Постанова

від 28.05.2024 по справі 300/4869/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4869/23 пров. № А/857/3815/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2024 року, ухвалене суддею Біньковською Н.В. у м. Івано-Франківську, о 11 год 39 хв. у справі № 300/4869/23 за адміністративним позовом державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» до Головного управління ДПС у Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 007171/2301 від 12.07.2023, № 007150/0705 від 12.07.2023, № 007149/0705 від 12.07.2023, № 007147/2408 від 12.07.2023, № 007151/0705 від 12.07.2023,№ 007157/0705 від 12.07.2023.

28 грудня 2024 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 007171/2301 від 12 липня 2023 року, № 007150/0705 від 12 липня 2023 року, № 007149/0705 від 12 липня 2023 року, № 007151/0705 від 12 липня 2023 року, № 007147/2408 від 12 липня 2023 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 144744,59 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь державного підприємстваВиробниче об`єднанняКарпатисплачений судовий збір в сумі 26705,80 грн.

Повернув державному підприємству«Виробниче об`єднання«Карпати»зайво сплачений судовий збір згідно з платіжними інструкціями від 24.07.2023 № 3324, № 3325, № 3326, № 3327, № 3328, № 3329 в сумі 41430,87 грн., що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що визнання платежів за оренду звичайного обладнання (тобто обладнання, щодо якого у нерезидента немає жодних прав інтелектуальної власності) як «роялті» за статтею 12 Конвенції не відповідає суті таких операцій та концепції «роялті» загалом. Платежі за оренду обладнання можуть визнаватися «роялті» лише в окремих випадках, коли відповідне обладнання є інноваційним, містить ноу-хау тощо (тобто пов`язане з правами інтелектуальної власності), але не у разі оренди будь-якого обладнання. До платежів за оренду звичайного обладнання має застосовуватися ст. 7 Конвенції, тобто платежі мають оподатковуватися в країні отримувача, якщо тільки він не має постійного представництва в Україні. Тому суд скасував податкове повідомлення-рішення № 007171/2301 від 12.07.2023.

Крім того, суд зазначив, що у спірному періоді за договором оренди майна позивач не здійснював операції з придбання або виготовлення необоротних активів з податком на додану вартість, отримання майна за договором оренди та повернення його орендодавцю не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Тому суд скасував податкові повідомлення-рішення № 007150/0705 від 12.07.2023 та № 007149/0705 від 12.07.2023.

Суд також зазначив, що помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжнихдокументах під час сплати суми податку на доходи фізичних осіб не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми такого податку у визначений строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування такого податку. Тому суд скасував податкове повідомлення-рішення № 007147/2408 від 12.07.2023 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 144744,59 грн.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача, що неподання позивачем повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, становить склад порушення вимог податкового законодавства, відповідальність за яке встановлена пунктом117.1 статті 117 Податкового кодексу України. Тому залишив силі податкове повідомлення-рішення № 007157/0705 від 12.02.2023.

Не погодившись із цим рішенням суду, в частині задоволення позову, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильного встановлення обставин справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 760-п від 04.05.2023, відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ВО «Карпати» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.04.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.03.2023.

За результатами вказаної перевірки ДП «ВО «Карпати» контролюючий орган 12.06.2023 склав акт перевірки № 6677/09-19-07-05/ НОМЕР_1 , у якому зафіксував порушення:

1. пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 185994 грн., в тому числі за серпень 2021 року в сумі 185994 грн., та завищив суми що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 7085459 грн., в т.ч. за липень 2021 року в сумі 1770476 грн., за серпень 2021 року в сумі 3240409 грн., за вересень 2021 року в сумі 826873 грн., за травень 2022 року в сумі 128978 грн.;

2. п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач порушив граничний термін реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями визначеними підпунктами "а" - "г" пункту198.5 статті 198 Податкового кодексу України;

3. п.46.1, п.46.2 ст. 46, п.49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, платник податків несвоєчасно подав розрахунки частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за І півріччя 2021 року та за 2021 рік;

4. пп.141.4.1, пп.141.4.2. п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, внаслідок чогоплатником не нарахована та несплачена сума податку з доходів нерезидента Aptiv Services Poland S.A.(попередня назва "Delphi Poland S.A.") за період з 01.01.2017 по 30.04.2023 становить 30707915 грн. у т.ч.: за І квартал 2017 року - 1298514 грн., за півріччя 2017 року - 3097686 грн. (1799172 грн. у другому кварталі), за три квартали 2017 року - 4195879 грн. (1098193 грн. у третьому кварталі), за 2017 рік - 7130297 грн. (2934418 грн. у четвертому кварталі), за І квартал 2018 року - 1201655 грн., за півріччя 2018 року - 2602693 грн. (1401038 грн. у другому кварталі), за три квартали 2018 року - 4228734 грн. (1626041 грн. у третьому кварталі), за 2018 рік - 5229885 грн. (1001151 грн. у четвертому кварталі), за І квартал 2019 року - 1922221 грн., за півріччя 2019 року - 3412146 грн. (1489925 грн. у другому кварталі), за три квартали 2019 - 5164753 грн. (1752607 грн. у третьому кварталі), за 2019 рік - 7874047 грн. (2709294 грн. у четвертому кварталі), за І квартал 2020 року - 1249877 грн., за півріччя 2020 року - 3899347 грн. (2649470 грн. у другому кварталі), за три квартали 2020 року - 5478494 грн. (1579147 грн. у третьому кварталі), за 2020 рік - 9423220 грн. (3944726 грн. у четвертому кварталі) та за І квартал 2021 року - 1050466 грн.;

5.п.46.1, п.46.3, п.46.5 ст. 46, п.49.1, п.49.2 ст. 49 Податкового Кодексу України, оскільки платник податкіне подав до контролюючого органу додаток ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства по нерезиденту Aptiv Services Poland S.A. (попередня назва "Delphi Poland S.A."), а саме: за 1 квартал 2017 року, за півріччя 2017 року, за три квартали 2017 року, за 2017 рік, за І квартал 2018 року, за півріччя 2018 року, за три квартали 2018 року, за 2018 рік, за І квартал 2019 року, за півріччя 2019 року, за три квартали 2019 року, за 2019 рік, за І квартал 2020 року, за півріччя 2020 року, за три квартали 2020 року, за 2020 рік, за І квартал 2021 року, за півріччя 2021 року, за три квартали 2021 року, за 2021 рік;

6. п.176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України, оскільки платник податківнесвоєчасно подав у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (форма №4 ДФ) за І-ІІ квартали 2021 року, та І квартал 2022 року, а також порушено порядок заповнення їх і повноти відображення в них відповідних відомостей, а саме невірно ідентифіковано реєстраційні номери облікових карток фізичних осіб, яким виплачено доходи, а також не вірно визначено ознаки доходів громадян за період 2017-2023 роки;

7. пп.168.1.2, пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, платник податківнесвоєчасно перерахував в бюджет податок на доходи фізичних осіб в сумі 1596718,92 грн.;

8. п.63.3. ст. 63 ПК України- неподання платником податку до податкового органу повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням (форма № 20-ОПП).

На підставі акта перевірки відповідач прийняв:

- податкове повідомлення-рішення № 007171/2301 від 12.07.2023, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 38384894,00 грн., з них: 30707915,00 грн. основне зобов`язання та 7676979,00 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення № 007150/0705 від 12.07.2023, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов`язання з ПДВ на суму 8856824,00 грн., з них: 7085459,00 грн. основне зобов`язання та 1771365,00 грн. штрафні санкції;

- повідомлення-рішення № 007149/0705 від 12.07.2023, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартістьна суму 232493,00 грн., з них: 185994,00 грн. основне зобов`язання та 46499,00 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення № 007147/2408 від 12.07.2023, яким відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 382364,14 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №007157/0705 від 12.07.2023, яким відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 5100,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 007151/0705 від 12.07.2023, яким відповідач застосував до позивача штраф в сумі 13600,00 грн. за платежем з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 007171/2301 від 12.07.2023, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 38384894,00 грн., з них: 30707915,00 грн. основне зобов`язання та 7676979,00 грн. штрафні санкції, то апеляційний суд зазначає наступне.

Суд першої інстанції встановив, що 26.02.2010 позивач (Орендар) та Делфі Поланд СА (Delphi Poland S.A.) уклали договір оренди строком дії до 10.01.2016, за яким Делфі Поланд СА передав, а ДП «ВО «Карпати» прийняло в строкове платне користування обладнання, яке складається з приладів, перелічених в Додатку 1 до цього Договору. В пункті 3.1. цього Договору зазначено, що нове обладнання має бути поставлене Делфі Поланд СА на умовах DDUЗавод, м. Івано-Франківськ, Українавідповідно доІнкотермс 2000. Орендар зобов`язаний своїм коштом здійснити митне оформлення обладнання та виконання інших митних процедур.

26.02.2010 сторони договору уклали акт прийняття-передачі обладнання.

Додатковими угодами від 09.12.2014 № 6, від 15.10.2016 №7, від 27.11.2019 № 10 строк дії договору продовжено до 31.12.2025. Відповідно до додаткової угоди від 29.05.2018 № 9 в договорі змінено назву з Делфі Поланд СА (Delphi Poland S.A.) на Аптів Сервісес ОСОБА_1 (Aptiv Services Poland S.A.).

17.11.2011 позивач, як Замовник, та Делфі Поланд СА, як Учасник, уклали договір поставки № 3 про закупівлю послуг оренди за державні кошти.

17.11.2011 сторони уклади акт прийняття-передачі обладнання.

Додатковими угодами від 19.12.2014 № 7, від 15.07.2016 № 10, від 31.08.2020 № 20 строк дії договору продовжено до 31.12.2025. Відповідно до додаткової угоди від 29.05.2018 №13 в договорі змінено назву з Делфі Поланд СА (Delphi Poland S.A.) на Аптів Сервісес ОСОБА_1 (Aptiv Services Poland S.A.).

Відповідач в ході перевірки встановив, що позивач виплати нерезиденту орендну плату за договором оренди від 16.02.2010 в сумі 69720,30 євро; за договором оренди № 3 від 17.11.2011 в сумі 540278,48 євро та в сумі 11826960,23 євро, що в еквіваленті складає 383 827 509,88 грн.

Одночасно із виплатою доходів нерезидентам позивач здійснив нарахування та сплату податку на доходи іноземних юридичних компаній в сумі 11 939 586 грн. (373 478,28 євро), а саме: роялті (оренда промислового обладнання) на суму 11 939 586 грн. (373 478,28 євро) на користь нерезидента APTIV SERVICES POLAND S.A. (Республіка Польща), в т.ч.: за 2021 рік виплатив роялті в сумі 98 285 340 грн. та сплатив податок з доходів нерезидентів в сумі 10 920 594 грн. (застосовано понижену ставку у розмірі 10% згідно з міжнародним договором) та за 2022 рік виплатив роялті в сумі 9 170 926 грн. та сплатив податок з доходів нерезидентів в сумі 1 018 992 грн. (застосовано понижену ставку у розмірі 10% згідно з міжнародним договором).

Відповідач вважає, що позивач мав провести нарахування та сплату до бюджету податку на доходи при виплаті доходів нерезиденту за період з 01.01.2017 по 31.01.2021 роки.

Відповідно до пп. 141.4.1. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі ПК України), доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 137.3. статті 137 ПК України, визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати

Згідно зі підпунктом «ґ» пп. 141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України, для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Підпунктом 14.1.97. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Оперативний лізинг (оренда) це - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», оренда - це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Отже, за умовами Договору укладеного з нерезидентом позивач отримав право користування обладнанням.

Відповідно до пп. 141.4.2 п.141.4 ст. 141 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Отже, дохід нерезидента у вигляді орендної плати за договором оперативного лізингу або оренди майна підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидентів за ставкою 15 відсотків, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором України.

Пункт 3.2. статті 3 ПК України визначає, що якщо міжнародними договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору

Оподаткування доходів резидентів Республіки Польщі регулюється положеннями Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від 12.01.1993, яка є чинною з 11.03.1994 (далі -Конвенція).

Оподаткування доходів отриманих у зв`язку з наданням в оренду обладнання здійснюється відповідно до статті 12 цієї Конвенцій.

Згідно з ч. 3 ст. 12 термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію ("ноу-хау"), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду

Отже, дохід нерезидента від надання права на користування обладнанням для цілей Конвенції вважається роялті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.12 Конвенції, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним бенефіціаром цих роялті і підлягає оподаткуванню стосовно роялті в цій другій Договірній Державі.

Однак, ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми надходжень.

Виходячи з викладеного вище, термін «роялті» за Конвенцією включає плату за надання права на користування певними видами обладнання, яке використовується орендарем для певних комерційних цілей.

Оскільки положення Конвенції мають переважну силу, то для цілей Конвенції дохід від оренди промислового обладнання може оподатковуватись як «плата за використання або надання права на використання» обладнання на підставі та за ставкою, передбаченими статтею 12 Конвенції за умови, що відповідний дохід відповідає визначенню «роялті» згідно із Конвенцією.

Отже, доходи у вигляді орендної плати виплачені на користь нерезидента повинні оподатковуватись з урахуванням граничної межі податку, що встановлена у частині 2 статті 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень , і складає 10 відсотків від суми таких доходів та сплачується за рахунок таких доходів.

Також необхідно зазначити, що позивач, починаючи з 01.02.2021 року, за зазначеними вище договорами, укладеними з APTIY SERVICES POLAND SPOLKA/KCYJNA (попередня назва "DELPHI Poland SA.")), почав нараховувати та утримувати при виплаті доходу цьому нерезиденту, податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 10%, однак за спірний період з 01.01.2017 - 31.01.2021 цього не робив.

Також, апеляційний суд встановив, що позивач подав додаток ПН до декларації з податку на прибуток у 2021 та у 2022 роках у якому самостійно визначив вид доходу від оренди обладнання як роялті.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що позивач мав обов`язок утримати та сплатити до Державного бюджету податок з виплат роялті на користь резидента Республіки Польща в розмірі 10% за період з 01.01.2017 - 31.01.2021 року.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 007171/2301 від 12.07.2023, на думку апеляційного суду, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 12.07.2023 № 007150/0705, 007149/0705,якими визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 7085459,00 грн. та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 232493,00грн., з яких 185994,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 46499,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, апеляційний суд виходить з такого.

Підставою прийняття цих рішень слугували висновки контролюючого органу про не нараховування позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість з вартості орендованого обладнання, яке перестало використовуватись в господарській діяльності, по якому, при ввезенні на митну територію України, суми сплаченого податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту.

У ході перевірки відповідач встановив, що, відповідно до Договору № 3 про закупівлю послуг оренди за державні кошти від 17.11.2011 року, позивач прийняв в строкове платне користування обладнання, яке належить нерезиденту «Аптів сервіс Поланд СА» (далі - Договір № 3).

Згідно з укладеними трьохсторонніми договорами між нерезидентом «Аптів Сервісес Поланд СА» (орендодавець), ДП «ВО «Карпати» (орендар), ТОВ «Аптів Сервіс Україна» та ДП «Електричні системи» (нові сторони), ДП «ВО «Карпати» відступило право оренди обладнання, яке належить нерезиденту «Аптів Сервісес Поланд СА», новим сторонам ТОВ «Аптів сервіс Україна», ДП «Електричні системи». При цьому обладнання передане безоплатно. Вартість переданого обладнання становить 1106236,3 євро.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 189.1 ст. 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У п. 198.5 ст. 198 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного податкового періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто, позивач з моменту передачі орендованого обладнання іншим суб`єктам господарювання не використовує орендоване обладнання в господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, відтак, у даного платника податків виникає обов`язок щодо нарахування/визначення компенсуючого ПДВ.

Тому, на думку апеляційного суду, відповідач правильно визначив позивачу податкові зобов`язання у податкових повідомлення-рішеннях від 12.07.2023 № 007150/0705,007149/0705, а тому ці податкові повідомлення рішення є правомірними.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 007151/0705 від 12.07.2023, яким до позивача застосовано штраф в сумі 13600,00 грн., то апеляційний суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття цього рішення є те, що позивач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, визначеними підпунктами «а»-«г» пункту198.5 статті 198 ПК Україниза липень 2021 року (обсяг постачання без податку на додану вартість 8852380,00 грн., сума ПДВ 1770476,00 грн.), за серпень 2021 року (обсяг постачання без податку на додану вартість 21266380,00 грн., сума ПДВ 4253276,00 грн.), за листопад 2021 року (обсяг постачання без податку на додану вартість 5593615,00 грн., сума ПДВ 1118723,00 грн.), за квітень 2022 року (обсяг постачання без податку на додану вартість 644890,00 грн., сума ПДВ 128978,00 грн.).

Апеляційний суд зазначає, що обов`язок реєстрації податкових накладних виникає у платника податків виключно у зв`язку з обов`язком нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Оскільки, апеляційний суд зробив висновок про правомірність нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з припиненням використання в господарській діяльності орендованого обладнання, то податкове повідомлення-рішення № 007151/0705 від 12.07.2023, яким до позивача застосований штраф в сумі 13600,00 грн. є законним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 007147/2408 від 12.07.2023, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 382364,14 грн. та нараховано штрафні санкції за несвоєчасне перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1529456,55 грн. (за червень 2019 рокув сумі 950478,18 грн., січень 2020 року - в сумі 578978,37 грн., грудень 2020 рокув сумі 67262,37 грн.).

У ході перевірки відповідач встановив, що позивач 21.06.2019 з розрахункового рахунку в АБ «Укргазбанк» виплатив аванс заробітної плати працівникам в сумі 5495927,90 грн., з якого необхідно було сплатити податок з доходів фізичних осіб в бюджет в сумі 1228903,13 грн.. Враховуючи на вказану дату переплату з цього платежу в сумі 278424,95 грн., податок в сумі 950 478,18 грн. погашений 05.07.2019 з протермінуванням на 14 днів.

04.12.2020 позивач виплатив дохід працівникам в сумі 24765488,15 грн. з якого необхідно було сплатити податок з доходів фізичних осіб в сумі 5537624,68 грн., а фактично на цю дату сплачено 5505389,09 грн., недоплата склала 32235,52 грн., яка була погашена з протермінуванням від 4 до 35 днів.

18.12.2020 позивач виплатив дохід працівникам в сумі 13353039,67 грн. з якого необхідно сплатити податок в сумі 2985772,85 грн., а фактично сплачено в сумі 2950746,00 грн., недоплата склала 35026,85 грн., яка була погашена з протермінуванням від 12 до 20 днів.

22.01.2020 позивач виплатив аванс заробітної плати працівникам в сумі 5919345,78 грн., в тому числі через розрахункові рахунки в АБ «Укргазбанк» - 3330025,84 грн., ВАТ «Укрексімбанк» - 2585047,94 грн. та касу підприємства - 4272,00 грн., з якого мав сплатити в бюджет податок з доходів фізичних осіб в сумі 1323580,42 грн., а сплатив тільки - 744602,05 грн., а іншу частину з протермінуванням від 16 до 20 днів.

Отже відповідач встановив, що позивач несвоєчасно сплатив податок з доходів фізичних осіб на суму 1596718,92 грн.

Позивач не погоджується із нарахуванням штрафу через помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податку з доходів фізичних осіб в січні 2020 року в сумі 578978,37 грн. За вказане порушення відповідач нарахував штрафні санкції в сумі 144744,59 грн. Стосовно визначення штрафних санкцій за несвоєчасну сплатуподатку з доходів фізичних осіб в інші періоди позивач будь-яких зауважень не навів, доказів неправомірності їх застосування суду не надав.

Тобто, позивач не заперечує того, факту, що сплатив податок з доходів фізичних осіб з протермінуванням, тобто пізніше ніж виплатив дохід працівникам, однак пов`язує цю обставину із тим, що помилково визначив у платіжному дорученні невірний розрахунковий рахунок.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що податковим правопорушенням, у відповідності із п. 109.1 ст. 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Відповідно до п. 112.1. ст. 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 112.2. ст. 112 ПК України, передбачено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, умовами які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте цією особою не вжито достатніх заходів щодо їх дотримання.

Апеляційний суд, на підставі доказів, які у матеріалах справи, встановив, що позивач мав можливість вчасно сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб, однак через необережність невчасно сплатив цей податок. Тобто, об`єктивна сторона податкового правопорушення, яке вчинив позивач, виразилась у вигляді дії, а форма вини у вигляді необережності.

Отже, при сплаті зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, платник податків діяв не обачно тому допустив податкове правопорушення, внаслідок чого не своєчасно сплатив в бюджет податок з ходів фізичних осіб.

Тому апеляційний суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача штраф в сумі 144744,59 грн. за несвоєчасну сплату суми податку з доходів фізичних осіб в січні 2020 року в сумі 578978,37 грн.

Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 007171/2301 від 12 липня 2023 року, № 007150/0705 від 12 липня 2023 року, № 007149/0705 від 12 липня 2023 року, № 007151/0705 від 12 липня 2023 року, № 007147/2408 від 12 липня 2023 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 144744,59 грн. є законними, а суд першої інстанції їх помилково скасував, внаслідок неправильного застосування (тлумачення) норм матеріального права.

Цей висновок є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 007171/2301 від 12 липня 2023 року, № 007150/0705 від 12 липня 2023 року, № 007149/0705 від 12 липня 2023 року, № 007151/0705 від 12 липня 2023 року, № 007147/2408 від 12 липня 2023 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 144744,59 грн.

У частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не переглядалося.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення, в частині задоволенні позову, з порушенням норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову, скасувати та прийняти в цій частині постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд відмовив в задоволенні позову, то розподіл судового збору не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2024 року в справі № 300/4869/23, в частині задоволення позову, скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складений 06.06.2024 року