзиві на позовну заяву (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) відповідач просив зменшити витрати позивача на правничу допомогу до 20 000,00 грн.

Також самим відповідачем при цьому заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 102 000,00 грн.

Проте, суд зазначає, що дана справа дійсно не є складаною, позов обгрунтований несвоєчасним здійсненням відповідачем розрахунку за поставлений товар, у зв`язку з чим заявлено вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, тобто фактично дії з представництва сторони зводились до здійснення математичного розрахунку заявлених вимог з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як вказано судом вище, згідно з позиціями Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, вважає за доцільне обмежити розмір таких витрат до 15 000,00 грн, а витрати позивача у розмірі 5 000,00 грн залишаються за ним.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПІРІТС ГРУП» (03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА, будинок 24, код 42735405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАК ПАРТС ГРУП 2013» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 76, код 38676229) 14 254,47 грн (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири грн 47 коп.) 3% річних, 62 369,31 грн (шістдесят дві тисячі триста шістдесят дев`ять грн 31 коп.) втрат від інфляції, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору, 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 07.06.2024.

Суддя О.Г. Удалова