Рішення

від 07.06.2024 по справі 461/3374/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/3374/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства по ремонту та обслуговуванню житла «Айсберг» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства по ремонту та обслуговуванню житла «Айсберг» про стягнення переплати за утримання будинку та прибудинкової території.

В обґрунтування поданого позову позивач покликається на те, що вона була власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 09.06.2021 року. Вказує на те, що згідно договору купівлі даної квартири, вона не брала на себе обов`язків по погашенню заборгованості за надані послуги позивача попередньому власнику цієї квартири. 22.12.2023 року позивач продала дану квартиру. Однак зазначає, що розмір переплати, яка здійснена позивачем, становить не менше, ніж 13805,09 грн. Зважаючи на вищенаведене, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму переплати.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити у повному обсязі з огляду на те, що у матеріалах позовної заяви відсутні докази сплати відповідних коштів саме ОСОБА_1 на користь відповідача, а тому відсутні підстави для повернення саме ОСОБА_1 коштів; також вважає, що відсутні підстави щодо повернення переплати, оскільки між позивачем та відповідачем існували договірні відносини з управління багатоквартирним будинком.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положеньст. 16 ЦК Україниособа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 09.06.2021 року позивач ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

22.12.2023 року позивач продала дану квартиру, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу.

Позивач зазначає, що згідно договору купівлі даної квартири, вона не брала на себе обов`язків по погашенню заборгованості за надані послуги позивача попередньому власнику цієї квартири, а тому розмір переплати, що здійснена позивачем, становить не менше, ніж 13805,09 грн.

Надаючи оцінку долученим до матеріалів справи доказам, суд приходить до наступного висновку.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Суд наголошує, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Позивач зазначає, що згідно договору купівлі даної квартири, вона не брала на себе обов`язків по погашенню заборгованості за надані послуги позивача попередньому власнику цієї квартири.

При цьому, позивач не вказує конкретну суму здійсненої нею переплати, а зазначає, що такий становить не менше, ніж 13805,09 грн.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що від червня 2021 року до грудня 2023 року між позивачем та відповідачем (управителем) існували правовідносини щодо управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 , де позивач була власником квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Більше того, згідно з ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

Згідно зпунктом 1Порядку проведенняконкурсу зпризначення управителябагатоквартирного будинку,затвердженого наказомМіністерства регіональногорозвитку,будівництва тажитлово-комунального господарстваУкраїни від13.06.2016№ 150, організатор конкурсу складає перелік будинків, в яких не створено об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, та оголошує щодо них конкурс з призначення управителя.

Згідно пункту 6 вказаного Порядку, договір про надання послуги за кожним багатоквартирним будинком, шо входив в об`єкт конкурсу, строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу місцевої ради, за рішенням якого призначається управитель.

Встановлено, що між багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 та ЛМКП "Айсберг" було укладено Договір про управління багатоквартирним будинком № 112 від 01 вересня 2019 року, оскільки співвласники такого будинку самостійно не визначились із формою управління

Відповідно до п. 1 вказаного Договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього Договору.

Згідно п.15 вказаного Договору плата за послугу з управління багатоквартирним будинком нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, однак за бажанням співвласника оплата послуги управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. З ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відтак кошти, на які посилається позивач, не були стягнуті з неї примусово, протилежне з матеріалів справи не випливає.

Крім цього, вказані позивачем кошти могли бути сплачені іншою особою та в рахунок авансу за послуги, які надаватимуться пізніше - згідно пункту 15 Договору про управління.

Більше того, як було встановлено судом, позивач не вказує конкретну суму здійсненої нею переплати, не надає розрахунків такої, однак зазначає, що переплата становить не менше, ніж 13805,09 грн.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2020 р. (справа № 725/5093/17) зазначено, що правовідносини між сторонами регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Договірний характер правовідносин між сторонами виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, зокрема щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Оскліьки вказанікошти булизараховані впорядку надання послуги з управління багатоквартирним будинком на підставі договірних зобов`язань, то до вказаних правовідносин не підлягають положення статті 1212 ЦК України про повернення безпідставно набутих коштів.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи.

Разом з тим позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо боргу.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє ствердження під час розгляду справи, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст.2,10, 12, 141,247, 258, 259,263-265, 274-279,280-282 ЦПК України,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства по ремонту та обслуговуванню житла «Айсберг» про стягнення коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя І.Р.Волоско