Рішення

від 10.06.2024 по справі 754/14371/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/820/24

Справа №754/14371/23

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2024 року м. Київ, Деснянський районний суд міста Києва, суддя: О. Грегуль, секретар судового засідання: К. Моторенко, справа № 754/14371/23

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кіото-3» - позивач

ОСОБА_1 - відповідач

Вимоги позивача: стягнення оплати житлово-комунальних послуг

Ковальова О.О. - адвокат позивача

Савелова Ю.М. - адвокат відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов у якому посилаючись на не проведення відповідачем оплати житлово-комунальних послуг наданих за адресою: АДРЕСА_1 , позивач просить: 1) по квартирі НОМЕР_2 стягнути з відповідача: 30979,71 грн. - оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території (період з серпня 2018 по вересень 2023), 2899,31 грн. - втрати від інфляції (період з вересня 2018 по лютий 2022), 1142,93 грн. - три проценти річних (період з серпня 2018 по лютий 2022); 2) по квартирі НОМЕР_3 стягнути з відповідача: 16440,56 грн. - оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території (період з серпня 2018 по вересень 2023), 1566,74 грн. - втрати від інфляції (період з вересня 2018 по лютий 2022), 624,08 грн. - три проценти річних (період з серпня 2018 по лютий 2022). Всього разом по вказаним платежам позивач просив стягнути 53653,33 грн. Також прозивач просить відшкодувати позивачеві судові витрати.

Ухвалою суду від 13.10.2023 у справі № 754/14371/23 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.03.2024 у справі № 754/14371/23 витребувано докази.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

У судовому засіданні адвокат позивача позов підтримав і не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності сторони відповідача.

Сторона відповідача в судове засідання не з`явилась і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надала.

Стороною відповідача подано відзив з проханням відмовити в задоволенні позову.

Стороною позивача подвно відповідь на відзив з проханням задовольнити позов.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності сторони відповідача.

Вислухавши адвоката позивача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Згідно інформації з Державнорго реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 27.09.2023, відповідач є власником житла за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно наданої на запит суду інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 11.10.2023 відповідач з 16.11.2017 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно наданого на запит суду листа КПКМР «КМБТІ» від12.04.2024 № 062/14-4084 кв. АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2005.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 11.11.2005 кв. АДРЕСА_3 купила ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

РНОКПП ОСОБА_1 . НОМЕР_1.

РНОКПП є індивідуальним і не змінним навіть при зміні прізвища.

Згідно ст. 5 і ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, 1. До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. 1. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. 2. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. 3. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. 4. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Згідно ст. 625 ЦК України, 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 12, п. 18, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 24.02.2022, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Доводи сторони відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності спростовується вищевказаними положеннями Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Доводи сторони відповідача про не уповноваженого представника позивача є повністю безпідставними та спростовуються наступним.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 27.09.2023 на 16:51:45 керівником ОСББ «Кіото 3» є ОСОБА_4 , яка в свою чергу видала довіреність Ковальовій О.О. , а остання є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6241 від 25.10.2018 та витягом з Єдиного Реєстру адвокатів України.

Суб`єктивна незгода сторони відповідача із тарифами не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості по спірним платежам та неправильність їх нарахування.

Будь-яких інших конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог, відповідачем суду не надано.

30979,71 + 16440,56 = 47420,27 грн. - загальна сума оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

2899,31 + 1566,74 = 4466,05 грн. - загальна сума втрати від інфляції.

1142,93 + 624,08 = 1767,01 грн. - загальна сума 3 % річних.

47420,27 + 4466,05 + 1767,01 = 53653,33 грн. - сума, яку просить стягнути позивач.

Позивачем сплачено: 2684 грн. - судового збору.

Разом з тим позивачем здійснено нарахування втрати від інфоляції і трьох процентів річних за вет місяць лютий 2022 хоча з 24.02.2024 в Україні введено воєнний стан.

1767,01 (три проценти) : 28 (днів лютого 2022) х 23 (дні лютого 2022) = 1451,4725 грн..

4466,05 (втрата від інфляції) : 28 (днів лютого 2022) х 23 (дні лютого 2022) = 3668,54107 грн..

З урахуванням викладеного суд вважає обґрунтованими прозовні вимоги про стягнення 47420,27 грн. + 1451,4725 грн. + 3668,54107 грн. = 52540,2836 (після математичного округлення) = 52540,28 грн..

53653,33 грн. : 100 % = 536,5333 (1 %).

52540,28 грн. : 536,5333 = 97,9254783 %.

2684 : 100 % х 97,9254783 % = 2628,31984 грн. (після математичного округлення) = 2628,32 грн..

За таких обставин, позов задовольняється частково.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кіото-3» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кіото, 3, ЄДРПОУ: 41916453): 52540,28 грн. - оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, втрати від інфляції, трьох процетів річних, 2628,32 грн. - судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: