Постанова

від 18.09.2024 по справі 204/13573/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7697/24 Справа № 204/13573/23 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року по цивільній справі за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення права власності у зв`язку зі знищенням нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на житловий будинок (літ. Б-2, загальною площею (кв.м.): 169.6, житлова площа (кв.м): 85,8), розташований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1507275512101 за ОСОБА_1 , (номери запису про право власності 26106189, 26084681). В обґрунтування своїх позовних вимог вказано на те, що спірні правовідносини виникли щодо земельної ділянки розташованої на території АДРЕСА_1 на якій розміщений житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1507275512101). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право приватної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1507275512101) зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Топоровська В.О. 11.05.2018 за реєстровим № 219 та договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Топоровська В.О. 10.05.2018 за реєстровим № 218. Звертаючись до суду з даним позовом, Дніпровська міська рада зазначає, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, не передана жодній юридичній та/або фізичній особі у користування або у власність. Так, до Дніпровської міської ради 23.12.2019 звернулась ОСОБА_1 з клопотанням та доданими документами для отримання земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 з комунальної у приватну власність відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України. Таким чином, отримавши клопотання Відповідача, уповноважений орган, а саме Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, на підставі пункту 3.1.7 Положення про департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, що затверджене рішенням Дніпровської міської ради від 24.10.2018 № 51/36, здійснив обстеження запитуваної ОСОБА_1 земельної ділянки під належним їй нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та було встановлено, що житловий будинок, правовстановлюючі на який було надано заявником, відсутній. При здійснені обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 було складено акт № 7/14-0919 від 11.09.2019 та акт № 7/15-1219 від 28.12.2019 згідно яких на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:07:483:0011 за вищевказаною адресою, розташовані одноповерхові шлакоблокова та металева споруди, оглядова яма. Крім того, державним інспектором відділу організаційно-аналітичної та правової роботи інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 1210100000:07:483:0011) та складено акт обстеження земельної ділянки від 12.05.2023 року № 12/05/23-С. У результаті обстеження було встановлено: що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка комунальної форми власності із земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,074 га із кадастровим номером: 1210100000:07:483:0011 по АДРЕСА_1 у власності чи користуванні будь-яких осіб не перебуває. Також встановлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником з 10.05.2018 житлового будинку літ. Б-2, загальною площею (кв.м.): 169.6, житлова площа (кв.м): 85,8 по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1507275512101. Виїздом на місце встановлено, що на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, яке зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто житловий будинок літ. Б-2 загальною площею (кв.м.): 169.6, на який зареєстровано право власності ОСОБА_1 . На зазначеній земельній ділянці розташована тимчасова металева споруда блок контейнерного типу. Доступ до земельної ділянки обмежений. Територія огороджена парканом з металевого профілю. За візуальним обстеженням на земельній ділянці не здійснюються заходи боротьби з бур`янами. Земельна ділянка захаращена та знаходиться в занедбаному стані, забур`янена та заросла чагарниками, не використовується. Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та правовстановлюючих документах наданих ОСОБА_1 опис об`єкту нерухомого майна, а саме: житловий будинок літ. Б-2 - двоповерховий (загальна площа 169.6 кв.м, житлова площа 85.8 кв.м). Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надано жодних документів, що посвідчують речові права на одноповерхові шлакоблокову та металеву споруди, оглядову яму, а у заявника наявне виключно право приватної власності на двоповерховий житловий будинок, який відсутній на запитуваній земельній ділянці, можливо дійти до висновку про його знищення та припинення існування як об`єкту нерухомого майна. Отже, у даному випадку, головною та єдиною річчю, на яку зареєстровано право за ОСОБА_1 є житловий будинок літ. Б-2, а враховуючи, що житлового будинку літ. Б-2 не існує на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210100000:07:483:0011, то наявні законні, визначені ЦК України підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна. Будь-які посилання на наявні споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:07:483:0011, а саме одноповерхові шлакоблокова та металева споруди, оглядова яма, не є конструктивними елементами житлового будинку літ.Б-2. Вказує, що виключно власник майна може ініціювати питання про внесення запису про припинення права власності до Державного реєстру прав, а відсутність такого звернення стало підставою для звернення з даною позовною заявою міської ради за захистом прав та інтересів та судовим захистом права комунальної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташовано вказане нерухоме майно по АДРЕСА_1 належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». За таких обставин, враховуючи, що об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок літ.Б-2, за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом спору у цій справі, є знищеним, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій він раніше був розташований є вимога про припинення права приватної власності ОСОБА_1 , відповідно до пункту 4 частини 1 статті 346 ЦК України, статті 349 ЦК України, а розділ відкритий на житловий будинок літ. Б-2 з реєстраційним номером: 1507275512101 - закриттю згідно п. 1 ч. 1 та ч. 4 статті 14 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень».

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року у задоволенні позовної заяви Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення права власності у зв`язку зі знищенням нерухомого майна - відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Дніпропетровська міська рада подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги до ОСОБА_1 про припинення права власності у зв`язку зі знищенням нерухомого майна задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що наявність відомостей у Державному реєстрі прав на нерухоме майно з визначенням актуальної інформації про право приватної власності на житловий будинок літ. Б-2 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , який на теперішній час знищений, позбавляє міську раду змоги вільно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, яка розташована по місцю розташування об`єкту нерухомого майна, який припинив своє існування. Державна реєстрація права власності на зазначений житловий будинок літ.Б-2 ОСОБА_1 є формальною та такою, що призводить до існування об`єкту виключно на папері.

Звертають увагу на те, що право власності відповідача є припиненим у зв`язку зі знищенням об`єкту нерухомого майна, а відсутність заяви власника про припинення права власності у зв`язку з таким знищенням не спростовує даний юридичний факт, а є виключно формальністю.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Машошина А.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 21.09.2023 року №347442645 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .

Інспекцією державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 12 травня 2023 року №12/05/23-С складено акт обтяження земельної ділянки, відповідно до якого зазначено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка комунальної форми власності із земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,074 га із кадастровим номером 1210100000:07:483:0011 по АДРЕСА_1 у власності чи користуванні будь-яких осіб не перебуває. Також встановлено, що ОСОБА_1 є власником з 10.05.2018 року по АДРЕСА_1 , а саме, загальна площа (кв.м): 169.6, житлова площа (кв.м): 85.8, опис: житловий будинок літ. Б-2, г надійний номер об`єкта нерухомого майна 1507275512101. Згідно із даними Державного земельного кадастру земельна ділянка комунальної форми власність загальною площею 0.074 га із кадастровим номером 1210100000:07:483:0011 по АДРЕСА_1 , відноситься до земель житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для фактичного використання обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зазначена земельна ділянка сформована та має кадастровий номер. З виїздом на місце встановлено, що на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, яке ж зазначено у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, тобто житловий будинок літ. Б-2 загальною площею (кв.м): 169.6, який перебуває у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). На зазначеній земельній ділянці розташована тимчасова металева споруда блок-контейнерного типу. Доступ до земельної ділянки обмежений. Територія огороджена парканом з металевого профілю. Таким чином, спосіб використання ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0.074 га із кадастровим номером 1210100000:07:483:0011 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування - житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), призвів до її забур`янення, що є порушенням вимог ст. 91 Земельного Кодексу України, ст. 1 Закону таїни «Про державний контроль за використанням та охороною земель», за що передбачена 5 відповідальність п. «в» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 52 КУпАП.

Припинення права власності на майно у зв`язку з його знищенням має відбуватися в передбаченому законодавством порядку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. (ч. 2 ст. 369 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що в наданому плані-схемі розташування земельної ділянки до акту, вбачається, що на земельній дільниці кадастровий номер 1210100000:07:483:0011 розташовані дві будівлі, проте в самому акті заначено: «На зазначеній земельній ділянці розташована тимчасова металева споруда блок-контейнерного типу». Однак, представник позивача в судовому засідання не могла пояснити, що знаходиться на плані, яка з них металева конструкція, тощо.

Крім того, суд просив представника позивача надати оригінал зазначеного акту, оформленого та завіреного належним чином, проте, представником позивача оригіналу вказаного акту надано не було.

Також, суд звернув увагу на те, що в позовній заяві позивач зазначає, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:07:483:0011) належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, проте доказів про право власності суду також не надано, та вказаний акт взагалі належним чином не завірений і оригінал суду не наданий (а.с. 18).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, проаналізувавши зміст судового рішення з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судом першої інстанції було ухвалено рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки, зокрема, надання переваги поданим стороною позивача доказам, у тому контексті, який на думку позивача свідчить про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

Проте такі аргументи були предметом належної перевірки судом першої інстанції та спростовані під час розгляду справи з посиланням на факти і обставини, установлені на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи в межах доводів апеляційної скарги, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SeryavinandOthers v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: