Рішення

від 15.01.2024 по справі 915/632/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Справа № 915/632/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, e-mail: info@gas.ua)

до Комунального підприємства «Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Кам?яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (55274, Миколаївська обл., с. Степківка, вул. Головченка, 6А)

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 264 450,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" пред`явлено позов про стягнення з комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам?яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі ? КП "Первомайський РЦПМСД") грошових коштів у загальній сумі 264450 грн. 90 коп., із яких: 192729 грн. 07 коп. ? основний борг; 30384 грн. 55 коп. ? пеня; 3670 грн. 20 коп. ? 3 % річних; 37667 грн. 08 коп. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання КП "Первомайський РЦПМСД" зобов`язань щодо оплати природного газу, поставленого йому позивачем, як постачальником "останньої надії", внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на котру ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також нараховано пеню в порядку п. 4.5 Типового договору постачання природного газу.

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою суду від 16.12.2022 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від відповідача надійшов відзив від 11.01.2023 № 15/01-05 на позовну заяву, в якому КП "Первомайський РЦПМСД" зазначило, що вважає позов у даній справі необґрунтованим та безпідставним, оскільки ним укладено договір постачання природного газу від 11.11.2021 № 13-1142/21-БО-Т з ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", і саме в межах зазначеного договору відповідачем отримано природний газ у спірний період. При цьому при укладенні указаного договору відповідач виконав всі умови для укладання і отримання постачання природного газу, надав усі необхідні документи, згідно Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496. Разом із тим, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" не виконало належним чином свій обов`язок щодо своєчасної реєстрації відповідача в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Опреатора ГТС.

Крім того, відповідач зазначив, що року ним подано до Господарського суду міста Києва позов про стягнення з ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" грошових коштів, а саме, відшкодування збитків за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, згідно ст. 20 ГК України та абзацу 4 пункту 9 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2022 прийнято указаний позов та відкрито провадження у справі № 910/11183/22, при цьому ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залучене до участі в зазначеній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

Позивач у відповіді на відзив від 23.01.2022 б/н зазначив, що, на його думку, твердження КП "Первомайський РЦПМСД", викладені у відзиві на позовну заяву, жодним чином не спростовують обставин справи та правової позиції ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Крім того, позивач указав, зокрема, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували постачання природного газу відповідачу з ресурсу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" в періоди з 02.12.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 30.01.2022 (спірний період), а саме, відповідні акти приймання-передачі природного газу за спірний період та дані з Інформаційної платформи оператора ГТС щодо включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у спірні періоди.

Натомість, в матеріалах справи наявні докази включення відповідача в означений період саме до Реєстру споживачів позивача.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання від 25.01.2023 № 33/01-05 про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в зазначеній вище справі Господарського суду м. Києва № 910/11183/22. Клопотання мотивоване тим, що в указаній справі встановлюватиметься наявність або відсутність вини КП "Первомайський РЦПМСД" у порушенні зобов`язань перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що буде визначальним для встановлення наявності або відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі..

Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 27.02.2023 вирішено справу №915/632/22 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначено на 03.04.2023.

Ухвалами від 03.04.2023, від 10.05.2023, від 28.06.2023, від 04.10.2023, від 31.10.2023 розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 15.01.2024 приймала участь представниця позивача в режимі ВКЗ. Відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, про дату. Час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, судом прийнято рішення про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 15.01.2024 суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі. Після виходу з нарадчої кімнати судом підписано вступну та резолютивну частину рішення, без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» (далі - Постанова КМУ № 1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 28.09.2022 № ТОВВИХ-22-10434; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, Позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Разом із цим, відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/ оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: - ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; - прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); - назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); - поштову адресу об`єкта споживача.

На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано Позивачу вказаний реєстр за Формою № 10, що погоджений листом НКРЕКП від 30.09.2020 № 10261/16.3.2/7-20 за зверненням ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 29.09.2020 №ТОВВИХ-20-11085.

Згідно з Формою № 10, Відповідач був зареєстрований в Реєстрі Споживачів постачальника «останньої надії».

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у Документ сформований в системі «Електронний суд» 16.11.2023 5 точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка додається. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача.

Разом із цим, відповідно до пункту 4.4. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Як стверджує позивач, на виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки не сплачені.

Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі виконані взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору; натомість, відповідач свої договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий природний газ не виконав, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача грошові кошти в загальній сумі 264 450,90 грн., з яких основний борг - 192 729,07 грн; пеня - 30 384,55 грн., 3% річних - 3 670,20 грн; інфляційні втрати - 37 667,08 грн.

Отже, між сторонами у справі укладено договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем.

Укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать дані Оператора ГТС, у період з 01.11.2021 по 31.01.2022 позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 5 905,65 куб.м. на загальну суму 192 729,07 грн.

Ураховуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в указаній вище сумі підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у даній справі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 670,20 грн. - 3% річних та 37 667,08 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.

Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.3, 6.4 Договору, у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за Договором. Нарахування неустойки здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що у даній справі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30 384,55 грн. пені, яка нарахована на суму основного боргу.

Відповідач, посилаючись на те, що його фінансування відбувається за рахунок коштів державного бюджету, просить в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно частин 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі № 910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Суд, здійснивши оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за спірним договором; взявши до уваги невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення; обставини, за яких відбулось прострочення відповідачем свого обов`язку зі сплати грошових коштів (триваючі військові дії; окупація частини території, на якій розташовано підприємство; руйнування виробничих приміщень відповідача та релокація виробництва до інших областей тощо) та прийнявши до уваги, що жодних доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасної оплати отриманих відповідачем послуг суду не надано, прийшов до висновку, що стягнення усієї нарахованої позивачем суми неустойки, вочевидь не відповідає критерію співмірності.

Отже, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 50%, тобто до 15 192,28 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 3 966,76 грн., яка відповідає розміру судового збору, визначеному Законом України "Про судовий збір" для оплати вимог майнового характеру, належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Суд також вважає необхідним зазначити про те, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Керуючись ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Кам?яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (55274, Миколаївська обл., с. Степківка, вул. Головченка, 6А), на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452, грошові кошти у загальній сумі 249 258,63 грн., з яких основний борг - 192 729,07 грн; пеня - 15 192,28 грн., 3% річних - 3 670,20 грн; інфляційні втрати - 37 667,08 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3 966,76 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.06.2024.

Суддя О. В. Ткаченко