Рішення

від 07.06.2024 по справі 343/548/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/548/24

Провадження №: 2/343/277/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради про стягненнягрошової компенсаціїза невикористанідні відпусткита середньогозаробітку зачас затримкивиплати -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернувшись 05.03.2024 в Долинський районний суд з позовом, просить ухвалити рішення, яким:

визнати поважною причиною пропуску строку звернення до суду та поновити їй, ОСОБА_1 , строк звернення до суду з даним позовом;

стягнути з комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради Івано-Франківської області на її користь невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10353,76 грн;

стягнути з комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради Івано-Франківської області на її користь, середній заробіток за час затримки виплат в сумі: 123 913,50 грн;

стягнути з відповідача на її користь понесені судові витати.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно п.2 наказу №18-к від 30.01.2023 її, ОСОБА_1 , 02.02.2023 звільнено із посади лікаря амбулаторії №1 загальної практики сімейної медицини м.Долина на підставі п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням у комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради.

Відповідно до витягу наказу №18-к від 30.01.2023 вбачається, що нею невикористані відпустки в кількості 16 календарних днів, а саме: за період роботи з 01.11.2021 - 31.10.2022 -10 к.д. та період 01.11.2022-02.02.2023 -6 к.д., які були переведені до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради.

При звільненні їй не виплачена грошова компенсацію за невикористані відпустки в кількості 16 к.д.

Також грошова компенсація за невикористані нею дні відпустки не була перерахована на рахунок комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради.

В жовтні 2023 року КНП «ЦПМД» Вигодської міської ради їй відмовлено у наданні невикористаної частини відпустки за період роботи в КНП «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради, та повідомлено, що грошова компенсація за невикористані нею дні відпустки, не була перерахована на рахунок КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради.

Листом КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради від 19.10.2023 № 167/10/23 її повідомлено, що Законом України від 01.07.2022 № 2352 « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема виключено статтю 81, якою було передбачено, що за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення, та виключено частину третю статті 24 Закону України «Про відпустки» в частині перерахування грошової компенсації за бажанням працівника на підприємство на яке перейшов працівник. Тобто, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної та додаткової відпустки.

Таким чином, грошова компенсація за невикористані дні відпусток їй не виплачена, а також не надана сама відпустка невикористана нею за час роботи в КНП «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради.

Згідно п.2 наказу №18-к від 30.01.2023 її 02.02.2023 звільнено, невикористана відпустка 16 календарних днів, компенсація за 16 днів невикористаної щорічної відпустки становить 10353,76 грн.

Станом па сьогоднішній день, відповідачем не здійснено повного розрахунку за

невикористану відпустку в кількості 16 календарних днів, з часу виникнення обов`язку

здійснити такий розрахунок пройшло більше 6 - ти місяців.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України - у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, середньомісячний розмір заробітної плати в сумі 20652.25 грн, множиться на 6 місяців, що складає 123913.50 грн.

Сума яка підлягає стягненню в порядку визначеному ст. 117 Кодексу

законів про працю України становить 123913,50 грн (а.с.1-4).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 цивільна справа № 343/548/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради про стягненнягрошової компенсаціїза невикористанідні відпусткита середньогозаробітку зачас затримкивиплати передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.28).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін .

Встановлено відповідачустрок п`ятнадцятьднів здня врученняухвали провідкриття провадженняу справіз позовноюзаявою тадодатками дляподання заявиіз запереченнямипроти розглядусправи впорядку спрощеногопозовного провадженнята відзивівна позов,які повиннівідповідати вимогамст.178ЦПК України,а такождоказів,що підтверджуютьобставини,на якихгрунтуються йогозаперечення,якщо такідокази ненадані позивачем,і документів,що підтверджуютьнадіслання (надання)відзивів тадоданих донього доказівіншим учасникамсправи (а.с.29).

Представником відповідача КНП «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради - директоркою В.Цап 19.03.2024 подано відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради, про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки виплат. Судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що відповідно до наказу «Про звільнення працівників у зв`язку з переведенням в КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради» № 18-к від 30.01.2023 позивачку було звільнено 02.02.2023 у зв`язку з переведенням та проведено з нею розрахунок за відпрацьовані години.

Окрім того, даним наказом також було перенесено дні невикористаної відпустки, які належали позивачці відповідно до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради. Позивачкою особисто була написана заява на звільнення у зв`язку з переведенням та проханням перенести невикористану відпустку за період роботи в КНП «ЦПМД» ДМР до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради.

Тому, на підставі заяви позивачки КНП «ЦПМД» ДМР здійснило звільнення у зв`язку з переведенням та перенесло невикористану відпустку за період роботи в КНП «ЦПМД» ДМР до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради.

Гарантійний лист - це офіційний лист підприємства, установи, організації, що є юридичним гарантом виконання підприємством викладених у ньому зобов`язань. Гарантійний лист є способом забезпечення виконання зобов`язання стороною угоди.

Гарантійним листом № 92/12/22 від 29 грудня 2022 року КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради звернулось до КНП «ЦПМД» Долинської міської ради із проханням здійснити звільнення в порядку переведення працівників Вигодської, Шевченківської та Вишківської амбулаторії ЗПСМ з перенесенням невикористаних днів відпустки до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради. Тобто, КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради у даному документі взяло на себе зобов`язання перенести невикористані дні відпустки на своє підприємство.

Обов`язок виплати компенсацій за невикористану відпустку за період роботи в КНП «ЦПМД» ДМР покладається на КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради.

Окрім того, позивачці було надано такі відпустки у КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради згідно наказів «Про надання відпустки ОСОБА_1 » № 55-ОД від 16.05.2023 та № 64-ОД від 02.06.2023 та №83-ОД від 20.06.2023.

При вирішенні вимог позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, вважають, що середній заробіток, за підрахунком позивачки у сумі 123 913,50 грн, більше ніж у одинадцять разів перевищує заборгованість по виплаті за невикористані дні відпустки і на їх думку, це не відповідає вимогам справедливості та пропорційності (а.с.34-37).

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Комарницький Е.Г. 28.03.2024 подав відповідь на відзив, сформовану в системі «Електронний суд», в якій зазначає, що наведені у відзиві аргументи та міркування відповідача, доводів наведених позивачкою у позовній заяві не спростовують і зводяться лише до незгоди з ними щодо підставності та обґрунтованості позовних вимог.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що спірні правовідносини які склались, відповідають нормам законодавства, які урегульовують трудові правовідносини роботодавця та працівника, зокрема і ті, що регулюють порядок звільнення працівника та виплату належних йому грошових коштів у вигляді компенсації за невикористані відпустки.

Основним аргументом відповідача на підтвердження його доводів та правомірності дій при звільнення працівника є - гарантійний лист директора КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради від 29.12.2022, як офіційний документ, згідно якого невикористані позивачкою відпустки в кількості 16 календарних днів, переведені до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради, який являється однією з підстав видачі наказу №18-к від 30.01.2023 про звільнення її з посади лікаря амбулаторії № 1 загальної практики сімейної медицини м.Долина на підставі п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Як зазначено в позовній заяві та підтверджується нормами законодавства у сфері регулювання трудових правовідносин, на момент звільнення працівника, норми закону, якими була передбачена можливість переведення працівника на роботу на інше підприємство з перерахунком на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник коштів за невикористані ним відпустки за його бажанням, не були чинні.

З наведеного випливає, що роботодавець зобов`язаний був провести при звільненні працівника грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Окрім того, як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковою та головною умовою для звільнення працівника в порядку передбаченому ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» є «монетизація», тобто грошового забезпечення такого рішення, а кошти повинні бути перераховані на рахунок підприємства, на яке працевлаштувався працівник в порядку переведення для забезпечення гарантій встановлених Законом України «Про відпустки».

Відповідачем не була перерахована грошова компенсація за невикористані позивачкою дні відпустки на рахунок КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги аргументи відповідача, наведені у відзиві на позов, можна дійти висновку, що:

звільнення працівника згідно п.2 наказу №18-к від 30.01.2023 відбулось без дотримання відповідачем ч.1 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та статті 24 Закону України "Про відпустки»;

відповідачем не була перерахована грошова компенсація за невикористані дні відпустки на рахунок КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради;

гарантійний лист директора КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради, від 29.12.2022, який став підставою переведення невикористаних відпусток на інше підприємство, не може суперечити та підміняти норми Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про відпустки», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», чи інших нормативно-правових актів у сфері забезпечення конституційних гарантій на оплату праці;

законодавчо - обґрунтована неможливість надати невикористані дні відпустки чи здійснити їх грошову компенсацію КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради, є наслідком недотримання відповідачем вищезазначених нормативних актів України.

З моменту виникнення спірних правовідносин і по даний час, відповідачем вкотре проігноровано наявність заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки, незважаючи на неодноразові звернення до нього з цього приводу, у тому числі у формі позовної заяви, про що свідчить листування долучене до позову, а також підтверджується доводами наведеними у відзиві.

Наведене доводить, що незважаючи на норми законодавства, зазначених позові, відповідач тривалий час не визнає наявності заборгованості перед колишніми працівниками чим грубо порушує гарантовані державою принципи оплати праці.

Відповідальність роботодавця, передбачена ст. 117 КЗпП України, у вигляді обов`язку виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, є своєрідною, досить жорсткою штрафною санкцією, зважаючи на характер правовідносин та наслідки які виникають для працівника внаслідок недотримання вимог ст. 116 КЗпП України.

Зважаючи на обмежений строком (не більше шести місяців ч.1 ст.117 КЗпП) обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, свідчить про штрафний, а не компенсаційний характер фінансової відповідальності роботодавця і стаття 117 КЗпП України не є самостійною нормою в розумінні її правозастосування, оскільки передбачена нею відповідальність настає виключно за умови недотримання вимог іншої статті, а саме ст.116 КЗпП України.

Інші доводи відповідача, які зводяться до помилкового трактування ст.ст. 116, 117 КЗпП України, фактів наведених в позовній заяві не спростовують.

Враховуючи тривалий характер порушення вимог трудового законодавства у вигляді невиплати грошової компенсації за невикористані позивакою дні відпустки, вважає достатніми та доведеними підстави для задоволення позову, про що просить суд постановити відповідне, ґрунтуючись на нормах Закону рішення (а.с.42-44).

Представник відповідача КНП «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради в.о. директора Г.Різень (наказ №55-к «Про виконання обов?язків» від 03.04.2024 а.с.53), 12.04.2024 подала додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що компенсація за 16 днів невикористаної щорічної відпустки становить 10074,72 грн (а.с.51).

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Комарницький Е.Г. 25.04.2024 подав заяву про уточнення (збільшення, зменшення) позовних вимог у справі 343/548/24, згідно якої просить:

стягнути з комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 , невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10074,72 грн;

стягнути з комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 , середній заробіток за час затримки виплат в сумі 118 284,00 грн;

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витати (а.с.57-60).

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні проведеному 03.04.2024 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, та просила їх задоволити. В подальші судові засідання позивачка не з`явилась, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена судом.

Представник позивачки адвокат Комарницький Е.Г. (копія ордеру серії АТ №1062542 а.с.26) в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення (збільшення, зменшення) позовних вимог у справі 343/548/24, підтримав в повному обсязі, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Просив позов задоволити. В судове засідання призначене на 07.06.2024 представник позивачки адвокат Комарницький Е.Г. не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений судом (а.с.72), подав заяву, згідно якої вони уточнені позовні вимоги підтримують в повному обсязі, розгляд справи просить проводити без їх участі (а.с.74).

Представник відповідача КНП «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради Серафій Х.В. (довіреність №1 від 17.01.2024 а.с.46), в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, з підстав зазначених у відзиві на позов. В судове засідання призначене на 07.06.2024 представник відповідача не з`явилась, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена судом (а.с.72), подала заяву, згідно якої просить закінчувати розгляд справи у їх відсутності, позов не визнають та просять відмовити у його задоволенні (а.с.75 ).

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, наданих в судових засіданнях , вивчивши позовну, заяву про уточнення (збільшення, зменшення) позовних вимог, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив , дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Ч.1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно дост.116КЗпП України,при звільненніпрацівника виплатавсіх сум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.

Якщо працівниквденьзвільнення непрацював,тозазначенісуми маютьбутивиплаченіне пізнішенаступногодняпісля пред`явленнязвільненимпрацівникомвимоги пророзрахунок.Просуми,нарахованітавиплачені працівниковіпризвільненні,іззазначеннямокремо кожноговидувиплати(основнатадодатковазаробітна плата,заохочувальнітакомпенсаційні виплати,іншівиплати,наякіпрацівник маєправозгідноз умовамитрудовогодоговоруі відповіднодозаконодавства,утомучислі призвільненні)роботодавець повиненписьмовоповідомитипрацівника вденьїхвиплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Ст. 74 КЗпП України встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Порядку обчислення середньої заробітної плати», який затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно п. 7 розділу IV цього Порядку (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

При цьому, за змістом п. 4 розділу ІІІ цього Порядку, у разі розрахунку середньої заробітної плати за 12 місяців сума матеріальної допомоги та інших виплат не враховуються.

Аналіз ч. 1 ст. 47, ст. 116, ч. 1 ст. 83 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , перебувала у трудових відносинах із комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради, що підтверджується копією трудової книги НОМЕР_1 заповненої 01.10.2014 на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-9) .

Відповідно до витягу із наказу від 30.01.2023 №18-к директора КНП «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради Івано-Франківської області В.Фотуйми , позивачку ОСОБА_1 , на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, звільнено з посади лікаря ЗПСМ амбулаторії №1 ЗПСМ м.Долина 02.02.2023 у зв`язку з переведенням до КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради.

Зобов`язано бухгалтерію провести остаточний розрахунок із позивачкою. Переведено відпустки, які належать ОСОБА_1 до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради за заявою позивачки в кількості 10 кл.дн. за період роботи з 01.11.2021 по 31.10.2022 та за період з 01.11.2022 по 02.02.2023 в кількості 6 кл.дн. Підстави: заява ОСОБА_1 , від 25.01.2023 та гарантійний лист директора КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради від 29.12.2022 (а.с.10,38).

На звернення позивачки ОСОБА_1 про отримання інформації про суму грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки при звільненні та про виплату їй цієї компенсації (а.с. 17), відповідачем надано відповідь (а.с. 18-19) про відсутність у нього обов`язку здійснення такої виплати.

З довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України вбачається, що усього за 2022 позивачка ОСОБА_1 отримала 249975,76 грн заробітної плати та за січень 2023 19776,00 грн ( а.с.22-24).

Відповідно до гарантійного листа т.в.о. директора КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради Н.Білянського від 29.12.2022 №92/12/22, КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради звертається до КНП «ЦПМД» Долинської міської ради із проханням звільнити в порядку переведення працівників Вигодської, Вишківської та Шевченківської амбулаторій загальної практики - сімейної медицини з перенесенням невикористаних днів відпустки до КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради. Гарантовано прийняття працівників (а.с.39).

Отже, судом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що 02.02.2023 позивачку ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, з посади лікаря ЗПСМ амбулаторії №1 ЗПСМ м.Долина у зв`язку із переведенням до КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради. Відпустки, які належать ОСОБА_1 в кількості 10 кл.дн. за період роботи з 01.11.2021 по 31.10.2022 та 6 кл.дн. за період з 01.11.2022 по 02.02.2023, за заявою позивачки, переведено до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради.

При звільнені грошова компенсація за всі невикористані позивачкою дні відпустки виплачена не була. Відповідач заперечує обов`язок виплати даної грошової компенсації мотивуючи це тим, що за гарантійним листом КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради взяло на себе зобов`язання перенесення невикористаних днів відпустки на своє підприємство та тим, що у зв`язку із зміною законодавства, перерахування на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки не здійснюється.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із невиплатою при звільненні позивачці грошової компенсації за всі невикористані нею дні відпустки, що є порушенням її законних прав та інтересів.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в т.ч. і виплату грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Однак, в судовому засіданні встановлено та представницею відповідача не заперечено те, що в день звільнення та на даний час позивачці ОСОБА_1 не виплачено компенсацію за невикористані нею 16 календарних днів відпустки, за період з 01.11.2021 по 02.02.2023.

Стосовно розміру невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає наступне.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Комарницький Е.Г., в заяві про уточнення (збільшення, зменшення) позовних вимог у справі 343/548/24, вказав, що сума компенсації за 16 календарних днів невикористаної щорічної відпустки становить 10074,72 грн, яку просить стягнути на користь позивачки .

Представником відповідача в додаткових поясненнях вказано, що сума компенсації за 16 днів невикористаної щорічної відпустки позивачки ОСОБА_1 становить 10074,72 грн.

Враховуючи вище викладене, позов, з урахуванням заяви про уточнення (збільшення, зменшення) позовних вимог у справі 343/548/24 , в частині вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки є обґрунтованими та підлягає задоволенню , а тому суму 10074,72 грн, невиплачену компенсацію за 16 днів невикористаної відпустки, слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача в частині того, що належні позивачці ОСОБА_1 невикористані дні відпустки було переведено до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про відпустки», якою було передбачено право працівника, за його бажанням, у разі переведення на роботу на інше підприємство можливість перерахування грошової компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток на рахунок підприємства, на яке він перейшов, виключено.

Позивачку звільнено 02.02.2023, тобто після набрання даним законом чинності, а тому ОСОБА_1 при звільненні мало бути виплачено в тому числі і компенсацію за невикористану відпустку.

Право перерахування цієї грошової компенсації КНП "ЦПМД" Вигодської селищної ради на момент звільнення позивачки ОСОБА_1 чинним законодавством не було передбачено.

Відхиляє суд і доводи представника відповідача про те, що КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради гарантійним листом від 29.12.2022 взяло на себе зобов`язання перенести невикористані дні відпусти, зокрема, і позивачки ОСОБА_1 на своє підприємство, оскільки такий лист не є належним доказом, адже цим листом жодним чином не підтверджується перебування останньої у трудових відносинах із КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради, в тому числі і у вказаний період.

Отже, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, які підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд приходить висновку, що із відповідача на користь позивачки слід стягнути 10074,72 грн невиплаченої компенсації за невикористану відпустку.

При цьому, з вказаної суми мають бути відраховані обов`язкові платежі до державного бюджету.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати, суд дійшов наступного висновку :

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в ст. 116КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з звільненим працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки подень фактичного розрахунку.

Як вбачається із роз`яснень даних у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд вважає доведеним факт невиплати позивачці при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 760/2881/19 (провадження № 61-1096св20) вказано, що «у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом другим пункту 8 вказаного Порядку встановлено, що середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді».

Згідно довідки №61/01-18/30 виданої КНП «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради Івано-Франківської області від 12.04.2024, ОСОБА_1 за грудень 2022 року (22 робочих днів) нарахована заробітна плата в розмірі 24593,83 грн, за січень 2023 року (22 робочих днів) нарахована заробітна плата в розмірі 14836,00 грн (а.с.52).

Середньоденна заробітна плата позивачки з урахування податків та зборів становить 896,13грн. (24593,83+14836,00):(22+22)=896,13 без урахування податків та зборів.

Позивачка звільнена з роботи 02 лютого 2023 року, в день її звільнення роботодавцем не проведений остаточний розрахунок.

Період,за якийпідлягає стягненнюсередній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненністановить з03.02.2023 (наступнийдень післязвільнення)по 03.08.2023року (термінпередбачений ст.117КЗпП України), що включає 130 робочих днів (18+23+20+23+22+21+3). Множимо на середньоденний заробіток позивачки 896,13 грн, та отримуємо розмір середнього заробітку 116496,90грн.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

П. 6 ч.1 ст.3 ЦК Українипередбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що вимагає, зокремач. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченаст. 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановленийст. 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

У своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогост. 117 КЗпП України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно дост. 117 ЦПК України.

Такими обставинами є:

1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З огляду на розмір заборгованості (10074.72 грн), несвоєчасно виплачених позивачці сум при звільненні в порядку переведення до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради , характеру цієї заборгованості, дії позивачки та відповідача, наявність гарантійного листа, відповідно до якого КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради звернулося з проханням здійснити звільнення в порядку переведення працівників з перенесенням невикористаних днів відпустки до КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради, суд з урахуванням принципу справедливості та пропорційності з урахуванням обставин цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, вважає необхідним визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення виплати ним належних при звільненні позивачці виплат у сумі 10000,00 грн.

Зазначений розмір, на переконання суду є орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням порушеного права позивачки, не призведе до збагачення позивачки за рахунок відповідача й не буде надмірним тягарем для відповідача, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який стягується з роботодавця на користь працівника зазначається судом без виключення з них податків й інших обов`язкових платежів, які сплачуються роботодавцем при виконанні рішення суду, однак згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» на суд покладається обов`язок зазначення даної обставини врезолютивній частині рішеннята вказується, що податок та інші обов`язкові платежі підлягатимуть відрахуванню при сплаті.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 10074,72 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2023 року по 03 серпня 2023 року в розмірі 10000 грн.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст. 43 Конституції України, ст. 3, 47, 74, 83, 116,117 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», п. 2 розділу ІІ, п. 4 розділу ІІІ, п. 7 розділу ІV, «Порядку обчислення середньої заробітної плати», який затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), керуючись ст. 258, 259, 263, 265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради про стягненнягрошової компенсаціїза невикористанідні відпусткита середньогозаробітку зачас затримкивиплати - задоволити частково.

Стягнути із комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 не виплачену компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 10074 (десять тисяч сімдесят чотири) гривні 72 коп, з утриманням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів відповідно до законодавства України.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2023 року по 03 серпня 2023 року у розмірі 10000 ( десять тисяч) гривень 00 коп. з утриманням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів відповідно до законодавства України.

Стягнути із комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради, код ЄДРПОУ 42326482, місцезнаходження м. Долина, вул. Степана Бандери, 9 Калуського району Івано-Франківської області, 77500.

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш