Рішення

від 28.05.2024 по справі 915/123/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року Справа № 915/123/24 м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

позивач (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

відповідач (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: ІНФОРМАЦІЯ_1

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

представник позивача: ОСОБА_1

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Південь", вул.Спаська, буд. 75а/1, оф.105, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001

електронна пошта:progress.pivden2016@ukr.net

про: стягнення 812 207,41 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.04.2024)

ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх.№1485/24 від 06.02.2024) (заява про збільшення позовних вимог від 22.04.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Південь":

- заборгованість з дострокового розподілу прибутку за січень-березень, жовтень-грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 536 709,12 грн.;

- заборгованість з індексації внеску сторін за 2023 рік за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 214 146,93 грн.;

- пені за прострочення виконання зобов`язань з дострокового розподілу прибутку за січень-березень, жовтень-грудень 2023 року за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 61 351,36 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 15 від 05.10.2017 про спільний обробіток землі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.03.2024. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті спору.

26.02.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Південь" подано відзив на позовну заяву, сформований в системі "Електронний суд" 23.02.2024 (вх. № 2134/24) в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості з індексації внеску сторін за 2023 рік за Договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 214 146,93 грн. Також, просить суд зменшити розмір пені до 13 290,19 грн. Відповідач у наданому відзиві зазначає, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про спільний обробіток землі №15 від 05.10.2017. Пунктом 11.2 Договору передбачено, що Договір укладено строком на 7 років, до 05.10.2024 з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за Договором на кожен наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії Договору. Обов`язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року. Тобто, обов`язковою умовою, встановленою Договором, є узгодження Сторонами як факту індексації, так і конкретного розміру внесків на відповідний рік після індексації. Ціни внесків мають визначатися та узгоджуватися сторонами Договору разом, а не однією із сторін Договору на власний розсуд. Зазначає, що ані розділом 5 «Внески і частки Сторін», ані розділом 7 «Розподіл результатів спільної діяльності» не передбачено автоматичної індексації внесків, порядку її проведення. Таке узгодження (індексація) ціни внесків проводиться за погодженням Сторін в строк до 01 січня кожного року. Позивач помилково стверджує, що індексація вартості внеску не є зміною до договору в розумінні чинного законодавства та не потребує погодження додатковою угодою. Дійсно, сторони не були зобов`язані укладати додаткову угоду, натомість необхідно було укласти відповідний додаток до Договору в якому разом погодити розмір ціни індексації. Позивачем до позовної заяви було додано в якості доказу погодження ціни індексації копію листа, яку позивач ніби-то направляв на адресу відповідача та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «не вручено» з причини «закінчення терміну зберігання». Відповідач такого листа не отримував, зважаючи на що й не міг надати відповідь на нього щодо заперечення розміру індексації внеску або ж погодження з таким розміром. Більше того, умовами Договору визначено, що обов`язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року, у той час Позивач надсилає листа, де самостійно визначив (самостійно узгодив) індексацію ціни внесків, аж 23 січня 2023 року проставляючи на такому листі дату складення 01 січня 2023 року, що свідчить про порушення порядку узгодження (індексації) ціни внесків.

В обґрунтування зменшення пені відповідач зазначає, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України було запроваджено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі дія воєнного стану на території України припинена не була. Станом на грудень 2022 року Мішково-Погорілівська сільська територіальна громада Миколаївського району Миколаївської області мала статус такої, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій та/або перебувала в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). 22.12.2022 року Мінреінтеграції наказом № 309 затвердило новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого територією активних бойових дій з 04.03.2022 року по 11.11.2022 року була Мішково- Погорілівська територіальна громада, яка досі залишається в категорії території можливих бойових дій з 11.11.2022 року. Оскільки земля на території Мішково-Погорілівської сільської територіальної громади Миколаївського району Відповідачем у силу обставин непереборної сили, а саме через військову агресію російської федерації проти України не оброблювалася, не використовувалася, це спричинило відсутність прибутку від спільної обробки землі на підставі Договору про спільний обробіток землі №15 від 05.10.2017 року. У позовній заяві позивач нараховує штрафні санкції за невиконання зобов`язань відповідачем за період з 01.01.2023 року по 15.04.2023 року (тобто за період дії обставин форс-мажору), однак, через дію обставин форс-мажору відповідальність за невиконання зобов`язань не настає, що передбачено й умовами Договору про спільний обробіток землі. Зазначає, що оскільки умови Договору не позбавляють відповідача права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення про дію таких обставин, то відповідач правомірно посилається та вважає, що має бути звільнений від відповідальності за період з січня 2023 року по 15 квітня 2023 року. Таким чином, розмір пені за несвоєчасне виконання Відповідачем зобов`язань має бути зменшений зі 61 351,36 гривень до 13 290,19 гривень, зважаючи на наступне: 61 351,36 грн. - 15 255,77 грн. (пеня, яку позивач стягує за несвоєчасну оплату платежу за грудень 2022 року при тому що, прохальна частина позовної заяви не містить відповідної вимоги, а пеня за прострочення платежу за січень 2023 року може нараховуватися лише з 16.02.2023 року) - 16435,79 грн. (за період позначений позивачем у розрахунку як « 16.02.2023 - 30.01.2024», період коли діяли обставини непереборної сили для відповідача) - 16 369,61 грн. (за період позначений Позивачем у розрахунку як « 16.03.2023 - 30.01.2024», період коли діяли обставини непереборної сили для відповідача) = 13 290,19 гривень.

Ухвалою суду від 05.03.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.04.2024.

04.04.2024 підготовче засідання не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного судового засідання у місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 04.04.2024 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 18.04.2024.

17.04.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Південь" подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 4648/24) в якому просить суд відкласти судове засідання по справі № 915/123/24, що призначене на 18.04.2024 року о 14 год. 30 хв. на іншу дату для подання належним чином заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.04.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання відповідача задоволено та відкладено підготовче засідання на 29.04.2024.

Ухвалою суду від 29.04.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024.

14.05.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому зазначив, що у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника позивача в судове засідання призначене на 14.05.2024 просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 14.05.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання позивача задоволено, ухвалено розгляд справи здійснювати поза межами строку визначеного Господарським процесуальним кодексом України, але у «розумний строк» та відкладено розгляд справи на 28.05.2024.

28.05.2024 представник позивача надав до суду заяву (вх.№6313/24 від 28.05.2024) в якій у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника позивача в судове засідання призначене на 28.05.2024 о 14:00, просить розглянути справу за відсутності представника за наявними матеріалами. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач (представник відповідача) у судове засідання 28.05.2024 не з`явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 14.05.2024, яка була направлена в електронний кабінет відповідача системи «Електронний суд» та отримана останнім 14.05.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.159).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

05 жовтня 2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (далі - позивач) який у подальшому змінив назву на ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес - Південь" (далі - відповідач) укладено Договір №15 про спільний обробіток землі (надалі - Договір) (а.с.5-8), відповідно до умов якого сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох Сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для Сторони 1 та одержання прибутку - для Сторони 2 від здійснення ними господарської діяльності, домовились про спільну діяльність та співробітництво без утворення юридичної особи, шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів для ведення спільної господарської діяльності з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації (п.1.1 Договору).

До вказаного Договору між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 21.11.2017, Додаткову угоду №2 від 19.11.2028 (а.с.10-11).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №2 на підставі проведених Стороною-2 геодезичних обстежень земельної ділянки, що залучена за договором для спільного обробітку, метою яких було встановлення її дійсної площі, відповідно до наданих матеріалів технічного звіту з горизонтальної зйомки земельних ділянок ТОВ "Прогрес-Південь" в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 2017 року, Сторони домовились внести до договору про спільний обробіток землі наступні зміни:

Абзац 1 п. 2.2 розділу 2 "Обов`язки Сторони-1" викласти в наступній редакції:

"Залучити до спільної обробки, що буде проводитись разом зі Стороною-2 земельні ділянки, розташовані в межах Тернівського полігону Жовтневого району Миколаївської області, що надані Стороні-1 в безстрокове користування, загальною площею 333, 2217 га, терміном на 7 років, тобто до 05.10.2024".

У відповідності до п.5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) внесок Сторони-1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 333, 2217 га, згідно до Акту обміру земельних ділянок, який є невід`ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 805 063, 63 грн.

Внесок Сторони-2 грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Згідно п.5.2 Договору, вклади учасників вважаються рівними за вартістю. Грошова оцінка вкладу учасників провадиться за погодженням між сторонами, у тому числі з метою встановлення та перегляду часток вкладів сторін залежно від вартості внесків.

У відповідності до п. 5.3 Договору, вклади сторін можуть бути переглянуті та уточнені Сторонами шляхом внесення відповідних змін і доповнень до цього договору.

Відповідно до п.7.1 Договору, розрахунковим періодом за даним договором є календарний рік.

Пунктом 7.2 Договору, визначено, прибуток, що отримується Сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу наступним чином: Сторона 2 перераховує Стороні 1 щомісячно в рівних долях грошові кошти, що дорівнюють вартості внеску Сторони 1, визначеному у п. 5.1 договору, як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності. В такому разі Сторона 2 самостійно на власний розсуд розпоряджається зібраним врожаєм, отриманим від результату діяльності.

Достроковий розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування Стороною 2 в строк до 15 числа кожного наступного календарного місяця грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони 1, зазначений у договорі. При цьому, прибуток вважатиметься розподіленим достроково лише в разі перерахування Стороною 2 грошових коштів Стороні 1 в розмірі 1/12 від вартості внеску Сторони 1, зазначеному в п. 5.1 договору, в строк до 15.11.2017.

Відповідно до п.9.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цим договором в разі виникнення обставин нездоланної сили (форс-мажорні обставини).

У відповідності до п.9.3 Договору, сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталось не з її вини та була відсутня можливість протидіяти виникненню даного порушення.

Згідно п.9.4 Договору, сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.

Пунктом 9.5 Договору визначено, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідно до п.9.6 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

У відповідності до п.10.1 Договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України.

Згідно п.10.2 Договору, порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

У п.11.2 Договору зазначено, що цей договір укладений строком на 7 років, тобто до 05.10.2024 з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії договору. Обов`язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року.

Договір та додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Згідно матеріалів справи, позивач на адресу відповідача направив лист №228 від 01.01.2023 щодо індексації ціни внесків та повідомив, що проіндексована вартість внеску станом на 01.01.2023 становить 1 019 210,55 грн. Тобто, протягом 2023 року належить сплатити додатково 214 146,93 грн., що становить відповідно 17 845,58 грн. щомісячно (а.с.12).

Вказаний лист був повернутий позивачу за закінченням терміну зберігання (а.с.13).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав та має заборгованість з розподілу прибутку за січень-березень 2023 року, жовтень-грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року в розмірі 536 709,12 грн. та з індексації внеску сторін в розмірі 214 146,93 грн.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення заборгованості щодо розподілу прибутку з урахуванням індексації, а також нарахованої пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно до частини 1статті 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених дим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно, до ст..629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, п.7.2 Договору сторони погодили, що прибуток, який отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу наступним чином: Сторона 2 (відповідач) перераховує Стороні 1 (позивач) щомісячно в строк до 15 числа кожного наступного календарного місяця в рівних долях грошові кошти, що дорівнюють вартості внеску Сторони 1, визначеному у п. 5.1 договору (805 063, 63 грн.) як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності.

Позивачем нараховано 536 709,12 грн. - достроково розподілений прибуток за січень-березень 2023 року, жовтень - грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року, а також нараховано індексацію внеску сторін за 2023 рік в розмірі 214 146,93 грн., передбачену умовами п.11.2 договору.

Згідно умов договору сторони погодили сплату стороною 2 на користь сторони 1 достроково розподіленого прибутку у фіксованій сумі. Таким чином, відповідач зобов`язаний був сплатити на користь позивача за січень-березень 2023 року, жовтень - грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року достроково розподілений прибуток у сумі 536 709,12 грн., а саме по 67 088, 64 грн. щомісячно.

Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про стягнення з відповідача заборгованості з дострокового розподілу прибутку за січень-березень, жовтень-грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 536 709,12 грн.

Також, суд зазначає, що згідно п.11.2 Договору цей договір укладений строком на 7 років, тобто до 05.10.2024 з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії договору. Обов`язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року.

Отже, обов`язковою умовою, встановленою укладеним між сторонами договором, є саме узгодження сторонами ціни внесків в строк до 01 січня кожного року. Їх автоматичне визначення шляхом обов`язкової індексації ціни внесків сторонами не передбачалась (постанови ПЗАГС від 30.09.2021 у справі № 915/355/21; від 24.05.2022 у справі № 915/1345/21; від 24.05.2022 у справі № 915/1344/21).

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст.73,74 ГПК України, з яких би вбачалось, що сторони узгоджували індексацію ціни внесків у 2023 році, а тому у ТОВ "Прогрес-Південь" відсутній обов`язок з оплати різниці між вартістю внеску, яку сторони погодили в додатковій угоді №2 до договору №15 від 05.10.2017 про спільний обробіток землі та проіндексованою позивачем в наступному в односторонньому порядку ціни внеску за 2023 рік, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексації внеску сторін за 2023 рік в розмірі 214 146,93 грн. є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного Кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

У відповідності до п.10.5 Договору в разі порушення строку розрахунку зі Стороною 1, Сторона 2 зобов`язана сплатити на користь Сторони 1 пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 61 351,36 грн. нараховану 16.01.2023 по 30.01.2024.

Відповідач у наданому до суду відзиві посилається на форс - мажорні обставини та вважає, що має бути звільнений від відповідальності за період з січня 2023 року по 15 квітня 2023 року.

Так, відповідачем на підтвердження обставин непереборної сили подано до суду:

- лист Миколаївської районної військової адміністрації №1131/02-22-23 від 24.04.2023, яким підтверджено, що Мішково-Погорілівська територіальна громада Миколаївського району Миколаївської області знаходилась у зоні активних бойових дій з 04.03.2022-11.11.2022, відноситься до території можливих бойових дій з 11.11.2022, у тимчасовій окупації не знаходилась. Існує велика вірогідність наявності вибухонебезпечних предметів на території громади (а.с.78).

- Сертифікат Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області № 4800-23-2449 (від 23.05.2023 № 295/07), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, активні бойові дії на території розташування земельної ділянки (Мішково-Погорілівської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області), заборона проведення сільськогосподарських польових робіт через ризик забруднення території вибухонебезпечними предметами в результаті ракетно-артилерійських обстрілів, загроза життю та здоров`ю працівників) Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Південь" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: здійснення обробки ґрунтів, сівби, посадки сільськогосподарських культур, забезпечення виробничого процесу необхідними машино-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно-мастильними матеріалами на земельній ділянці загальною площею 333, 2217 га, розташованій в межах Мішково-Погорілівської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області у рамках ведення спільної господарської діяльності з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації у термін з 24.02.2022 за договором про спільний обробіток землі № 15 від 05.10.2017, укладеним з КЕВ м. Миколаїв. Період дії форс-мажорних обставин: 24.02.2022-15.04.2023.(зв.б. а.с.78-79).

У відповідності до ст.617 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст.218 Господарського Кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

У відповідності до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Виходячи з поданих відповідачем доказів на підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажор), суд дійшов висновку про доведеність відповідачем того, що обставини непереборної сили, військова агресія РФ проти України, не залежали від волі учасників цивільних (господарських) відносин та мають надзвичайний характер; є невідворотними; зумовили порушення виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Положеннями ст.617 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Умовами п. 9.1, п. 9.3 договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цим договором в разі виникнення обставин нездоланної сили (форс-мажорні обставини).

Судом також враховано, що умовами укладеного між сторонами договору № 15 від 05.10.2017 не передбачено, що недотримання терміну (строку) повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на підставу звільнення від відповідальності.

Враховуючи, що приписами ст. 617 Цивільного Кодексу України, п.9.1, п.9.3 договору передбачено звільнення сторони від відповідальності, то суд доходить висновку про звільнення відповідача від відповідальності (нарахування та стягнення пені) за порушення виконання зобов`язання внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) за період з січня 2023 року по 15 квітня 2023 року.

Ураховуючи вищенаведене, судом за допомогою програми "IpLех" здійснено перерахунок пені з урахуванням вірного визначення періоду прострочення заборгованості, звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов`язання внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) за період з січня 2023 року по 15 квітня 2023 року та в межах визначеного позивачем періоду, та визначено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 7 649,67 грн. нарахована:

- за період з 16.11.2023 по 30.01.2024 на суму заборгованості 67 088,64 у розмірі 4 292,83 грн.;

- за період з 16.12.2023 по 30.01.2024 на суму заборгованості 67 088,64 у розмірі 2 531,98 грн.;

- за період з 16.01.2024 по 30.01.2024 на суму заборгованості 67 088,64 у розмірі 824,86 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 53 701,69 грн. (61 351,36 грн. - 7 649,67 грн.) задоволенню не підлягають.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Судовий збір у розмірі 6 532,10 грн., у відповідності до ст.129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Південь" (вул.Спаська, буд. 75а/1, оф.105, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001, код ЄДРПОУ 41014051) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) заборгованості з дострокового розподілу прибутку за січень-березень 2023 року, жовтень-грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 536 709,12 грн., пені в розмірі 7 649,67 грн. та судового збору у розмірі 6 532,10 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 07.06.2024.

Суддя Н.О. Семенчук