Ухвала

від 07.06.2024 по справі 152/776/24

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Шаргородський районний суд

Вінницької області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 року

м. Шаргород

Справа № 152/776/24

провадження № 1-кс/152/183/24

Слідчий суддя Шаргородського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотанняначальника Шаргородськоговідділу Жмеринськоїокружної прокуратуриВінницькій області ОСОБА_3 про арештмайна урамках кримінальногопровадження №42024022130000046,внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 190 КК України,

встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

06.06.2024начальник Шаргородськоговідділу Жмеринськоїокружної прокуратуриВінницької області ОСОБА_3 звернувся дослідчого суддіШаргородського районногосуду Вінницькоїобласті зклопотанням проарешт майнау рамкахкримінального провадження№ 42024022130000046,внесеного до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 14.05.2024за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.358,ч.1ст.190КК України, у зв`язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 КПК України, при наявності передумов, визначених у ст.ст. 132, 170 цього Кодексу.

Встановлені обставиниу ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

СД ВП№2Жмеринського РВПГУНП уВінницькій областірозслідується кримінальнепровадження №42024022130000046,внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невідомі особи внесли недостовірні відомості до державних актів на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_1 , виданого 26.03.2003 Шаргородською РДА на ім`я ОСОБА_4 та серії НОМЕР_2 , виданого 26.03.2003 Шаргородською РДА на ім`я ОСОБА_5 щодо підстави їх видачі, а саме розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації від 18.02.2002 № 44, яким погоджено проект організації території земельних часток (паїв) та виготовлення державних актів на право на земельну частку (пай) іншим особам.

Інформацію по даному факту 14.05.2024внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024022130000046 від 14.05.2024 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.358 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що Шаргородською районною державною адміністрацією винесено розпорядження про погодження проекту організації території земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на право на земельні частки (паї) від 18.02.2002 № 44. Відповідно до даного розпорядження погоджено проект організації території земельних часток паїв та виготовлення державних актів на право на земельну частку (пай) громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 розроблений Вінницьким філіалом інституту землеустрою.

Окрім того, на підставі вищезазначеного рішення - розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації від 18.02.2002 № 44 видано державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_4 від 26.03.2003 серії ВН № 000122, площею 1.8000 га., акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_5 від 26.03.2003 серії ВН №000123, площею 1.5399 га., акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1023, земельна ділянка розташована на територіїДжуринської сільської ради, але у вказаному розпорядженні Шаргородської районної державної адміністрації від 18.02.2002 № 44 зазначена особа не вказана.

Після чого, ДП «Вінницьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 1.5399 га. кадастровий номер 0525381400:01:001:0220, дата реєстрації 25.11.2020.

Таким чином ОСОБА_5 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ВН №000123 від 26.03.2003, площею 1.5399 га., на підставі рішення - розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації від 18.02.2002 № 44, але у вказаному розпорядженні не вказана.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0525381400:01:001:0220отримана з порушенням чинного законодавства, а тому являється предметом, яке має доказове значення, тому з метою збереження майна, запобігання спробам можливості його відчуження, необхідно накласти арешт, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Позиція сторін

До суду поступила заява від начальника Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про розгляд клопотання у його відсутності.

Власник земельної ділянки ОСОБА_5 на виклик суду не прибула.

Згідно з положеннями ч.1 ст.172 КПК України неприбуття за судовим викликом начальника Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 та власника земельної ділянки ОСОБА_5 у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, тому відповідно до вимог ч. 4 ст.107, ч. 1 ст.174 КПК Українисудове засідання проводиться за їх відсутності, а також не здійснюється фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався

Слідчий суддя, перевіривши клопотання на дотримання вимогКримінального процесуальногоКодексу України (далі -КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.170КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст.98КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 98 КПК України документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першійцієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбаченихчастиною першоюцієї статті,можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані) (п.1 ч.2 ст. 99 КПК України).

Слідчим суддею шляхом дослідження матеріалів провадження у порядку ст.94КПК України встановлено, що майно, на яке автор клопотання просить накласти арешт, відповідає критеріям ст. 98 цього Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що грошові кошти являються предметами та об`єктами кримінального правопорушення і зберегли на собі його сліди, тобто є речовими доказами у справі.

Клопотання відповідає вимогам ст.171КПК України і подано, у відповідності до ст. 170 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів майна, на яке може бути накладено арешт (глава17 РозділуІІ КПК України).

У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

За вказаних обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

При цьому, слідчий суддя відповідно до вимог ч. 5ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовує з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-29,131-132,170-173,309,369-372,376,534 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання начальникаШаргородського відділуЖмеринської окружноїпрокуратури Вінницькійобласті ОСОБА_3 про арештмайна урамках кримінальногопровадження №42024022130000046,внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0525381400:01:001:0220, що належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого 26.03.2003.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

У силуст. 175 КПК України,негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на начальника Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 .

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копію ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала постановлена та підписана 07.06.2024.

Слідчий суддя : ОСОБА_1