Рішення

від 28.05.2024 по справі 619/2822/16-ц

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 619/2822/16-ц

Провадження № 2/535/130/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Гуляєвої Г.М.,

за участі: секретаря судових засідань Васильченко В.О.

прокурора Антохіної О.С.

в режимі відеоконференції з власних технічних засобів

та представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -адвоката Кулікова С.В.

в режимі відеоконференції з власних технічних засобів

розглянувши увідкритомусудовому засіданнів залісуду всмт Котельва цивільну справу за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, Північно - східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім.Г.В. Висоцького до Харківської районної державної адміністрації (Харківської районної військової адміністрації), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Дергачівської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру;

УСТАНОВИВ:

11.08.2016 позивач, заступник прокурора Харківської області Гончаренко А. звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім.Г.В. Висоцького з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Дергачівської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 24.10.2017 просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації № 752 від 06.08.2010 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Солоницівської селищної ради за межами населеного пункту гр. ОСОБА_1 », визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №916 від 23.09.2010 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Солоницівської селищної ради за межами населеного пункту гр. ОСОБА_1 », визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, який зареєстровано 05.10.2010 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300274 (серія державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №101851, кадастровий номер 6322057600:02:000:0826); скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322057600:02:000:0826; витребувати у ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 6322057600:02:000:0826 на користь держави в особі Державного підприємств «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена "Знак дошки пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та стягнути судові витрати.

Прокурор вказує, що позов ним подано на підставі ч.2 ст.45 ЦПК України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельної ділянки, яка протиправно була вилучена із земель лісогосподарського призначення державної власності, незаконно передана у власність, а в подальшому відчужена, фізичній особі для ведення особистого селянського господарства. В даному випадку порушено інтереси держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В.Висоцького, який є постійним користувачем спірної земельної ділянки (На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України №16 від 20.01.2015 Данилівський дослідний держліспгосп було перейменовано на Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», надалі - ДП).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 8 ЛК у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Передача у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних ділянок, що перебувають у державній власності належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (ст.27 ЛК). Частиною 9 статті 149 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» від 10.04.2008 №610-р (чинного на час виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, зупинене прийняття рішень про надання згоди на влучення цих ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення.

У ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на землях ДП на території Дергачівського району, прокуратурою області встановлено, що розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації №752 від 06.08.2010 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,7 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, без зміни цільового призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району, для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства. Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації №916 від 23.09.2010 передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,7 га, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (пасовища), без зміни цільового призначення, на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району за межами населеного пункту та видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ №101851, про передачу у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6322057600:02:000:0826), площею 1,7 га, який 05.10.2010 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300274.

Разом з цим, прокурор зазначає, що земельна ділянка, загальною площею 1,7 га (кадастровий номер 6322057600:02:000:0826), яка згідно зазначених вище розпоряджень голови райдержадміністрації передана у власність ОСОБА_1 , відноситься до земель лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні ДП (Дергачівське лісництво, квартал 362).

Факт протиправного вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб було встановлено у ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 .

Зокрема, перебування спірної земельної ділянки у межах постійного землекористування ДП підтверджується технічним звітом визначення координат кутів зовнішньої межі по відношенню до земельної ділянки лісового фонду кв. 362 Дергачівського лісництва ДП на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району, виконаний Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс».

За наслідками розгляду кримінального провадження за обвинуваченням начальника управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366 КК України, ч. 2 ст. 367 КК України, відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 24.06.2015 по справі №619/2203/14-к встановлено, що неналежно виконуючи службові обов`язки через несумлінне ставлення до них начальник територіального підрозділу управління Держкомзему, допускаючи, що вказана в розпорядженні Дергачівської райдержадміністрації земельна ділянка знаходиться в межах лісового фонду ДП, склала висновок управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області №10/0125 від 09.08.2010 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,7 га, за рахунок земель запасу для ведення особистого селянського господарства, в який внесла завідомо неправдиві відомості щодо категорії вказаної земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення.

На підставі вказаного висновку управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області, розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації №916 від 23.09.2010 передано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку, площею 1,7 га, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності (категорія землі сільськогосподарського призначення пасовища) на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району за межами населеного пункту без зміни цільового призначення, але зі зміною цільового використання.

Відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 24.06.2015 по справі №619/2203/14-к вартість земельної ділянки становить 194512 грн.

Прокурор зазначає, що з часу постановлення Дергачівським районним судом Харківської області ухвали від 24.06.2015 по справі №619/2203/14-к, Державне агентство лісових ресурсів України, Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім.Г.В.Висоцького, який є постійним користувачем спірної земельної ділянки, з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права не звернулись, у зв`язку з чим представництво інтересів держави у даній справі здійснює прокуратура Харківської області.

Отже, на думку прокурора, розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №752 від 06.08.2010 та №916 від 23.09.2010, на підставі ст. 21 ЦК України та п.3 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», підлягають визнанню незаконними та повинні бути скасовані як такі, що суперечать законам України та іншим актам законодавства.

Також прокурор вважає, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 протиправно набув право власності на спірну земельну ділянку, то подальше її відчуження на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.10.2010, суперечать приписам ст.ст. 203, 215, 317, 319 ЦК України та порушують інтереси держави в особі позивачів. З огляду на відсутність прийнятого в установленому законом порядку рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки у власність, відповідне право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в силу ст. 122 ЗК України набуте протиправно. Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, як законного власника, не з її волі.

Прокурор вказує, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі, іншим шляхом. При відчужені спірної земельної ділянки, укладенні договору купівлі-продажу щодо неї, позивачі не були сторонами угоди, згоду на відчуження майна не давали та земельна ділянка вибула з володіння не з їх волі, іншим шляхом, що вбачається з ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 24.06.2015 по справі №619/2203/14-к.

Крім того прокурор вказує, що існування кадастрового номеру спірної земельної ділянки, яка незаконно передана у власність ОСОБА_1 та в подальшому відчужена ОСОБА_2 , унеможливіть подальшу державну реєстрацію земельної ділянки, у зв`язку з чим, на підставі п.п. 60,61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, просить скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322057600:02:000:0826.

Перший відповідач - Харківська районна державна адміністрація (Харківської районної військової адміністрації), яка є правонаступником Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, надала відзив на позов в якому зазначила, що на момент видачі оспорюваних прокурором розпоряджень голови райдержадміністрації №752 від 06.08.2010 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Солоницівської селищної ради за межами населеного пункту гр. ОСОБА_1 » та №916 від 23.09.2010 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Солоницівської селищної ради за межами населеного пункту гр. ОСОБА_1 » райдержадміністрацією не було порушено вимог чинного законодавства з урахуванням наявної в неї інформації про земельну ділянку.

Перший відповідач вказує, що відповідно до Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого наказом Держкомзему №123 від 17.06.2008, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру та координація робіт з підготовки земельно-кадастрової документації, здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель відноситься до основних завдань управління (відділ) Держкомзему в районі.

Проект оскаржуваного розпорядження голови районної державної адміністрації та пояснювальна записка до нього розроблялись управлінням Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області. Тобто інформація, яка лягла в основу спірного розпорядження, видана органом, що здійснює ведення державного земельного кадастру в районі. Райдержадміністрація не є володільцем інформації щодо земельно-облікових даних (категорії земель).

Згідно з проектом оскаржуваного розпорядження голови районної державної адміністрації та пояснювальної записки до нього, предметом правового регулювання розпорядження була земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовища), яка перебувала в запасі за межами населеного пункту Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Райдержадміністрація вказує, що оспорювані розпорядження було розроблено на підставі ст.ст. 17,33,118,121,122,186 та п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України ( в редакції, що діяла на момент видачі спірних розпоряджень). На момент видачі спірних розпоряджень, відповідно до ст. 122 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Дергачівського району була Дергачівська районна державна адміністрація.

Другий відповідач - ОСОБА_1 подав відзив на позов в якому зазначив, що проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Другий відповідач не погоджується з твердженнями заступника прокурора Харківської області, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, вибула з власності держави в особі Данилівського дослідного державного лісгоспу, зміненого на ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», незаконно, без її вилучення в установленому законом порядку, без погодження меж та зміни цільового призначення.

Другий відповідач вважає, що прокурором не взято до уваги, що 28 грудня 2007 року Дергачівською РДА видано розпорядження №1312, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Право-Консул Україна» для розміщення меблевого торгівельно-виробничого комплексу за рахунок території земель лісового фонду на території Солоницівської селищної ради за межами населеного пункту; вилучено із користування Данилівського дослідного держлісгоспу земельну ділянку, загальною площею 3,010 га, на території Солоницівської селищної ради за межами населеного пункту, перевівши її до земель запасу; змінено цільове призначення земельної ділянки, загальною площею 3,010 га, на території Солоницівської селищної ради за межами населеного пункту, перевівши її із категорії земель лісогосподарського призначення до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. А вже в подальшому, розпорядженням Дергачівської РДА Харківської області від 06 серпня 2010 року №752 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,7000 га, за рахунок земель запасу державної власності із категорії земель сільськогосподарського призначення, без зміни цільового призначення, розташованої на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність.

Крім того, другий відповідач посилається на лист ДП «Харківська державного лісовпорядної експедиції» (ДП «ХДЛЕ») від 17 лютого 2014 року №108, адресованого заступнику прокурора Харківської області, згідно якого спірна земельна ділянка за даними земельно-облікових матеріалів Дергачівського району не входила та не входить до земель лісового фонду, а межує з земельними ділянками лісового фонду кВ.362 Дергачівського лісництва. З листа ДП «ХДЛЕ» від 21 лютого 2014 року №115, адресованого директору Данилівського дослідного держлісгоспу встановлено, що перед вилученням земельної ділянки та передаванням її в оренду була обстежена земельна ділянка у кВ.362 Дергачівського лісництва районною комісією для прийняття відповідного рішення. За результатами обстеження були визначені межі та площа земельної ділянки для можливості розміщення меблевого торгівельно-виробничого комплексу. Земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 (кадастровий номер 6322057600:02:000:0826), розміщується в межах території, яка була обстежена районною комісією та затверджена актом вибору та обстеження розпорядженням Дергачівської РДА, що дало право на розробку проектно-вишукувальих робіт. Листом від 12 березня 2014 року №05/1-1-14 Прокуратура Харківської області повідомила директора Данилівського дослідного держлісгоспу про те, що відповідно до інформації ДП «ХДЛЕ» земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 не входила та не входить до земель лісового фонду, а межує із земельними ділянками кВ.362 Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу. Згідно з листом Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» Державного агентства лісових ресурсів від 23 травня 2016 року земельна ділянка, кадастровий номер 6322057600:02:000:0826 межує з землями державного лісового фонду кв. 362 Дергачівського лісництва, перетини відсутні.

Зазначене вище, на думку другого відповідача, свідчить про те, що під час розробки проектів землеустрою ділянок ТОВ «Право-Консул Україна» та ОСОБА_1 , керуючись попереднім погодженим актом вибору та обстеження земельної ділянки районною комісією з погодженням всіма заінтересованими особами, земельна ділянка ОСОБА_1 не відноситься до земель лісового фонду Данилівського дослідного держлісгоспу.

Також, другий відповідач вважає, що прокурором не взяті до уваги наступні судові рішення:

- рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28.12.2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області по справі №619/2648/16-ц з тим же предметом позову та з тим же складом осіб, представництво в інтересах держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» здійснювалось саме прокуратурою, яким визначено, що ОСОБА_2 є законним власником земельної ділянки, яка є предметом розгляду цього спору, та право власності якого на земельну ділянку виникло відповідно до норм діючого законодавства України;

- ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області по справі №619/814/16-к від 16.07.2019 р. щодо розгляду обвинувального акту № 42015220000000804 від 24.09.2015 р. у відношенні ОСОБА_5 керівника Данилівського дослідного держлісгоспу (ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

- заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області по справі №619/77/19 від 02.05.2019 року за позовом ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням було відмовлено у повному обсязі.

Другий відповідач вважає помилковим застосування прокурором ст. 388 ЦК України, оскільки правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Проте, набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку відбулось у відповідності до норм чинного законодавства.

Другий відповідач зазначає, що на підставі відповідного розпорядження Дергачівської державної адміністрації Харківської області було надано дозвіл на розробку землевпорядної документації та згодом затверджено проект землевідводу щодо земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 , яка є предметом спору. На підставі розпорядження Дергачівської державної адміністрації Харківської області від 23 вересня 2010 року № 916 ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 1,7 га у власність та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ № 101851 (кадастровий номер 6322057600:02:000:0826), зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300274. ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (колишній Данилівський дослідний державний лісгосп) було відомо про факт виділення земельної ділянки ОСОБА_1 ще в 2010 році під час погодження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , про що свідчить підпис Керівника ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (колишній Данилівський дослідний державний лісгосп) під Актом погодження меж земельної ділянки і до 2016 року ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не оспорювало факт виділення земельної ділянки ОСОБА_1 . Будучи законним власником земельної ділянки, що не оскаржувалось жодним органом державної влади або місцевого самоврядування, органами прокуратури, ОСОБА_1 на законних підставах продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , який на законних підставах набув права власності на неї.

Таким чином, другий відповідач вважає, що намагання заступника прокурора Харківської області довести факт вибуття земельної ділянки, що є предметом спору, з володіння власника - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не з його волі іншим шляхом є незаконним, безпідставним та таким, що не доведено жодним доказом по справі.

Третій відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов в якому зазначив, що проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову третій відповідач посилається на ті ж підстави, що викладені у відзиві ОСОБА_1 .

Крім того, другий та третій відповідачі подали заяви про застосування наслідків спливу строків давності.

В обґрунтування заяви другий та третій відповідачі посилаються на ст.257 ЦК України якою встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч.1. ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18) якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що 05.10.2010 року дата видачі ОСОБА_1 державного акту серія ЯЛ №101851 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6322057600:02:000:0826), площею 17, га - є датою початку перебігу строку позовної давності у три роки, в рамках якого можуть бути заявлені позовні вимоги. ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (колишній Данилівський дослідний державний лісгосп) стало відомо про факт виділення земельної ділянки ОСОБА_1 ще в 2010 році під час погодження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , про що свідчить підпис Керівника ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (колишній Данилівський дослідний державний лісгосп) під Актом погодження меж земельної ділянки та, враховуючи позицію Верховного суду, строк позовної давності за позовом прокурора в цьому випадку обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (колишній Данилівський дослідний державний лісгосп). Разом з цим, прокурор звернувся до суду з даним позовом лише у 2016 році, тобто поза межами встановленого законом строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Прокурор подав відповіді на відзиви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в яких зазначив, що заступником прокурора Харківської області у позові доведений факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Прокурор наголошує, що перебування у лісовому фонді спірної земельної ділянки, право власності на яку було оформлене за ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, підтверджується технічним звітом визначення координації кутів зовнішньої межі по відношенню до земельної ділянки лісового фонду кв.362 Дергачівського лісництва ДП на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району, виконаний Харківським державним проектно вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс». Крім того, факт протиправного вилучення земельної ділянки з меж лісового фонду підтверджується ухвалою у справі №619/2203/14-к за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.366, ч.2 ст.367 КК України.

В свою чергу висновок другого та третього відповідачів про те, що спірна земельна ділянка не відносилась до земель лісогосподарського призначення, зроблений фактично на тій підставі, що розпорядженням Дергачівської РДАХО від 28 грудня 2007 року № 1312, вилучено із користування Данилівського дослідного держлісгоспу земельну ділянку, площею 3,010 га, шляхом переведення ії до земель запасу. У подальшому, частина зазначеної земельної ділянки відчужена ТОВ «ПравоКонсул України», а інша частина, що не була передана ТОВ «Право-Консул України», передана у власність ОСОБА_1 .

Однак, прокурор з такими твердженнями не погоджується, оскільки у такому випадку, враховуючи, що до земель запасу розпорядженням Дергачівської РДАХО від 28 грудня 2007 року, №1312 передано земельну ділянку площею 3,010 га, у власності ТОВ «Право-Консул України» мало би залишитись лише 1,31 га (3,010 га - 1,7га). Проте, ТОВ «Право-Консул України» належить земельна ділянка, площею 3, 010 га, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка, надана ОСОБА_6 , виходила за межі ділянки, яку вилучено до земель запасу розпорядженням Дергачівської РДАХО від 28 грудня 2007 року № 1312.

Крім того в матеріалах, справи міститься акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 17 січня 2014 року № 200-648, відповідно до якого встановлено, що спірна земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення.

Прокурор також зазначає, що висновок, який міститься в матеріалах справи №619/2822/16-ц було проведено методом аналізу документації із землеустрою, технічних і правовстановлюючих документів з подальшим зіставленням результатів із вимогами нормативно-правових актів, якими встановлено вимоги до порядку зміни та затвердження цільового призначення земельних ділянок, місцеположення земельних ділянок. Розрахунки та відповідні креслення виконані в лабораторії будівельно-технічних досліджень.

З дослідної частини висновку вбачається, що експертом використовувалися дані Публічної кадастрової карти в яку вже було внесено інформацію щодо спірної земельної ділянки зі змінами щодо ії цільового, призначення здійсненими на підставі розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації. При цьому, експертом не було враховано факт неправомірності розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації, а воно розглядалося як правовстановлююче, як підстава виникнення права власності на земельну ділянку та як таке, що видане в межах повноважень районної державної адміністрації.

Щодо втручання у право на мирне володіння своїм майном, прокурор зазначає, що згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення. Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості. Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у справі «Хамер проти Бельгії», ЄСПЛ вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Також, згідно з правовою позицією у справі № 6-2776цс16 Верховним Судом України спростовано тривалі суперечності щодо застосування практики Європейського суду з прав людини на предмет підставності втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема й позбавлення особи права власності (користування) на майно шляхом його повернення (витребування) на користь держави. Вказана позиція відображена у правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та у справі № 488/6211/14-ц від 12.062019 у справі № 487/10128/14-ц.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи та практики ЄСПЛ, прокурор вважає, що втручання держави з метою повернення земельної ділянки з власності добросовісного набувача державі є законним та пропорційним.

Щодо посилання відповідача на судові рішення у справі 619/2648/16-ц, прокурор вказує, що постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №619/2648/16-ц касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково; рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2017 року в частині вирішення позову Державного підприємства «Харківська лісова наукова дослідна станція» скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду перш інстанції. Таким чином рішення, на які посилаються відповідачі у справі, які ніби то встановлюють законність набуття ОСОБА_2 права власності, скасовані постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року.

Щодо строків позовної давності прокурор зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом вказаної норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення ії права або про особу, яка його порушила.

Прокурор вказує, про порушення інтересів держави прокуратура Харківської області дізналась у червні 2015 року, після постановлення Дергачівським районним судом ухвали у справі 619/2203/14-к за обвинуваченням ОСОБА_4 .

Крім того, прокурор зазначає, що згідно з положеннями ст. 378 ЦК України право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду, у випадках, встановлених законом. У свою чергу, відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Прокурор, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, вважає, що у цій справі задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України, відповідно до якої, власник майна має/право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки (негаторний позов).

Таким чином, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, її виділення і передання у власність у приватну власність фізичній особі в принципі не могло відбутися за жодних умов, прокурор вважає, що позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаториий позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Отже, на думку прокурора, при зверненні до суд з позовом прокурором не було пропущено строк позовної давності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру пояснення по справі не надавала.

08.02.2018 року ухвалою Дергачівського районногосуду Харківськоїобласті призначено підготовче судове засідання.

Розпорядженням голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 року Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Борівського районного суду Харківської області та Дергачівського районного суду Харківської області.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

21 листопада 2022 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області справа 619/2822/16-ц передана головуючому судді Калиновській Л.В.

Рішенням Верховного суду №301/1/149-22 від 22.11.2022, припинено відрядження судді Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_7 до Котелевського районного суду Полтавської області з 23.11.2022 року.

Згідно розпорядження керівника апарату Котелевського районного суду Полтавської області №222 від 25.01.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи, відповідно до якого визначено головуючим по справі суддю Гуляєву Г.М.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 03.02.2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

05.04.2023 року керівник Державної окружної прокуратури Шевцова К. подала до суду письмове клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача Дергачівської районної державної адміністрації- Харківську районну державну адміністрацію (Харківську районну військову адміністрацію).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 08.05.2023 року заяву керівника Державноїокружної прокуратуриШевцова К.про залученнядо участі у справі № 619/2822/16-ц правонаступника відповідачазадоволено та залучено в якості правонаступника відповідача Дергачівської районної державної адміністрації - Харківську районну державну адміністрацію (Харківську районну військову адміністрацію), яка знаходиться за адресою: Григорівське шосе, б.52, м.Харків, 61098).

17.05.2023 року представник позивача- Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького- Муха А.І. подав клопотання про передачу справи на розгляд Дергачівського районного суду Харківської області,

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 27.06.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача- Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького- Мухи Андрія Ігоровича про передачу за підсудністю справи.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 27.06.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

25.05.2023 року представник позивача - Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького -адвокат Муха А.І. подав до суду письмове клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача Північно східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства , адреса: 61024, м.Харків, вул.Пушкінська,86.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 23.11.2023 року заяву представника позивача - Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького- адвоката Мухи Андрія Ігоровича про залученнядо участіправонаступника позивачазадовольно та залучено в якості правонаступника Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства - Північно східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, яке знаходиться за адресою: 61024, м.Харків, вул.Пушкінська,86 у цивільній справі №619/2822/16-ц.

Представник позивача - Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького- адвокат Муха А.І. подав до суду письмові клопотання про долучення доказів до справи, а саме: копії рішень судів, якими встановлено факт належного землекористування на підставі матеріалів лісовпорядкування ДП "Харківська лісова науково дослідна станція".

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 26.02.2024 року відмовлено у задоволеннізаяви представника позивача - Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького- адвоката Мухи Андрія Ігоровича про долучення доказів до справи.

У судовомузасіданні прокурор тапредставник позивача-Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького- адвокат Муха А.І. позовні вимоги підтримали з мотивів викладених у позовній заяві (т.1,а.с.220-232), відповіді на відзив (т.4, а.с. 232-140,142-158 письмових поясненнях (т.5, а.с. 1-25).

Представники позивача- Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до суду не з`явились.

Представник відповідача Харківської районної державної адміністрації (Харківської районної військової адміністрації) направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та ухвалення рішення відповідно до діючого законодавства (т.5, а.с. 74).

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -адвокат Куліков С.В. позов не визнав з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву (т.4, а.с.16-24, 53-61), запереченнях на відповідь на відзив (т.4, а.с.167-170,193-196), письмових поясненнях (т.6, а.с.100-110, 113-117).

Представник третьої особи - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до суду не з`явився, письмових пояснень не надав.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову в позові з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Дергачівської державної адміністрації Харківської області від 06 серпня 2010 року № 752 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,7000 га за рахунок земель запасу державної власності із категорії земель сільськогосподарського призначення, без зміни цільового призначення, розташованої на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність (т.1, а.с.134, 135).

Відповідно до зазначеного розпорядження ФОП ОСОБА_8 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населеного пункту на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Зазначений проект землеустрою отримав технічне завдання на виконання робіт по складенню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №10/0438 від 09.08.2010 (т.2, а.с.14-28) .

Акт погодження меж земельної ділянки від 07.08.2010 було погоджено гр. ОСОБА_1 , Дергачівською РДА, ФОП ОСОБА_8 , а також погоджений самим Данилівським Держліспгоспом.

Вказаний проект землеустрою отримав позитивні висновки щодо погодження, а саме: висновок Дергачівської СЕС №35 від 16.08.2010, висновок Управління охорони навколишнього середовища в Харківській області №05-23-2291 від 12.08.2010, висновок Управління культури і туризму Харківської ОДА від 10.08.2010 №782, висновок Управління Держкомзему у Дергачівському районі від 09.08.2010 №10/0125.

На підставі розпорядження Дергачівської державної адміністрації Харківської області від 23 вересня 2010 року № 916 ОСОБА_1 передано вказану земельну ділянку у власність та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ № 101851 (кадастровий номер 5322057600:02:000:0826), зареєстрований 05.10.2010 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300274 (т.1, а.с.38-39).

15 жовтня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. за реєстровим № 2616, ОСОБА_1 передав у власність, а ОСОБА_2 прийняв у власність земельну ділянку площею 1,700 га, розташовану на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства, без зміни її цільового призначення (т.2, а.с.12).

Обґрунтовуючи позов, заступник прокурора Харківської області посилається на те, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, вибула з власності держави в особі Данилівського дослідного державного лісгоспу, найменування якого змінено на ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», незаконно, без її вилучення в установленому законом порядку, без погодження меж та зміни цільового призначення.

Суд зазначає, що частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Статтями 19, 20 ЗК України України передбачено, що за основним цільовим призначенням землі поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни, юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

При цьому за статтею 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не інакше.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК України).

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно з законом.

За статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш, як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України).

Згідно з частиною другою статті 149 ЗК України в редакціїї, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України в редакціїї, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-У1 «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 ЗК України в редакціїї, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, законів України від 07 липня 2011 року № 3613-У1 «Про Державний земельний кадастр» та від 22 травня 2003 року № 858-1У «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісовпорядними підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Отже системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц та від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, а також Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15- ц, від 13.06.2018 справі № 278/1735/l6-ц, від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справі № 911/604/18, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04.08.2021 у справі № 925/889/19. Ця судова практика є незмінною.

Таким чином, якщо державне лісогосподарське підприємство не оформило державний акт на право постійного користування землями лісогосподарського призначення, якими фактично користується, то документами, що посвідчують таке право є планово картографічні матеріали лісовпорядкування, зокрема планшети лісовпорядкування (плани лісонасаджень).

Це відповідає сталій практиці Верховного Суду, як приклад, така позиція, викладена у постанові від 20.01.2021 у справі № 369/473/15.

На підтвердженняперебування спірноїземельної ділянкив користуванніДП «Харківськалісова науково-досліднастанція» Українськогоордена «Знакпошани» науково-дослідногоінституту лісовогогосподарства іагролісомеліорації ім.Г.В.Висоцького(доперейменування -Данилівського дослідногодержліспгоспу)та незаконностіїї передачізгідно оспорюванихрозпоряджень головиДергачівської РДАХарківської областіфізичній особідля веденняособистого селянськогогосподарства беззміни цільовогопризначення,прокурор, зокрема, посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 27 січня 2014 року № 200-648 та на технічний звіт визначення координат кутів зовнішньої межі по відношенню до земельної ділянки лісового фонду кв. 362 Дергачівського лісництва ДП на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району, виконаний Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс»( т.1, а.с.18-35).

Так, з наявного в матеріалах справи акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 17 січня 2014 року № 200-648 (далі Акт) вбачається, що зазначену перевірку було проведено інспектором сільського господарства в Харківській області Майбородою О.М. та вказано, що відповідно до листа ДП «Харківська Державна лісовпорядна експедиція» від 23.06.2014 №26 встановлено, що належна гр. ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на землю серії ЯЛ №101581 земельна ділянка знаходиться на території Дергачівського дослідного держлісгоспу в кварталі №362. Будь-яких інших документів, які б підтверджували знаходження належної гр. ОСОБА_1 земельної ділянки на території Дергачівського дослідного держлісгоспу в кварталі №362 в Акті не зазначено.

Тобто, висновки про те, що спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7 га, на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області було фактично вилучено з користування Данилівського держлісгоспу в порушення вимог ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також те, що розпорядження Дергачівської РДА №752 від 06.08.2010 та №916 від 23.09.2010 прийняті з порушенням земельного господарства та з перевищенням повноважень, в Акті ґрунтуються включно на листі ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція».

Разом з цим, в матеріалах справи наявний лист Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (ДП «ХДЛЕ») від 17 лютого 2014 року № 108, адресований заступнику прокурора Харківської області, згідно якого, спірна земельна ділянка за даними земельно-облікових матеріалів Дергачівського району не входила та не входить до земель лісового фонду, а межує з земельними ділянками лісового фонду кв. 362 Дергачівського лісництва (т.1, а.с.182).

Листом від 12 березня 2014 року № 05/1-1-14 Прокуратура Харківської області повідомила директора Данилівського дослідного держлісгоспу про те, що відповідно до інформації ДП «ХДЛЕ» земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_3 , не входила та не входить до земель лісового фонду, а межує із земельними ділянками кв. 362 Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу, у зв`язку з чим, підстави для вжиття заходів прокурорського реагування відсутні (т.1, а.с. 181).

Також, згідно листа Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» Державного агентства лісових ресурсів від 23 травня 2016 року, додатком до якого є графічні матеріали, земельна ділянка, кадастровий номер 6322057600:02:000:0826, межує з землями державного лісового фонду кв.362 Дергачівського лісництва, перетини відсутні.

З наданого прокурором Технічного звіту визначення координат кутів зовнішньої межі сторонніх землекористувачів по відношенню до земельної ділянки кв.362 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Харків 2016 (далі Технічний звіт), вбачається, що 29.03.2016 до Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» Державного агентства лісових ресурсів з листом №83/01 звернулось ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі ДП «Харківська ЛНДС»).

У листі №83/01 від 29.03.2016 ДП «Харківська ЛНДС» зазначила, що згідно розпорядження Дергачівської РДА №1312 від 28.12.2007 з лісового фонду, який знаходиться у постійному користуванні ДП «Харківська ЛНДС» (бувшого Данилівського дослідного держліспгоспу) згідно наявних матеріалів лісовпорядкування, кв 362 Дергачівського лісництва, вилучено 3,01 га із земель лісового фонду із зміною цільового призначення та переведено до земель запасу. Крім того, розпорядженням Дергачівської РДА №916 від 23.09.2010 в районі розташування кв. 362 Дергачівського лісництва, гр. ОСОБА_1 із земель запасу виділено земельну ділянку, загальною площею 1,7 га для ведення особистого селянського господарства. Тому, у зв`язку з виробничою необхідністю, просило виконати роботи з визначення координат кутів зовнішньої межі земельної ділянки, загальною площею 3,01 га, а також земельної ділянки загальною площею 1,7 га по відношенню до земельної ділянки лісового фонду кв. 362 Дергачівського лісництва, який знаходиться знаходиться у постійному користуванні ДП «Харківська ЛНДС» (т.1,а.с.21).

Отже, у листі №83/01 від 29.03.2016 ДП «Харківська ЛНДС» вказано, що земельна ділянка гр. ОСОБА_1 , загальною площею 1,7 га, була виділена із земель запасу, а не лісового фонду, в районі розташування кв. 362 Дергачівського лісництва.

У пояснювальній записці до Технічного звіту вказано, що для використання робіт були використані матеріали геодезичної зйомки Харківської державної лісовпорядної експедиції 1990 року, міри ліній і румби. В результаті перерахунку були отримані координати поворотних точок СК63, що дозволило зробити в єдиній системі співставлення меж лісового масиву та земельних ділянок 3,01 га та 1,7 га згідно державних актів. Також, було використано геодезичну зйомку меж територій, яку фактично займають ділянки по існуючій огорожі (т.1, а.с.20).

Згідно висновків, викладених у зазначеній пояснювальній записці:

- земельні ділянки загальною площею 4,71 га, згідно з державним актом, в тому числі гр. ОСОБА_1 площею 1,7 та ТОВ «Право Консул Україна» площею 3,01 га, в межах лісового фонду, який знаходиться в постійному користуванні ДП «Харківська ЛНДС» відповідно складають 1,4587 га та 1,6472 га;

- при цьому загальна площа сторонніх землекористувачів в межах земельної ділянки, яка відповідно до матеріалів землевпорядкування (кв. 362) знаходиться в постійному користуванні ДП «Харківська ЛНДС» становить 3,1058 га;

- за результатами геодезичної зйомки за фактичним розташуванням земельних ділянок встановлено, що земельні ділянки гр. ОСОБА_1 та ТОВ «Право Консул Україна» в межах кварталу 362 займають площу 2,9068 га.

Однак, з Технічного звіту, складеного у 2016 році, вбачається, що співставлення меж лісового масиву та земельних ділянок 3,01 га та 1,7 га було здійснено станом на 2016 рік згідно державних актів на земельні ділянки, містить невідповідність розміру земельної ділянки, належної гр. ОСОБА_1 (1,7 га) та розміру земельної ділянки, зазначеної у пояснювальній записці, як такої, що знаходиться в межах лісового фонду (1,4587 га), а також не містить висновку щодо того, чи належала до земель лісового фонду спірна земельна ділянка, загальною площею 1,7 га, яка на підставі оспорюваних прокурором розпоряджень Дергачівською РДА №752 від 06.08.2010 та №916 від 23.09.2010 була виділена та передана у власність гр. ОСОБА_1 . Сам по собі факт перетину меж земельних ділянок лісового фонду та спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , площею 1,7 га, ще не свідчить про належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Згідно висновку №7491 експертного земельно-технічного дослідження, виконаного Харківським НДІСЕ ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса 25.07.2016 року на замовлення директора підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» , земельна ділянка ОСОБА_1 на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за розпорядженнями Дергачівської РДА від 06.08.2010 №752, від 23.09.2010 №916 за цільовим призначенням віднесена до земель сільськогосподарського призначена, та вірогідно, станом на 01.01.2008 не відноситься до земель лісового фонду (т.2, а.с. 137-142).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний висновок судової земельно-технічної експертизи, експертизи з питань землеустрою №10734 від 14.11.2016 ХНДІСЕ ім. засл.проф. Бакаріуса в межах розгляду цивільної справи №619/2648/16-ц .

Згідно висновків судової земельно-технічної експертизи, експертизи з питань землеустрою №10734 від 14.11.2016 :

- на даний час, земельна ділянка кадастровий номер 6322057600:02:000:0826 площею 1,7га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району харківської області не відноситься до земель лісогосподарського призначення;

- станом на 01.08.2010 року земельна ділянка за рахунок якої було сформовано зазначену вище земельну ділянку, до земель лісогосподарського призначення та до земель, що перебувають у користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не відносилась;

- станом на 01.08.2010 року, перетини земельної ділянки з земельними ділянками ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», не установлені (т.1, а.с.186-194).

Даний висновок був долучений до матеріалів даної справи.

З метою з`ясування обставин, що мають значення для даної справи, враховуючи, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, за клопотаннями позивача ДП «Харківська ЛНДС», а також відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ухвалою суду від 08.11.2018 у даній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім. засл.проф. Бакаріуса.

На вирішення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою були поставлені питання:

«1. Чи відноситься земельна ділянка, кадастровий номер 6322057600:02:000:0826, площею 1,7 га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області до земель лісогосподарського призначення?»;

«2. Чи відносилась земельна ділянка, кадастровий номер 6322057600:02:000:0826, площею 1,7 га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області до земель лісогосподарського призначення та до земель, що перебувають у користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» станом на 01.08.2010 рік, та чи були перетини цих ділянок?»

«3. Чи були перетини цих ділянок? Чи є перетини вищевказаної земельної ділянки з земельними ділянками ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»?».

На дослідження експерту були направлені матеріали даної справи №619/2822/16-ц, в тому числі надані ДП «Харківська ЛНДС» в порядку ст. 83 ЦПК України наступні докази: копія викопіювання, Акт вибору земельної ділянки, Містобудівне обґрунтування, копія планшету №12 від 2013 року та копія планшету №1 від 1990 року.

З дослідної частини висновку експерта №26376 від 18.12.2020 вбачається, що експертом, в тому числі, досліджувався Технічний звіт 2016, та вказано, що планово-картографічні матеріали 1990 року не містять геодезичної інформації та каталоги координат межі ур. Солоницівка (кв. 362), яке саме фактично межує з земельною ділянкою кадастровий номер 6322057600:02:000:0826. У зв`язку з тим, що у 2007 році була зміна площ земельних ділянок ДП «Харківська ЛНДС» (в результаті вилучення із користування у Данилівського дослідного держліспгоспу земельної ділянки площею 3,010 га та передачі її ТОВ «Право-Консул Україна») Інститутом ДП «Харківдіпроагроліс» лише у 2016 році проведені роботи та складено Технічний звіт визначення координат кутів зовнішньої межі сторонніх землекористувачів по відношенню до земельної ділянки кв.362 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» натериторії Солоницівськоїселищної радиДергачівського районуХарківської області.За результатамироботи представленоспівставлення межіземельної ділянкикв.362,в т.ч.з межамиземельної ділянки кадастровийномер 6322057600:02:000:0826.

Згідно висновку експерта №26376 від 18.12.2020 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у даній цивільній справі:

- земельна ділянка, кадастровий номер 6322057600:02:000:0826, площею 1,7га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області не відноситься до земель лісогосподарського призначення;

- станом на 01.08.2010 року земельна ділянка, за рахунок якої сформовано земельну ділянку кадастровий номер 6322057600:02:000:0826, площею 1,7га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, до земель лісогосподарського призначення та до земель, що перебувають у користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не відносилась;

- перетину земельної ділянки кадастровий номер 6322057600:02:000:0826 з земельними ділянками ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», не було та на теперішній час перетини відсутні ( т.3, а.с.125-133).

Оцінюючи висновок експерта №26376 від 18.12.2020, суд вважає його належним, допустимим та достовірним, оскільки він узгоджується з іншими, наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: висновком судової земельно-технічної експертизи, експертизи з питань землеустрою №10734 від 14.11.2016 ХНДІСЕ ім. засл.проф. Бакаріуса, висновком №7491 експертного земельно-технічного дослідження від 25.07.2016 року, інформацією, що міститься у листі ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 108 від 17.02.2014 року, у листі Прокуратури Харківської області від 12.03.2014 року № 05/1-1-14, у листі Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» Державного агентства лісових ресурсів від 23.05.2016, а також встановленим під час судового розгляду справи фактом того, що акт погодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 від 07.08.2010 був погоджений Данилівським Держліспгоспом.

Натомість, суд критично оцінює Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 17 січня 2014 року № 200-648, а також Технічний звіт визначення координат кутів зовнішньої межі сторонніх землекористувачів по відношенню до земельної ділянки кв.362 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Харків 2016, з підстав, викладених вище.

Суд також вважає безпідставними посилання другого та третього відповідачів на розпорядження Дергачівською РДА №1312 від 28.12.2007, на підставі якого була вилучено із користування Данилівського дослідного держлісгоспу земельну ділянку, площею 3,010 га, шляхом переведення ії до земель запасу; у подальшому, частина зазначеної земельної ділянки відчужена ТОВ «ПравоКонсул України», а інша частина, що не була передана ТОВ «Право-Консул України», передана у власність ОСОБА_1 , оскільки згідно наявних в справі матеріалів ТОВ «Право-Консул України» на праві власності належить земельна ділянка, площею 3, 010 га та розмір її не змінювався, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка, надана ОСОБА_6 , не входила до земельної ділянки, яку вилучено із користування Данилівського дослідного держлісгоспу згідно розпорядження Дергачівської РДАХО від 28 грудня 2007 року № 1312.

Щодо посилань прокурора на те, що факт протиправного вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб підтверджується ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24.06.2015 по справі №619/2203/14-к, якою встановлено, що неналежно виконуючи службові обов`язки через несумлінне ставлення до них начальник територіального підрозділу управління Держкомзему ОСОБА_4 , допускаючи, що вказана в розпорядженні Дергачівської райдержадміністрації земельна ділянка знаходиться в межах лісового фонду ДП, склала висновок управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області №10/0125 від 09.08.2010 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,7 га, за рахунок земель запасу для ведення особистого селянського господарства, в який внесла завідомо неправдиві відомості щодо категорії вказаної земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення, суд зазначає наступне.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24.06.2015 по справі №619/2203/14-к кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченої в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.367 КК України, закрито у зв`язку зі зміною обстановки.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд вказує, що у даній справі судом не розглядаються правові наслідки вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.367 КК України.

В матеріалах справи наявне заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02.05.2019 по справі 619/77/19, яке набрало законної сили, постановлене за результатами розгляду справи за позовом ДП «Харківськоа лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, яким у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Згідно ч. 7 ст. 82 ЦПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України)

За таких обставин, під час розгляду даної справи прокурор та позивачі не звільнені від доказування та повинні доводити факт протиправного вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб на загальних підставах.

Крім того, в матеріалах справи наявна ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 16.07.2019 по справі №619/814/16-к про закриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_5 (директора ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») за фактом скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що земельна ділянку, площею 1,7 га, передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (пасовища), без зміни цільового призначення, на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району за межами населеного пункту (кадастровий номер 6322057600:02:000:0826) не відосилась та не відноситься до земель лісогосподарського призначення та до земель, що перебувають у користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

У зв`язку з чим, відсутні правові підстави вважати, що зазначена земельна ділянка, кадастровий номер 6322057600:02:000:0826, протиправно, в порушення ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» від 10.04.2008 №610-р (чинного на час виникнення спірних правовідносин), була вилучена з земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Відповідно до вимог п. «а» ч.3 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Як було встановлено вище, розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації №752 від 06.08.2010 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,7 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, без зміни цільового призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району, для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства. Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації №916 від 23.09.2010 передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,7 га, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (пасовища), без зміни цільового призначення, на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району за межами населеного пункту та видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ №101851, про передачу у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6322057600:02:000:0826), площею 1,7 га, який 05.10.2010 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300274.

З огляду на те, що судом встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 1,7 га (кадастровий номер 6322057600:02:000:0826), не відноситься до земель лісогосподарського призначення, то розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №752 від 06.08.2010 та №916 від 23.09.2010 прийняті у відповідності до закону та у межах повноважень, визначених законом.

У зв`язку з чим, правові підстави для визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Дергачівської районної державної адміністрації №752 від 06.08.2010 та №916 від 23.09.2010 відсутні, як відсутні і правові підстави для визнання недійсним державного акту серії ЯЛ №101851 від 05.10.2010 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322057600:02:000:0826.

Отже, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Дергачівської районної державної адміністрації №752 від 06.08.2010 та №916 від 23.09.2010, про визнання недійсним державного акту серії ЯЛ №101851 від 05.10.2010 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322057600:02:000:0826 - є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог прокурора про витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:02:000:0826 на користь держави в особі ДП «Харківська ЛНДС» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім.Г.В.Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник майна має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положеннями ч. 2ст. 328 ЦК Українивстановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.

Право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4ст. 334 ЦК Українивиникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями208,209 ЦК Українивипадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

Судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6322057600:02:000:0826, площею 1,7 га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області до земель лісогосподарського призначення не відносилась та не відноситься на даний час. Тобто, держава в особі ДП «Харківська ЛНДС» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім.Г.В.Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України не являлась та не являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:02:000:0826.

Земельна ділянка, кадастровий номер 6322057600:02:000:0826, площею 1,7 га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області була правомірно приватизована гр. ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст.118 ЗК України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин). ОСОБА_1 був виданий Державний акт Серії ЯЛ № 101851 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5322057600:02:000:0826), зареєстрований 05.10.2010 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300274. В подальшому, гр. ОСОБА_1 , реалізуючи своє право власності, а саме право розпоряджатись та відчуджувати належне йому майно, продав земельну ділянку (кадастровий номер 5322057600:02:000:0826) гр. ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 15.10.2010, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. за реєстровим №2616.

Таким чином, позовні вимоги про витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:02:000:0826 на користь держави в особі ДП «Харківська ЛНДС» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім.Г.В.Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України, є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню.

За обставин, викладених вище, суд дійшов висновку про відмову в позові в повному обсязі.

Щодо заявлених відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяв про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом незалежно від спливу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Слід зазначити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, постанові Верховного Суду від 16.06.2020 по справі 372/266/15-ц (п. 51) та ін.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у позові через його необґрунтованість, суд не розглядає заяви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу позовної давності.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позову повністю, витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, Північно-східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім.Г.В. Висоцького до Харківської районної державної адміністрації (Харківської районної військової адміністрації), ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Дергачівської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 07.06.2024 року.

Суддя: Г.М. Гуляєва