Рішення

від 22.05.2024 по справі 204/13573/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/13573/23

Провадження № 2/204/647/24 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення права власності у зв`язку зі знищенням нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на житловий будинок (літ. Б-2, загальною площею (кв.м.): 169.6, житлова площа (кв.м): 85,8), розташований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1507275512101 за ОСОБА_2 , (номери запису про право власності 26106189, 26084681). В обґрунтування своїх позовних вимог вказано на те, що спірні правовідносини виникли щодо земельної ділянки розташованої на території АДРЕСА_1 на якій розміщений житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1507275512101). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право приватної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1507275512101) зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Топоровська В.О. 11.05.2018 за реєстровим № 219 та договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Топоровська В.О. 10.05.2018 за реєстровим № 218. Звертаючись до суду з даним позовом, Дніпровська міська рада зазначає, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, не передана жодній юридичній та/або фізичній особі у користування або у власність. Так, до Дніпровської міської ради 23.12.2019 звернулась ОСОБА_2 з клопотанням та доданими документами для отримання земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 з комунальної у приватну власність відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України. Таким чином, отримавши клопотання Відповідача, уповноважений орган, а саме Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, на підставі пункту 3.1.7 Положення про департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, що затверджене рішенням Дніпровської міської ради від 24.10.2018 № 51/36, здійснив обстеження запитуваної ОСОБА_2 земельної ділянки під належним їй нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та було встановлено, що житловий будинок, правовстановлюючі на який було надано заявником, відсутній. При здійснені обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 було складено акт № 7/14-0919 від 11.09.2019 та акт № 7/15-1219 від 28.12.2019 згідно яких на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:07:483:0011 за вищевказаною адресою, розташовані одноповерхові шлакоблокова та металева споруди, оглядова яма. Крім того, державним інспектором відділу організаційно-аналітичної та правової роботи інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 1210100000:07:483:0011) та складено акт обстеження земельної ділянки від 12.05.2023 року № 12/05/23-С. У результаті обстеження було встановлено: що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка комунальної форми власності із земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,074 га із кадастровим номером: 1210100000:07:483:0011 по АДРЕСА_1 у власності чи користуванні будь-яких осіб не перебуває. Також встановлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником з 10.05.2018 житлового будинку літ. Б-2, загальною площею (кв.м.): 169.6, житлова площа (кв.м): 85,8 по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1507275512101. Виїздом на місце встановлено, що на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, яке зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто житловий будинок літ. Б-2 загальною площею (кв.м.): 169.6, на який зареєстровано право власності ОСОБА_2 . На зазначеній земельній ділянці розташована тимчасова металева споруда блок контейнерного типу. Доступ до земельної ділянки обмежений. Територія огороджена парканом з металевого профілю. За візуальним обстеженням на земельній ділянці не здійснюються заходи боротьби з бур`янами. Земельна ділянка захаращена та знаходиться в занедбаному стані, забур`янена та заросла чагарниками, не використовується. Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та правовстановлюючих документах наданих ОСОБА_2 опис об`єкту нерухомого майна, а саме: житловий будинок літ. Б-2 - двоповерховий (загальна площа 169.6 кв.м, житлова площа 85.8 кв.м). Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не надано жодних документів, що посвідчують речові права на одноповерхові шлакоблокову та металеву споруди, оглядову яму, а у заявника наявне виключно право приватної власності на двоповерховий житловий будинок, який відсутній на запитуваній земельній ділянці, можливо дійти до висновку про його знищення та припинення існування як об`єкту нерухомого майна. Отже, у даному випадку, головною та єдиною річчю, на яку зареєстровано право за ОСОБА_2 є житловий будинок літ. Б-2, а враховуючи, що житлового будинку літ. Б-2 не існує на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210100000:07:483:0011, то наявні законні, визначені ЦК України підстави для припинення права власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомого майна. Будь-які посилання на наявні споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:07:483:0011, а саме одноповерхові шлакоблокова та металева споруди, оглядова яма, не є конструктивними елементами житлового будинку літ.Б-2. Вказує, що виключно власник майна може ініціювати питання про внесення запису про припинення права власності до Державного реєстру прав, а відсутність такого звернення стало підставою для звернення з даною позовною заявою міської ради за захистом прав та інтересів та судовим захистом права комунальної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташовано вказане нерухоме майно по АДРЕСА_1 належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». За таких обставин, враховуючи, що об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок літ.Б-2, за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом спору у цій справі, є знищеним, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій він раніше був розташований є вимога про припинення права приватної власності ОСОБА_2 , відповідно до пункту 4 частини 1 статті 346 ЦК України, статті 349 ЦК України, а розділ відкритий на житловий будинок літ. Б-2 з реєстраційним номером: 1507275512101 - закриттю згідно п. 1 ч. 1 та ч. 4 статті 14 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень».

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Представник третьою особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі, по наступним підставам.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 21.09.2023 року №347442645 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 .

Інспекцією державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 12 травня 2023 року №12/05/23-С складено акт обтяження земельної ділянки, відповідно до якого зазначено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка комунальної форми власності із земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,074 га із кадастровим номером 1210100000:07:483:0011 по АДРЕСА_1 у власності чи користуванні будь-яких осіб не перебуває. Також встановлено, що ОСОБА_2 є власником з 10.05.2018 року по АДРЕСА_1 , а саме, загальна площа (кв.м): 169.6, житлова площа (кв.м): 85.8, опис: житловий будинок літ. Б-2, г надійний номер об`єкта нерухомого майна 1507275512101. Згідно із даними Державного земельного кадастру земельна ділянка комунальної форми власність загальною площею 0.074 га із кадастровим номером 1210100000:07:483:0011 по АДРЕСА_1 , відноситься до земель житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для фактичного використання обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зазначена земельна ділянка сформована та має кадастровий номер. З виїздом на місце встановлено, що на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, яке ж зазначено у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, тобто житловий будинок літ. Б-2 загальною площею (кв.м): 169.6, який перебуває у власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). На зазначеній земельній ділянці розташована тимчасова металева споруда блок-контейнерного типу. Доступ до земельної ділянки обмежений. Територія огороджена парканом з металевого профілю. Таким чином, спосіб використання ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0.074 га із кадастровим номером 1210100000:07:483:0011 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування - житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), призвів до її забур`янення, що є порушенням вимог ст. 91 Земельного Кодексу України, ст. 1 Закону таїни «Про державний контроль за використанням та охороною земель», за що передбачена 5 відповідальність п. «в» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 52 КУпАП.

Суд вказує, що в наданому плані-схемі розташування земельної ділянки до акту, вбачається, що на земельній дільниці кадастровий номер 1210100000:07:483:0011 розташовані дві будівлі, проте в самому акті заначено: «На зазначеній земельній ділянці розташована тимчасова металева споруда блок-контейнерного типу». Представник позивача в судовому засідання не могла пояснити, що знаходиться на плані, яка з них металева конструкція, тощо.

В судовому засіданні, суд просив надати представника позивача оригінал зазначеного акту, проте, представником було вказано, що надати його не може.

Крім того, в позовній заяві позивач вказує, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:07:483:0011) належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, проте доказів про право власності до суду не надано.

Також, вказаний акт взагалі належним чином не завірений, оригінал суду не наданий (а.с. 18).

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись принципом змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Цей принцип передбачає, що суд не має права вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається біль вірогідним, ніж протилежний. З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, позивач повинен довести наявність тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а не лише заявити про них.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення спірного об`єкту нерухомості.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355,416, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення права власності у зв`язку зі знищенням нерухомого майна - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Дніпровська міська рада, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40392181, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58.

Суддя В.В. Самсонова