Постанова

від 16.05.2024 по справі 522/9654/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3517/24

Справа № 522/9654/19

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: представника Міністерства культури України та інформаційної політики України Мнацаканяна С.А., прокурора ОСОБА_1 ,

представника Фонду державного майна України Кравченко Ю.В.,

представника Державного підприємства «Одеський державний цирк» Труби А.О.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року по справі за позовом заступника прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури України та інформаційної політики України до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», ОСОБА_2 , треті особи Державне підприємство «Одеський державний цирк», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року заступник прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», ОСОБА_2 , треті особи: ДП «Одеський державний цирк», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння.

В червні 2023 року заступник прокурора Одеської обласної прокуратури на підставі ч. 3 ст. 49 ЦПК України, подав до суду заяву про зміну предмету позову, та у якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Кравця О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41597565 від 13.06.2018 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на будівлю готелю площею 2 130,8 кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1 ;

- витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 463,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 1н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578140751101);

- витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 440,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 2н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578121251101);

- витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 425,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 3н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578106951101);

- витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 418,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 4н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578066051101);

- витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 424,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 5н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578045651101);

- стягнути з відповідачів суму судового збору, сплаченого Одеською обласною прокуратурою за подачу позовної заяви.

В обґрунтування позову зазначено, що спірним рішення державного реєстратора Кравця О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41597565 від 13.06.2018, порушено інтереси держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства культури України, всупереч волі яких та в порушення установленого законом порядку з державної власності вибула нежитлова будівля, загальною площею 2 130,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Фонд державного майна України просив задовольнити позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури у повному обсязі.

ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» просив суд відмовити у задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в повному обсязі зазначаючи, що прокурор не обґрунтував належними, допустимими та достатніми доказами наявність порушених інтересів держави.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року позов заступника прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури України та інформаційної політики України задоволено в повному обсязі.

Також,стягнуто з ОСОБА_3 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6 674 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6 674 грн.

Стягнуто з ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6 674 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6 674 грн.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , представник ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» та треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повідомлені про дату, час і місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, оскільки єдині відмові суду адреси місця їх проживання знаходяться в Донецькій області, куди тимчасово не відправляється поштового кореспонденція.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (ч. 11 ст. 128 ЦПК України).

Крім того, ОСОБА_2 , як ініціатор перегляду даної справи в апеляційному порядку зобов`язаний цікавитись відомим йому провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи та не допускати свідомих маніпуляцій для затягування судового процесу.

Згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Третя особа ОСОБА_5 отримала судову повістку-повідомлення про судове засідання в електронному кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку такої повістки.

Так, згідно ч. ч. 4-5 ст. 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Третій особі ОСОБА_6 судові повістки-повідомлення неодноразово надсилались на всі відому суду адреси місця його перебування, в тому числі на адресу місця його реєстрації, яка була отримала з Єдиного державного демографічного реєстру (т. 7 а.с. 181), однак вся надіслана судом поштова кореспонденції повернулась, із довідками поштового відділення про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.

У справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, апеляційного суду.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2023 року по справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).

Таким чином, оскільки судова повістка-повідомлення була направлена третій особі ОСОБА_6 листом рекомендованою кореспонденцією на адресу місця його реєстрації, яка була отримала з Єдиного державного демографічного реєстру, та враховуючи, що ОСОБА_6 був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що в повній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_6 про судове засідання апеляційного суду.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Міністерства культури України та інформаційної політики України Мнацаканяна С.А., прокурора ОСОБА_1 , представника Фонду державного майна України Кравченко Ю.В., представника Державного підприємства «Одеський державний цирк» Трубу А.О., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзивах на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Також, в частині 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статі 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Лише власник вправі володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Заступник прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури та інформаційної політики України звертаючись до суду із даним позовом стверджував, що в результаті протиправних дій відповідачів та третіх осіб, без волі власника майна та в супереч установленому законом порядку з державної власності вибула нежитлова будівля загальною площею 2 130,8 м2, в АДРЕСА_1 .

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, такий правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-2407цс15)

Позивачем за віндикаційним позовом може бути невододіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою («титулом»).

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто в особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Матеріалами справи встановлено, відповідно до наказу Міністерства культури України №5 від 20.01.1993 на базі Київського державного цирку було створено творче об`єднання «Укрдержцирк».

Пунктом 6 зазначеного наказу вирішено передати до функціонального управління об`єднання «Укрдержцирк» циркові підприємства, установи та інші організації за переліком що додається до наказу (т. 1 а.с. 72-75).

Додатком до наказу Міністерства культури України №5 від 20.01.1993 є Перелік циркових підприємств, виробничих баз, готелів для артистів цирку, баз відпочинку, які передаються до об`єднання «Укрдержцирк» (надалі - перелік).

Відповідно до наведеного Переліку в Одеській області об`єднанню «Укрдержцирк» були передані: Одеський державний цирк, за адресою: м. Одеса, вул. Підбєльського, 25; Одеський Будинок артистів цирку, за адресою: м. Одеса, вул. Баранова, 32; база відпочинку «Затока», Кароліна-Бугаз, будується (т. 1 а.с. 76-77).

06 грудня 1994 року Міністерством культури України було прийнято наказ №625, відповідно якому було створено Державне підприємство «Український цирк» шляхом злиття державних циркових підприємств (згідно з додатком).

Згідно із Додатком до наказу Міністерства культури України №625 від 06.12.1994 «Перелік циркових підприємств, виробничих баз, готелів для артистів цирку, баз відпочинку, які передаються до Державного підприємства «Український цирк» були передані: Одеський державний цирк, за адресою: м. Одеса, вул. Підбєльського, 25; Одеський Будинок артистів цирку, за адресою: м. Одеса, вул. Баранова, 32; база відпочинку «Затока», Кароліна-Бугаз, будується, які знаходилися в Одеській області (т. 1 а.с. 78-81).

01 червня 1998 між Одеським державним цирком творчого об`єднання «Державна циркова компанія України» в подальшому Сторона 1, спільним Українсько Латвійським підприємством «Альтіс-ЛТД» в подальшому Сторона 2 та спільним Українсько-Латвійським підприємством «Грата» в подальшому Сторона 3, було укладено Договір про спільну діяльність №04, який було затверджено Президентом творчого об`єднання «Державна циркова компанія України».

Зазначений договір містить наступні умови, зокрема: сторони прийняли на себе зобов`язання спільно діяти для досягнення загальної господарської та комерційної мети, а саме: реконструкція, переобладнання, будівельно-монтажні роботи та експлуатація об`єкту (будівля готелю цирку на 109 місць та інші споруди на прилеглій до готелю цирку території, а також вказана територія за адресою: АДРЕСА_1 згідно додатку 1 до договору). (п. 1.1.1. договору); отримання прибутку в результаті спільної діяльності за договором (п. 1.1.2. договору).

У договорі сторони погодили питання власності, а саме:

-власністю Сторони 1 є грошові кошти, отриманні стороною 1 від Сторони 2 згідно з п.п. 3.2.3, 3.2.4., 6.1. договору (п. 5.1.);

-власністю Сторони 2 та Сторони 3 є частка прибутку від експлуатації об`єкту у розмірі, пропорційному внесеному кожною стороною внеску у спільну діяльність за договором за винятком сум витрат Сторони 2 згідно п. 3.2.3., 3.2.4.,6.1. договору та відшкодованих Стороні 2 згідно п. 6.2.1. договору (п. 5.2.);

-грошові та інші внески сторін, а також майно, створене та придбане в результаті спільної діяльності за договором є загальною власністю сторін, ніяка із сторін не має права розпоряджатися цією власністю без письмової згоди інших сторін договору (п. 5.3.);

-укладання договору не тягне зміну форми власності на об`єкт, якщо не виникнуть інші обставини (п. 5.4.) (т. 1 а.с. 23-29).

Згідно пункту 7.5 Договору про спільну діяльність, у випадку змін в діючому законодавстві сторонам по договору належить переважне право приватизації об`єкта або його частини.

18 травня 2000 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду до Договору про спільну діяльність №04 від 01.06.1998, відповідно до якої сторони виключити п. 7.5 договору (т. 1 а.с. 30).

07 червня 2000 року КП ОМБТІ і РОН було виготовлено Технічний паспорт на готель за адресою: АДРЕСА_1 , в якому користувачем будівлі було зазначено Одеський державний цирк (т. 1 а.с. 88-106).

15 вересня 2000 року Державною технічною комісією, призначеною розпорядженням райадміністрації центрального району м. Одеси №665 від 08.08.1996 було встановлено, зокрема, що державній технічній комісії пред`явлена закінчена будівництвом будівля готелю цирку по АДРЕСА_1 , яка побудована у відповідності до дозволу на виробництво будівельно-монтажних робіт, виданого інспекцією Держархбуд контролю м. Одеси від 19.04.2000 №106; об`єкт має наступні показники: загальна площа 2 104,3 м2; жила площа 1 682,5м2; поверховість 4; підсобні приміщення 421,8 м2.

За результатами дослідження технічною комісією було прийнято рішення, що будівля готелю цирку по АДРЕСА_1 готова до вводу в експлуатацію.

За результатами роботи технічної комісії був складений акт державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об`єкту до експлуатації, якій відповідно до п.п. 2 п. 4 цього акту може бути підставою для реєстрації у відповідних органах об`єкту як колективної або приватної власності юридичних або фізичних осіб, а також у державних органах статистики (т. 1 а.с. 82-83).

27 жовтня 2000 року розпорядженням Центральної райадміністрації м. Одеси за №1010 було затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченої будівництвом будівлі готелю цирку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 84).

Відповідно даних з Єдиного реєстру об`єктів державної власності в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно, розташоване в АДРЕСА_1 , яке перебуває в управлінні Міністерства культури України та на балансі ДП «Одеський державний цирк» (т. 1 а.с. 106).

13 червня 2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_7 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41597496, відповідно до якого вирішив провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на будівлю готелю, що розташований: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставами виникнення права власності ОСОБА_8 на вказане нерухоме майно визначено: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15 березня 2018 року, видавник ТОВ «ПРОФПРОЕКТ»; розпорядження, серія та номер: 1010, видане 27.10.2000, видавник: Центральна районна адміністрація; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, серія та номер: б/н, виданий 15 вересня 2000 року, видавник Інспекція Держархбудконтролю; рішення, серія та номер 1633, виданий 20 вересня 1955 року, видавник: Виконком Одеської міської Ради депутатів трудящих; договір фінансування, серія та номер: б/н виданий 22.07.1999, видавник Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», ОСОБА_3 ; акт, серія та номер: б/н, виданий 12.07.1999, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», акт, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2003 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД»; угода, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2003 року, видавник Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД».

Також, на підставі рішення державного реєстратора Кравця О.В. від 15 червня 2018 року індексний номер: 41636028 до підстави виникнення права власності на вказаний об`єкт внесені зміни, було додано: договір фінансування, серія та номер: б/н, виданий 22 липня 1999 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», ОСОБА_3 ; акт, серія та номер: б/н, виданий 03 квітня 2000 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД»; угода про внесення змін, серія та номер б/н, виданий 12 липня 1999 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», акт, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2003 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД»; угода, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2003 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД».

На підставі технічних паспортів від 13.06.2018, виданих ТОВ «ПРОФПРОЕКТ» та висновку серія та номер: 116563, виданого 13.06.2018 ТОВ «ПРОФПРОЕКТ» вказане приміщення готелю розподіллено на 5 окремих нежитлових приміщень та виділено у нові об`єкти нерухомості (кожний поверх у окреме нежитлове приміщення).

В результаті поділу на підставі рішень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» від 15.06.2018 були утворені наступні нежитлові приміщення:

- приміщення номер 1н загальною площею 421,8 кв.м (індексний номер рішення 41639129);

- приміщення номер 2н загальною площею 440,5 кв.м (індексний номер рішення 41638726);

- приміщення номер 3н загальною площею 425,7 кв.м (індексний номер рішення 41638393) ;

- приміщення номер 4н загальною площею 418,5 кв.м (індексний номер рішення 41637478);

- приміщення номер 5н загальною площею 424,3 кв.м (індексний номер рішення 41637112).

На підставі договорів дарування від 15.06.2018, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. за номерами 3982, 3983, 3984, 3985 та 3986, вказані приміщення відчужені на користь ОСОБА_4 , якою вказане майно на підставі акту серія та номер 1 та протоколу серія та номер 2, виданих 16 червня 2018 року ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» внесено до статутного капіталу вказаного підприємства.

18 червня 2018 року зареєстровано право власності за ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» на приміщення №№ НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .

На підставі іпотечного договору серія та номер 4715, виданого 09.07.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., вказане майно передано в іпотеку ОСОБА_5 , у зв`язку із чим на це майно накладені обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно.

Боржником та іпотекодержателем у цьому договорі виступили ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .. У подальшому, державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Сосніною Г.В. 09 липня 2018 року прийнято рішення, індексний номер 41957878, яким площу спірного приміщення 1н, збільшено з 421,8 кв.м до 463,4 кв.м.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказане рішення прийняте на підставі довідки, серія та номер 145641 від 06 липня 2018 року та технічного паспорту, серія та номер: б/н від 06.07.2018, виданих ТОВ «Профпроект».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року вжито заходів забезпечення позову щодо спірних об`єктів нерухомості, однак, незважаючи на наявність арешту, який накладено судом та відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. 28 грудня 2020 року прийнято рішення про реєстрацію права власності на вищевказані приміщення за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого в цей же день цим же нотаріусом.

Так, на підставі вказаного іпотечного договору №4715 від 09.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тарнавською А.М., вказані нежитлові приміщення передано ОСОБА_4 в іпотеку ОСОБА_5

04 вересня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. №704, про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тарнавською А.М. від 09 липня 2018 року за №4715.

Відповідно до вказаного договору, новий кредитор ОСОБА_2 набув статусу іпотекодержателя за договором іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення № АДРЕСА_3 .

У подальшому ОСОБА_2 07 вересня 2020 року уклав договір з ОСОБА_9 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. №721, про внесення змін до Договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тарнавською А.М. 09 липня 2018 року №4714, яким збільшено суму позики до 30 млн грн та зменшено строк її дії до 17 вересня 2020 року.

26 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. за №1075 видано виконавчий напис про звернення стягнення на вищевказані нежитлові приміщення № АДРЕСА_3 , які належали ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», за яким стягувачем є ОСОБА_2 ..

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 грудня 2020 року, ВП №63457038 із примусового виконання вищевказаного напису у зв`язку з тим, що електронні торги з продажу нежитлових приміщень №№1н, 2н, 3н, 4н, 5н в АДРЕСА_1 , які належали ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» не відбулись за відсутності учасників, допущених до торгів та надходженням заяви стягувача про бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог.

Свідоцтва про право власності ОСОБА_2 від 28.12.2020 за №№1624, 1625, 1626, 1627, 1628 на нежитлові приміщення №№ НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , видані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. на підставі акту щодо реалізації предметів іпотеки, складених приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В., оскільки торги не відбулись і стягувач ОСОБА_2 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН».

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. 28 грудня 2020 року прийнято рішення, індексні номери: 55974593, 55974883, 55975148, 55975413, 55975694 про реєстрацію права власності на приміщення №№ НОМЕР_1 н (площею 463,4 кв.м), 2н (площею 440,5 кв.м), 3н (площею 425,7 кв.м), 4н (площею 418,5 кв.м), 5н (площею 424,3 кв.м) в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право власності, виданого в цей же день цим же нотаріусом.

Таким чином, на підставі вище встановлених обставин, задовольняючи позовні вимоги прокурора Одеської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури та інформаційної політики України в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нежитлова будівля загальною площею 2 130,8 м.кв, в АДРЕСА_1 , вибула з державної власності незаконного, без волі власника майна та в супереч установленому законом порядку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України.

Щодо тверджень ОСОБА_2 в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що право власності у ОСОБА_3 на спірне майно виникло ще в 2003 року, а саме в момент підписання акту приймання-передачі об`єкта від 10 листопада 2003 року, яким Спільне українсько-латвійське підприємство» Альтіс ЛТД» передало, а ОСОБА_3 прийняла у власність об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2 130,8 кв.м, тому в 2018 році ОСОБА_3 надала державному реєстратору повний пакет документів для прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно за нею, слід зазначити наступне.

Як було встановлено матеріалами справи, у державній власності, а саме, в управлінні Міністерства культури України перебувала будівля готелю цирку загальною площею 2 104,3 кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1 . Зазначена будівля готелю знаходилася на балансі ДП «Одеський державний цирк».

01 червня 1998 року між ДП «Одеський державний цирк» та Спільним Українсько Латвійським підприємством «Альтіс ЛТД» та Українсько - Латвійським підприємством «Грата» було укладено Договір про спільну діяльність, відповідно до п.п. 1.1 та 1.1.1 якого сторони у договорі приймають на себе зобов`язання сумісно діяти для досягнення сумісних господарських та комерційних цілей згідно предмету Договору: реконструкція, переобладнання, будівельно - монтажні роботи і експлуатація об`єкта (будівля готелю цирку на 109 місць та інші споруди на прилеглій до готелю цирку території, а також вказана територія за адресою: АДРЕСА_1 ).

Пунктом 5.4 вказаної угоди було визначено, що укладання Договору не тягне за собою зміну форми власності на об`єкт, якщо не виникнуть інші обставини.

Однак, 13 червня 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41638726 право власності на спірну будівлю загальною площею 2104,3 м.кв, за адресою в АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 ..

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставами виникнення права власності ОСОБА_8 на вказане нерухоме майно визначено: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15.03.2018, видавник ТОВ «ПРОФПРОЕКТ»; розпорядження, серія та номер: 1010, видане 27.10.2000, видавник: Центральна районна адміністрація; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, серія та номер: б/н, виданий 15.09.2000, видавник Інспекція Держархбудконтролю; рішення, серія та номер 1633, виданий 20.09.1955, видавник: Виконком Одеської міської Ради депутатів трудящих; договір фінансування, серія та номер: б/н виданий 22.07.1999, видавник Спільне українсько-латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», ОСОБА_3 ; акт, серія та номер: б/н, виданий 12.07.1999, видавник: Спільне українсько-латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», акт, серія та номер: б/н, виданий 10.11.2003, видавник: Спільне українсько-латвійське підприємство «Альтіс ЛТД»; угода, серія та номер: б/н, виданий 10.11.2003 видавник Спільне українсько-латвійське підприємство «Альтіс ЛТД».

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, їх обтяжень визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 8 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127 (надалі Порядок) визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідній для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства,а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію праву інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Пунктом 40 вищевказаного Поряду передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Згідно пункту 6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно пункту 45 Порядку для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

- документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

- договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Пунктом 77 Порядку передбачено, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

Пунктом 6 наказу Міністерства культури України від 20 січня 1993 року №5, вирішено передати до функціонального управління об`єднання ДП «Укрдержцирк» циркові підприємства, установи та інші організації в тому числі будинок артистів цирку, який розташований в АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 наказу Міністерства культури України від 06 грудня 1994 року №625, ДП «Укрцирк» передано усі майнові права та обов`язки щодо будинку артистів цирку, який розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно даних з Єдиного реєстру об`єктів державної власності в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно, розташоване в АДРЕСА_1 , яке перебуває в управлінні Міністерства культури України та на балансі ДП «Одеський державний цирк».

Отже, спірний об`єкт нерухомості перебуває у власності держави та управлінні Міністерства культури України.

Разом із цим, відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції при проведені державної реєстрації права власності державному реєстратору не подавались.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на наявність в матеріалах реєстраційної справи, угоди від 12 липня 1999 року про внесення змін та доповнень до договору про спільну діяльність №04 від 01 червня 1998 року, якою пункт 5.4 викладено в новій редакції, а саме «Укладання договору тягне за собою зміну форми власності на об`єкт.

Однак, ДП «Одеський державний цирк» в листі від 16.04.2019 за №43, повідомило, що угода від 12 липня 1999 року про внесення змін та доповнень до договору про спільну діяльність №04 від 01 червня 1998 року, якою з тексту вищевказаного договору виключено пункт 5.4, яким визначено, що укладання Договору не тягне за собою зміну форми власності на об`єкт, якщо не виникнуть інші обставини сторонами не укладалась, керівництву цирку про таку угоду не відомо (т. 1 а.с. 119-120).

Державні органи, які наділені повноваженнями щодо відчуження з державної власності спірної будівлі взагалі не укладали будь яких угод щодо спірного нерухомого майна, а заява про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості подана не його власником, а ОСОБА_3 , тобто особою, яка не має жодних прав щодо вказаного об`єкта нерухомості.

Відповідно дост.24Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,у державнійреєстрації правта їхобтяжень можебути відмовленоу разі,якщо поданідокументи невідповідають вимогам,встановленим цимЗаконом та не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Апеляційний суд погоджується із позицією позивача, що за результатами розгляду поданих ОСОБА_3 документів, державний реєстратор мав відмовити у реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості.

При проведенні державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований в АДРЕСА_1 , державним реєстратором Кравцем О.В. в порушення ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та пункту 45 Порядку було прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41597565 від 13.06.2018 та зареєстровано право на вказану будівлю за ОСОБА_3 ..

Тому, в результаті прийняття вказаного рішення державного реєстратора ОСОБА_7 , з державної власності вибула нежитлова будівля загальною площею 2 104,3 кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо витребування спірних нежитлових приміщень № АДРЕСА_3 , з володіння ОСОБА_2 ..

Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність.

Як було встановлено матеріалами справи, 13 червня 2018 року, після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , на підставі технічних паспортів від 13.06.2018, виданих ТОВ «ПРОФПРОЕКТ» та висновку ТОВ «ПРОФПРОЕКТ» серія та номер 116563 від 13.06.2018, вищевказане приміщення розподіллено на 5 окремих нежитлових приміщень та виділено у нові об`єкти нерухомості (кожний поверх у окреме нежитлове приміщення).

В результаті поділу на підставі рішень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» від 15 червня 2018 року були утворені наступні нежитлові приміщення:

- приміщення номер 1н загальною площею 421,8 кв.м (індексний номер рішення 41639129);

- приміщення номер 2н загальною площею 440,5 кв.м (індексний номер рішення 41638726);

- приміщення номер 3н загальною площею 425,7 кв.м (індексний номер рішення 41638393) ;

- приміщення номер 4н загальною площею 418,5 кв.м (індексний номер рішення 41637478);

- приміщення номер 5н загальною площею 424,3 кв.м (індексний номер рішення 41637112).

На підставі договорів дарування від 15.06.2018, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. за номерами 3982, 3983, 3984, 3985 та 3986, вказані приміщення відчужені на користь ОСОБА_4 , якою вказане майно на підставі акту серія та номер 1 та протоколу серія та номер 2, виданих 16 червня 2018 року ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» внесено до статутного капіталу вказаного підприємства.

18 червня 2018 року зареєстровано право власності за ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» на приміщення №№ НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .

На підставі іпотечного договору серія та номер 4715, виданого 09 липня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., вказане майно передано в іпотеку ОСОБА_5 , у зв`язку із чим на це майно накладені обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно. Боржником та іпотекодержателем у цьому договорі виступили ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ..

На підставі вказаного іпотечного договору №4715 від 09 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тарнавською А.М., вказані нежитлові приміщення передано ОСОБА_4 в іпотеку ОСОБА_5

04 вересня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. №704, про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тарнавською А.М. від 09 липня 2018 року за №4715.

Відповідно до вказаного договору, новий кредитор ОСОБА_2 набув статусу іпотекодержателя за договором іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення № АДРЕСА_3 .

26 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. за №1075 видано виконавчий напис про звернення стягнення на вищевказані нежитлові приміщення № АДРЕСА_3 , які належали ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», за яким стягувачем є ОСОБА_2 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В. закінчено виконавче провадження від 21 грудня 2020 року, ВП №63457038 з примусового виконання вищевказаного напису у зв`язку з тим, що електронні торги з продажу нежитлових приміщень №№1н, 2н, 3н, 4н, 5н в АДРЕСА_1 , які належали ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» не відбулись за відсутності учасників, допущених до торгів та надходженням заяви стягувача про бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог.

Свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_2 від 28.12.2020 за №№1624, 1625, 1626, 1627, 1628 на нежитлові приміщення №№ НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , видані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. на підставі акту щодо реалізації предметів іпотеки, складених приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В., оскільки торги не відбулись і стягувач ОСОБА_2 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН».

28 грудня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. прийнято рішення про реєстрацію права власності на приміщення №№1н (площею 463,4 кв.м), 2н (площею 440,5 кв.м), 3н (площею 425,7 кв.м), 4н (площею 418,5 кв.м), 5н (площею 424,3 кв.м) в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право власності, виданого в цей же день цим же нотаріусом.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У пунктах 22, 26 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України).

Коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Як встановлено матеріалами справи разом із позовною заявою в даній справі заступник прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури та інформаційної політики України, звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року накладено арешт на нежитлове приміщення номер 1н загальною площею 463,4 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578140751101);

Накладено арешт на нежитлове приміщення номер 2н загальною площею 440,5 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578121251101).

Накладено арешт на нежитлове приміщення номер 3н загальною площею 425,7 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578106951101);

Накладено арешт на нежитлове приміщення номер 4н загальною площею 418,5 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15780660551101);

Накладено арешт на нежитлове приміщення номер 5н загальною площею 424,3 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578045651101) (т. 1 а.с. 128-133, 141-143).

Судом також встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2018 року (в рамках господарської справи №916/2762/18, за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури України до ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ДП «Одеський державний цирк», та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна, також були вжиті заходи забезпечення позову.

А саме накладено арешт на:

- нежитлове приміщення номер 1н загальною площею 421,8 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578140751101);

- нежитлове приміщення номер 2 н загальною площею 440,5 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578121251101);

- нежитлове приміщення номер 3н загальною площею 425,7 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15Т8106951101);

- нежитлове приміщення номер 4н загальною площею 418,5 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15780660551101);

- нежитлове приміщення номер 5н загальною площею 424,3 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578045651101).

Отже, встановлено, що ОСОБА_2 набув у власність спірні нежитлові приміщення № АДРЕСА_3 , у той час, коли діяли накладені ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року (справа №522/9654/19) та ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2018 року (справа № 916/2762/18) арешти.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на час набуття права на спірне майно за ОСОБА_2 , останньому не могло бути не відомо щодо наявності спорів в судах предметом вирішення якого є саме правомірність набуття права власності на це майно, та/або накладених арештів на таке майно.

Повернення спірного майна у державну власність не порушуватиме принцип законності та пропорційності втручання у право власності ОСОБА_2 ..

Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком про те, що оскільки первісна державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 визнана незаконною та скасована, тому усі подальші правочини, які були укладені після оскаржуваної державної реєстрації права власності, а, відповідно, і свідоцтва про право власності за ОСОБА_2 від 28.12.2020 №№1624, 1625, 1626, 1627, 1628 на нежитлові приміщення № АДРЕСА_3 , видані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та рішення про державну реєстрацію прав цього ж нотаріуса від 28.12.2020, індексні номери: 55974593, 55974883, 55975148, 55975413, 55975694, є також незаконними.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди із мотивами судових рішення, які встановлені у справі, та суб`єктивним тлумаченням норм законодавства.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11Конвенції(див. вищепункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», надав їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого, законного та справедливого висновку про те, що нежитлова будівля, загальною площею 2 130,8 кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1 , всупереч волі власника та в порушення встановленого законом порядку вибула з державної власності.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 05 червня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк