Рішення

від 05.06.2024 по справі 572/3239/23

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/3239/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ШЕВНІ І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу №572/3239/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , САРНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Рівненської області про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт, посвідчений 13 грудня 2000 року Кричильською сільською радою Сарненського району Рівненської області, і який зроблений від імені ОСОБА_4 , оскільки волевиявлення заповідача не було вільним та цей заповіт було підписано не ОСОБА_4 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач у позовній заяві зазначала, що вона успадкувала дві земельні ділянки площею 0,6767 га., з кадастровим номером 5625483400:08:001:0145 та площею 1,3253 га. з кадастровим номером 5625483400:02:002:0171 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Войцехович О.О. 18 січня 2021 року були надані свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, 29 листопада 2021 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до позивача ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. Із змісту позовної заяви ОСОБА_5 ОСОБА_3 дізналась, що 13 грудня 2000 року ОСОБА_4 нібито посвідчила у Кричильській сільській раді заповіт, яким усе своє майно, де б воно не знаходилось, і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що матиме право вона ніби заповіла своєму онуку ОСОБА_5 .

Після ознайомлення із заповітом, позивач вважає, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі.

Так, в порушення Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3306\5 від 11 листопада 2011 року, яким визначено, що заповіт має бути складений в письмовій формі, із зазначенням місця і часу його складання, дати та місця народження заповідача та має бути підписаний особисто заповідачем заповіт ОСОБА_4 .

Крім цього, згідно із цим же нормативним актом посадова особа органів місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись в присутності не менше двох свідків. В разі наявності у заповідача фізичної вади, хвороби, заповіт може бути підписаний іншою особою.

Позивач заявлені вимоги обгрунтовує тим, що заповідач ОСОБА_4 за життя була не грамотна, писати та читати не вміла, отже, не могла ні підписати, ні прочитати заповіт.

Із змісту заповіту вбачається, що відмітка про оголошення заповіту заповідачеві відсутня, свідки при посвідченні заповіту не залучалось.

Враховуючи наведене, позивач вважає заповіт від 13 грудня 2000 року недійсним, так як він посвідчений всупереч вимогам законодавства.

В судове засідання позивачем та представником позивача подано письмові заяви, якими вимоги ОСОБА_3 підтримано.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився вдруге, повідомлявся про час слухання справи належним чином, не повідомив суд про причини неприбуття, а тому справа розглядається у його відсутність.

Представник співвідповідача Сарненської міської ради у судове засідання не з`явився, до суду подано письмову заяву представника вказаного відповідача, згідно із якою вказано, що Сарненська міска рада прав та законних інтересів позивача жодним чином не порушувала, через що просить відмовити у задоволенні позову в частині заявлених ОСОБА_3 до Сарненської міської ради вимог.

Позивачем та її представником, а також представником відповідача Сарненської міської ради, були заявлені клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Вказані клопотання судом задоволені.

Інших клопотань заявлено не було.

Врахувавши думку сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу права на спадкування майна, яке залишилось після смерті спадкодавця.

Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст.1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Копія наданого суду заповіту посвідченого 13 грудня 2000 року Кричильською сільською радою Сарненського району Рівненської області, свідчить про те, що ОСОБА_4 усе своє майно, де б воно не знаходилось, і з чого б не складалось, взагалі усе те, що їй належатиме на день смерті, і на що матиме право, заповіла онуку ОСОБА_5 .

Згідно із ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24 лютого 2020 року судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у с.Довге Сарненського району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 1257 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вимоги до форми заповіту встановлені у статті 1247 ЦК України, відповідно до якої : заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Позивач вказує, що заповідач не могла самостійно підписати заповіт, оскільки була не грамотною.

Вказані обставини доводяться письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили, що їх, відповідно, мама та теща, була не грамотною, писати та читати не вміла, підписом, який внесений до тексту оскаржуваного заповіту ніколи нічого не засвідчувала.

Отже, судом встановлено, що заповідач не могла самостійно підписати та прочитати заповіт посвідчений 13 грудня 2000 року Кричильською сільською радою Сарненського району Рівненської області, через що він дійсно не відповідає вимогам ч.4 ст.207 ЦК України, якою визначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Однак, згідно із статтею 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В даному випадку позивачем не доведено, що наявність заповіту, посвідченого 13 грудня 2000 року Кричильською сільською радою Сарненського району Рівненської області від імені ОСОБА_4 , порушує її законні права.

Позивач вказує, що є дочкою ОСОБА_4 , через що є спадкоємцем за законом після її смерті, яка прийняла спадщину.

Жодних доказів суду позивачем на підтвердження вказаних обставин не надано.

Таким чином, ОСОБА_3 не надано доказів, що в даному випадку порушені її права, за захистом яких вона звертається до суду.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такі обставини, як порушення прав позивача, в тому числі, наявність права на спадкування та родинних відносин із спадкодавцем, позивачем не доведено, через що позов до задоволення не підлягає.

Позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_5 не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп., оплата яких підтверджена документально наявною в матеріалах справи квитанцією №21 від 07 серпня 2023 року.

На підставі наведеного, ст.ст. 15, 1235, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст.81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (жительки АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 ), САРНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Рівненської області (м.Сарни вул.Широка,31 Рівненської області, код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання недійсним заповіту, посвідченого 13 грудня 2000 року Кричильською сільською радою Сарненського району Рівненської області, від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , стягнення з відповідачів понесених судових витрат відмовити, за їх безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: