Постанова

від 06.06.2024 по справі 707/269/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 707/269/24Провадження № 22-ц/821/827/24Категорія: 305010900

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: Товариство зобмеженою відповідальністю«Власов транс»,

представник позивача: адвокат Юрченко Юлія Валентинівна

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: адвокат Єфімік Олена Олександрівна

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Черкаси апеляційнускаргу ОСОБА_1 нарішення Черкаськогорайонного судуЧеркаської областівід 12березня 2024року (ухваленого під головуванням судді Смоляра А.О. в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Власов Транс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

05лютого 2024року черезсистему «Електроннийсуд» позивач ТОВ«Власов Транс» звернулосядо судуіз позовомдо ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 в період з 27.05.2021 по 28.02.2023 працював у ТОВ «Власов Транс» на посаді водія автотранспортного засобу.

На виконання заявки №54858 щодо перевезення вантажу із складу по АДРЕСА_1 до ТРЦ «Любава», бул. Шевченка, 208, м. Черкаси 16.06.2021 був відправлений ОСОБА_1 на транспортному засобі ISUZU д.н.з. НОМЕР_1 .

16.06.2021 відповідач на транспортному засобі ISUZU д.н.з. НОМЕР_1 прибув до пункту навантаження у с. Білогородка, де за товарно-транспортною накладною №S0003711904-6912083 від 16.06.2021 отримав продукцію на загальну суму 278 964,95 грн, упакованої в 38 коробів.

Мотивуючи тим, що транспортний засіб ISUZU д.н.з. НОМЕР_1 під час руху отримав несправність гальмівної системи, відповідач вже на території ТОВ «Власов Транс» близько 07 години ранку самостійно зірвав пломбу та здійснив перевантаження вантажу у транспортний засіб Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 .

На пункті навантаження товару було виявлено недостачу 19 коробів, про що складено відповідний акт. Вартість недопоставленого товару складала 160 483,29 грн.

У зв`язку з пред`явленням претензії на вказану суму збитків та укладення Договору про погашення заборгованості (погоджено графік платежів), ТОВ «Власов Транс» здійснило відшкодування шкоди за непоставлений товар у загальному розмірі 160 483,29 грн: 13.07.2021 40 000 грн, 25.08.21 40 000 грн, 29.09.2021 40 000 грн, 27.10.2021 40 483,29 грн.

Позивач вказує, що з урахуванням наведеного у ТОВ «Власов Транс» виникло право зворотної вимоги до винної особи. Добровільно відшкодовувати шкоду в порядку регресу ОСОБА_1 відмовляється.

На підставівищевикладеного,позивач просить судпостановити рішення,яким стягнутиз відповідача ОСОБА_1 на користь товариства 160483,29 грн. шкоди в порядку регресу та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Власов Транс» 160483,29 грн шкоди в порядку регресу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Власов Транс» судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позивачем підтверджена пряма дійсна шкода в розмірі 160 483,29 грн, яка полягає в неналежному виконанні відповідачем своїх трудових обов`язків, визначених договором про матеріальну відповідальність працівника, а саме незабезпечення збереження вантажу при транспортуванні в повному обсязі, що спричинило недостачу вантажу.

Вказаними діями відповідач завдав матеріальної шкоди позивачу, який на підставі претензійних вимог виплатив спричинену шкоду його працівником, перерахувавши на рахунок ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС» №875 від 06.07.2021 грошові кошти у загальному розмірі 160 483,29 грн.

Також судом зазначено, що строк на звернення позивача із позовом до суду не пропущений.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій 03квітня 2024року череззасоби поштовогозв`язку, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, постановленим із порушенням норм процесуального права, із неповним з`ясування обставин у справі, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову - відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу до спливу встановленого законом та ухвалою про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденного строку для подачі відзиву на позовну заяву; було відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, в якому було вказано про необхідність в судовому засіданні встановити наявність прямої дійсної шкоди та її розмір, якими неправомірними діями її заподіяно і чи входить до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких, призвело до шкоди та інше.

Вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Вказує, що встановивши при розгляді справи, що шкода заподіяна не лише з вини працівника, до якого пред`явлено позов , але й з вини службових осіб підприємства, установи, організації, суд має обговорити питання про притягнення їх до участі у справі як співвідповідачів.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що посада водія не відноситься до професійної кваліфікації «робітника». Код КП 8322.

Серед завдань і обов`язків, покладених на скаржника робочою інструкцією, як на водія, не зазначається збереження вантажу, а обов`язки експедитора на нього не покладались. Вказує, що він як водій транспортного засобу, не належить згідно переліку посад і робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 №447/24, до категорій працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Сам по собі факт укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.04.2012 у справі № 6-16це12 і постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 686/12599/17.

Звертає увагу апеляційного суду, що в договорі від 27.05.2021 про матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності, на нього було покладено повну матеріальну відповідальність як за всі передані в установленому порядку Роботодавцем під звіт товарно-матеріальні цінності та грошові засоби згідно з інвентаризаційними описами на день підписання цього договору, так і за ті, що будуть надходити під звіт протягом усього терміну дії договору.

Акцентує увагу, що ТТН не є документом, який би свідчив про отримання ним вантажу під звіт, згідно п. 1 Переліку документів необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, наведеного в додатку до постанови КМУ від 25.02.2009 № 207, ТТН слід оформлювати під час перевезення вантажу автомобільним транспортом на договірних засадах, тобто коли надають послугу з перевезення вантажу, адже ТТН як обов`язковий документ названа лише для водія юридичної особи або ФОП, що здійснює вантажні перевезення на договірних засадах.

В оскаржуваному рішенні суд посилається на акт від 17.06.2021 про нестачу коробок, не приймаючи до уваги те, що найменування товару, якого не дорахувались, і сума нестачі не вказується; не йдеться в цьому акті також про те, хто уповноважував ОСОБА_2 , як відповідальну особу ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛИП» на перевірку та прийом вантажу ТОВ «ЕкольЛОГІСТІКС». При чому в акті від 17.06.2021 йдеться про нестачу коробок, а не вантажу чи продукції; акт не має печатки, і в ньому йдеться про прибуття під розвантаження автомобіля ISUZU р.н. НОМЕР_3 , в якому було виявлена нестача 19 коробок, але наразі відомо, що зазначений транспортний засіб не прибув до ТРЦ «Любава», оскільки в с. Софіївка на АЗС «Укрнафта» через несправність гальмівної системи була здійснена заміна на інший автомобіль.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 22 квітня 2024 року, ТОВ «Власов Транс», вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2024 року залишити без змін, вважаючи рішення суду обґрунтованим та ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу (розпорядження) ТОВ «Власов Транс» про прийом на роботу №29-ВК від 26.05.2021 та наказу (розпорядження) ТОВ «Власов Транс» про припинення трудового договору №05-ВК від 28.02.2023 ОСОБА_1 в період з 27.05.2021 по 28.02.2023 працював у ТОВ «Власов Транс» на посаді водія автотранспортного засобу.

16.06.2021 відповідач на транспортному засобі ISUZU д.н.з. НОМЕР_1 прибув до пункту навантаження у с. Білогородка, де за товарно-транспортною накладною №S0003711904-6912083 від 16.06.2021 отримав продукцію на загальну суму 278 964,95 грн, упакованої в 38 коробів.

Відповідно до акту про нестачу коробок від 17.06.2021 на пункті навантаження товару було виявлено недостачу 19 коробок.

Згідно товарно-транспортної накладної від 17.06.2021, ОСОБА_1 здійснив перевантаження вантажу з автомобіля ISUZU д.н.з. НОМЕР_1 в транспортний засіб Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до маршрутного листа №000059318, замовником ТОВ «Еколь Логістікс» було передано перевізнику ТОВ «Власов Транс» автомобіль ISUZU, ( водій ОСОБА_1 ), вантаж в загальній кількості 103 коробки.

Згідно договору про матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності від 27.05.2021, ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за всі передані йому товарно-матеріальні цінності та грошові засоби. Згідно п. 3 Договору, у випадку недостачі переданих працівнику підзвітних товарно-матеріальних цінностей він зобов`язується відшкодувати недостачу грошових засобів та вартість відсутніх з його вини товарів.

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 від 17.06.2021, транспортний засіб ISUZU д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху отримав несправність гальмівної системи, вже на території ТОВ «Власов Транс» близько 07 години ранку, відповідач самостійно зірвав пломбу та здійснив перевантаження вантажу у транспортний засіб Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 , яким і здійснив доставку товару.

Згідно заявленої претензії ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС» №875 від 06.07.2021 та договору №06/07/2021 від 06.07.2021, ТОВ «Власов Транс» зобов`язалося перед ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС» відшкодувати 160 483,29 грн збитків, спричинених у зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов договору про перевезення вантажу.

Згідно платіжних доручень №931 від 27.10.2021, №545 від 13.07.2021, №698 від 25.08.2021, №833 від 29.09.2021, ТОВ «Власов Транс» здійснило відшкодування збитків відповідно до претензії ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС» №875 від 06.07.2021 у загальному розмірі 160 483,29 грн.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Предметом регулювання законодавства про працю є забезпечення гарантій при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (глава ІХ КЗпП України).

Згідно зі статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

Пунктом першим статті 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

При покладенні матеріальної відповідальності, права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

У Переліку № 447/24 зазначені посади і роботи, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва.

Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку № 447/24 не зазначені, або якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з вини робітника шкоди.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Судувід 15 серпня 2019 року у справі № 303/3693/15-ц (провадження № 61-5969св18) та від 29 жовтня 2020 року у справі № 264/2076/17 (провадження № 61-1146св19), від 28 липня 2021 року у справі № 524/2050/19 (провадження № 61-17725св20).

Пленум Верховного Суду України в пункті 8постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року N 14роз`яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зістаттею 135-1 КЗпП Україниможе бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов, на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Відповідно до положеньстатті 133 КЗпП Україниу відповідностіз законодавствомобмежену матеріальнувідповідальність несутьпрацівники -за зіпсуттяабо знищеннячерез недбалістьматеріалів,напівфабрикатів,виробів (продукції),в томучислі приїх виготовленні,-у розмірізаподіяної зїх винишкоди,але небільше свогосереднього місячногозаробітку.В такомуж розміріпрацівники несутьматеріальну відповідальністьза зіпсуттяабо знищеннячерез недбалістьінструментів,вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Посада водія не входить до Переліку № 447/24 і такі трудові функціїне передбачають таких дій як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до позивача на посаду водія, а посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

Отже, позивачем не доведено, що відповідач обіймав посаду, що відносить його до Переліку категорій працівників, з якими можна укладати договір про повну матеріальну відповідальність.

Разом з тим, договір про матеріальну відповідальність працівника за передання йому підзвітних цінностей між сторонами було укладено 27.05.2021.

Сам по собі факт укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення на працівника матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 686/12599/17.

Враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_1 не може нести повну матеріальну відповідальність у повномурозмірі зазавдання шкодиза договоромпро повнуматеріальну відповідальність,як цепередбачено п.1ч.1ст.134 КЗпПУкраїни.

Суд першої інстанції, встановивши, що шкода, завдана ОСОБА_1 , пов`язана з виконанням ним трудових обов`язків, дійшов помилкового висновку, що за шкоду, заподіяну підприємству, відповідач повинен нести відповідальність в розмірі прямої дійсної шкоди.

Статтею 136 цього Кодексувизначено порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, а саме покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Відповідно до вимогст. 138 КЗпП Українидля покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбаченихстаттею 130 цього Кодексу.

Звертаючись із даним позовом, ТОВ «Власов Транс» посилалось на те, що на виконання заявки №54858 щодо перевезення вантажу із складу по АДРЕСА_1 до ТРЦ «Любава», бул. Шевченка, 208, м. Черкаси 16.06.2021 був відправлений ОСОБА_1 на транспортному засобі ISUZU д.н.з. НОМЕР_1 та згідно ТТН №S0003711904-6912083 від 16.06.2021 відповідач отримав продукцію на загальну суму 278 964,95 грн, упаковану в 38 коробів, а у пункті призначення було виявлено недостачу 19 коробів. Вартість непоставленого товару складала 160483,29 грн.

Разом із тим, жодного належного, допустимого і достовірного доказу для підтвердження розміру завданої шкоди, яку позивач просив стягнути з відповідача - матеріали справи не містять.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Так, в акті про недостачу коробок від 17.06.2021 зазначено, що 17.06.2021 о 08:00 год в ТРЦ «Любава» м. Черкаси в магазин бренду «Reserved», прибув автомобіль марки ISUZU д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , який доставив товар у кількості 19 коробок. Також вказано, що відсутні 19 коробок і вказані номери коробок, проте, не вказана вартість недоставленого товару.

Крім того, як вбачається із пояснень ОСОБА_1 , доставка товару до місця доставки та вигрузка товару (коробів) була здійснена з автомобіля Фольксваген крафтер НОМЕР_2 . Зазначив, що був складений акт по відсутності 19 коробів.

Із наведеного слідує, що неможливо встановити, на якому автомобілі було здійснено доставку, та чи було виявлено відсутність 19 коробів під час доставки товару до місця його призначення.

Крім того, у договорі № 06/072021 про погашення заборгованості від 06.07.2021, укладеного між ТОВ «Еколь Логістікс» та ТОВ «Власов транс», зазначено, що згідно із Претензією № 875 від 06.07.2021, збитки визначені у розмірі 160483,29 грн.

Згідно Претензії на суму 160483,29 грн, за № 875 від 06.07.2021, визначено розмір збитків, які підлягають до стягнення з ТОВ «Власов Транс» у розмірі 160483,29 грн за недостачу 19 коробів, проте, розмір відшкодування не підтверджено жодними документами.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримав у користування матеріальні цінності під звіт за разовою довіреністю, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 134 КЗпП України, а наявна в матеріалах справи ТТН №S0003711904-6912083від 16.06.2021,за якоювідповідач отримавпродукцію відДП «ЛППУкраїна «АТЛПП» черезТОВ «ЕкольЛогістікс» назагальну суму278964,95грн,упаковану у38коробів, не відноситься до інших разових документів, на підставі яких одержуються працівником матеріальні цінності під звіт.

Також у матеріалах справи відсутні докази щодо розміру середньомісячного заробітку відповідача, тому, в силу приписів ст.132КЗпП Україниобставин, які б дали суду підстави для покладення на відповідача матеріальної відповідальності у розмірі його середньомісячного заробітку, позивачем не доведено.

Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачем своїх трудових обов`язків, оскільки до матеріалів справи не було долучено посадової інструкції відповідача для з`ясування питання, чи покладено на водія транспортного засобу забезпечення збереження вантажу.

Таким чином, вирішуючи спір та прийшовши до висновку про задоволення позову, суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем підтверджена пряма дійсна шкода у розмірі 160 483,29 грн, яка полягає в неналежному виконанні відповідачем своїх трудових обов`язків, а саме незабезпеченні ОСОБА_1 збереження вантажу при транспортуванні, що спричинило недостачу товарів.

Відповідно дост. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зіст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зістаттею 376 ЦПК Українице є підставою для скасування рішення з ухваленням нового судового рішення.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, то з позивача на користь відповідача підлягають до стягнення судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, у розмірі 4542,00 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Черкаськогорайонного суду Черкаської області від 12 березня 2024 року у справі за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Власов Транс»до ОСОБА_1 про відшкодуванняшкоди -скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Власов Транс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Власов Транс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4542,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М. Новіков

/повний текст постанови суду виготовлений 7 червня 2024 року/