Постанова

від 04.06.2024 по справі 351/272/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 351/272/22

Провадження № 22-ц/4808/736/24

Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М. .

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддівБаркова В.М., Мальцевої Є.Є.,

участю секретаря Кочубей І.Ю.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа Снятинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року, ухвалене судом у складі судді Калиновського М.М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Снятинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), про визнання батьківства, стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з вищезазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначила, що в період з 25 липня 2017 року по 17 січня 2021 року вони із ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від спільного проживання у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина зареєстрована в органах РАЦС на підставі частини першої ст.135СК України

Позивачка також зазначила, що після народження дитини вони постійно спілкувались та продовжували періодично проживати разом, відповідач брав участь у вихованні доньки.

Донька потребує постійного домашнього догляду, що підтверджується довідкою №48 КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня».

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб Снятинської міської ради від 31.01.2022 року №69 позивачка проживає зі своїми дітьми без реєстрації по АДРЕСА_1 , зареєстрована зі своєю неповнолітньою донькою по АДРЕСА_2 .

Позивачка зазначила, що на даний час не працює, відповідач належним чином не допомагає у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини.

Відповідач має постійний заробіток, хоча офіційно не працевлаштований, займається пасажирськими перевезеннями та здає в оренду житлові кімнати в селищі Косів. Добровільно надавати кошти на утримання доньки не бажає.

У зв`язку з викладеним просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_3 ; виключити з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про ОСОБА_4 , як батька дитини; внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про батька дитини, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також понесені нею судові витрати, а саме 992,40 грн судового збору та 2500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2022 року про виправлення описки, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Снятинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), про визнання батьківства та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_3 .

Виключено з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про батька дитини ОСОБА_4 .

Внесено відомості до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини, зазначивши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову 14 лютого 2022 року.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 11 жовтня 2022 року у справі № 351/272/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Снятинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), про визнання батьківства та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, залишено без задоволення.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Снятинського районного суду від 11 жовтня 2022 року - без змін.

Постановою Верховного суду від 07 грудня 2023 року заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2023 року скасовано. Справу № 351/272/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4

Вирішено внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного Снятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 28.09.2018р. за № 137, виключивши з актового запису відомості про ОСОБА_4 як батька дитини, та зазначивши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі 2200,00 грн, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів вирішено розпочати з 21.12.2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившисьз рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції змінити рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року в частині стягнення з нього 2200 грн аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з 21.12.2023 року, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягувати з нього на користь неповнолітньої ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1500 грн, починаючи з 14 лютого 2022 року.

В обгрунтуванння апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що висновок суду першої інстанції про стягнення з нього аліментів в розмірі 2200 грн є невірним, оскільки ним до суду першої інстанції було надано докази, які підтверджують неможливість сплати аліментів у визначеному розмірі, оскільки він може сплачувати аліменти у розмірі не більше 1500 грн.

Також, вважає, що судом першої інстанції не вірно визначена дата початку стягнення аліментів, а саме 21 грудня 2023 року, тобто дата закінчення виконавчого провадження, яке закінчено згідно постанови Верховного Суду України від 07 грудня 2023 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а позов був пред`явлений 14 лютого 2022 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів .

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині стягнення з відповідача аліментів у розмірі 2200 грн на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 та в частині визначення строку стягнення аліментів.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року в частині визнання ОСОБА_2 батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та внесення змін до актового запису про народження, не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з відповідача аліментів.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , в розмірі 2200 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Суд дійшов висновку, що стягнення аліментів необхідно розпочати з 21 грудня 2023 року, з дати закінчення виконавчого провадження.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 137 від 28 вересня 2018 року, її батьками зазначено ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження згідно з частиною першою статті 135 СК України № 00034869489 від 03 лютого 2022 року, відомості про батька ОСОБА_4 у актовому записі № 137 від 28 вересня 2018 року про її народження записані зі слів матері ОСОБА_1 .

Згідно із довідками виконавчого комітету Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 31 січня 2022 року № 68 та № 69 неповнолітня ОСОБА_3 проживає із матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 48 про потребу дитини (дитини з інвалідністю) у домашньому догляді , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , потребує домашнього догляду як дитина з інвалідністю.

Згідно із виписками із медичних карток стаціонарного хворого та довідки Снятинського центру ПМСД від 18 лютого 2022 року ОСОБА_3 , 21.09.2018 року хворіє та потребує лікування у центрі стоматологічної імплантації.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровано шлюб.

Відповідач має двох малолітніх дітей сина ОСОБА_7 , та доньку ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3

Згідно акту обстеження умов проживання сім`ї Мельничуків по АДРЕСА_3 вбачається, що за вказаною адресою проживають: ОСОБА_2 , 1962 р.н. батько, ОСОБА_9 , 1985 р.н. мати, ОСОБА_8 , 2023 р.н. донька, ОСОБА_7 , 2022 р.н. син, ОСОБА_10 , 2017 р.н. донька ОСОБА_11 .

Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерело виплачених доходів та отриманих податків станом на 24.01.2023 року ОСОБА_2 отримує соціальні виплати, а також в березні 2021 року отримав дохід відпродажу нерухомого майна.

Відповідно до виписки з історії амбулаторної картки №001/2, наданої ФОП сімейним лікарем ОСОБА_12 . ОСОБА_2 , 1962 р.н. знаходиться з 06.11.2021р. на "Д" обліку.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України у тій же редакції Кодексу).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Встановивши, що дитина проживає разом із матір`ю, відповідач не надає коштів на утримання дитини, на підставі наданих сторонами доказів, та з урахуванням принципу рівної відповідальності обох батьків за утримання дитини і обставин, які підлягають з`ясуванню при визначенні розміру аліментів, зокрема матеріального становища та сімейного стану платника аліментів, перебування на утриманні у відповідача інших малолітніх дітей, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про визначення розміру аліментів на дитину у розмірі 2200 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів відповідає принципу рівноправності визначених обов`язків кожного з батьків по матеріальному утриманню та забезпеченню дитини в межах своїх здатностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для її гармонійного розвитку.

Доводи апеляційноїскарги вчастині оскарженнярозміру аліментівне спростовують встановлені у справі фактичні обставини, скаржником не надано доказів щодо відсутності у нього будь-якого рухомого чи нерухомого майна, доказів скрутного матеріального становища скаржника, що перешкоджає йому сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визначення строку стягнення аліментів з 21 грудня 2023 року, а саме з дати закінчення виконавчого провадження, яке закінчено згідно постанови Верховного Суду України від 07 грудня 2023 року.

Так, відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Тлумачення статті 191СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову).

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 14 лютого 2022 року, тому відповідно до вимог ст. 191 СК України стягнення аліментів повинно розпочатись з 14 лютого 2022 року.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов до помилкового висновку у визначенні строку стягнення аліментів.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині є слушними.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 1 ст.376ЦПКУкраїни передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року підлягає зміні в частині визначення строку стягнення аліментів, а саме стягнення аліментів повинно проводитись суд з 14 лютого 2024 року з дня подання позову про стягнення аліментів.

Згідно положень ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга задоволена частково, проте рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року в оскаржуваній частині змінено лише в частині визначення строку стягнення, в інші оскаржуваній частині залишено без змін, тому підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року в оскаржуваній частині, а саме в частині визначення строку стягнення аліментів, змінити, зазначивши: «Стягнення аліментів розпочати з 14 лютого 2022 року».

В іншій оскаржуваній частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 червня 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

Є.Є. Мальцева