Ухвала

від 05.06.2024 по справі 369/157/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/157/20

Провадження №2/369/80/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчко А.Я.,

за участю секретаря Ведмеденко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Комісаренка Антона Володимировича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доТОВ «ОРЕОЛ», ОСОБА_2 , треті особи мале підприємство «Гранд», Богуславська міська рада Київської області про визнання майна спільним сумісною власністю подружжя, визнання недійсними акту приймання-передачі майна, протоколів товариств, свідоцтва про право власності,витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОРЕОЛ», ОСОБА_2 , треті особи мале підприємство «Гранд», Богуславська міська рада Київської області про визнання майна спільним сумісною власністю подружжя, визнання недійсними акту приймання-передачі майна, протоколів товариств, свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

29.05.2024 року за вх. №25633 через канцелярію суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Комісаренка Антона Володимировича надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59.60 кв.м., що належить Відповідачу 2, ОСОБА_2 ; накласти арешт на нерухоме майно (нежиле приміщення) за адресою: АДРЕСА_2 , що належить Відповідачу 1, Товариству з обмеженою відповідальністю «Ореол».

Свої вимогимотивували тим,що предметомпозову,з урахуваннямзаяви Позивачапро змінупредмету позову,є:визнання квартири АДРЕСА_1 загальноюплощею 59,60кв.м.,та нерухомемайно (нежилеприміщення),яке знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 ,спільною сумісноювласністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .Визнання недійсними наступних правочинів:

- Акт приймання-передачі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , від МП «Гранд» до ТОВ «Ореол»;

- Протокол №2 Загальних зборів учасників ТОВ «Ореол» від 05 вересня 2016 року;

- Протокол №3 Засідання ради засновників МП «Гранд» та ТОВ «Ореол» від 27.08.2004;

- Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.03.2005, видане Виконавчим комітетом Богуславської міської ради.

- Витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 59,60 кв.м., на користь ОСОБА_1 .

- Витребувати з чужого незаконного володіння від ТОВ «Ореол» нерухоме майно (нежиле приміщення) за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 .

На даний момент таке спірне майно перебуває у власності Відповідачів, тобто Відповідачі не лише користуються та фактично володіють вказаним спірним майном, проте і розпоряджаються також, тобто в будь який момент можуть відчужити таке майно на користь третіх осіб, що унеможливить виконання судового рішення у даній справі.

Саме тому Позивач вважає за необхідне просити суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно Відповідача 1 (спірне нерухоме нежитлове майно у м. Богуслав) та на майно Відповідача 2, які є предметом позову у даній справі.

Також зазначають, що застосування такого заходу забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідачів, оскільки нерухоме залишається в їх володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суду України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчудження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте, наведені у заяві про забезпечення позову підстави позивача ґрунтуються лише на припущеннях, тоді як забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, доказів чого позивачі не подали.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Комісаренка Антона Володимировича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доТОВ «ОРЕОЛ», ОСОБА_2 , треті особи мале підприємство «Гранд», Богуславська міська рада Київської області про визнання майна спільним сумісною власністю подружжя, визнання недійсними акту приймання-передачі майна, протоколів товариств, свідоцтва про право власності,витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя Андрій ВОЛЧКО