Постанова

від 29.05.2024 по справі 752/11116/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/11116/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7498/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року у складі ОСОБА_2 ,

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту, стягувач: акціонерне товариство «УкрСиббанк»,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася у суд із скаргою у якій просить просить зняти арешт з її пенсійної картки № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 у «ПриватБанку») на яку надходять пенсійні виплати від Пенсійного фонду України та заборонити накладати арешт на її банківський рахунок, на який надходять пенсійні виплати від Пенсійного фонду України.

Скарга обґрунтована тим, що 15.11.2019 ОСОБА_1 отримала підписану старшим державним виконавцем Шевченко М.О. постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 27.09.2019 на підставі виконавчого листа № 752/11116/14-ц, виданого 28.02.2017 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 163 318 доларів США 71 цент та 309 780 грн 55 коп.

09.02.2023 за вказаним в постанові ідентифікатором доступу, скаржниця на сайті Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень отримала постанову про арешт коштів боржника від 30.01.2023, якою накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на відкритих рахунках, що належить боржнику.

ОСОБА_1 вказує, що у постанові містить відомостей, на які саме банківські рахунки накладено арешт, тому всі її банківські рахунки, включаючи картковий рахунок у "Приватбанку", на який надходять пенсійні виплати від Пенсійного фонду України були заарештовані. З урахуванням зазначено просить задовольнити подану нею скаргу.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Знято арешт з грошових коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 у «ПриватБанку»), на яку надходять пенсійні виплати ОСОБА_1 від Пенсійного фонду України. В решті вимог скарги - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким, зобов`язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повернути їй незаконно стягнуті грошові кошти в сумі 12 170 грн 76 коп та заборонити накладати арешт та стягувати гроші з банківського рахунку НОМЕР_2 у «Приватбанку», на який надходять пенсійні виплати.

Вказує, що після подачі вищевказаної скарги, 23 лютого 2023 року всі кошти, що знаходилися на картковому рахунку в Приватбанку НОМЕР_2 , в сумі 12 170 грн 76 коп були стягнуті на рахунок виконавчої служби. Дані кошти складалися виключно з соціальних виплат Пенсійного фонду (пенсії).

Зазначає, що про цей факт, а також про те, що було знято арешт з її рахунку в Приватбанку й стягнуті гроші не були повернуті суд було повідомлено, на що він належно не відреагував.

Крім того, скаржниця звертає увагу на те, що 19 грудня 2023 року звернулась до суду з заявою про уточнення позовних вимог, якою просила суд на підставі ст. 197 та 447 ЦПК України про повернення стягнутих коштів в сумі 12 170 грн 76 коп та заборонити накладати арешт на рахунок на який надходять пенсійні виплати.

Проте, суд проігнорував вказану заяву й в ухвалі від 15 січня 2024 року взагалі не загадав про неї, що порушує її права та залишає без соціальних (пенсійних) виплат.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця виконавчої служби ОСОБА_4 вважає ухвалу районного суду законною та такою, що не підлягає скасуванню.

Зазначає, що станом на день винесення постанови про арешт коштів боржника та направлення державним виконавцем до банківських установ платіжних інструкцій на примусове списання коштів, виконавчу службу не було повідомлено про цільове призначення рахунку, а тому списання коштів було здійснено законно й правові підстави для їх повернення відсутні.

З урахуванням вказаного просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 за змістом не погоджується з доводами державного виконавця, вважає їх безпідставними та просить їх не враховувати.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомилися судом у встановленому законом порядку, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується лише в частині моральної шкоди, яку позивач просить збільшити, а тому в іншій частині рішення суду не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як убачається зі справи, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.09.2016 позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 163 318 доларів США 71 цент та 309 780 грн 55 грн та солідарно стягнуто 3 654 грн судового збору (а.с. 44-47 т.1).

Вказане рішення було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2017 та після перегляду в касаційному порядку постановою Верховного Суду від 25.07.2018 також не було скасовано (а.с. 90-94, 130-133 т.2).

27.09.2019 старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шевченком М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 на виконання виконавчого листа № 752/11116/14-ц, виданого 28.02.2017 Голосіївським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 163 318 доларів США 71 цент та 309 780 грн 55 коп (а.с. 189-190 т.2).

30.01.2023 старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Морозом Г.Ю. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 4 674 125 грн 91 коп (а.с. 191-192 т.2).

Як вбачається із заяви про виплату пенсії або грошової допомоги наданої в АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 , яка просила належні їй суми пенсії перераховувати на її поточний рахунок, який відкрито у АТ КБ "ПриватБанк", поточний рахунок НОМЕР_2 , МФО 14360570 (а.с. 193 т.2).

Відповідно до заяви скаржниці від 21.04.2022, поданої до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, остання зазначила в заяві пенсію виплачувати через банк № НОМЕР_3 - ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 134 т.2).

Відповідно до довідки, виданої АТ "ПриватБанк" від 19.11.2019, заявник отримує пенсійні виплати з Пенсійного фонду на картковий рахунок № НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_2, на яку отримує пенсійні виплати (а.с. 195 т.2).

Задовольняючи заяву скаржниці в частині зняття арешту на грошові кошти, що знаходять на рахунку на який приходять пенсійні виплати ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що рахунок, відкритий у АТ "Приватбанк", є рахунком зі спеціальним режимом призначення, на який законом заборонено накладення арешту.

При цьому, банк, в якому арештовано кошти боржника, відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не повідомив державного виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову державного виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку.

Такий висновок районного суду є обґрунтованим, враховуючи наступне.

Згідно вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення викладені у статті 74 ЗУ "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно ч. 1. 2 ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 ЗУ "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до пункту 6 ч. 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону "Про виконавче провадження" повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 цього Закону.

Такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 24.02.2021 в справі № 756/1927/15-ц та в постанові від 03.02.2021 у справі № 756/1927/16-ц.

Пунктом 6.9 глави V Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах зі змінами передбачено, що банк для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок.

За обставин цієї справи рахунок боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком, який використовується для отримання соціальних виплат та який не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Одночасно статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише соціальні виплати, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання соціальних виплат на такий рахунок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

У рішенні Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 46 та 64 Конституції України.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 ЗУ "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 ЗУ "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 ЗУ "Про виконавче провадження").

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15), про що вірно вказав суд першої інстанції.

Твердження апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної ухвали в частині відмови в забороні державному виконавцю накладати арешт на банківський рахунок скаржниці ретельно перевірялися судом першої інстанції, вони отримали належну оцінку у рішенні й обґрунтовано визнані безпідставними.

Так, відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у п. 18 ППВСУ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" та п. 7 постанови ВСУ № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції державного виконавця вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти. Державний виконавець зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання рішень в силу закону, а не внаслідок його зобов`язання судом.

Згідно ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином у вказаній частині відсутні порушення прав скаржниці, а тому районний підставно відмовив в задоволенні вимоги про заборону накладення арешту на рахунки боржниці.

Щодо посилання апеляційної скарги на не вирішення районним судом уточнень до позовної заяви від 19.11.2023 (а.с.46 т.3), у яких ОСОБА_1 просила зобов`язати суб`єкта оскарження повернути незаконно стягнуті з неї кошти, у розмірі 12 170 грн 76 коп та заборонити накладати арешт та стягувати гроші з банківського рахунку, відкритого на ім`я скаржниці у ПАТ КБ «Приватбанк» на який надходять пенсійні виплати, апеляційний суд враховує таке.

Так, вимоги скарги в частині заборони накладати арешт та стягувати гроші з банківського рахунку районним судом вирішено з відповідною мотивацією прийнятого в указаній частині судового рішення.

Щодо доповнень скарги новими позовними вимогами, то підлягає врахуванню та обставина, що питання оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця врегульовано положеннями Розділу У11 ЦПК України - судовий контроль за виконанням судових рішень й саме у такому порядку ОСОБА_1 09.02.2023 (а.с.126 т.2) було подано по справі скаргу на дії та бездіяльність Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Указаним розділом не передбачено проведення по справі попереднього засідання, як то визначено розділом 111 ЦПК України, що регламентує вирішення спорів, заявлених у порядку позовного провадження та проведення по справі підготовчого провадження й можливості використання процесуальних прав, визначених положеннями п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідно до яких позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, ОСОБА_1 подано скаргу, особливості розгляду якої визначено в межах розділу У11 ЦПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що районним судом допущено порушення процесуальних норм, пов`язаних з не вирішенням питання щодо долучених скаржницею до матеріалів скарги доповнень до позовної заяви, проте вважає, що вказані порушення не є істотними, остільки вони не впливають на правильність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі з урахуванням встановлених обставин під час вирішення поданої по справі скарги їх не спростовують та не позбавляють можливості заявити відповідні вимоги в установленому законом порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 червня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: