Рішення

від 29.05.2024 по справі 924/282/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2024 р. Справа № 924/282/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засіданні Іщука О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Летичівської селищної ради

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка"

про розірвання договору оренди землі

за участю представників:

позивача: Коберник О.В.

відповідача: Ксьондзик Ю.Ю. згідно з ордером від 11.04.2024

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Летичівська селищна рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка", в якому просить розірвати договір оренди землі, укладений 25.04.2013 між Летичівською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка" в особі директора Сєриха Юрія Віталійовича щодо земельної ділянки кадастровий номер 6823083300:05:006:0069 площею 61,3266 га.

Ухвалою суду від 27.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 15.04.2024.

Ухвалою суду від 15.04.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 24.04.2024, яке у подальшому відкладено на 09.05.2024 та 20.05.2024.

При цьому у засідання 09.05.2024 судом постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою суду від 20.05.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29.05.2024.

В обґрунтування позову позивач посилається на надходження до селищної ради заяв про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) за №132 площею 1,9101 га із числа земель колективної власності КСП "Нива", яка належить заявнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та сертифікату на право на земельну ділянку (пай). Правовою підставою позовних вимог зазначає, зокрема положення ст. ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв)", ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідач у відзиві на позов (від 11.04.2024) проти позову заперечив. Зокрема, зазначив, що існування договору оренди землі жодним чином не перешкоджає процесам приватизації нерозподілених та не витребуваних паїв. Повідомив, що законодавцем передбачена можливість здійснення процедури розробки та затвердження технічної документації щодо поділу та об`єднання не витребуваних і нерозподілених земельних ділянок під час того, як така земельна ділянка перебуває в користуванні третьої особи, а право оренди, у свою чергу, автоматично припиняється в момент державної реєстрації права власності на таку земельні ділянку. Тому вважає, що у позивача відсутні підстави для відмови в розгляді заяв громадян про надання дозволу на розробку технічної документації з огляду на існування діючого договору оренди землі, а також немає причин для розірвання договору, оскільки його положення та вимоги законодавства порушено не було. Стверджує, що визнає права пайовиків та їх спадкоємців на земельні ділянки (паї) з числа не витребуваних і нерозподілених земель колективної власності КСП "Нива", які перебувають в оренді, та не заперечує щодо розроблення ними відповідної технічної документації. Звертає увагу на те, що до позивача звернувся потенційний власник земельної ділянки площею 1,9101 га, а не площею 61,3266 га, яка є об`єктом договору, а тому відсутні підстави для застосування п. 12.2 договору, яким передбачено його припинення у разі витребування землі власником. Відповідно, після виділу земельної ділянки площею 1,9101 га решта землі продовжить мати статус нерозподіленої та невитребуваної.

Позивач у відповіді на відзив (від 23.04.2024), серед іншого, зазначив, що не може розглянути заяви громадян про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) у зв`язку із укладенням спірного договору оренди. Посилаючись на положення ст. ст. 3, 11, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", п. 12 постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 04.02.2004 №122, зауважив, що законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету. З огляду на положення Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям" від 08.08.1995 №720/95, ст. ст. 79, 79-1, п. 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 32 Закону України "Про оренду землі" звертає увагу на умови п. 12.2 спірного договору, якими передбачено припинення дії договору у разі витребування землі власником (спадкоємцем). Оскільки нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї передаються в оренду лише після формування їх у земельні ділянки, то до договору оренди таких земель висуваються такі ж вимоги, як і щодо інших земельних ділянок. У разі виявлення власника він може скористатися належним йому правом на земельні частку (пай), тобто вимагати виділення земельної частки в натурі (на місцевості) або переукласти договір оренди, укладений радою від свого імені чи припинити його дію.

У поясненнях (від 08.05.2024) позивач повідомив про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації від 07.10.2005 №266/2005-р, до якого додано список громадян-власників земельних часток (паїв) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", який містить прізвище Серветник В.М., спадкоємцем якої є ОСОБА_1 . При цьому розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації від 25.04.2014 №114/2013-р надано в оренду земельні ділянки площею 91,3386 га із земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні ділянки спільної сумісної власності громадян власників земельних часток (паїв)) на території Кудинської сільської ради на строк до моменту оформлення їх власниками права власності на землю, але не більше 20 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації від 25.04.2013 № 114/2013-р затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні ділянки спільної сумісної власності громадян - власників земельних часток (паїв)), загальною площею 91,3386 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області. Надано ТОВ "Агрофірма "Кудинка" земельні ділянки загальною площею 91,3386 га із земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні ділянки спільної сумісної власності громадян - власників земельних часток (паїв)) на території Кудинської сільської ради в оренду на строк до моменту оформлення їх власниками права власності на землю, але не більше 20 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Директору ТОВ "Агофірма "Кудинка" після прийняття цього розпорядження вирішено укласти договори оренди земельних ділянок та здійснити їх державну реєстрацію.

25.04.2013 між Летичівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка" в особі директора ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з числа земель приватної власності громадян (невитребувані та нерозподілені земельні частки (паї)), на підставі розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 25.04.2013 №114/2013-р, яка знаходиться на території Кудинської сільської ради Летичівського району за межами населеного пункту.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 61,3266 га, у тому числі ріллі - 61,3266 га (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що його укладено на термін до моменту отримання актів на право власності на землю власниками (спадкоємцями), але не більш ніж на 20 років (з урахуванням ротації культур). Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію А також у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Земельна ділянка передасться в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п. п. 5.1, 5.2 договору).

Згідно з п. 6.1 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Підставою передачі в оренду земельної ділянки є розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 25.04.2013 за № 114/2013-р (п. 6.2 договору).

За умовами п. 6.3 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

У п. 12.1 договору зазначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до п. 12.2 договору його дія припиняється у разі, зокрема витребування землі власником (спадкоємцем).

За умовами п. 12.4 договору його дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренда землі в односторонньому порядку допускається лише при систематичній несплаті орендної плати. Систематичну несплату потрібно розуміти як несплату орендної плати протягом одного року підряд (п. 12.5 договору).

Згідно з п. 12.6 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та діє до моменту оформлення права власності на землю власниками (спадкоємцями), але не більш ніж на 20 років.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 25.04.2013 на підставі договору оренди між орендодавцем і орендарем орендодавець передає земельну ділянку кадастровий номер 6823083300:05:006:0069 загальною площею 61,3266 гектара, яка знаходиться на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, а орендар приймає в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку на термін до моменту отримання актів на право власності на землю власниками (спадкоємцями), але не більш ніж на 20 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, між Летичівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка" (орендар) на таких, як у вищезазначеному договорі умовах, укладено ще два договори оренди землі від 25.04.2013, згідно з п. п. 1.1, 2.1 яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 19,2230 га та 10,7890 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з числа земель приватної власності громадян (невитребувані та нерозподілені земельні частки (паї)), на підставі розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 25.04.2013 №114/2013-р.

На підставі цих договорів орендодавець передав земельні ділянки відповідно з кадастровим номером 6823083300:05:015:0029 загальною площею 19,2230 га та з кадастровим номером 6823083300:05:006:0068 загальною площею 10,7890 га, які знаходяться на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, а орендар прийняв в строкове платне користування вищевказані земельні ділянки на термін до моменту отримання актів на право власності на землю власниками (спадкоємцями), але не більш ніж на 20 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що складено акти прийому-передачі земельних ділянок від 25.04.2013.

Позивачем у матеріали справи надано заяву ОСОБА_1 від 30.10.2023 до Летичівської селищної ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки із кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) за №131 площею 1,8479 га із числа земель колективної власності КСП "Нива" на території Кудинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить їй на підставі свідоцтва по право на спадщину за законом №2-482 від 19 квітня 2010 року та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0277020 від 16 грудня 1996 року.

До заяви додано, зокрема копії свідоцтва по право на спадщину за законом, сертифікату на право на земельну частку (пай), викопіювання з плану організації земельних часток (паїв).

Так, відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) ХМ №0277248 та серії ХМ №0277020, виданих Летичівською райдержадміністрацією 16.12.1996 на підставі рішення №387 від 12.12.1996, членам колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належало право на земельні частки (паї) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Нива», розміром по 3,84 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цих часток в натурі (на місцевості). При цьому 27.12.2000 до сертифікату серії ХМ №0277020 внесено зміни, згідно з якими право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.12.2000, а в квітні 2010 року до сертифікату серії ХМ №0277248 внесено зміни, згідно з якими право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.04.2010.

Згідно зі свідоцтвом по право на спадщину за законом від 19.04.2010 спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права власності на земельні частки (паї) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" с. Кудинка Летичівського району Хмельницької області, розміром по 3,84 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цих часток в натурі (на місцевості), яке (право) належало померлій на підставі сертифікатів серії ХМ №0277248 та серії ХМ №0277020, виданих Летичівською райдержадміністрацією 12.12.1996 згідно рішення цієї ж райдержадміністрації №387 від 12.12.1996.

У матеріали справи надано проект землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області (2004 рік), в якому наявний Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №11, виданий колективному сільськогосподарському підприємству "Нива", с. Кудинка Летичівскього району Хмельницької області на 2117 га землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Кудинської сільської ради від 30.05.1996 №8; план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність; розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 07.10.2005 №266/2005-р, яким погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області та затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), виділено в натурі на місцевості земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 242 власникам земельних часток (паїв) відповідно до землевпорядного проекту та протоколу розподілу земельних ділянок між ними із земель колективної власності колишнього КСП "Нива" с. Кудинка на території Кудинської сільської ради Летичівського району, згідно з додатком, раніше видані сертифікати на право на земельну частку (пай) вирішено повернути в райдержадміністрацію; додаток до вищезазначеного розпорядження - список громадян - власників земельних часток (паїв) колишнього КПС "Нива" с. Кудинка, які бажають виділити земельні ділянки в натурі (на місцевості), серед яких у п. п. 32, 33 зазначено ОСОБА_3 та земельні ділянки №132 площею 1,91 га та №131 площею 1,85 га; протокол розподілу земельних часток (паїв) на території Кудинської сільської ради, в якому в п. п. 102 та 103 зазначено ОСОБА_3 та земельні ділянки №132 площею 1,91 га та №131 площею 1,85 га; проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Кудинської сільської ради.

Згідно з протоколом розподілу земельних часток (паїв) і погодження меж власниками сертифікатів на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області Серветнику М.Г. розподілено земельну частку (пай) згідно з сертифікатом ХМ №0277020 за №131 площею 1,85 га, ОСОБА_3 - згідно з сертифікатом ХМ №0277248 за №132 площею 1,91 га.

Позивачем до матеріалів справи долучено лист фізичної особи-підприємця Гуцалюка Р.О. (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №014690 від 05.08.2021) від 13.05.2024, в якому Летичівську сільську раду повідомлено, що при проведенні камеральних робіт, а саме: створення обмінних файлів відповідно до координат, які наявні в технічній документації щодо розпаювання земельних ділянок (часток) ділянки під номерами 131 та 132 (згідно протоколу земельних часток), виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 площею 61,3269 га, яка перебуває в оренді СТОВ "Агрофірма "Кудинка", накладається на вищевказані земельні ділянки з номерами 131 та 132 (у матеріали справи надано каталог координат поворотних точок земельних часток (паїв) на території Кудинської сільської ради).

У листі від 27.10.2023, адресованому ТОВ "Агрофірма "Кудинка", Летичівська селищна рада з огляду на надходження заяв громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо організації території земельних часток (паїв) із земель колишньої КСП "Нива" та виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості), просила погодити розірвання договору оренди землі від 25.05.2013 (зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що здійснено запис іншого речового права за номером 14536778 від 24.03.2016) за взаємною згодою сторін.

Також надано претензію Летичівської селищної ради від 19.12.2023 до ТОВ "Агрофірма "Кудинка" про розірвання договору оренди землі від 25.05.2013.

У листі від 11.04.2024 відповідач з приводу надходження до Летичівської селищної ради заяви спадкоємця власника паю про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) №132, площею 1,9101 га із числа земель колективної власності КСП "Нива" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, повідомив позивачу, що як орендар за договором оренди землі від 25.04.2013 не заперечує та надає дозвіл на виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою. Зауважив, що договір оренди землі припиниться в частині оренди земельної ділянки площею 1,9101 га, а решта земель в розмірі 59,4165 га будуть мати інший кадастровий номер. При цьому зауважив, що буде пропонувати новим власникам земельної ділянки (паю) №132, площею 1,9101 та укласти договір оренди землі, адже має намір продовжувати займатися сільськогосподарським виробництвом.

Згідно з наявним у матеріалах справи листом Летичівської селищної ради від 02.05.2024 остання у відповідь на лист відповідача від 11.04.2024 повідомила про направлення позовної заяви до суду на розірвання договору оренди.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК України кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів, настання або ненастання певної події.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом позовних вимог у цій справі є вимоги позивача про розірвання договору оренди землі.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір чи його розірвання у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Така позиція у викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17 та від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Виходячи з наведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі №920/418/19 наголосила, що реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

Як убачається з матеріалів справи, 25.04.2013 між Летичівською районною державною адміністрацією як орендодавцем та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка" як орендарем укладено спірний договір оренди землі, відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого, а також відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 25.04.2013 орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 загальною площею 61,3266 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з числа земель приватної власності громадян (невитребувані та нерозподілені земельні частки (паї)), на підставі розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 25.04.2013 №114/2013-р, яка знаходиться на території Кудинської сільської ради Летичівського району за межами населеного пункту.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" в чинній редакції відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України в редакціях, чинних на момент укладення спірного договору, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі" в чинній редакції).

Частиною 3 статті 2 Земельного кодексу України в чинній редакції передбачено, що об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 №2498-VIII, розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

За змістом статей 30 та 31 Закону України "Про оренду землі" зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України "Про оренду землі", а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Заявляючи позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 25.04.2013, Летичівська селищна рада посилається на неможливість розглянути заяви фізичних осіб, зокрема ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) із числа земель колективної власності КСП "Нива", яка належить заявнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та сертифікату на право на земельну ділянку (пай). Підставою розірвання зазначає п. 12.2 договору, згідно з яким дія договору припиняється у разі витребування землі власником (спадкоємцем).

При цьому за умовами п. 12.4 договору його дія припиняється шляхом розірвання, зокрема рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Судом враховується, що організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначаються положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Станом на момент укладення спірного договору оренди ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачала, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" в чинній редакції, зокрема визначено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю); невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

З аналізу вищенаведених редакцій ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" слідує, що станом на момент укладення спірного договору оренди землі нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки могли передаватися в оренду на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, на теперішній час нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) можуть передаватися у оренду на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Зокрема, у постановах від 10.05.2023 у справі №922/613/19, від 22.11.2021 у праві №732/409/20, від 06.09.2021 у справі №732/407/20 Верховний Суд зауважив, що ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено можливість користування на правах оренди нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, проте виключно до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності. Зазначена норма є імперативною, а тому її застосування залежить виключно від факту набуття права власності власниками земельних часток (паїв) і не залежить від домовленостей сторін договору.

Статтею 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Приписами пунктів 16, 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадянам власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_3 , якій належало право на земельні частки (паї) у землі, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", розміром по 3,84 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цих часток в натурі (на місцевості), звернулась до позивача із заявою від 30.10.2023 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки із кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) за №131 площею 1,8479 га із числа земель колективної власності КСП "Нива" на території Кудинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, додавши до заяви, серед іншого, копії свідоцтва по право на спадщину за законом №2-482 від 19 квітня 2010 року, сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0277020 від 16 грудня 1996 року.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Так, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Положеннями ст. 11 зазначеного Закону визначено особливості встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Так, встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Також судом береться до уваги, що згідно зі ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

За приписами ст. 22 Закону України "Про землеустрій" про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається рішення, зокрема органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо розпорядження земельними ділянками унормовані положеннями, зокрема ст. ст. 118, 122 Земельного кодексу України. Зокрема, відповідний орган місцевого самоврядування розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надає мотивовану відмову у його наданні; приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За приписами ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим матеріали справи не містять будь-яких доказів розгляду позивачем заяви ОСОБА_1 від 30.10.2023 з прийняттям відповідного рішення, як це передбачено вищенаведеними нормами.

При цьому позивачем не наведено законодавчих заборон чи обмежень щодо розгляду ним заяви ОСОБА_1 від 30.10.2023, пов`язаних із перебуванням належної їй нерозподіленої (невитребуваної) земельної частки (паю) у користуванні відповідача, не обгрунтовано, що наявність договору оренди на земельні ділянки, які є масивами нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), є перешкодою для вирішення питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю).

Натомість з аналізу вищенаведених положень Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" убачається, що на етапі погодження розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки вимог щодо розірвання договору користування такою земельною ділянкою законодавством не передбачено, оскільки від землекористувача земельної ділянки вимагається лише надання згоди на вчинення відповідних дій.

Доказів звернення заінтересованих осіб або позивача до відповідача з метою отримання такої згоди матеріали справи не містять.

Натомість, як свідчить лист відповідача від 11.04.2024 і підтверджено його представником у судовому засіданні, відповідач визнає права пайовиків та їх спадкоємців на земельні ділянки (паї) з числа нерозподілених та невитребуваних земель колективної власності КСП "Нива" на території Кудинської сільської ради Летичівського району, які перебувають в оренді, та не заперечує щодо розроблення ними відповідної технічної документації.

З огляду на зазначене вище, суд вважає слушними доводи відповідача про те, що законодавцем передбачена можливість здійснення процедури розробки та затвердження технічної документації щодо поділу та об`єднання невитребуваних та нерозподілених земельних ділянок під час того, як така земельна ділянка перебуває у користуванні третьої особи, а право оренди, в свою чергу, припиняється в момент державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Одночасно доказів отримання ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю або реєстрації нею права власності на земельну ділянку, як це передбачено відповідними редакціями ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", доказів формування земельної частки в земельну ділянку відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, у матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази саме витребування власником землі згідно з п. п. 12.2 спірного договору.

Крім того, судом враховується, що об`єктом спірного договору є земельна ділянка загальною площею 61,3266 га з числа невитребуваних та нерозподілених земельних часток (паїв), тоді як мотивом позовної вимоги про розірвання такого договору є звернення до позивача фізичної особи з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) площею 1,8479 га.

З правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 22.11.2021 у справі №732/409/20, від 06.09.2021 у справі №732/407/20, слідує, що з моменту набуття права власності на земельні ділянки власниками земельних ділянок (паїв), втрата права оренди відбувається в частині площі виділених в натурі земельних ділянок, а не щодо всієї орендованої земельної ділянки.

З приводу наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У справі "NKM v. Hungary" від 14 травня 2013 року, скарга № 66529/11, ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Стаття 27 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За наявних обставин справи відповідач, укладаючи договір оренди земельної ділянки площею 61,3266 га та належним чином виконуючи його умови, сподівався на використання земельної ділянки площею 61,3266 га протягом всього строку дії договору, у тому числі до витребування землі власником, на можливість здійснення на ній діяльності, узгодженої договором оренди, та на припинення договору лише у випадках, передбачених законодавством чи самим договором.

Натомість позивач, не навівши підстав для припинення орендних правовідносин щодо всієї орендованої земельної ділянки, яка після виділу відповідної земельної частки (паю) продовжить мати статус нерозподіленої та невитребуваної, але у зменшеній площі, звернувся до суду з позовом про розірвання всього договору оренди земельної ділянки площею 61,3266 га.

При цьому доказів виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) та оформлення права власності на земельні ділянки у загальній площі 61,3266 га суду не надано.

Враховуючи вищенаведене та недоведення позивачем належними та допустимими доказами наявності передбачених законодавством, зокрема, ст. 651 ЦК України, ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та спірним договором (п. п. 12.2, 12.4) підстав для розірвання спірного договору оренди, суд доходить висновку про необгрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.

Крім того, згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач не довів наявності у нього іншого порушеного права, аніж неможливість розгляду звернення громадян про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 площею 61,3266 га з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) площею 1,8479 га, з приводу чого судом вище зроблено висновок про необгрунтованість таких тверджень.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Враховуючи встановлені обставини справи, положення чинного законодавства, суд доходить висновку про недоведення позивачем наявності передбачених законодавством чи договором підстав для розірвання договору оренди землі від 25.04.2013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:05:006:0069 площею 61,3266 га та недоведення порушення прав позивача у спірних правовідносинах, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Витрати зі сплати судового збору з огляду на відмову у позові відповідно до ст. 129 ГПК України покладаюся на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Летичівської селищної ради до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка" про розірвання договору оренди землі, укладеного 25.04.2013 між Летичівською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка" щодо земельної ділянки кадастровий номер 6823083300:05:006:0069 площею 61,3266 га, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 07.06.2024.

СуддяВ.В. Виноградова