Рішення

від 25.03.2024 по справі 915/331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Справа № 915/331/23 м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 20077720, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com);

до відповідача: Первомайської міської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 35926170, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського Михайла, 3, e-mail: vykonkomperv@mk.gov.ua);

Третя особа: Комунальне підприємство Первомайської міської ради «Тепло», (код ЄДРПОУ 35964656, 55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського Михайла, 1, e-mail: rvpteplo@ukr.net);

про стягнення грошових коштів у сумі 38 812 304,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просило суд стягнути з останньої 14 792 986,94 грн з підстав неналежного виконання Комунальним підприємством Первомайської міської ради «Тепло» (далі КП «Тепло») прийнятих на себе зобов`язань за договорами купівлі - продажу природного газу від 17.12.2014 № 2236/15-ТЕ-22, від 17.12.2014 № 2237/15-БО-22, від 21.12.2015 № 3051/16-ТЕ-22 та від 23.08.2016 № 5005/1617-ТЕ-22.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2023 № 915/331/23 позовну заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» повернуто без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду від 06.03.2023 № 915/331/23, позивачем було подано апеляційну скаргу.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2023 скасовано, позовну заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» (вх. № 2308/23 від 27.02.2023) і додані до неї документи направлено до Господарського суду Миколаївської області для вирішення питання щодо відкриття провадження.

24.05.2023 матеріали справи № 915/331/23 надійшли до Господарського суду Миколаївської області.

За результатами автоматизованого розподілу справи № 915/331/23 головуючим суддею визначено суддю Ткаченка О. В.

У зв`язку з поверненням матеріалів справи № 915/331/23 з Південно -західного апеляційного господарського суду до Господарського суду Миколаївської області, ухвалою від 30.05.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2024.

Ухвалою суду від 11.09.2023 було відкладено підготовче засідання до 23.10.2023.

Ухвалою від 23.10.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 04.12.2023.

Ухвалою від 05.12.2023 та від 05.02.2024 засідання у справі відкладались на 05.02.2024 та 25.03.2024 відповідно.

Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

В судовому засіданні 25.03.2024 приймав участь представник позивача, інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні 25.03.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про стягнення 38 812 304,27 грн заборгованості за поставлений природний газ.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням комунальним підприємством, яке здійснювало господарську діяльність, пов`язану з наданням теплової енергії споживачам, грошового зобов`язання на підставі договорів постачання природного газу. Позивач є постачальником енергоносіїв та кредитором комунального підприємства. Відповідач є засновником комунального підприємства. Позивач стверджує, що внаслідок прийняття рішення про ліквідацію комунального підприємства у відповідача виник обов`язок забезпечити погашення боргу комунального підприємства. Позивач вимагає притягнути відповідача до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями комунального підприємства.

Правовою підставою позову позивача є норми статті 619 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 22 Закону України Про теплопостачання.

10.07.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що покладення на орган, до сфери управління якого входить підприємство, субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями такого підприємства можливе у разі встановлення відсутності у боржника коштів та майна, що перебувають у його розпорядженні, та при доведенні тієї обставини, що стан неплатоспроможності боржника комунального підприємства настав саме унаслідок протиправних управлінських рішень органу, до сфери управління якого входить підприємство, зокрема через виведення коштів або активів іншій юридичній особі.

Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення 38 812 304,27 грн боргу за поставлений природний газ на підставі договорів постачання природного газу від 17.12.2014 № 2236/15-ТЕ-22 та № 2237/15-ТЕ-22, від 21.12.2015 №3051/16-ТЕ-22, від 23.08.2016 № 5005/167-ТЕ-22.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та постачання природного газу третій особі КП ПМР «Тепло», засновником якого є відповідач Первомайська міська рада Миколаївської області; ухвалення відповідачем рішення про припинення КП ПМР «Тепло» шляхом ліквідації; не забезпечення відповідачем погашення боргу перед постачальником; виникнення підстав для притягнення відповідача до субсидіарної відповідальності за порушення зобов`язання третьою особою.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є виникнення між позивачем та третьою особою майнового господарського зобов`язання; виконання позивачем зобов`язання з поставки газу; невиконання третьою особою грошового зобов`язання з оплати поставленого газу; розмір невиконаного грошового зобов`язання третьої особи; підстави субсидіарної відповідальності відповідача за порушення зобов`язання третьою особою; дотримання позивачем строку позовної давності звернення з позовом до відповідача; порушення суб`єктивного прав за захистом якого позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом Миколаївської області ухвалено рішення від 04.02.2020 у справах № 915/2237/19, № 915/2238/19, № 915/2239/19, № 915/2240/19 задоволено позовні вимоги НАК Нафтогаз України до КП ПМР «Тепло» та зобов`язав КП ПМР «Тепло» включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги НАК Нафтогаз України в загальному розмірі 11 862 717,94 грн.

У вищезгаданих рішеннях господарського суду встановлено обставини виникнення між НАК Нафтогаз України та КП ПМР «Тепло» майнового господарського зобов`язання на підставі договорів купівлі-продажу природного газу від 17.12.2014 № 2236/15-ТЕ-22 та № 2237/15-ТЕ-22, від 21.12.2015 №3051/16-ТЕ-22, від 23.08.2016 № 5005/167-ТЕ-22.

Невиконання КП ПМР «Тепло» зобов`язання з оплати поставленого газу; загальний розмір невиконаного грошового зобов`язання становить 11 862 717,94 грн.

Рішення господарського суду у справах № 915/2237/19, № 915/2238/19, № 915/2239/19, № 915/2240/19 набрали законної сили.

Враховуючи норми частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу, обставини виникнення між позивачем та третьою особою майнового господарського зобов`язання; виконання позивачем зобов`язання з поставки газу; невиконання третьою особою зобов`язання з оплати поставленого газу та розмір невиконаного грошового зобов`язання третьої особи не підлягають доказуванню під час розгляду справи № 915/331/23.

НАК Нафтогаз України (постачальник) та КП ПМР «Тепло» (покупець) уклали договори від 17.12.2014 № 2236/15-ТЕ-22 та № 2237/15-ТЕ-22, від 21.12.2015 №3051/16-ТЕ-22, від 23.08.2016 № 5005/167-ТЕ-22, згідно з пунктом 1.1 яких продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 - 2016 роках природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Сторони погодили усі істотні умови договору і, зокрема, домовилися про таке:

п. 2.1 - впродовж строку дії договору постачальник кожного місяця (розрахунковий період) передає споживачу замовлений обсяг природного газу;

п. 3.4 - приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу; п. п.6.1 - оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання природного газу;

п. 7.2 - у разі прострочення споживачем оплати він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов договорів постачальник передав споживачу природний газ в обсязі 7 937,683 тис куб м на загальну суму 11 421 660,39 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.10.2015, 30.11.2015 та 31.12.2015.

З урахуванням несвоєчасної оплати КП ПМР «Тепло» за поставлений природний газ заборгованість станом на 2023 рік, з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат, складає в загальному розмірі 38 812 304,27 грн.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (частина 3 статті 140 Конституція України).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 11 Закону України «Про місцевого самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування (стаття 1 Закону України «Про місцеве саморвядування»).

Відповідно до пунктів 23, 27 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Абзацом 2 частини 1 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників.

Відповідно до пункту 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

На підставі системного тлумачення норм Конституції України, Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників суд дійшов висновку, що виконання рішення суду про стягнення коштів з органу місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету або внаслідок прийняття рішення про виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету та виконується у порядку безспірного списання коштів місцевого бюджету органами Державної казначейської служби України.

Виконання рішення у даній справі може здійснюватись лише за рахунок місцевого бюджету, а не за рахунок коштів, виділених на утримання відповідача чи утворених ним виконавчих органів.

Оскільки рішення про затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, рішення про виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету належить до виключних повноважень міської ради суд дійшов висновку, що Чигиринська міська рада є належним відповідачем за позовом.

Юридичні особи - розпорядники бюджетних коштів, а саме виконавчий комітет, департаменти, управління тощо, утворені відповідачем у організаційно-правовій формі органу місцевого самоврядування діють на засадах єдності, підзвітності, підпорядкованості та підконтрольності відповідачу як представницькому органу місцевого самоврядування територіальної громади міста Чигирин.

Подання позову не до розпорядника бюджетних коштів юридичних осіб не може бути перешкодою у доступі позивачу до правосуддя у спорі з органом місцевого самоврядування про покладення на нього субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного та згодом ліквідованого ним комунального підприємства.

Згідно пункту 1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Наказом №1280 від 12.10.2011р. Міністерства фінансів України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.10.2011р. за №1236/19974, Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (Головне управління Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Головне управління Казначейства здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 14 пункту 4 Положення).

З огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства визначення складу учасників справи, зокрема відповідача (співвідповідачів), є правом позивача.

Не залучення до участі у справі Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області не є підставою для відмови позивачу у судовому захисті.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані Господарським кодексом України.

Відповідно до частин 1-3 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

КП ПМР «Тепло» створено за рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області, є комунальним унітарним комерційним підприємством та здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. Засновником КП ПМР «Тепло» є Первомайська міська рада Миколаївської області, майно КП ПМР «Тепло» належить йому на праві повного господарського відання.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до частини 10 статті 78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Відповідно до частини 7 статті 77 Господарського кодексу України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Відповідно до статті 24 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.

Згідно з частиною 9 статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із частиною 2 статті 619 Цивільного кодексу України кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, лише після того, як основний боржник відмовиться задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержить від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про теплопостачання постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та вир бляє теплову енергію; теплопостачальна органі ація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Основним видом діяльності КП ПМР «Тепло» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. КП ПМР «Тепло» є теплогенеруючою (теплопостачальною) організацією, яка здійснювала господарську діяльність, пов`язану з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону України Про теплопостачання учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.

Відповідач є засновником КП ПМР «Тепло».

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Отже, субсидіарна відповідальність полягає у залученні поряд основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/836/18.

Відповідно до висновку, сформованого Європейським судом з прав людини у справі "Єршова проти Російської Федерації" щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства (пункт 62 рішення): враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Норми статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, на які у судових дебатах посилався відповідач, суд не застосовує, оскільки Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Розгляд цієї справи суд здійснює за правилами Господарського процесуального кодексу України у порядку загального позовного провадження з метою виконання завдання господарського судочинства - вирішення спору, а не відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи чи визнання його банкрутом.

Нормами статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства встановлені повноваження ліквідатора у справі про банкрутство на звернення з вимогами до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржникам у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним видом цивільно-правової відповідальності, який покладається на засновників (учасників) боржника або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

З цих підстав суд не враховує висновки Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16 та у постанові від 16.06.2020 у справі № 924/1076/17, на врахуванні яких наполягав відповідач, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин сторін у цій справі, виникли з інших підстав та за іншого правового регулювання.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про виникнення між позивачем та третьою особою КП ПМР «Тепло» майново-господарського зобов`язання на підставі договорів постачання природного газу; виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні з постачання природного газу; невиконання третьою особою зобов`язання з оплати поставленого газу.

КП ПМР «Тепло» є комунальним унітарним комерційним підприємством, теплогенеруючою (теплопостачальною) організацією, яка здійснювала господарську діяльність, пов`язану з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам.

Відповідач є засновником КП ПМР «Тепло».

Відповідач прийняв рішення про припинення КП ПМР «Тепло» шляхом його ліквідації.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи (частина 1 статті 619 ЦК України).

Відповідно до частини 5 статті 24 Господарського кодексу Укрїани органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Загальними нормами закону, передбаченими частиною 7 статті 77 та частиною 10 статті 78 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі недостатності у комунального унітарного підприємства коштів для виконання своїх зобов`язань орган, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями підприємства.

Спеціальним законом частиною 5 статті 22 Закону України Про теплопостачання передбачено поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність учасника (засновника) теплопостачальної або теплогенеруючої організації, який, у разі прийняття рішення про її ліквідацію, забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.

Внаслідок прийняття відповідачем рішення про ліквідацію КП ПМР «Тепло» (теплопостачальної організації, боржника у зобов`язанні) позивач набув право вимоги до відповідача (засновника боржника), який несе додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов`язаннями боржника та забезпечує погашення боргу перед позивачем (постачальником енергоносіїв), у розмірі вимог заявлених до боржника.

Твердження відповідача про те, що у власності КП ПМР «Тепло» залишилось майно, за рахунок якого можуть бути задоволенні грошові вимоги позивача, суд визнає такими, що не спростовують передбачених спеціальним законом підстав для покладення на відповідача субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями основного боржника.

Закон не ставить виникнення права вимоги кредитора до субсидіарного боржника у залежність від наявності чи відсутності у боржника майна, а також від доведення кредитором тієї обставини, що стан неплатоспроможності боржника комунального підприємства настав саме унаслідок протиправних управлінських рішень органу, до сфери управління якого входить підприємство, зокрема через виведення коштів або активів іншій юридичній особі.

Закон також не ставить у залежність виникнення права вимоги кредитора до субсидіарного боржника від можливості виконання зобов`язання основним боржником.

Субсидіарна відповідальність полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).

Порядок реалізації кредитором права вимоги до субсидіарного боржника врегульований частиною 2 статті 619 Цивільного кодексу України, за змістом якої кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, лише після того, як основний боржник відмовиться задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержить від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконання боржниками своїх обов`язків у зобов`язанні порушує право кредитора на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Враховуючи публічний характер діяльності КП ПМР «Тепло», істотний ступінь контролю за його майном та діяльністю з боку відповідача і його рішення про ліквідацію підприємства, підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від відповідача. Незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, відповідач має бути визнаний відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Покладення на відповідача субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного та згодом ліквідованого ним комунального підприємства відповідатиме принципу добросовісності, свідчитиме про повагу до інтересів іншої сторони договору та забезпечить поновлення порушеного права позивача.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи викладене, витрати позивачів на оплату позовної заяви судовим збором належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Первомайської міської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 35926170, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського Михайла, 3) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 20077720, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) 38 812 304.27 грн боргу з оплати за поставлений природний газ за договорами постачання природного газу від від 17.12.2014 № 2236/15-ТЕ-22 та № 2237/15-ТЕ-22, від 21.12.2015 №3051/16-ТЕ-22, від 23.08.2016 № 5005/167-ТЕ-22; 582 184,56 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.06.2024.

Суддя О. В. Ткаченко