Рішення

від 27.05.2024 по справі 175/3013/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/3013/20

Провадження № 2/175/788/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" травня 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участюсекретаря судовогозасідання Гула А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Садового Товариства «Утес», треті особи: Головне управління Держгеокадаструу Дніпропетровській області, Південно Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу І.В. Сисоєнко, про визнання недійними та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, розпорядження та свідоцтва про право власності на садовий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання членом садівничого товариства та повернення майна із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області суду з позовом, який потім було уточнено, в якому просив визнати недійсним та скасувати право приватної власності оформленим Державним актом на право власності на земельну ділянку № 156 Садівничого товариства «УТЕС», виданим на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 06.05.2010 року № 1785-р; визнати недійсним та скасувати розпорядження та свідоцтво про право власності на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 23.08.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 спірну земельну ділянку; визнати його, ОСОБА_1 з 1995 року членом садівничого товариства «УТЕС», як користувача земельної ділянки № НОМЕР_1 Садівничого товариства «УТЕС».

В обґрунтування позову позивач вказав, що профспілковою організацією та адміністрацією «Дніпропетровського машинобудівного заводу» в 1986 році, його дружині, ОСОБА_4 було надано земельну ділянку садівничого товариства «УТЕС» № 156 с. Волоське. 28 листопада 1995 року ОСОБА_4 написала заяву голові СТ «УТЕС», яку було нотаріально завірено, про те що вона відмовляється від земельної ділянки № НОМЕР_1 і просить переписати її на ОСОБА_1 .

В листопаді 1995 року його було прийнято членом СТ «УТЕС» та земельну ділянку № НОМЕР_1 було перереєстровано на його ім`я для користування. Даною земельною ділянкою він дозволив користуватися своєму сину ОСОБА_2 . В серпні 2015 року в усній формі він звернувся до голови СТ «УТЕС» з питанням про надання документів для оформлення права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , але йому було повідомлено, що дана земельна ділянка приватизована на ім`я ОСОБА_2 10 вересня 2015 року йому була видана довідка про те, що ОСОБА_2 є членом СТ «УТЕС» с. Волоське та на підставі рішення виконкому Волоської сільської ради № 27 від 21 травня 1997 року земельну ділянку № 156 приватизовано.

28 жовтня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продав спірну земельну ділянку садівничого товариства «УТЕС» № 156 третій особі ОСОБА_5 .

Вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 виданий у порушення ст. 116, 118 ЗК України та на підставі незаконного розпорядження, що є підставою для визнання його недійсним, а тому він звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_6 подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. В минулому судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити, враховуючи уточнену позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 надав свої заперечення, в яких послався на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року по справі № 175/4758/15-ц за позовом ОСОБА_2 , яким у задоволенні позову судом першої інстанції було відмовлено, а Постановою Касаційного цивільного суду України Верховного суду України від 24.10.2019 року залишено без змін рішення суду першої та іпеляційної інстанцій. Позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Інші відповідачі у судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Заяв не подавали.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, надав свої пояснення по справі.

Представники Південно Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції у судове засідання не з`явилися, надали свої пояснення по справі.

Представник Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області подав заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши поясненя сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Застаттею 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннямистатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на землю або право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, право оренди оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Встановлено, що ОСОБА_2 належить садовий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно, з відомостей якого вбачається, що підставою для виникнення права власності є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно виданим 15 березня 2010 року Дніпропетровською районною радою, та земельна ділянка № НОМЕР_1 в с/т «Утес» Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, загальною площею 0,0800 га та Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №053800, виданим на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 06 травня 2010 рок №1785-р.(а.с.11, 69)

У 1986 році мати відповідача ОСОБА_4 , як робітниця ДП «Дніпропетровського машинобудівного заводу», отримала у користування земельну ділянку за №156 на землях садового товариства «Утес», якою вона добросовісно, відкрито і безперервно користувалася протягом 24 років до 2009 року. На момент отримання земельної ділянки у користування, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі не перебували.

На підставі п.3.1 Статуту садового товариства «УТЕС» (зареєстрованого розпорядженням Дніпропетровської райдержадміністрації Дніпропетровської області №155-Р від 24.03.2003року) ОСОБА_4 подарувала своєму сину ОСОБА_2 земельну ділянку за №156 на якій знаходяться садовий будинок с господарськими будівлями та спорудами, яка є складовою земельної ділянки загальною площею 20, 2 га, що належить «Дніпропетровському машинобудівельному заводу», яка в свою чергу надана розпорядженням Ради Міністрів УССР за №159-р від 07.03.1986 року, рішенням Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 26.03.1982 року № 128 та акту користування землею Б №098018-1982 року зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за №86, на якої на даний час розташоване садове товариство «УТЕС».

Керуючись ст. 35, 118 ЗК України, ОСОБА_2 скористався правом безоплатної приватизації та оформив право власності на спірну земельну ділянку № НОМЕР_1 з садовим будинком, як член садівничого товариства «УТЕС» на підставі рішення виконкому Волоської сільської ради № 27 від 21 травня 1997 року та сплатив пайовий внесок за земельну ділянку повністю, що підтверджується довідкою від 10 вересня 2015 року. (а.с.10).

ОСОБА_2 користуючись свої правом власності, продав земельну ділянку № НОМЕР_1 ОСОБА_5 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу виданого 28.10.2016 року, зареєстрованого за № 2332.(а.с.220)

В свою чергу, ОСОБА_5 продав земельну ділянку № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу виданого 23.08.2019 року, зареєстрованого за № 3596.(а.с.216)

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. При цьому, відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 152 ЗК України надає власнику земельної ділянки або землекористувачу право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, такий захист здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.2, 3 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до п. 16 Статуту Садового товариства «Утес», членами садового товариства можуть бути робочі та службовці підприємства (ДП «Дніпропетровський машинобудівний завод» імені Леніна), які досягли 18-літнього віку, пенсіонери, працюючі на даному підприємстві. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у період з 1985 року по сьогоднішній день не був робітником, службовцем чи пенсіонером «Дніпропетровського машинобудівного заводу», а тому, ОСОБА_1 не мав підстав та обґрунтування бути членом садового товариства «Утес» протягом всього терміну існування товариства, в період з 1985 року по 2003 рік, керівництво якого здійснювалось адміністрацією та профспілкою ДП «Дніпропетровський машинобудівний завод» імені Леніна.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд ставить під сумнів твердження ОСОБА_1 щодо передачі ОСОБА_2 у користування спірної земельної ділянки № НОМЕР_1 садового товариства «Утес», оскільки в період з 1985 року по 2009 року саме ОСОБА_4 була дійсним членом садового товариства «Утес» Дніпропетровського машинобудівного заводу, якій і була надана спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 у користування. Окрім цього, посилання позивача ОСОБА_1 на копію заяви ОСОБА_4 стосовно відказу та передачі йому садової ділянки на підставі якої його було прийнято до членів садівників, городників та виноградарів садового товариства «Утес» Дніпропетровського машинобудівного заводу, також є не обґрунтованим та підлягаю сумніву, оскільки: відповідно до п. 31, 32, 33, 34 Статуту в обов`язки правління не входить прийняття або виключення осіб з членів садового товариства «Утес», а тому справжність заяви написаної та підписаною ОСОБА_4 піддається сумніву.

Право на звернення до суду із вимогою про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та виданих на їх підставі державних актів на право власності на землю (ст. 152 ЗК України, ст. 386 ЦК України) мають власники земельних ділянок і землекористувачі, права яких безпосередньо порушено. Поновлення таких прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється, зокрема судом. Якщо з урахуванням обставин у справі встановлено, що права позивача безпосередньо такими актами не зачіпаються, то це є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач не є власником чи землекористувачем спірної земельної ділянки АДРЕСА_1 , оскільки належних та допустимих доказів про це суду він так і не надав і у нього відсутнє право власника на дану земельну ділянку, яку він просить захистити посилаючись в своїй позовній заяві. ОСОБА_1 просить захистити його право, яке в нього не виникало, а тому і не порушувалося, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Разом з тим, судом було встановлено, що Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року по справі № 175/4758/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Садівничого товариства «Утес», ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Дніпропетровська районна державна адміністрація, ОСОБА_4 про визнання недійними та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, розпорядження та свідоцтва про право власності на садовий будинок,визнання членом садівничого товариства та права користування земельною ділянкою було винесено рішення, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Касаційного цивільного суду України Верховного суду України від 24.10.2019 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року по справі № 175/4758/15-ц було залишено без змін. При цьому обставини встановлені в рішенні суду, що набрало законної сили доказуванню не підлягають.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що «кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів», тим самим підставою для звернення до суду повинно бути порушення, невизнання або оспорювання прав позивача. Оскільки позивачем не надано, а судом не встановлено належних та достатніх доказів правомірності його позовних вимог, оскільки права на земельну ділянку в даному випадку у нього не виникли, отже не зачіпаються, - це є підставою для відмови в задоволенні позову повністю, через відсутність порушеного права, за недоведеністю та необґрунтованістю.

У даному випадку позивач посилається на порушення його земельного права - передачі належної йому земельної ділянки сину у власність, однак належних доказів набуття у встановленому законом порядку права власності або користування спірною земельною ділянкою суду не надав, тому аналізуючи вищевикладені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні його вимог, судові витрати (судовий збір) не підлягають стягненню з відповідача і підлягають покладенню на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 14, 55 Конституції України, ст. 155 ЗК України, ст. 328 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 131, 157, 212, 215, 214 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Садового Товариства «Утес», треті особи: Головне управління Держгеокадаструу Дніпропетровській області, Південно Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу І.В. Сисоєнко, про визнання недійними та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, розпорядження та свідоцтва про право власності на садовий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання членом садівничого товариства та повернення майна із чужого незаконного володіння, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.06.2024.

Суддя О. М. Білоусова