Рішення

від 29.05.2024 по справі 274/7815/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 274/7815/23

провадження № 2/0274/268/24

Рішення

Іменем України

29.05.2024 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судового засідання Рудич М.О., представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердичева Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Бердичівської міської ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Бердичівської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно -

в с т а н о в и в :

Адвокат Лукашук О.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_4 , звернувся в суд з вищезазначеним позовом, згідно якого просить визнати за ОСОБА_4 право власності на об`єкт самочинного будівництва: житловий будинок «літ. А», прибудова «літ. а-1», ганок «літ. а1», вхід до погребу «літ. а2», погріб «літ. аЗ», загальної площі -89.00 кв.м., та гараж «літ. Б» - 40.20 кв.м., котельня «літ. В» - 6.50 кв.м, що побудовані на земельній ділянці кадастровий номер 1810400000:01:032:0321, площею 0,0595 га, за адресою : АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 є власником незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку від 04.08.2015 р., який посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Богатирчуком А.М.

Витягом з рішення Бердичівської міської ради Житомирської області від 18.09.2019 р. №970 про передачу громадянам у власність земельних ділянок було вирішено: передати безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1810400000:01:032:0321, площею 595кв.м., місце знаходження якої АДРЕСА_1 - ОСОБА_4

У 2019 році був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею - 0,0595га., за адресою: АДРЕСА_1 . Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається наступне: Об"єкт нерухомого майна - земельна ділянка; кадастровий номер 1810400000:01:032:321; опис об`єкта - площа 0.0595 га.; форма власності - приватна; розмір частки - 1/1; власник - ОСОБА_4 .

Проте, довідкою від 20.11.2022р. за № 1375, яка видана КП «Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації» зазначено, що згідно наявних даних паперових носіїв станом на 31.12.2023р., житловий будинок АДРЕСА_1 по праву власності зареєстрований за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2008р.

Станом на 20.11.2022 р. будівництво вищевказаного житлового будинку завершено. Згідно технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 , який виготовлений станом на 20.11.2022 р., вказано, що житловий будинок побудований у 2017 р., загальна площа якого становить 89.9 кв.м. Характеристикою будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами зазначено: житловий будинок (літ. А) площею 82.4кв.м., прибудова (літ. А-1) площею 36.2кв.м., ганок (літ. а1) площею 14.3кв.м., вхід до погребу (літ. а2) площею 3.6кв.м., погріб (літ. аЗ) площею 65.1кв.м., гараж (літ. Б) площею 40.2кв.м., котельня (літ. В) площею 6.5кв.м.

Позивач у 2015 році здійснив приєднання до електричних мереж, що підтверджують технічні умови №БГ стандартного приєднання до електричних мереж установок житлового будинку від 29.12.2015р., а також було здійснено приєднання до централізованих систем водопостачання та водовідведення м. Бердичева. 08.12.2022 р. позивач звернувся до відповідача відносно прийняття в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 , однак йому було відмовлено, тому він вимушений звертатися до суду з даним позовом.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.11.2023 позовна заява була залишена без руху (а.с.135).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.11.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с.142,143).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.02.2024 закрито підготовче провадження (а.с.158).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22.04.2024 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Бердичівської міської ради (а.с.169-170).

Представник позивача - адвокат Лукашук О.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що самочинно побудоване майно не відповідає ДБН.

Представник третьоїособи - ОСОБА_3 також заперечив протизадоволення позовнихвимог зтих підстав,що відповіднодо ПостановиКМУ №461позивач повиненподати вУправління декларацію вякій маєбути зазначено,що самочиннебудівництво відповідаєДБН,після чоговони видаютьсертифікат на відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації. Позивачу надали відповідь, що йому потрібно надати інформацію щодовідповідності місцярозташування самочиннозбудованого об`єктавимогам державнихбудівельних норм. Позивач таких документів не надав. Наразі йому відомо, що самочинне будівництво побудовано з порушенням ДБН щодо протипожежних відстаней. Зазначив, що в тому випадку якщо рішенням суду буде визнано право власності позивача на самочинно збудоване нерухоме майно, позивач все одно не зможе оформити право власності на будинок, оскільки відсутня інформація щодо відповідності місця розташування самочинно збудованого об`єкта вимогам державних будівельних норм і ним порушено протипожежні відстані.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку від 04.08.2015 р., який посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Богатирчуком А.М., реєстровий №2106, ОСОБА_4 є власником незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний №41711275 від 04.08.2015 вбачається наступне: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - будинок незавершений будівництвом (фундамент) готовністю - 11%, об`єкт житлової нерухомості; загальна площа - 83,4 кв.м.; форма власності - приватна; розмір частки - 1/1; власник - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

Відповідно до Витягу з рішення Бердичівської міської ради Житомирської області від 18.09.2019 №970 про передачу громадянам у власність земельних ділянок було вирішено: 1. затвердити документацію із землеустрою згідно додатку 2; передати безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1810400000:01:032:0321, площею 595 кв.м., місце знаходження якої АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 (а.с.14).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний №182696494 від 27.09.2019 вбачається наступне: Об"єкт нерухомого майна - земельна ділянка; кадастровий номер: 1810400000:01:032:321; опис об`єкта - площа 0.0595 га.; форма власності - приватна; розмір частки - 1/1; власник - ОСОБА_4 (а.с.18).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу: НВ-1809420002019, загальні відомості про земельну ділянку: кадастровий номер: 1810400000:01:032:321; місце розташування: АДРЕСА_1 ; цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянку); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; дата державної реєстрації: 24.07.2019 (а.с.15-17).

У 2019 році був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею - 0,0595га., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-23).

Згідно довідки від 20.11.2022 № 1375 виданої КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що згідно наявних даних паперових носіїв станом на 31.12.2023, житловий будинок АДРЕСА_1 по праву власності зареєстрований за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2008. Станом на 20.11.2022 будівництво житлового будинку завершено. Загальна площа житлового будинку - 89.0 м.кв; житлова - 54.7 м.кв (а.с.24).

20.11.2022 на замовлення ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 , згідно якого: житловий будинок побудований у 2017, загальна площа якого становить 89.0 кв.м. Характеристикою будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами зазначено: житловий будинок (літ. А) площею 82.4 кв.м., прибудова (літ. А-1) площею 36.2 кв.м., ганок (літ. а1) площею 14.3 кв.м., вхід до погребу (літ. а2) площею 3.6 кв.м., погріб (літ. аЗ) площею 65.1 кв.м., гараж (літ. Б) площею 40.2 кв.м., котельня (літ. В) площею 6.5 кв.м (а.с.25-29).

ОСОБА_4 здійснив приєднання до електричних мереж, що підтверджують технічні умови №БГ-201 стандартного приєднання до електричних мереж установок житлового будинку від 29.12.2015 (а.с.30)

Також було здійснено приєднання до централізованих систем водопостачання та водовідведення м. Бердичева, згідно технічних умов від 24.11.2016 (а.с.31-42).

08.12.2022 ОСОБА_4 звернувся до виконавчого комітету Бердичівської міської ради з приводу прийняття в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 . Проте, йому було відмовлено у прийнятті в експлуатацію житлового будинку, на підставі п.9 5 розділу «Прикінцевих положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.43).

Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва реєстраційний №Т001:7063-3513-6435-5933 від 16.10.2023, сертифікованим експертом Май-Маєвським Ю.В. на підставі звіту №3176422893-091.23 про проведення технічного обстеження об`єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації у разі визнання судом права власності на самочинно збудований об`єкт, встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с.45-90).

Як вбачається з повідомлення Управління містобудування, архітектури та земельних відносин від 17.01.2024 №01-23/19, об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є самочинно збудованим об`єктом і при його будівництві, в сформованій забудові, слід було врахувати вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині «Протипожежні вимоги» (п.15.2, таблиця 15.2-протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами, а також до виробничих будинків, сільськогосподарських будівель і споруд) (а.с.152).

Згідно Звіту про оцінку нерухомого майна - житлового будинку господарських будівель та споруд, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 01.11.2023 №201-20231101-0006856084 ринкова вартість майна складає: 508006,39 грн (а.с.91-130).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року у справі № 680/195/19 (провадження № 61-18748св20) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що «порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову».

За змістом частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині другій статті 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (частини друга-четверта статті 375 ЦК України).

Відповідно до частин другої, третьої, п"ятої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2021 року у справі № 640/10719/17 (провадження № 61-4449св19) зроблено висновок, що «суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання. Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Аналогічні висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14, від 16 травня 2019 року у справі № 446/1654/11 (провадження № 61-10359св18), а також у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 28 січня 2015 року у справі 6-225цс14».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому необхідно враховувати положення частини першої ст. 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

В свою чергу встановити наявність або відсутність відхилень від вимог будівельних норм можливо за результатами експертизи проектів будівництва, в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів від 11.05.2011 року № 560.

Позивачем не надано до суду та матеріали справи не містять результатів експертизи проекту будівництва, як доказу відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у побудованому об`єкті нерухомості, зокрема інформацію щодо відповідності місця розташування самочинно збудованого об`єкта вимогам державних будівельних норм, оскільки згідно відповіді головного архітектора м. Бердичева від 17.01.2024 року судом встановлено, що при будівництві не було враховано вимоги ДБН Б.2.2 -12:2019 " Планування та забудова територій" в частині " Протипожежні вимоги".

Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Держава гарантує, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через медіа громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством (стаття 5 Закону України «Про основи містобудування»).

При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачені статтями 26, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини п`ятої стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Позивач при будівництві спірного майна не отримав відповідного права на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, вказані будівельні роботи проводились без належно затвердженої та погодженої проектної документації, розробленої у відповідності до містобудівної документації та вихідних даних, що є порушенням ст. ст. 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. ст. 26, 31 Закону України «Про регулювання містобудівної документації».

Із комплексного аналізу ЦК України, Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «;Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно, як об`єкт цивільних прав, виникає з моменту державної реєстрації права.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18).

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише «при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 по справі № 200/22329/14 наголосила, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Враховуючи викладенесудом встановлено,що будівництво спірногонерухомого майнабуло розпочатобез відповіднихдозвільних документів,завершення будівництвавідбулося безконтролю збоку уповноваженогодержавного органу, без оцінки його відповідності будівельним нормам і правилам безпеки та розпорядження на будівництво і експлуатацію, зокрема щодо відповідності місцярозташування самочиннозбудованого об`єктавимогам державнихбудівельних норм, а від так визнання права власності за позивачем на вказане самочинне будівництво, за відсутності законних підстав, порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача в разі відмови в позові.

Керуючись ст.12-13,76-81,89,258,263-265,354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Бердичівської міської ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Бердичівської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2024 року

Суддя Т.М. Вдовиченко