Рішення

від 21.05.2024 по справі 295/1170/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/1170/24

Категорія 2

2/295/967/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Савченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом, поданим представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокатом Корзун Світланою Вікторівною, до Управління житлового господарства Житомирської міської ради, Житомирської міської ради, третя особа: Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська 28» про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ЗАЯВИ

Адвокат Корзун С.В. в інтересах позивачів звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 05.03.2024 року (а.с. 46-47), просить визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Управління житлового господарства Житомирської міської ради вчинити дії по приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на жиле приміщення.

В обґрунтування позову вказано, що позивачі є членами однієї сім`ї та протягом тривалого часу постійно проживають у даній квартирі, яка є їхнім єдиним житлом і зареєстрованим місцем проживання. ОСОБА_1 проживає та зареєстрована у квартирі з 13.08.2015 року, ОСОБА_2 - з 05.04.1997 року. ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 , після смерті бабусі ОСОБА_3 , на її ім`я відкриті особові рахунки з оплати за надані житлово-комунальні послуги.

З метою реалізації свого права на приватизацію квартири позивачі звернулися до Управління житлового господарства Житомирської міської ради із заявою про приватизацію квартири, проте отримали відповідь, що враховуючи відсутність у них ордеру, приватизація не може бути проведена. Позивачі вживали усіх заходів для пошуку ордеру, виданого на ОСОБА_3 , однак результатів це не дало.

Адвокат зауважує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають постійне місце проживання у квартирі, що зареєстроване у встановленому порядку, тривалий час користуються таким майном, у зв`язку з чим мають беззаперечне право на приватизацію такого майна.

Представник позивачів ОСОБА_4 вказує, що в позасудовий спосіб позивачі позбавлені можливості належним чином оформити майнові права на майно.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 29.01.2024 року відкрито провадження у справі, справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

05.03.2024 адвокат Корзун С.В. направила заяву про зміну предмета позову та уточнену позовну заяву (а.с. 43-47).

Відповідно доухвали судувід 15.03.2024задоволено клопотанняадвоката Корзун С.В.,витребувано зУправління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради належним чином засвідчену копію поквартирної картки (Форми-Б) стосовно дати реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та членів її сім"ї.

05.04.2024 на виконання ухвали суду від 15.03.2024 до суду подано належним чином завірену копію поквартирної картки (Форми-Б) стосовно дати реєстрації осіб у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 74).

У судове засідання 21.05.2024 адвокат Корзун С.В. направила заяву по розгляд справи в її відсутність та у відсутність позивачів, у якій зазначила, що позивачі позов підтримують та просять його задоволити (а.с. 84).

Представник Житомирської міської ради в судові засідання жодного разу не з`явилась, в матеріалах справи міститяться клопотання представників відповідача Гущиної В., ОСОБА_5 про розгляд справи без участі представника Житомирської міської ради (а.с. 38-39, 76).

Представник Управління житлового господарства Житомирської міської ради в судові засідання не з`являвся, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи - голова правління ОСББ «Київська 28» направив заяву про розгляд справи без його участі, щодо задоволення позову не заперечує (а.с. 66).

Інших заяв по справі не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності учасників справи, які скористалися своїм правом і подали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, у відсутність представника Управління житлового господарства Житомирської міської ради, який належним чином повідомлений про розгляд справи, та розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України у зв`язку зі складністю справи складення повного тексту судового рішення відкладено до десяти днів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ та ОЦІНКА СУДУ

Судом встановлено, що згідно поквартирної картки на квартиру АДРЕСА_1 наймачем вказаного житлового приміщення була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зареєстровані члени її сім`ї: донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 05.04.1997 року; онука- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 13.08.2015 року (а.с.74)

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та постійно проживають у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями їх паспортів (а.с. 6, 8), копіями довідок про реєстрацію їх місця проживання (а.с. 10,11).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради «Про визнання громадян наймачами займаних приміщень (квартир)» № 1566 від 13.10.2023 ОСОБА_1 визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 післясмерті наймача ОСОБА_3 (а.с. 12).

Згідно довідки ОСББ «Київська 28» наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , заборгованості зі сплати внесків по утриманню відсутня (а.с. 67-68).

Технічна документація на квартиру АДРЕСА_1 розроблена на ім`я ОСОБА_1 (а.с.20-28)

Зі змісту листів Державного архіву Житомирської області № З-4093/04 від 21.09.2023 та № З -4666/04 від 13.11.2023 вбачається, що відомостей про відкриття та зміну особового рахунку на ім`я ОСОБА_3 не виявлено (а.с. 18,19).

Згідно відповіді Управління житлового господарства Житомирської міської ради № 1-76/УЖГ1455 від 21.11.2023 для приватизації квартири відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, потрібно надати копію ордеру. Роз`яснено, що єдиною підставою для вселення в житлове приміщення є ордер, який при вселенні громадянин здає у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі організації. Даним листом позивачі повідомлені, що питання приватизації квартири АДРЕСА_1 неможе бутиприйнято дорозгляду (а.с.16-17).

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадянини України мають право на приватизацію державного житлового фонду.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за № 109/17404.

Статею 1 Закону визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ст. 2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей ); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Зазначений перелік є вичерпним.

Відповідно до ст. 3, 5 Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Отже, за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває в її правомірному користуванні.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 8 Закону та п. 13 Положення приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до частини 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним (ч. 2 ст. 2 Закону).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є законним наймачем спірного житла на підставі рішення органу місцевого самоврядування (а.с. 12), позивачка ОСОБА_2 є членом її сім`ї, а відтак мають право на приватизацію житлового фонду, і відповідно до норм чинного законодавства звернулись до відповідача з заявою про приватизацію квартири.

Разом з тим, відповідачем, всупереч вимогам закону, не ухвалено вмотивованого рішення за результатами розгляду заяви, а лише наданно лист-відповідь про те, що подана заява не може бути прийнята до розгляду.

З огляду на вказане, лист-відповідь Управління житлового господарства Житомирської міської ради № 1-76/УЖГ1455 від 21.11.2023 (а.с. 16-17) суд розцінює як відмову позивачам у праві на приватизацію квартири по АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказували на те, що відповідачем не прийнято позитивного рішення про приватизацію через відсутність у них ордера.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача, як на підставу відмови у приватизації квартири, на відсутність ордера у позивачів з огляду на наступне.

Відповідно до ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Ордер видається за єдиною формою, що встановлена у додатку N 7 до Правил квартирного обліку. Бланк ордера складається із самого ордера і його корінця. Ордер видається громадянину, на ім`я якого він виписаний, а корінець залишається у виконкомі, що видав ордер.

Ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів. Після закінчення цього строку ордер автоматично втрачає свою силу. Однак при наявності поважних причин пропуску 30-денного строку він може бути продовжений виконкомом органу місцевого самоврядування, що його видав.Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності. Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

Згідно п. 72 Правил квартирного обліку при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Отже, ордер на житлове приміщення надає право на вселення до житлового приміщення, при цьому сама по собі його відсутність станом на час розгляду справи не дає підстав для висновку про самовільне зайняття спірного приміщення чи відсутність права на приватизацію квартири.

Згідно матеріалів справи взагалі не встановлено, що уповноваженим органом будь-кому, в тому числі позивачам, видавався ордер на вселення до даного приміщення, а відтак позивачі позбавлені можливості надати його відповідачу у зв`язку з тим, що він в них відсутній з незалежних від них причин, що позбавляє їх права на приватизацію.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачі вселились до даного житла на законних підставах і правомірно ним користуються, під час розгляду справи факт законності вселення та проживання позивачів у спірному приміщенні сторонами не оспорювався, вони проживають у ньому постійно, згадане приміщення є жилим, не відноситься до службових, воно належить до житлового фонду, яке підлягає приватизації, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про те, що відсутність ордера не надає їм права на приватизацію, є безпідставними, оскільки положеннями Закону встановлено, що право на приватизацію залежить від факту постійного проживання в квартирі та не передбачено, що за відсутності ордера (договору найму) громадяни не мають права на приватизацію.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що фактично відмова відповідача в оформленні приватизації квартири позивачами порушує їх право на отримання житла у власність.

Ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Відповідно до ст. 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Набуття квартири у приватну власність пов`язане із майновим правом у контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (котрі ґрунтуються на законодавчих нормах) на набуття права володіння, користування, розпорядження. Такі сподівання виникли у позивачів з моменту надання їм житла в користування.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто, в рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Тобто в контексті ст. 8 Конвенції встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла, гарантується державою і підлягає захисту у разі його порушення.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України»).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» саме на органи приватизації покладено обов`язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17.

За результатами розгляду заяв позивачів їм було повідомлено про неможливість приватизації спірного житла.

Таким чином, якщо орган місцевого самоврядування та орган приватизації зволікають з прийняттям відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача.

Подібні висновки щодо ефективності зазначеного способу захисту права на приватизацію також було висловлено Верховним Судом у постановах від 08 липня 2020 року у справі №201/6092/17, від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17.

Беручи до уваги те, що на підставі досліджених доказів, судом встановлено, що позивачі законновселились тапостійно протягомтривалого часупроживають вквартирі АДРЕСА_1 , яка належить до житлового фонду, який підлягає приватизації, факт правомірностіпроживання позивачіву квартирівідповідачами незаперечувався,позивачка ОСОБА_1 є наймачемзазначеної квартирина підставірішення органумісцевого самоврядування,а їїмати - ОСОБА_2 є відповідночленом їїродини,а томуна переконаннясудувони набули право на його отримання у власність у порядку приватизації без ордеру.

Подібний зазмістом правовийвисновок викладенийв постановіВерховного Судувід 26.04.2023в справі344/1350/21.

Суд вважає, що порушення права позивачів на приватизацію житла є неправомірним втручанням у право на мирне володіння майном, яке захищене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 8 цієїж Конвенції.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, порушені права позивачів підлягають судовому захисту шляхом визнання за ними права на приватизацію житлового приміщення без ордеру та шляхом покладення обов`язку на відповідача вчинити дії по його приватизації.

Керуючись ст. ст. 5, 12-13, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Управління житлового господарства Житомирської міської ради вчинити дії по приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на жиле приміщення.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Управління житлового господарства Житомирської міської ради вчинити дії по приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на жиле приміщення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Представник позивачів: адвокат Корзун Світлана Вікторівна, місце здійснення професійної діяльності: м. Житомир, провул. Львівський, 2, кім. 208.

Відповідач: Управління житлового господарства Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2; код ЄДРПОУ: 34900607;

Житомирська міська рада, місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2; код ЄДРПОУ:13576954;

Третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська 28», місцезнаходження: м. Житомир, вул. Київська, 28, код ЄДРПОУ: 44724657.

Повний текст рішення складений 30.05.2024.

Суддя О.В. Стрілецька