Постанова

від 06.06.2024 по справі 120/4960/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4960/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

06 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма "Росток" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Агрофірма "Росток" до Ободівськької сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2024 року Приватне підприємство Агрофірми "Росток" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, в якій позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області щодо не розгляду листа Приватного підприємства Агрофірма Росток від 06.02.2024 про укладення договору оренди невитребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), що знаходяться за межами с. Нова Ободівка, строком на 11 місяців, в кількості 15 штук, загальною площею 28,3904 га;

- зобов`язати Ободівську сільську раду Гайсинського району Вінницької області з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду за наслідками розгляду цієї справи, розглянути лист Приватного підприємства Агрофірма Росток від 06.02.2024 про укладення договору оренди невитребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), що знаходяться за межами с. Нова Ободівка, строком на 11 місяців, в кількості 15 штук, загальною площею 28,3904 га., та за наслідками його розгляду прийняти відповідне рішення.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПП Агрофірма "Росток" та Ободівською сільською радою було укладено договір оренди землі №1/22 від 15.07.2022 (невитребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв)) терміном на 11 календарних місяців. 13.07.2023 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди №1/22 від 15.07.2022. Проте, жодного рішення за наслідком розгляду заяви надано не було.

06.02.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив укласти договір оренди невитребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), що знаходяться за межами с. Нова Ободівка, строком на 11 місяців, в кількості 15 штук, загальною площею 28,3904 га. До заяви було додано проект договору оренди.

Як зазначає позивач, у відповідь на подану заяву відповідачем не було прийнято жодного рішення. Таким чином, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення за заявою позивача від 06.02.2024, останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Агрофірми "Росток" до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала обґрунтована тим, що вимоги даного позову фактично скеровані для досягнення мети врегулювання цивільних відносин щодо набуття особою права користування (оренди) земельними ділянками, отже, в даному випадку адміністративний суд не може вважатися "судом, встановленим законом".

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Вказує, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає у фактичному не прийнятті сесійного рішення, яке відповідач зобов`язаний прийняти, як суб`єкт владних повноважень, який єдиний наділений правом розпоряджатися цією категорією земель. Вважає, що така бездіяльність підлягає розгляду адміністративними судами, а тому суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 2 КАС (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 4 КАС публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 5 (далі - КАС) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій, бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 23.01.2019 року у справі №822/160/16 вказала, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Згідно правової позиції Верховного Суду публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (Постанова Верховного Суду від 04.09.2018 № 826/1934/17).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило нового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Водночас, як встановлено з матеріалів справи, між ПП Агрофірма "Росток" та Ободівською сільською радою було укладено договір оренди землі №1/22 від 15.07.2022 (невитребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв)) терміном на 11 календарних місяців.

13.07.2023 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди №1/22 від 15.07.2022. Проте, жодного рішення за наслідком розгляду заяви надано не було.

06.02.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив укласти договір оренди невитребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), що знаходяться за межами с. Нова Ободівка, строком на 11 місяців, в кількості 15 штук, загальною площею 28,3904 га. До заяви було додано проект договору оренди.

Як зазначає позивач, у відповідь на подану заяву відповідачем не було прийнято жодного рішення.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про укладення договору оренди земельної ділянки протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

У статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 6 вказаного закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Статтею 35 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Системний аналіз описаних обставин справи та норм права дає підстави вважати, що позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви про укладення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про спрямованість цього спору на поновлення прав позивача у сфері орендних відносин.

Відтак, такий спір має приватноправовий характер, оскільки в його основі лежить спір між позивачем та відповідачем про цивільне право (щодо пролонгації/поновлення договірних правовідносин щодо оренди землі), що унеможливлює його розгляд адміністративним судом.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що цей спір має приватноправовий характер. Той факт, що відповідачем є Ободівська сільська рада не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Предметом позовних вимог ПП Агрофірма "Росток" є поновлення договору оренди земельної ділянки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на частину 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини; частину 1 статті 626 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків; частину 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої по закінченню строку, на який укладений договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк.

Таким чином, вимоги даного позову фактично скеровані для досягнення мети врегулювання цивільних відносин щодо набуття особою права користування (оренди) земельними ділянками.

Виходячи зі змісту позовної заяви, між сторонами виникли цивільно-правові відносини з поновлення договору оренди земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 у подібній справі №727/10968/17 відзначила, що спір у справі що розглядається, стосується права оренди земельної ділянки, яка є комунальною власністю, а міська рада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин. Спір виник про цивільне право і подальше оспорювання права оренди земельної ділянки не має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального Кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають в зв`язку із здійсненням господарської діяльності, крім спорів, передбачених частиною 2 цієї статті, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні, виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи або фізичні особи підприємці.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма "Росток" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.