Рішення

від 10.06.2024 по справі 930/698/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/698/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"10" червня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю: секретаря судового засідання Багрін І.А., представника позивачки адвоката Власюка І.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ

в березні2024року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом, поданим в її інтересах представником адвокатом Власюком Ігорем Тимофійовичем, до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 245606 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 липня 2023 року між сторонами було укладено письмовий договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв у позику 245606 грн. 00 коп. на строк до 20 лютого 2024 року. Проте, відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року справу на підставі п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України передано на розгляд до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Власюк І.Т. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивачки не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 13 липня 2023 року між сторонами був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Третяк А.О.

За умовами вказаного договору відповідач отримав від позивачки в борг на умовах безвідсоткової позики 245606 грн. 00 коп. (на день передачі грошей еквівалентно ринковому курсу 6560 доларів США). Передачу грошей було здійснено до підписання цього договору (п.1 договору).

Виконання зобов`язання за договором має бути здійснено готівкою, що на день передачі грошей відповідає еквівалентові суми 6560 доларів США, в строк до 20 лютого 2024 року (п.п.2, 3 договору).

Факт виконання боржником зобов`язань за договором позики підтверджується заявою позичальника про одержання ним грошей у повному обсязі, посвідченою нотаріально (п.8 договору).

Відповідно до ст.11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених законом, зокрема з договорів та інших правочинів.

З положень ст.ст.1046,1047 ЦК Українивбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не збігатися з датою підписання договору, який посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі підписанню договору має передувати факт передання коштів у борг.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Зі змісту договору позики від 13 липня 2023 року вбачається воля сторін на укладення саме договору позики. Цім договором підтверджено фактичне отримання відповідачем від позивачки коштів у розмірі 245606 грн. 00 коп., а також встановлено строк повернення позики.

Таким чином, між сторонами дійсно виникли відносини позики.

Факт укладення договору позики, отримання грошей в позику, відповідач не оспорював.

Положення ч.ч. 1-3 ст.1049 ЦК Українипередбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Крім цього, згідно ч.ч. 1-3ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК Українив разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання.

Матеріали справи не містять доказів щодо виконання відповідачем зобов`язання за договором позики.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 245606 грн. 00 коп. боргу за договором позики.

Згідно ч. 1ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 3 061 грн. 66 коп. (2456,06 грн. (за подання позовної заяви) + 605,60 грн. (за заяву про забезпечення позову)).

Керуючись ст.ст. 141,258,259,263-265,282,284,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_1 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_2 , борг за договором позики від 13 липня 2023 року в сумі 245606 грн. 00 коп., судові витрати в сумі 3061 грн. 66 коп., а всього 248 667 грн. 66 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Лузан