Постанова

від 05.06.2024 по справі 148/927/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня2024 року

м. Київ

справа № 148/927/20

провадження № 61-9602 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , Тульчинська міська об`єднана територіальна громада;

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мовчана Володимира Васильовича - на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П.,Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади, третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що він є рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тривалий час назад пропав безвісти.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року у справі № 148/1868/16-ц за заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнано безвісно відсутнім з 01 вересня 2014 року.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2018 року у справі № 148/2265/17 за заявою ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено померлим. Днем його смерті визначено день набрання рішенням законної сили 14 червня 2018 року. При цьому, реєстрація смерті ОСОБА_5 за рішенням суду відбулась лише 24 лютого 2020 року.

Стверджував, що про вказані обставини та судові рішення дізнався у травні 2020 року після неодноразових спроб знайти свого брата та звернення до органів поліції та органів місцевого самоврядування.

З метою оформлення своїх спадкових прав після смерті брата, у травні 2020 року він подав до Тульчинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, у прийнятті якої листом від 29 травня 2020 року № 213/01-16 було відмовлено у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Посилаючись на вказані обставини, вважав, що шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його рідним братом; встановити додатковий строк тривалістю у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був його рідним братом. Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини. При цьому суд зазначив, що необізнаність позивача про смерть його брата та відкриття спадщини не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки сама по собі ця обставина, без встановлення інших об`єктивних обставин, не свідчить про поважність пропуску спадкоємцем цього строку.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Т. М. - задоволено.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2023 року в частині відмови у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Постанова апеляційного осуду мотивована тим, що позивач з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті брата ОСОБА_5 не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, оскільки не був учасником справи № 148/2265/17 про оголошення брата померлим, про судове рішення від 11 травня 2018 року про оголошення ОСОБА_5 померлим дізнався лише в травні 2020 року.

Рішення суду першої інстанції переглядалось лише в частині вирішення позовних вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини; в частині встановлення факту родинних відносин не було предметом апеляційного перегляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мовчан В. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року й залишити в силі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2023 року.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 161/9998/17, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 148/927/20 із Тульчинського районного суду Вінницької області.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мовчана В. В. мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу неповноважним складом судової колегії, якій було заявлено відвід.

Крім того, апеляційним судом не взято до уваги відсутність у позивача поважної причини, пов`язаної з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , які б давали підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а посилання позивача як на підставу пропуску такого строку на звернення до правоохоронних органів щодо розшуку брата не підтверджено належними доказами.

Апеляційним судом також не враховано, що на цей час не існує спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_2 , як єдиний спадкоємець за заповітом, отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2018 року у справі № 148/2265/17 за заявою ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суворовське Тульчинського району Вінницької області, оголошено померлим. Днем його смерті визначено день набрання рішенням законної сили 14 червня 2018 року (а. с. 6-7, т. 1).

Позивач ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 28 травня 2020 року Тульчинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис про смерть ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено 24 лютого 2020 року (а. с. 9, т. 1) .

Згідно з повідомленням Тульчинської державної нотаріальної контори від 19 травня 2020 року № 213/01-16, направленого на адресу ОСОБА_1 , оформити спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , немає можливості у зв`язку з відсутністю прийняття ним спадщини шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до шести місяців та відсутністю фактичного прийняття спадщини (а. с. 10, т.1).

Згідно з повідомленням Тульчинської державної нотаріальної контори від 21 липня 2020 року № 296/01-16, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відкривалась (а. с. 36, т. 1).

Згідно з матеріалами спадкової справи № 685/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , 21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Тульчинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була зареєстрована спадкова справа (а. с. 61-106, т. 1).

Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_5 , посвідченого секретарем Суворовської сільської ради Тульчинського району Вінницької області 09 вересня 2009 року, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті, останній заповідав ОСОБА_2

10 листопада 2020 року державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Сухомлин О. А. було видано ОСОБА_2 три свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема на: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, розташовану на території Суворовської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, площею 1, 8317 га, кадастровий номер 0524385400:01:000:0659; недоотриману пенсію станом на 02 листопада 2020 року в розмірі 9 611 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мовчана В. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця об`єктивних перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.

Апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано вказав на те, що позивач з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті рідного брата не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки про оголошення ОСОБА_5 померлим дізнався лише у травні 2020 року, вважаючи до цього часу, що брат живий.

Колегія суддів зауважує, що офіційне підтвердження смерті ОСОБА_5 тривалий час було відсутнє, а актовий запис про смерть ОСОБА_5 на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2018 року, яке набрало законної сили 14 червня 2018 року у справі № 148/2265/17 про оголошення його померлим, був складений в органах РАЦС лише у лютому 2020 року.

При цьому позивач не був учасником справи № 148/1868/16-ц про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім та справи № 148/2265/17 про оголошення його померлим.

Після офіційного підтвердження реєстрації смерті ОСОБА_5 та отримання свідоцтва про його смерть позивач у травні 2020 року звернувся до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, а після отримання відмови нотаріуса - до суду із розглядуваним позовом.

Вказане свідчить про активну поведінку позивача, спрямовану на з`ясування факту смерті спадкодавця та прийняття спадщини у межах розумних строків після отримання копії свідоцтва про смерть брата.

Верховний Суду погоджується з висновком апеляційного суду про наявність у позивача поважних причин пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу неповноважним складом судової колегії, якій було заявлено відвід, - є безпідставними, оскільки апеляційний суд за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 ухвалою від 24 травня 2023 року визнав заявлений суддям ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 необґрунтованим. Колегія суддів не вбачала підстав для відводу, оскільки доводи заявленого ОСОБА_2 відводу стосувалися виключно незгоди з ухваленим цією колегією суддів процесуальними рішеннями, що не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України) (а. с. 134, т. 2).

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, їх припущеннях й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 161/9998/17, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - адвоката Мовчана Володимира Васильовича - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович