Рішення

від 27.05.2024 по справі 916/393/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/393/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Кришталевич В.М. на підставі посвідчення;

Від позивачів:

-Кабінету Міністрів України: Галицький С.О. в порядку самопредставництва;

-Міністерства оборони України: Дубчак Д.В. в порядку самопредставництва;

Від відповідачів:

-спортивно-мисливського приватного підприємства Олимп: Глазов О.В. на підставі ордеру;

-Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області: не з`явився;

Від третіх осіб:

-Одеського квартирно-експлуатаційного управління: Кириченко В.І. в порядку самопредставництва;

-Слюсаренко Оксана Андріївна /особисто/;

-громадської організації Військово-мисливське товариство Південь: не з`явився;

-товариства з обмеженою відповідальністю Спортінг: не з`явився;

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до спортивно-мисливського приватного підприємства Олимп, Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Одеського квартирно-експлуатаційного управління, Слюсаренко Оксани Андріївни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: громадської організації Військово-мисливське товариство Південь, товариства з обмеженою відповідальністю Спортінг про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі прокурор) звернулась до господарського суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України з позовом до спортивно-мисливського приватного підприємства Олимп (далі по тексту СМПП Олимп), Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області (далі по тексту - Авангардівська селищна рада), відповідно до якого з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження нерухомим майном, а саме: нежитловою будівлею площею 96,4 м2, спорудами №№ 1-3, огорожею № 4-5, які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2022, з одночасним припиненням права власності СМПП Олимп на нежитлову будівлю, будівлі та споруди стрілецького стенду (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2624538951100);

- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження нерухомим майном, а саме: нежитловою будівлею, загальною площею 260,1 м2, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Е, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2022, з одночасним припиненням права власності Авангардівської селищної ради на нежитлову будівлю стрілецького стенду (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2624546251100);

- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження нерухомим майном, а саме: нежитловою будівлею, загальною площею 260,1 м2, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Е, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2022, з одночасним припиненням права власності СМПП Олимп на нежитлову будівлю стрілецького стенду (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2624546251100);

- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України (як власником) та Міністерством оборони України (як користувачем) права користування та розпорядження нерухомим майном стрілецького стенду, а саме: нежитловою будівлею, загальною площею 96,4 м2, спорудами №№ 1-3, огорожею № 4-5, які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д, шляхом їх повернення з незаконного володіння СМПП Олимп на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України;

- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України (як власником) та Міністерством оборони України (як користувачем) права користування та розпорядження нерухомим майном стрілецького стенду, а саме: нежитловою будівлею, загальною площею 260,1 м2, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Е, шляхом її повернення з незаконного володіння Авангардівської селищної ради на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурором було наголошено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2016 у справі № 916/2154/16, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, було визнано незаконним та скасовано розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 26.02.2003 № 126 про визнання за Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, правонаступником якої є ГО "Військово-мисливське товариство "Південь", права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду. При цьому, прокурор зазначає, що ГО "Військово-мисливське товариство "Південь" на підставі договору купівлі-продажу від 01.05.2003 було відчужене спірне майно на користь ТОВ Спортінг, а у 2021 році спірне майно було передано у власність СМПП Олимп в якості внеску до статутного капіталу. Підстави для звернення до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу від 01.05.2003 недійсним, за переконанням прокурора відсутні, оскільки припинення права власності держави у встановленому законом порядку не відбулось.

Прокурор стверджує, що судом у межах справи № 916/2154/16 було встановлено, що держава Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України є власником будівель та споруд стрілецького стенду, які внаслідок неправомірного розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації та незаконного оформлення права власності протиправно вибули із державної власності.

Пред`являючи негаторний позов прокурором також було наголошено, що СМПП Олимп чинить перешкоди у користуванні нерухомим майном стрілецького стенду державної власності, оскільки вважає, що спірне нерухоме майно належить йому на праві власності. Прокурор стверджує, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію з одночасним припиненням такого права власності та повернення майна з незаконного володіння державі є належним способом захисту, яким буде відновлено порушені права позивачів.

Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України позовні вимоги прокурора були підтримані у повному обсязі.

СМПП Олимп заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на невірно обраний прокурором спосіб захисту прав позивачів.

Ухвалою суду від 21.02.2022 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у дану справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: громадської організації Військово-мисливське товариство Південь (далі по тексту ГО «ВМТ «Південь»), товариства з обмеженою відповідальністю Спортінг (далі по тексту ТОВ Спортінг), та залученням до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса.

Ухвалою суду від 01.07.2022 до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів було залучено ОСОБА_1 (далі по тексту Слюсаренко О.А.).

Ухвалою від 08.09.2022 до участі у дану справу в якості співвідповідача було залучено Авангардівську селищну раду Одеського району Одеської області.

Ухвалою суду від 08.09.2022 заява прокурора про забезпечення позову була задоволена шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер 2624538951100, розташованого за адресою: вул. Крупської, буд. 2-Д, с. Нова Долина, Одеський район, Одеська область; заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер 2624546251100, розташованого за адресою: вул. Крупської, буд. 2-Е, с. Нова Долина, Одеський район, Одеська область.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 по даній справі у задоволенні позовних вимог прокурора було відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 рішення від 08.12.2022 було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження спірним нерухомим майном шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним припиненням права власності відповідачів на нерухоме майно, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Проте, постановою Верховного Суду від 07.12.2023 рішення від 08.12.2022 та постанову від 25.07.2023 по даній справі було скасовано та справа передана на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

У постанові від 07.12.2023 Верховним Судом із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц було зроблено висновок, відповідно до якого суд апеляційної інстанції не з`ясовував питання стосовно того чи держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України була позбавлена володіння нерухомим майном шляхом саме державної реєстрації права власності на це майно за відповідачами, та чи втратила право володіння спірним нерухомим майном саме з підстави реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачами. Крім того, Верховним Судом було зазначено, що суд першої інстанції, зробивши висновок про обрання прокурором неналежного способу захисту, не спростував доводів прокурора, який наполягав, що заявлені вимоги забезпечать законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном за встановлених обставин про належність майна до державної власності, неповернення майна державі та використання його відповідачами.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 07.12.2023 було вказано, що питання відповідності втручання у право власності відповідачів у цьому випадку судами також не з`ясовувалося. Також судами не була надана оцінка доводам відповідачів про припинення права власності держави на більшу частину будівель стрілецького стенду, введенням в експлуатацію нового об`єкта нерухомого майна, що, відповідно, унеможливлює повернення майна; припинення права власності СМПП Олимп на майно, яке не існувало на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Після автоматичного розподілу ухвалою суду від 10.01.2024 дана справа була прийнята до провадження на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи 07.02.2024 до суду від прокурора надійшли додаткові пояснення, згідно яких прокурор зазначає, що внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності на майно за відповідачами є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора. Прокурор стверджує, що оскільки у справах № 916/2154/16, №916/820/20 встановлено обставину належності комплексу будівель та споруд стрілецького стенду до державної власності будь-які дії щодо зміни власника цього майна є неправомірними, тому володіння відповідачами нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, є неправомірним (незаконним). Таким чином, прокурор стверджує, що власники спірного нерухомого майна були позбавлені володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації.

Прокурор вказує, що згідно рішення судів по справі № 18/375 Південна регіональна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України мала повернути спірне майно на користь Міністерства оборони України ще у 2003 році, але не зробила цього. Крім того, за переконанням прокурора, у випадку задоволення даного позову невідповідність втручання держави у право власності відповідачів відсутня.

Відсутність доказів введення в експлуатацію нового об`єкта нерухомого майна на місці розташування спірних будівель, за твердженням прокурора, свідчить про необґрунтованість доводів СМПП Олимп про знищення належних державі споруд та створення нового об`єкта нерухомого майна.

Міністерство оборони України також посилається на відсутність доказів повернення йому майна за рішенням суду 2003 року, що у сукупності із встановленими у межах справи №916/2154/16 обставинами, за переконанням позивача, свідчить про наявність підстав для задоволення негаторного позову. Позивач вказує, що ні реєстраційний номер об`єкту нерухомості, ні адреса, яка була присвоєна комплексу будівель та споруд стрілецького стенду, починаючи з 2003 року (до відкриття провадження у справі № 916/393/22) не змінювалися, що свідчить про перебудову раніше введеного в експлуатацію об`єкта нерухомого майна.

Кабінет Міністрів України просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, доводи вказаного позивача фактично повністю узгоджуються з доводами Міністерства оборони України.

Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням було підтримано заявлені прокурором позовні вимоги. Управління у письмових поясненнях, які надійшли до суду 13.02.2024, зазначало про обрання прокурором належного способу захисту з огляду на положення ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ОСОБА_1 під час розгляду даного спору просила задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

13.02.2024 до суду від СМПП Олимп надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Клопотання відповідача обгрунтовано наявністю судового рішення, постановленого за результатами розгляду справи №916/820/20, яким у задоволенні позову про витребування майна на користь позивачів було відмовлено.. Відповідач зазначає, що судом у межах справи №916/820/20 було встановлено, що ТОВ Спортінг є добросовісним набувачем майна; набрання рішенням суду по даній справі законної сили свідчить про припинення права власності держави, а, отже, предмет спору по даній справі відсутній. За переконанням СМПП Олимп, повернення майна на користь позивачів із застосуванням негаторного позову є недопустимим.

03.04.2024 до суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про призначення по даній справі судової будівельно-технічної експертизи. Необхідність проведення експертизи позивач пов`язує із проведенням СМПП Олимп поділу майна, зміною його функціонального призначення, зміною реєстраційних номерів, присвоєнням нової адреси з метою ускладнення ідентифікації належних позивачам будівель.

Натомість, СМПП Олимп заперечувало проти призначення по даній справі судової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на наявність в матеріалах справи витягу з Реєстру будівельної діяльності, яким встановлено, що будівля ресторану є новим об`єктом будівництва.

У підготовчому засіданні 11.03.2024 судом було відмовлено СМПП Олимп у задоволенні клопотання про закриття провадження по даній справі з огляду на наявність неврегульованих питань між сторонами, що свідчить про наявність предмета спору.

У підготовчому засіданні 26.03.2024 судом було відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про огляд судом спірних будівель та у задоволенні заявленого СМПП Олимп клопотання про поновлення строку та залучення доказів.

У підготовчому засіданні 11.04.2024 судом було відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи обґрунтування відмови у задоволенні якого буде наведено в мотивувальній частині даного рішення.

ГО «ВМТ «Південь» та ТОВ Спортінг не скористались наданим законом правом на участь своїх представників у даному судовому процесі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, прийнятою на виконання постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, повноваження органів управління цим майном було покладено на міністерства згідно з додатком. При цьому, міністерства, зазначені у додатку, мали прийняти до 15.01.1995 до сфери управління майно згідно з порядком, передбаченим постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд, з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Зокрема, на Міністерство оборони України покладено управління майном підприємств, організацій та об`єктів Міноборони колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

25.12.2000 начальником Квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18, постанови Президії Вищого арбітражного суду України від 21.07.2000, розпорядження начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України від 25.10.2000 № 12р, наказу начальника Головного КЕУ Міністерства оборони України від 31.10.2000 №137, було видано наказ №86, яким зобов`язано Одеську КЕЧ району взяти на облік, зокрема, стрілецький стенд (7-й км Овідіопольської дороги).

26.02.2003 Овідіопольською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №126 «Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду», яким було визнано за Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України право власності на будівлі та споруди стрілецького стенду, які перебувають на балансі вказаного товариства і знаходяться в с. Нова Долина Овідіопольського району. Пунктом 2 зазначеного розпорядження Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації було зобов`язано підготувати правоустановчі документи на будівлі та споруди стрілецького стенду згідно з чинним законодавством. У додатку до розпорядження наведено перелік будівель та споруд, право власності на які було визнано за Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

02.04.2003 виконкомом Новодолинської сільської ради було видано Південній регіональній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенду, що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д.

21.05.2003 між Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (Продавец) та ТОВ Спортінг (Покупец) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавцем було продано Покупцю будівлі та споруди стрілецького стенду, що знаходяться в с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д, Овідіопольського району Одеської області, які належать Продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області 02.04.2003, згідно з розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації та переліку від 26.02.2003 № 126, та зареєстрованого в Овідіопольському районному бюро технічної інвентаризації Одеської області 30.04.2003 за реєстровим № 1а-52. Договір посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2334.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі № 18/235 було залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003, якими товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України було зобов`язано повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

17.11.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 було прийнято рішення №17246357 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності за ТОВ Спортінг на нежитлову будівлю, будівлі та споруди стрілецького стенду, загальною площею 2195,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1 . Факт державної реєстрації права власності за ТОВ Спортінг підтверджується витягом №29564229 від 17.11.2014.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10.12.2015 по справі №509/2615/15-ц було залишено без змін рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.10.2015 про задоволення позову ТОВ Спортінг та зобов`язання фізичних осіб усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: нежитловими будівлями та спорудами стрілецького стенду, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської 2-Д. Виконавчий документ щодо примусового виконання рішення суду по справі №509/2615/15-ц був повернутий ТОВ Спортінг за заявою останнього, що підтверджується постановою державного виконавця ВП №49797609 від 26.12.2017.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2016 у справі №916/2154/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017, позов першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ГО Військово-мисливське товариство Південь було задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 26.02.2003 № 126, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, будівлі та споруди стрілецького стенду, що розташовані за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-д, видане 02.04.2003 виконавчим комітетом Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Південній регіональній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Вирішуючи спір у справі №916/2154/16 суди виходили, зокрема, з того, що будівлі та споруди стрілецького стенду були побудовані у період з 1970-1986 роки та були майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України. Згідно з розподільчим актом від 03.02.1994 майно, у тому числі і стрілецькі стенди, було передане Товариству військових мисливців та рибалок України.

При цьому, за результатами розгляду справи № 916/2154/16 суди дійшли висновку, що комплекс будівель та споруд стрілецького стенду, розташований в с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області, будівлі та споруди якого були побудовані у період з 1970-1986 роках, є державною власністю. Будь-яких рішень щодо відчуження державного (військового) нерухомого майна стрілецького стенду Військово-мисливського товариства Одеського військового округу Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалося, а тому розпорядження зазначеним нерухомим майном було вчинено Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області з перевищенням повноважень.

26.04.2017 за заявою ТОВ Спортінг було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД 142171161858, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. При цьому, у витязі зазначено, що будівництво за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-д, було розпочато 07.12.2015 та завершено 05.04.2017, загальна площа побудованого об`єкта складає 97,8 кв. м.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2020 по справі №916/820/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 та постановою Верховного Суду від 22.06.2021, у задоволенні позову заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до ТОВ "Спортінг" у задоволенні позову про визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України права власності на нежитлові будівлі, будівлі та споруди стрілецького стенду, розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Нова Долина, вул. Крупської 2-д, та витребування з незаконного володіння ТОВ «Спортінг» на користь держави нерухомого майна було відмовлено.

Під час розгляду справи №916/820/20 суди дійшли висновку, що ТОВ "Спортінг" є добросовісним набувачем спірного майна; вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння ТОВ "Спортінг" на користь держави в особі Міністерства оборони України є обґрунтованими, але заявлені після спливу позовної давності, що стало підставою для відмови у задоволенні заявленого позову.

15.07.2021 ФОП Заікіною Н.П. було складено довідку-характеристику №356/07/21, відповідно до якої на момент проведення поточної інвентаризації нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенду, що розташовані за адресою: вул. Крупської, 2-Д, с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області, та належать на праві приватної власності ТОВ Спортінг, складаються з нежитлової будівлі літ. А, загальною площею 96,4 кв.м. та житлового будинку літ. Л,л,л1, загальною площею 260 кв.м., інші будівлі та споруди, зареєстровані відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.11.2014 № 2956-4229, було знесено. У довідці вказано, що технічна інвентаризація проведена відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127; виявлені зміни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №406 від 07.06.2017 не належать до самочинного будівництва і не підлягають здачі в експлуатацію. Крім того, у довідці-характеристиці зазначено, що у 2017 році ТОВ Спортінг було побудовано нежитлове приміщення ресторану, загальною площею 97,8 кв.м., яке декларацією про готовність об`єкту до експлуатації від 26.04.2017 введено в експлуатацію.

Згідно зазначеної довідки-характеристики №356/07/21 від 15.07.2021 слід вважати дійсними наступні фактичні характеристики нежитлових будівель та споруд стрілецького стенду: житлова площа 140 кв. м., допоміжна площа 216,5 кв. м., загальна площа 356,5 кв. м.

25.10.2021 на підставі акта прийому-передачі об`єкта нерухомого майна № 1/21 ТОВ Спортінг передало ОСОБА_3 як виплату вартості частки у зв`язку з виходом зі складу учасників товариства право власності на нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенду, загальною площею 365,5 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

15.11.2021 на підставі акта прийому-передачі об`єкта нерухомого майна № 1/21 ОСОБА_3 передав СМПП Олимп як внесок до статутного капіталу товариства право власності на нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенду, загальною площею 365,5 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 11.02.2022 за номером 299069336 (на час подання позовної заяви), нежитлова будівля, будівлі та споруди стрілецького стенду, загальною площею 356,5 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502851651237, у складі нежитлової будівлі літ. А та будинку літ. Л,л,л1, зареєстровані за СМПП Олимп на праві приватної власності.

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №305041599 від 28.07.2022 загальна площа нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502851651237, складає 365,5 кв. м., з яких нежила будівля літ. А площею 96,4 кв. м.; споруди №1,2,3 та огорожа №4-5 площею 260,1 кв. м.

На підставі нотаріально посвідченої заяви директора СМПП Олимп від 08.08.2022 об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 502851651237 був поділений на два об`єкти. До складу першого увійшла нежила будівля літ. А площею 96,4 кв. м., реєстраційний номер якої не змінився; нежитловій будівлі літ. Л площею 260,1 кв. м. було присвоєно номер 2624546251100 та нову адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

19.08.2022 між СМПП Олимп (Дарувальник) та Авангардівською селищною радою (Обдарований) було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, відповідно до умов якого СМПП Олимп було передано безоплатно у власність ради нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 260,1 кв. м. Крім того, в цей же день між сторонами було підписано акт приймання-передачі майна, державна реєстрація права власності за радою на вказаний об`єкт також була проведена 19.08.2022, що підтверджується інформаційною довідкою №308721037 від 01.09.2022.

05.02.2024 було здійснено обстеження комплексу будівель та споруд стрілецького стенду (1970-1986 років побудови), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт обстеження фактичної наявності будівель та споруд стрілецького стенду, затверджений начальником Одеського КЕУ, відповідно до якого в ході візуального огляду об`єктів було встановлено, що у фактичній наявності є житлова (після змін - нежитлова) будівля, загальною площею 260,1 кв. м., (за переліком та технічним паспортом готель літера «Л, л, л1»), яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на праві власності за Авангардівською селищною радою, в якій фактично проживає ОСОБА_1 . Також комісією під час огляду виявлена новозбудована капітальна нежитлова будівля (нежитлове приміщення ресторану), загальною площею 97,8 кв. м., яка відсутня в переліку будівель та споруд стрілецького стенду та технічному паспорті від 31.01.2003; споруди №1, №2, №3, огородження № 4-5, комісією не виявлено.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння передбачена ст. 391 ЦК України відповідно до приписів якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (так званий негаторний позов).

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом заявлених прокурором в інтересах Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України позовних вимог у межах даної справи є вимоги до СМПП Олимп, Авангардівської селищної ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження двома об`єктами нерухомого майна шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав за відповідачами з одночасним припиненням права власності відповідачів та зобов`язання відповідачів повернути з незаконного володіння на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України нерухоме майно за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д та 2-Е.

Прокурор, посилаючись на встановлені у межах справи №916/2154/16 обставини, вказує, що спірне майно належить на праві власності державі в особі позивачів, якими рішення про відчуження спірного майна не приймалося.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 по справі №18/375, залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, було зобов`язано повернути на користь Міністерства оборони України, зокрема, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу. Проте, докази виконання зазначеного судового рішення в матеріалах справи відсутні.

Натомість, Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2003 було відчужено на користь ТОВ Спортінг будівлі та споруди стрілецького стенду, що знаходяться в с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д, Овідіопольського району Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2016 у справі №916/2154/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017, позов першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ГО Військово-мисливське товариство Південь було задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 26.02.2003 № 126, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, будівлі та споруди стрілецького стенду, що розташовані за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-д, видане 02.04.2003 виконавчим комітетом Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Південній регіональній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Вирішуючи спір у справі №916/2154/16 суди виходили, зокрема, з того, що будівлі та споруди стрілецького стенду були побудовані у період з 1970-1986 роки та були майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України. Згідно з розподільчим актом від 03.02.1994 майно, у тому числі і стрілецькі стенди, було передане Товариству військових мисливців та рибалок України.

Встановлені у межах справи №916/2154/16 обставини мають преюдиційний характер та не потребують повторного доведення згідно з приписами ст. 75 ГПК України. Таким чином, за встановлених у межах справи №916/2154/16 обставин нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке було відчужено на користь ТОВ Спортінг, було державною власністю. Вказані обставини фактично були підтверджені судами за результатами вирішення спору №916/820/20, у задоволенні вимог про витребування майна у межах якого прокурору було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

З матеріалів даної справи також вбачається, що державна реєстрація права власності за ТОВ Спортінг була проведена лише у 2014 році, що підтверджується витягом №29564229 від 17.11.2014, загальна площа майна згідно якого становила 2195,9 кв. м.

В подальшому площа майна згідно даних реєстру була зменшена у зв`язку із знесенням частини будівель, про що вказано у довідці №356/07/21 від 15.07.2021, складеній ФОП Заікіною Н.П. При цьому, у 2017 році ТОВ Спортінг було побудовано нежитлове приміщення ресторану, загальною площею 97,8 кв.м., яке декларацією про готовність об`єкту до експлуатації від 26.04.2017 введено в експлуатацію, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Таким чином, на дату передачі ТОВ Спортінг на користь ОСОБА_3 права власності на нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенду у зв`язку з виходом зі складу учасників товариства площа майна становила лише 365,5 кв. м. В подальшому на підставі акта прийому-передачі об`єкта нерухомого майна №1/21 від 15.11.2021 майно площею 365,5 кв. м. було передано до статутного капіталу СМПП Олимп.

Однією з підстав для направлення даної справи на новий розгляд згідно з постановою Верховного Суду від 07.12.2023 стала відсутність оцінки доводам СМПП Олимп про припинення права власності на більшу частину будівель стрілецького стенду, який належав державі, із введенням в експлуатацію нового об`єкта нерухомого майна, що, відповідно, унеможливлює повернення майна.

Господарський суд зазначає, що припинення права власності на більшу частину будівель стрілецького стенду у зв`язку із знищенням майна, якщо таке насправді мало місце, не впливає на результати вирішення даного спору, оскільки прокурор просить усунути перешкоди у користуванні майном, площа якого повністю відповідає площі майна, право власності на яке зареєстровано за відповідачами. При надання оцінки доводам відповідача в іншій частині суд враховує наступне.

Так, 26.04.2017 за заявою ТОВ Спортінг було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД 142171161858, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. При цьому, у витязі зазначено, що будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , було розпочато 07.12.2015 та завершено 05.04.2017, загальна площа побудованого об`єкта складає 97,8 кв м. Таким чином, ТОВ Спортінгбуло здійснено нове будівництво.

Під новим будівництвом згідно ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" слід розуміти будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Згідно із ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на дату реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ) реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону. Скасований реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об`єкту нерухомого майна. Інформація про скасовані реєстраційні номери зберігається у Державному реєстрі прав протягом усього часу існування цього реєстру.

Відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № № 1127 (в редакції чинній на дату реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Господарський суд зазначає, що після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД 142171161858 від 26.04.2017 на новозбудований об`єкт ТОВ Спортінг мало вжити заходів для проведення державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт, зокрема, отримати документ про присвоєння нового поштової адреси. При цьому, після реєстрації права власності на новозбудований об`єкт такому об`єкту мав бути присвоєний новий реєстраційний номер.

Проте, фактично з дати проведення державної реєстрації у 2014 році права власності за ТОВ Спортінг та до моменту відчуження СМПП Олимп у 2022 році частини будівель на користь Авангардівської селищної ради реєстраційний номер об`єкта змінений не був. При цьому, у випадку будівництва нового об`єкта, який є складовою частиною вже існуючого майна, новостворений об`єкт слід вважати складовою частиною речі.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність доказів присвоєння новозбудованому об`єкту нового реєстраційного номера, доходить висновку, що побудований ТОВ Спортінг об`єкт слід вважати складовою частиною об`єкта нерухомого майна. При цьому, оцінка питанню відповідності втручання у право власності відповідачів в такому випадку має з`ясовуватись вже безпосередньо після встановлення судом обставин, які можуть свідчити про правомірність або неправомірність заявлених позовних вимог.

Наведене стало підставою для відмови у задоволенні заявленого одним з позивачів клопотання про призначення судової експертизи, оскільки питання, які були запропоновані позивачем та, відповідно і висновок експерта за результатами розгляду цих питань можуть вплинути на висновки, зроблені по тексту рішення вище.

Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для надання правової оцінки заявленим прокурором позовним вимогам в інтересах позивачів про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні двома об`єктами нерухомого майна.

Враховуючи підстави заявленого позову, а саме: звернення прокурора до суду з негаторним позовом з підстав порушення права власності держави на нерухоме майно, висновки про належність якого державі зроблені судами під час вирішення справ №916/2154/16, №916/820/20, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим.

За вимогами ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає права володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо останньою не було набуто право власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (п. 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У поданій до суду позовній заяві прокурор стверджує, що держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України не втратила права володіння, яке є складовою права власності, внаслідок заволодіння спірним майном відповідачами, оскільки власник не може втратити право за відсутності передбачених законом підстав.

Господарський суд зазначає, що доводи прокурора у названій частині повністю узгоджуються із висновками, до яких Велика Палата Верховного Суду дійшла за результатами розгляду спорів про витребування майна, тобто у випадку звернення позивачів до суду з віндикаційними позовами.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції частково відступила від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Відсутність у Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України володіння спірним майном, яке визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, свідчить про звернення прокурора до суду з негаторним позовом.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що наявність у особи права володіння, яке власник за відсутності передбачених законом підстав втратити не може, надає власнику право на звернення до суду з позовом про витребування майна в порядку ст. 387 ЦК України, під час вирішення якого суд з огляду не предмет та підстави спору може поставити під сумнів правомірність набуття права власності іншої особи. Вказана особливість є характерною саме для спорів про витребування майна. Проте, звернення позивача, який не втратив право володіння майном, до суду з будь-яким іншим позовом, предметом якого є вимога, відмінна від вимоги про витребування майна, не є безумовною підставою для задоволення вимог до відповідача, оскільки незаконність підстав набуття останнім права власності законом або судом не встановлена.

У постанові від 07.12.2023 по даній справі Верховним Судом із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц було зроблено висновок про не з`ясування судами питання стосовно того чи держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України була позбавлена володіння нерухомим майном шляхом саме державної реєстрації права власності на це майно.

По тексту рішення вище судом було вказано, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, а, отже, поняття підстав набуття права власності та державної реєстрації права власності не слід ототожнювати.

За змістом ст. 328 ЦК України підстави набуття права власності право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Під час вирішення даного спору судом було встановлено, що СМПП Олимп набуто право власності на майно площею 365,5 кв. м. на підставі акта прийому-передачі об`єкта нерухомого майна № 1/21 від 15.11.2021 як внесок до статутного капіталу товариства. В подальшому вказаний об`єкт був поділений на два об`єкти, один з яких залишився у власності СМПП Олимп, інший був подарований на користь Авангардівської селищної ради згідно з договором дарування від 19.08.2022.

Вказані правочини, які у судовому порядку визнані недійсними не були, є підставами набуття СМПП Олимп та Авангардівською селищною радою права власності, в результаті вчинення яких держава була позбавлена володіння нерухомим майном.

У постановах Великою Палатою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1) зроблено висновок, відповідно до якого не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

При цьому, у постанові від 03.04.2024 по справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги про визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса, визнання незаконним та скасування наказу та визнання недійсним договору купівлі-продажу за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Таким чином, наявність права володіння на майно у випадку звернення особи до суду з негаторним позовом, метою подання якого є припинення права власності відповідача, не є безумовною, достатньою та єдиною підставою для задоволення позову у зв`язку з відсутністю судового рішення про визнання недійсним правочину, на підставі якого відповідачем було набуто право власності.

Доводи прокурора про неефективність способу захисту шляхом звернення до суду з вимогами про визнання договорів недійсними з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року по справі № 19/028-10/13 судом відхиляються, оскільки у межах вказаної справи були заявлені, зокрема, вимоги про визнання права власності та витребування майна; постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі № 462/5804/16-ц прийнята за результатами вирішення спору, який виник із земельних правовідносин.

Господарський зазначає також про відсутність підстав для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, згідно яких позови про повернення земельної ділянки водного фонду у власність держави належать до негаторних, оскільки вимоги у межах даної справи не заявлені щодо земель водного фонду; висновки по справам № 487/10128/14, № 469/1044/17, на які прокурором також посилався, були зроблені під час вирішення спорів, у межах яких були заявлені вимоги щодо земель водного фонду, а, отже, вказані висновки не підлягають застосуванню під час вирішення даної справи.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи презумпцію правомірності правочину, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог в інтересах Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до СМПП Олимп, Авангардівської селищної ради про скасування рішень про державну реєстрацію прав власності за відповідачами з одночасним припиненням права власності останніх. Правові підстави для задоволення вимог в частині повернення майна також відсутні, оскільки за наявності чинних правочинів, на підставі яких відповідачами було набуто майно у власність, СМПП Олимп, Авангардівської селищної ради мають всі правомочності власників майна та не можуть бути позбавлені права користування майном.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі приписів ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладаються на прокурора, витрати ОСОБА_1 за звернення до суду з апеляційною скаргою покладаються на третю особу.

Судові витрати СМПП Олимп, Авангардівської селищної ради зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на прокурора, оскільки останній згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 по справі № 923/199/21 є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи відмову у задоволенні заявленого прокурором позову суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 08.09.2022 по даній справі.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 145, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

2.Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2022 по справі №916/393/22.

3.Стягнути зі Спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд.11, код ЄДРПОУ 38296363) на користь спортивно-мисливського приватного підприємства Олимп (65089, м. Одеса, вул. Люстдорфська Дорога 27, буд.16, кв.4, код ЄДРПОУ 31253428) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 14 886,00 грн. /чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 00 коп./.

4.Стягнути зі Спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд.11, код ЄДРПОУ 38296363) на користь Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області (67806, Одеська обл., смт. Авангард, вул. Добрянського, буд. 26, код ЄДРПОУ 23211248) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7444,00 грн. /сім тисяч чотириста сорок чотири грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 червня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна