Рішення

від 07.06.2024 по справі 905/117/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2024р. Справа №905/117/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудгрупп" (місцезнаходження: 85613, Донецька обл., Курахове, проспект Запорізький, будинок 31, квартира 5; код ЄДРПОУ 42606849; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2)

до відповідача: Акціонерного товариства "Жовтнева ЦЗФ" (місцезнаходження: 85043, Донецька обл., Білицьке, вулиця Красноармійська, 1а, код ЄДРПОУ 00176549; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3)

про: стягнення 221 016, 07 грн., з яких: 185 351,88 грн. - заборгованість, 11 103,45 грн. - пеня, 2 143,24 грн. - 3% річних, 22 417,50 грн. - інфляційні втрати, -

без повідомлення (виклику) учасників справи

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудгрупп" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Жовтнева ЦЗФ" про стягнення 221 016, 07 грн., з яких: 185 351,88 грн. - заборгованість, 11 103,45 грн. - пеня, 2 143,24 грн. - 3% річних, 22 417,50 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання автотранспортних послуг № 563-ЦО-ДЦ від 26.01.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 185 351,88 грн, що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 11 103,45 грн., 3% річних в сумі 2 143,24 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 22 417,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/117/23; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував. В обгрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що з 24.02.2022 до червня 2022 у зв`язку з початком повномасштабної військової агресії російської федерації проти України підприємство припинило свою діяльність, але після відновлення діяльності неодноразово пропонувало ТОВ "Трансбудгрупп" розстрочення заборгованості, проте відповіді так і не отримало. Сукупність вказаних обставин, на думку відповідача, призвела до виникнення дефіциту оборотних засобів та погіршення фінансового становища відповідача. Також відповідач зазначив про те, що згідно актів здачі-приймання наданих послуг за договором про надання автотранспортних послуг № 563-ЦО-ДЦ від 26.01.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 182 515,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання наданих послуг, а не 185 351,88 грн., як зазначає позивач. Таким чином у сторін є розбіжність щодо суми основного боргу та відповідно до сум штрафних санкцій розрахованих від невірно зазначеної суми основного боргу. Крім того відповідач посилається на приписи ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та вважає наявність обставин щодо зменшення розміру санкцій. У зв`язку з наведеним вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій (як надмірно великих у порівнянні з основним боргом).

15.05.2023 відповідачем було надано клопотання про надання часу для примирення сторін та укладення мирової угоди, проте на час прийняття рішення мирова угода на розгляд суду подана не була.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

26.01.2021 між Публічним акціонерним товариством "Жовтнева ЦЗФ", на теперішній час - Акціонерне товариство "Жовтнева ЦЗФ" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбудгрупп" (далі - виконавець) було укладено договір надання автотранспортних послуг №563-ЦО-ДЦ (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання своїми силами і засобами надати замовнику автотранспортні послуги (далі в тексті - послуги), код згідно ДКПП 49.39, згідно Технічного завдання на надання послуг, що є невід`ємною частиною даного договору (додаток № 1), і заявку на надання послуг (далі - заявка). Заявки складаються за формою, зазначеною в Додатку № 2 до даного договору, які підписуються уповноваженим представником замовника.

Замовник зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за надані послуги на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору вартість послуг, що надаються за цим договором, складає 935 340,00 грн. (дев`ятсот тридцять п`ять тисяч триста сорок гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 20% - 155 890,00 грн. (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот дев`яносто гривень 00 копійок), і визначається відповідно до калькуляції вартості послуг (Додаток № 5, який є невід`ємною частиною цього договору). Вартість послуг не підлягає зміні протягом терміну дії договору, крім випадків, передбачених у цьому договорі.

У вартість послуг, зазначену в п. 2.1 даного договору входять всі витрати виконавця, пов`язані з наданням послуг, в т.ч. вартість паливно-мастильних матеріалів (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору оплата послуг, наданих виконавцем у відповідному місяці, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів на 30-ий день з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг і отримання рахунку від виконавця, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі.

Відповідно до п. 3.6 договору виконавець зобов`язаний надати замовнику два примірники акта здачі-приймання наданих послуг, підписаного з боку виконавця не пізніше останнього дня звітного місяця. У разі, якщо останній день припадає на вихідний і/або святковий день, то акт надається в останній робочий день, що передує вихідному і/або святкового дня. До актів надаються рахунки на оплату і первинна колійна документація, підписана уповноваженими представниками на об`єкті. Замовник протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний, при відсутності зауважень, прийняти надані послуги шляхом підписання наданого виконавцем акта здачі-прийняття наданих послуг, але не пізніше 1-го числа місяця, наступного за звітним. У разі, якщо останній день припадає на вихідний і/або святковий день, то акт надається в останній робочий день звітного місяця, що передує вихідному і/або святкового дня.

Згідно п. 4.1.4 договору виконавець зобов`язується здати замовнику надані послуги шляхом оформлення акту здачі-приймання наданих послуг за формою, яка зазначена в додатку №3 до даного договору.

Виконавець має право вимагати оплату за надані замовнику послуги відповідно до цього договору (п. 4.2.1 договору).

Відповідно до п. 5.9 договору у разі прострочення оплати вартості послуг замовник сплачує виконавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ від вартості своєчасно несплачених послуг за кожен день прострочення.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це стало наслідком форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, які безпосередньо впливають на виконання договору (п.6.2 договору).

Згідно п. 6.3 договору сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язання за цим договором на умовах, передбачених у п. 6.2. цього договору, зобов`язана в розумний строк письмово повідомити іншу сторону (лист, факс, телекс, телеграф), з подальшим наданням документа, згідно з п. 6.4 цього договору.

Сторона, яка заявила про надання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ компетентного органу України (п. 6.4 договору).

Відповідно до п. 6.5 договору у разі якщо такі обставини та/або наслідки тривають більш ніж 2 (два) місяці, кожна із сторін має право в односторонньому порядку відмовитися від договору. В цьому випадку сторона, яка повністю або частково виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від іншої сторони виконання зустрічного зобов`язання, а в разі неможливості виконання, відшкодування прямих витрат, пов`язаних з виконанням зобов`язань за договором.

Згідно п. 8.1 договору він набуває чинності з 26.01.2021 (дата початку терміну дії договору).

Відповідно до п. 8.2 договору сторони встановлюють, що дата закінчення терміну дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов`язань, обумовлених цим договором, датою закінчення терміну дії договору є 28.02.2021 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за цим договором, датою закінчення терміну дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (відповідно до умов договору) всіх прийнятих на себе за договором зобов`язань.

Вищезазначений договір з додатками до нього підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору надання автотранспортних послуг №563-ЦО-ДЦ від 26.01.2021 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 950 595,18 грн., що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг: № 10 від 31.01.2021 на суму 16 811,06 грн. з ПДВ., № 104 від 31.07.2021 на суму 18 698,33 грн. з ПДВ, № 114 від 15.08.2021 на суму 25 614,24 грн. з ПДВ., № 130 від 31.08.2021 на суму 29 725,13 грн. з ПДВ., № 134 від 15.09.2021 на суму 42 552,00 грн. з ПДВ, № 145 від 30.09.2021 на суму 42 552,00 грн. з ПДВ, № 168 від 15.10.2021 на суму 39 715,20 грн. з ПДВ., № 175 від 19.10.2021 на суму 11 347,20 грн. з ПДВ., № 193 від 31.10.2021 на суму 42 852,00 грн. з ПДВ., № 205 від 15.11.2021 на суму 61 848,00 грн. з ПДВ., № 210 від 30.11.2021 на суму 62 956,80 грн. з ПДВ., № 229 від 15.12.2021 на суму 61 848,00 грн. з ПДВ., № 241 від 31.12.2021 на суму 65 971,20 грн. з ПДВ., № 4 від 31.01.2022 на суму 127 819,20 грн. з ПДВ, № 29 від 28.02.2022 на суму 98 956,80 грн. з ПДВ., № 135 від 31.05.2022 на суму 39 124,16 грн. з ПДВ., № 149 від 15.06.2022 на суму 69 283,48 грн. з ПДВ., № 163 від 30.06.2022 на суму 63 576,76 грн. з ПДВ., № 165 від 08.07.2022 на суму 29 343,12 грн. з ПДВ. Зазначені акти підписані представниками сторін без зауважень.

Також на виконання умов договору надання автотранспортних послуг №563-ЦО-ДЦ від 26.01.2021 позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату: № 5 від 31.01.2021 на суму 16 811,06 грн. з ПДВ, № 38 від 31.07.2021 на суму 18 698,83 грн. з ПДВ, № 37 від 15.08.2021 на суму 25 614,24 грн. з ПДВ, № 40 від 31.08.2021 на суму 29 725,13 грн. з ПДВ, № 41 від 15.09.2021 на суму 42 552,00 грн. з ПДВ, № 46 від 30.09.2021 на суму 42 552,00 грн. з ПДВ, № 49 від 15.10.2021 на суму 39 715,20 грн. з ПДВ, № 50 від 19.10.2021 на суму 14 184,00 грн. з ПДВ, № 193 від 31.10.2021 на суму 42 852,00 грн. з ПДВ, № 54 від 15.11.2021 на суму 61 848,00 грн. з ПДВ, № 57 від 30.11.2021 на суму 62 956,80 грн. з ПДВ, № 66 від 15.12.2021 на суму 61 848,00 грн. з ПДВ, № 69 від 31.12.2021 на суму 65 971,20 грн. з ПДВ, № 7 від 31.01.2022 на суму 127 819,20 грн. з ПДВ, №9 від 28.02.2022 на суму 98 956,80 грн. з ПДВ, № 20 від 31.05.2022 на суму 39 124,16 грн. з ПДВ, № 21 від 15.06.2022 на суму 69 283,48 грн. з ПДВ, № 24 від 30.06.2022 на суму 63 576,76 грн. з ПДВ, № 165 від 08.07.2022 на суму 29 343,12 грн. з ПВД.

Як зазначає позивач, відповідачем було частково сплачено заборгованість за надані послуги із порушенням встановленого договором строку, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 185 351,88 грн. та позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання прострочених грошових зобов`язань і застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, відповідно до 4.1.4 договору виконавець зобов`язується здати замовнику надані послуги шляхом оформлення акту здачі-приймання наданих послуг за формою, яка зазначена в додатку №3 до даного договору.

Матеріалами справи встановлено, що виконавцем були надані замовнику автотранспортні послуги на загальну суму 950 595,18грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання наданих послуг.

Суд зауважує, що позивач при здійснені розрахунку основної суми заборгованості припустився помилки, а саме зазначив, що за актом здачі-приймання №175 від 19.10.2021 було надано послуги на суму 14 184 грн, проте з зазначеного акту (а.с.35) вбачається що він складений на суму 11 347,20грн, тому суд при здійснені розрахунку вартості наданих послуг приймає до уваги саме суму у розмірі 11 347,20грн.

Доказів того, що послуги за актом №175 від 19.10.2021 були надані на іншу суму, ніж зазначено в акті, матеріали справи не містять.

Як вже зазначалося, згідно п. 2.5 договору оплата послуг, наданих виконавцем у відповідному місяці, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів на 30-ий день з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг і отримання рахунку від виконавця, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі.

Суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом означених положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.

Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №3-3902к09, від 29.09.2009 у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.2018, в яких суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за надані послуги.

Замовник в свою чергу здійснив часткову оплату отриманих послуг на загальну суму 768 080,10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 66-79).

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем за спірним Договором залишились несплаченими наступні акти, які підписані представниками обох сторін без зауважень та скріплені печатками: № 29 від 28.02.2022 на суму 98 956,80 грн. з ПДВ (який був сплачений частково, а саме в сумі 6524,80 грн.), № 163 від 30.06.2022 на суму 63 576,76 грн. з ПДВ та № 165 від 08.07.2022 на суму 29 343,12 грн. з ПДВ.

Таким чином, з огляду на п. 2.5 договору, оплата за вищезазначеними актами відповідачем у передбачений договором термін здійснена не була.

Проаналізувавши надані позивачем платіжні доручення на підтвердження здійсненої відповідачем часткової оплати за договором надання автотранспортних послуг №563-ЦО-ДЦ від 26.01.2021 (а.с. 66-79) судом було встановлено, що відповідачем було погашено у повному обсязі заборгованість за наступними актами здачі-приймання наданих послуг: № 10 від 31.01.2021, № 104 від 31.07.2021, № 114 від 15.08.2021, № 130 від 31.08.2021, № 134 від 15.09.2021, № 145 від 30.09.2021, № 168 від 15.10.2021, № 175 від 19.10.2021, № 193 від 31.10.2021, № 205 від 15.11.2021, № 210 від 30.11.2021, № 229 від 15.12.2021, № 241 від 31.12.2021, № 4 від 31.01.2022, № 135 від 31.05.2022, № 149 від 15.06.2022. Вказаний факт не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Водночас суд звертає увагу, що враховуючи встановлений судом факт надання позивачем послуг за актом №175 від 19.10.2021 на суму 11 347,20 грн. з ПДВ, а також враховуючи те, що позивачем у розрахунку позовних вимог (а.с. 81) зазначено про зарахування сплачених відповідачем коштів за вказаними платіжними дорученнями на суму 14 184,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за актом №175 від 19.10.2021 на суму 11 347,20 грн., суд вважає за можливе зарахувати грошові кошти в сумі 2836,80 грн., які за своєю правовою природою є переплатою за даним актом, в рахунок часткового погашення заборгованості за актом № 29 від 28.02.2022.

Отже, як встановлено судом, відповідачем залишилися несплаченими за договором надання автотранспортних послуг №563-ЦО-ДЦ від 26.01.2021 наступні акти, які підписані представниками обох сторін без зауважень та скріплені печатками: № 29 від 28.02.2022 на суму 98 956,80 грн. з ПДВ (який був сплачений частково, а саме в сумі 9361,60 грн. у зв`язку з чим не сплачена частина акту складає суму 89595,2грн), № 163 від 30.06.2022 на суму 63 576,76 грн. з ПДВ та № 165 від 08.07.2022 на суму 29 343,12 грн. з ПДВ.

Сплати вказаної заборгованості в сумі 182 515,08 грн. відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором надання автотранспортних послуг №563-ЦО-ДЦ від 26.01.2021 в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Відповідачем факт заборгованості перед позивачем за спірним договором у сумі 182 515,08 визнається у наданому відзиві.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 182 515,08 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача нараховані на суму прострочення виконання грошового зобов`язання за договором надання автотранспортних послуг №563-ЦО-ДЦ від 26.01.2021 пеню, 3% річних та інфляційні втрати за окремими актами надання послуг.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами п. 5.9 договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати вартості послуг замовник сплачує виконавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ від вартості своєчасно несплачених послуг за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 2.5 договору оплата послуг, наданих виконавцем у відповідному місяці, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів на 30-ий день з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг і отримання рахунку від виконавця, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі.

Отже, оплата повинна була бути здійснена наступним чином:

- за актом № 130 від 31.08.2021 на суму 29 725,13 грн. з ПДВ - до 06.10.2021 включно;

- за актом № 134 від 15.09.2021 на суму 42 552,00 грн. з ПДВ - до 21.10.2021 включно;

- за актом № 145 від 30.09.2021 на суму 42 552,00 грн. з ПДВ - до 07.11.2021 включно;

- за актом № 168 від 15.10.2021 на суму 39 715,20 грн. з ПДВ - до 21.11.2021 включно;

- за актом № 175 від 19.10.2021 на суму 11 347,20 грн. з ПДВ - до 24.11.2021 включно;

- за актом № 193 від 31.10.2021 на суму 42 852,00 грн. з ПДВ - до 06.12.2021 включно;

- за актом № 4 від 31.01.2022 на суму 127 819,20 грн. з ПДВ - до 08.03.2022 включно;

- за актом № 29 від 28.02.2022 на суму 98 956,80 грн. з ПДВ - до 05.04.2022 включно;

- за актом № 163 від 30.06.2022 на суму 63 576,76 грн. з ПДВ - до 06.08.2022 включно;

- за актом № 165 від 08.07.2022 на суму 29 343,12 грн. з ПДВ - до 14.08.2022 включно.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційні та 3% річних за наведеними актами суд зазначає наступне.

1) за актом № 130 від 31.08.2021 на суму 29 725,13 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2021 відповідачем було здійснено погашення заборгованості на суму 29 725,13 грн. за вказаним актом.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 07.10.2021 по 22.11.2021 в сумі 325,35 грн., а також 3% річних за період з 07.10.2021 по 22.11.2021 в сумі 114,83 грн. та інфляційні втрати в сумі 507,47 грн. за період з жовтня 2021 по листопад 2021.

Перевіривши наданий розрахунок пені, 3% річних та інфляційні за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є вірними.

2) за актом № 134 від 15.09.2021 на суму 42 552,00 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2021 відповідачем було здійснено погашення заборгованості на суму 10 274,87 грн., за вказаним актом, 07.12.2021 - на суму 24 000,00 грн. та 17.12.2021 на суму 8277,13 грн.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 22.10.2021 по 22.11.2021 в сумі 317,10 грн., а також 3% річних за період з 22.10.2021 по 22.11.2021 в сумі 111,92 грн. та інфляційні втрати в сумі 340,42 грн. за листопад 2021.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних ті інфляційні за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є методологічно та арифметично вірними.

3) за актом № 145 від 30.09.2021 на суму 42 552,00 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2021 відповідачем було здійснено погашення заборгованості на суму 42 552,00 грн., за вказаним актом.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 08.11.2021 по 16.12.2021 в сумі 390,54 грн., а також 3% річних за період з 08.11.2021 по 16.12.2021 в сумі 136,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 597,77 грн. за період з листопада 2021 по грудень 2021.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є методологічно та арифметично вірними. Таким чином, сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 136,40 грн., пені - 390,54 грн., інфляційних втрат - 597,77 грн.

4) за актом № 168 від 15.10.2021 на суму 39 715,20 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2021 відповідачем було здійснено погашення заборгованості на суму 39 715,20 грн. за вказаним актом.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 22.11.2021 по 16.12.2021 в сумі 235,02 грн., а також 3% річних в сумі 81,61 грн. за період з 22.11.2021 по 16.12.2021 та інфляційні втрати в сумі 238,29 грн. за грудень 2021.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є методологічно та арифметично вірними. Таким чином, сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 81,61 грн., пені - 235,02 грн., інфляційних втрат - 238,29 грн.

5) за актом № 175 від 19.10.2021 на суму 11 347,20 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2021 відповідачем було здійснено погашення заборгованості на суму 9455,67 грн., а 22.12.2021 - на суму 4728,33 грн. за вказаним актом.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 25.11.2021 по 16.12.2021 в сумі 74,03 грн., а також 3% річних в сумі 25,65 грн. за період з 25.11.2021 по 16.12.2021 та інфляційні втрати в сумі 85,10 грн. за грудень 2021.

Оскільки позивачем здійснювалось нарахування пені, інфляційних та 3% саме на суму 14 184 грн, то суд здійснює перерахування на суму акту - 11 347,20 грн.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку, сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 26.11.2021 по 16.12.2021 становить 20, 52 грн., пені - 59,22 грн. інфляційні втрати 68,08 грн.

6) за актом № 193 від 31.10.2021 на суму 42 852,00 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2021 відповідачем було здійснено погашення заборгованості на суму 42 852,00 грн. за вказаним актом.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 07.12.2021 по 21.12.2021 в сумі 156,73 грн., а також 3% річних в сумі 52,83 грн. за період з 07.12.2021 по 21.12.2021 та інфляційні втрати в сумі 257,11 грн. за грудень 2021.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційні втрати за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є вірним.

7) за актом № 4 від 31.01.2022 на суму 127 819,20 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2022 відповідачем було здійснено погашення заборгованості на суму 84 344,00 грн., а 28.06.2022 - на суму 43 475,20 грн. за вказаним актом.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 09.03.2022 по 27.06.2022 в сумі 1768,78 грн., а також 3% річних в сумі 396,64 грн. за період з 09.03.2022 по 27.06.2022 та інфляційні втрати в сумі 6 120,69 грн. за період з березня 2022 по червень 2022.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційні втрати за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є вірним.

8) за актом № 29 від 28.02.2022 на суму 98 956,80 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2022 відповідачем було здійснено погашення заборгованості на суму 6524,80 грн.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 06.04.2022 по 27.06.2022 в сумі 3266,93 грн., а також 3% річних в сумі 675,08 грн. за період з 06.04.2022 по 27.06.2022 та інфляційні втрати в сумі 9070,47 грн. за період з квітня 2022 по червень 2022.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційні втрати за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є невірними. Позивачем помилково зазначено у розрахунках суму заборгованості за вказаним актом в розмірі 98 956,80 грн., проте враховуючи встановлений судом факт надання позивачем послуг за актом №175 від 19.10.2021 на суму 11 347,20 грн. з ПДВ, а також враховуючи те, що позивачем у розрахунку позовних вимог (а.с. 81) зазначено про зарахування сплачених відповідачем коштів за вказаними платіжними дорученнями на суму 14 184,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за актом №175 від 19.10.2021 на суму 11 347,20 грн., суд вважає за можливе зарахувати грошові кошти в сумі 2836,80 грн., які за своєю правовою природою є переплатою за даним актом, в рахунок часткового погашення заборгованості за актом № 29 від 28.02.2022. Відтак, за висновком суду, станом на 06.04.2022 заборгованість за актом № 29 від 28.02.2022 складала 96 120,00 грн.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку, сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 06.04.2022 по 27.06.2022 становить 655,72 грн., пені - 3173,27 грн., сума інфляційних втрат 8810,45 грн.

9) за актом № 163 від 30.06.2022 на суму 63 576,76 грн. з ПДВ.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 08.08.2022 по 20.10.2022 в сумі 3222,38 грн., 3% річних за період з 08.08.2022 по 20.10.2022 в сумі 386,69 грн. та інфляційні втрати в сумі 3558,02 грн. за період з серпня 2022 по жовтень 2022.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є методологічно та арифметично вірними. Таким чином, сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 386,69 грн., пені - 3222,38 грн., інфляційних втрат - 3558,02 грн.

10) за актом № 165 від 08.07.2022 на суму 29 343,12 грн. з ПДВ

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 15.08.2022 по 20.10.2022 в сумі 1346,57 грн., 3% річних за період з 15.08.2022 по 20.10.2022 в сумі 161,59 грн. та інфляційні втрати в сумі 1642,16 грн. за період з серпня 2022 по жовтень 2022.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є методологічно та арифметично вірними. Таким чином, сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 161,59 грн., пені - 1346,57 грн., інфляційних втрат - 1642,16 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру санкцій як таких, що надмірно великі у порівнянні з основним боргом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 с. 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність вичерпного переліку виняткових випадків, які є безумовними підставами для зменшення неустойки. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19.

Суд також враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013, згідно з якою, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання про зменшення суми штрафних санкцій відповідач посилається на наступні обставини:

- підприємство регулярно здійснювало оплату послуг до 24.02.2022, тобто до початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення на території України воєнного стану з 05:30 год. 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022. З того часу до червня 2022 року підприємство було вимушено припинити свою діяльність;

- після відновлення діяльності підприємство неодноразово пропонувало позивачу розстрочення заборгованості, але відповіді на листи не отримало;

- заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу не підтверджена актами здачі-приймання наданих послуг та актами взаєморозрахунків;

- штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні з основним боргом.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з умов договору та дат поставки, строку оплати за поставлений товар, вбачається, що зобов`язання з оплати за переважну кількість актів за спірним договором у відповідача виникли до початку військової агресії Російської Федерації проти України, а відтак посилання відповідача на обставини, якими на його думку зумовлене несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, судом відхиляються. Крім того, під час розгляду даної справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження призупинення діяльності АТ «ЖОВТНЕВА ЦЗФ», так само як і не надано доказів звернення до позивача із заявами про розстрочення заборгованості за спірним договором.

До того ж, розмір заявленої до стягнення пені не є надмірно великим, його розрахунок здійснено в розмірі облікової ставки НБУ.

Таким чином, відповідач не довів існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудгрупп" до Акціонерного товариства "Жовтнева ЦЗФ" про стягнення 221 016, 07 грн., з яких: 185 351,88 грн. - заборгованість, 11 103,45 грн. - пеня, 2 143,24 грн. - 3% річних, 22 417,50 грн. - інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Жовтнева ЦЗФ" (місцезнаходження: 85043, Донецька обл., Білицьке, вулиця Красноармійська, 1а, код ЄДРПОУ 00176549; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудгрупп" (місцезнаходження: 85613, Донецька обл., Курахове, проспект Запорізький, будинок 31, квартира 5; код ЄДРПОУ 42606849; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість в сумі 182 515,08 грн., пеню в сумі 10 994,96 грн., 3% річних в сумі 2118,75 грн., інфляційні втрати в сумі 22 140,46 грн., судовий збір в сумі 3266,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман