Ухвала

від 30.05.2024 по справі 757/54257/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ПП «ІМП-ЕРІЯ» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2023 задоволено клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , та накладено арешт, на майно вилучене 15.11.2023 під час обшуку офісу ПП «Інвест-Родина», а саме: грошові кошти, які виявлено та вилучено у столі в службовому кабінеті директора ОСОБА_7 , а саме: грошові кошти в сумі 2900 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США; 133 000 гривень купюрами номіналом 1000 гривень; 28 000 гривень купюрами номіналом 500 гривень; 40 000 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 7 200 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 500 гривень купюрами номіналом 100 гривень; 50 гривень однією купюрою номіналом 50 гривень (загальною сумою 208 750 гривень).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах ПП «ІМП-ЕРІЯ» подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

---

Справа 757/54257/23-к Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2005/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначала, що розгляд клопотання проводився без участі представника ПП «ІМП-ЕРІЯ», а повний текст ухвали отримано апелянтом лише 30.01.2024, який було надіслано на електронну пошту.

В апеляційній скарзі апелянт зазначала, що органом досудового розслідування під час проведення обшуку, всупереч вимогам ст. 168 КПК України, тимчасово вилучено грошові кошти, дозвіл на вилучення яких не було надано ухвалою слідчого судді.

Вилучені кошти під час обшуку у робочому столі ОСОБА_7 належать ПП «ІМП-ЕРІЯ», які ОСОБА_7 , як представник підприємства на підставі довіреності, отримав 09.11.2023 від ОСОБА_9 в якості оплати на виконання договору №2/27К від 17.10.2023 про передачу майнових прав на квартиру.

На думку апелянта, вказані грошові кошти не можуть бути речовим доказом, оскільки вони не були знаряддям вчинення будь-якого кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди та не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що дане майно набуте кримінально протиправним шляхом, що відповідно виключає можливість накладення на нього арешту на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Враховуючи, що вилучені під час обшуку грошові кошти лише формально визнані речовим доказом, без зазначення яким критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, вони відповідають, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.

Крім того, слідчому судді не надано доказів того, що з вилученим майном проведено слідчі дії, спрямовані на доведення причетності такого майна до кримінального провадження.

Прокурор та представник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ПП «ІМП-ЕРІЯ», у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.

Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 в інтересах ПП «ІМП-ЕРІЯ» задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно ст. ст. 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що представник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ПП «ІМП-ЕРІЯ», була повідомлена про дату, час та місце розгляду клопотання прокурора про арешт майна, призначеного на 12.12.2023.

Разом з тим, клопотання прокурора розглянуто у відсутності представника власника майна, дані по вручення їм копії оскаржуваної ухвали у матеріалах провадження відсутні.

Як зазначено в апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали представник ПП «ІМП-ЕРІЯ» отримав лише 30.01.2024, тоді як подано апеляційну скаргу 05.02.2024.

Колегія суддів вважає обґрунтованими вказані доводи представника ОСОБА_5 в інтересах ПП «ІМП-ЕРІЯ» про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2023, оскільки матеріали справи не містять даних про обізнаність представника із мотивами та обґрунтуванням оскаржуваної ухвали до 30.01.2024, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42023000000001112 від 04.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 240 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що організована група осіб на території Тернопільської області здійснює незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення пісковику та піску, які реалізують за готівкові та безготівкові кошти за рахунок підконтрольних підприємств.

Також у ході проведення досудового розслідування встановлено, що генеральний директор ПП «Інвест-Родина» (ЄДРПОУ 34600046) ОСОБА_10 з корисливих мотивів, всупереч встановленому законодавством порядку видобування корисних копалин, організував незаконне видобування корисних копалин (піску) місцевого значення у великих розмірах на орендованих у Тернопільської міської ради ділянках з кадастровими номерами 6110100000:11:001:0494, 6110100000:11:001:0495 (цільове використання земельних ділянок - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови). Для досягнення свого злочинного умислу, останній залучив також інших осіб, а саме: директора ПП «Інвест-Родина» ОСОБА_7 , який використовуючи свої корупційні зв`язки із місцевими посадовими особами, отримали в оренду в Тернопільської міської ради земельні ділянки із кадастровими номерами 6110100000:11:001:0495 та 6110100000:11:001:0494, бухгалтера ПП «Інвест-Родина» ОСОБА_11 , яка проводить облік та звіти по операціях з купівлі-продажу корисних копалин (піску), який було видобуто незаконним шляхом із орендованих ділянок, інженера ПП «ІНВЕСТ-РОДИНА» ОСОБА_12 , який безпосередньо керує процесом видобування корисних копалин та пошуком клієнтів для продажу піску за готівкові кошти, екскаваторника ПП «ІНВЕСТ-РОДИНА» ОСОБА_13 , що здійснює безпосередній видобуток та завантаження піску за допомогою спеціальної техніки, а також водіїв вантажних транспортних засобів, які здійснюють доставку незаконно видобутого піску, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що офіс ПП «Інвест-Родина» (ЄДРПОУ 34600046) розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2023 надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 .

Згідно даних протоколу обшуку від 15.11.2023, цього ж дня на підставі вище вказаної ухвали проведено обшук офісного приміщення «ПП «Інвест-Родина» (ЄДРПОУ 34600046), на другому поверсі п`ятиповерхової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено майно, серед якого грошові кошти в сумі 2900 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США; 133 000 гривень купюрами номіналом 1000 гривень; 28 000 гривень купюрами номіналом 500 гривень; 40 000 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 7 200 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 500 гривень купюрами номіналом 100 гривень; 50 гривень однією купюрою номіналом 50 гривень (загальною сумою 208 750 гривень), які виявлено та вилучено у столі в службовому кабінеті директора ОСОБА_7 .

17.11.2023 прокурор другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням від 16.11.2023, яке зареєстроване 27.11.2023, про накладення арешту на майно вилучене 15.11.2023 під час обшуку офісу ПП «Інвест-Родина», а саме: грошові кошти, які виявлено та вилучено у столі в службовому кабінеті директора ОСОБА_7 , а саме: грошові кошти в сумі 2900 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США; 133 000 гривень купюрами номіналом 1000 гривень; 28 000 гривень купюрами номіналом 500 гривень; 40 000 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 7 200 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 500 гривень купюрами номіналом 100 гривень; 50 гривень однією купюрою номіналом 50 гривень (загальною сумою 208 750 гривень).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт, на майно вилучене 15.11.2023 під час обшуку офісу ПП «Інвест-Родина», а саме: грошові кошти, які виявлено та вилучено у столі в службовому кабінеті директора ОСОБА_7 , а саме: грошові кошти в сумі 2900 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США; 133 000 гривень купюрами номіналом 1000 гривень; 28 000 гривень купюрами номіналом 500 гривень; 40 000 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 7 200 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 500 гривень купюрами номіналом 100 гривень; 50 гривень однією купюрою номіналом 50 гривень (загальною сумою 208 750 гривень).

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно вилучене 15.11.2023 під час обшуку офісу ПП «Інвест-Родина», а саме: грошові кошти, які виявлено та вилучено у столі в службовому кабінеті директора ОСОБА_7 , а саме: грошові кошти в сумі 2900 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США; 133 000 гривень купюрами номіналом 1000 гривень; 28 000 гривень купюрами номіналом 500 гривень; 40 000 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 7 200 гривень купюрами номіналом 200 гривень; 500 гривень купюрами номіналом 100 гривень; 50 гривень однією купюрою номіналом 50 гривень (загальною сумою 208 750 гривень), з тих підстав, що вказані грошові кошти у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 42023000000001112, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність правових підстав для накладення арешту на вилучені грошові кошти, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням наведеного, відсутність грошових коштів у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2023 про дозвіл на обшук домоволодіння АДРЕСА_1 , не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені грошові кошти відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Доводи апелянта на те, що вилучені грошові кошти належать ПП «ІМП-ЕРІЯ», які ОСОБА_7 , як представник підприємства на підставі довіреності, отримав 09.11.2023 від ОСОБА_9 в якості оплати на виконання договору №2/27К від 17.10.2023 про передачу майнових прав на квартиру, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотанняпредставника ОСОБА_5 в інтересах ПП «ІМП-ЕРІЯ» задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ПП «ІМП-ЕРІЯ» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3