Постанова

від 30.05.2024 по справі 461/6110/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6110/22 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/889/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м.Львів

Справа № 461/6110/22

Провадження № 22ц/811/889/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Старий Львів» на рішення Галицького районного суду, ухвалене у м.Львові 12лютого 2024року ускладі судді Стрельбицького В.В., у справі за позовом ЛКП «Старий Львів» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ЛКП «Старий Львів», з участю третьої особи: ОСОБА_4 , про визнання договору недійсним,-

встановив:

1 листопада 22 року ЛКП «Старий Львів» звернулося з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по оплаті житлово - комунальних послуг у розмірі 45337, 14 грн. та понесені витрати на оплату судового збору. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачам, як співвласникам нежитлових приміщень загальною площею 374,8 кв.м у будинку АДРЕСА_1 , ЛКП «Старий Львів» відповідно до договору № 266 від 22 листопада 2021 року, надаються послуги з утримання будинку. Відповідачі оплату за отримані житлово-комунальних послуг не здійснюють і за період з листопада 2019 року по листопад 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 45337, 14 грн., яку позивач за первісним позовом просить стягнути із відповідачів.

18 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом доЛКП «Старий Львів», у якому просить визнати недійсним договір № 266 від 22 листопада 2021 року, укладений ОСОБА_4 з ЛКП «Старий Львів», про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту його укладення. Вказує, що ОСОБА_4 у період укладення цього договору перебувала за межами території України, а відтак, жодним чином не могла засвідчити такий власним підписом. Зауважує, що зі слів ОСОБА_4 йому відомо, що вона не брала участі як ініціатор проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку, на яких було обрано уповноважену особу, а також форму управління майном та надавача послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Вважає, що такий договір є недійсним з моменту його укладення.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 12 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позовів відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ЛКП «Старий Львів» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості оскаржує ЛКП «Старий Львів». Вважає у цій частині рішення суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову. Вказує, що не погоджується з висновком суду про те, що нежитлові приміщення, які належать відповідачам на праві приватної власності, не відносяться до багатоквартирного будинку та не є його частиною. Вважає, що судом не надано правової оцінки поданим позивачем за первісним позовом відомостям з Державного реєстру речових прав на майно та акту огляду будівлі від 25 травня 2023 року, як доказів про належність нежитлових приміщень відповідачів до вказаного будинку. Зазначає, що відповідачами в порядку ст.ст. 76-81 ЦПК України в підтвердження не належності нежитлових приміщень до будинку, не подані належні та допустимі докази, а саме технічний паспорт та/або екіпіровка нежитлових приміщень до договору купівлі-продажу від 15 січня 2016 року, зареєстрованого у державному реєстрі за №175. Вважає, що відповідачі, будучи власниками нежитлових приміщень площею 374,8 кв.м, які розміщені в будинку, разом з усіма іншими власниками житлових (нежитлових) приміщень цього будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності майна будинку і повинні нести витрати по його утриманню відповідно до ст. 382 ЦК України та п.п.1,3,5, ч.2 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку». Вважає, що не користування відповідачами наданими позивачем послугами з утримання будинку не звільняє їх від обов`язку нести витрати по утриманню спільного сумісного майна співвласників будинку.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського округу Дячук О.А., зареєстрованого у реєстрі за № 175, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить нежитлове приміщення (складське приміщення загальною площею 374,8 кв.м), яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 .

15 січня 2016 року між ОСОБА_3 та ЛКП «Центральне» укладено договір № 206 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення. Термін дії договору до 31 грудня 2019 року (п.6.1.).

Пунктом 6.4. цього договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Ухвалою Львівської міської ради № 5634 від 10 жовтня 2019 року припинено ЛКП «Центральне» шляхом його приєднання до ЛКП «Старий Львів».

Відповідно до розрахунку заборгованості по оплаті експлуатаційних витрат (житлово-комунальних послуг) за договором № 206 від 15 січня 2016 року по нежитлових приміщеннях площею 374,80 кв.м, у вказаному будинку станом на листопад 2022 року наявна заборгованість у розмірі 45337,14 грн., яка утворилася у період з листопада 2019 року по листопад 2022 року.

12 грудня 2018 року ОСОБА_3 зверталася до ЛКП «Центральне» із заявою про припинення договору про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку і прибудинкової території, яку підприємство отримало.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції посилався на те, що договір від 15 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ЛКП «Центральне» № 206 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку і прибудинкової території, де знаходяться нежитлові приміщення, не міг бути продовженим, оскільки ОСОБА_3 заявила про його припинення до закінчення дії договору, тобто скористалася своїм правом, передбаченим п. 6.4.; нежитлові приміщення загальною площею 374,8 кв.м, які належать відповідачам на праві приватної власності, не відносяться до багатоквартирного будинку та не є його частиною.

ЛКП «Старий Львів» продовжувало нарахування плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , за нежитлові приміщення загальною площею 374,8 кв.м, які на праві спільної часткової власності належать відповідачам за первісним позовом.

З довідки ТзОВ «Ікос Фінанс», яке було попереднім власником нежитлового приміщення, належного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме складського приміщення загальною площею 374,8 кв.м, вбачається, що загальна площа будинку становить 2 458,3 кв.м, у тому числі житловий будинок «А-3» площею 1998,8 кв.м та будівля складу «Б-3» площею 459,5 кв.м.

Придбані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складські приміщення загальною площею 374,8 кв.м, належать до будівлі складу «Б-3». Отже, нежитлові приміщення не відносяться до багатоквартирного будинку та не є його частиною.

Суд прийшовдо висновку,що ЛКП«Старий Львів» не доведено факту отримання комунальних послуг відповідачами. Зокрема, у актах виконаних робіт з утримання будинку та прибудинкової території не містяться відомості про надання послуг складським приміщенням, загальною площею 374,8 кв.м, які належать до будівлі складу «Б-3».

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» травня 2015 року, частини другої статті 382 ЦК України багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку є власники квартири або нежитлових приміщень будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною четвертоюстатті 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує.

Відповідно до статті 360 цього Кодексу співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Пунктом 14частини першоїстатті 1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» визначено, що управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ЗаконуУкраїни «Проособливості здійсненняправ власностіу багатоквартирномубудинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, які мають право брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника, ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії, інші права, визначені законом. Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень (статті 6 і 9).

Згідно із статтею 10цього Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі, зокрема, прийняття рішень про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги). У зборах беруть участь особисто та/або через представників співвласники, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку, і вказують, який документ підтверджує право власності на квартиру або документ, що надає повноваження на голосуванні від імені співвласника (для представника).

Відповідно до статті 27Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Споживачі зобов`язані сплачувати за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати цих послуг у повному обсязі.

Позивач за первісним позовом посилається на те, що надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за вказаною адресою здійснюється на підставі договору №266 від 22 листопада 2021 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, який укладений між співвласниками цього будинку та ЛКП «Старий Львів».

Позивач за первісним позовом надав на підтвердження наданих ним комунальних послуг акти надання послуг, відомості про площу прибирання, розрахунок заборгованості відповідачів, які не спростовані останніми. Відповідачі не надали доказів, що послуги з утримання та ремонту будинку їм надають інші особи.

З нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15 січня 2016 року вбачається, що відповідачі за первісним позовом набули у власність нежитлове приміщення загальною площею 374,8 кв.м, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 , про що здійснено державну реєстрацію.

Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 січня 2016 року та від 5 грудня 2023 року встановлено, що що об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення площею 374,8 кв.м, на АДРЕСА_1 , належать на праві спільної власності відповідачам.

З актуогляду будівлівід 25травня 2023року ЛКП«Старий Львів» відмічено, що до нежитлового приміщення 374,8 кв.м, співвласниками якого є відповідачі, під`єднані загальнобудинкові мережі (водопостачання, водовідведення, електропостачання та газопостачання).

Розміщення в будинку належних відповідачам ізольованих самостійних об`єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 374,8 кв.м за реєстраційним №10987046101 додатково підтверджується поверховим планом будинку.

Відповідачі є власниками нежитлових приміщень площею 374,8 кв.м, які розміщені в будинку і тому разом з усіма іншими власниками житлових (нежитлових) приміщень цього будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна будинку і повинні нести витрати по його утриманню, що узгоджується з вимогами частини другої статті 382 ЦК України та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Пунктом 10 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожен співвласник зобов`язаний своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати (стаття 12 вказаного Закону).

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. В одному багатоквартирному будинку договір про надання послуг з управління може укладатися одночасно не більш як з одним управителем.

Відповідно до чинного договору № 266 від 22 листопада 2021 року ЛКП «СтарийЛьвів» надає послуги та несе витрати з управління (утримання) всього спільного сумісного майна співвласників будинку співвласниками якого є власники житлових та нежитлових приміщень будинку. Послуги по окремих житлових (нежитлових) приміщеннях будинку позивачем не надаються.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власниками послуг управителя не звільняє їх від обов`язку нести витрати по утриманню спільного сумісного майна співвласників будинку.

Відповідачі не звільняються від оплати послуг з утримання будинку, отриманих ними до укладення договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із постановами Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені первісного позову, який підлягає до задоволення із стягненням з відповідачів в користь позивача 45337, 14 грн. заборгованості за утримання багатоквартирного будинку.

В частині вирішення зустрічного позову рішення не оскаржене і не переглядається.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 3101, 25 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 141, 367, п.1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Старий Львів» задовольнити.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасувати.

Позов Львівського комунального підприємства «Старий Львів» задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» (м. Львів, вул. Сербська, 15, код ЄДРПОУ 20782401) 45337, 14 грн. (сорок п`ять тисяч триста тридцять сім грн. 14 коп.) заборгованості за утримання багатоквартирного будинку та по 3101, 25 грн. (три тисячі сто одна грн. 25 коп.) судового збору з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 4 червня 2024 року.

Головуючий

Судді