Ухвала

від 10.06.2024 по справі 201/3267/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/3267/24

провадження 2-зз/201/55/24

УХВАЛА

10 червня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом директора Приватного підприємства «Науково-виробниче комерційне підприємство «МВФ» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Науково-виробниче комерційне підприємство «МВФ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за виконані будівельні роботи

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 20 березня 2024 року надійшла позовна заява ПП «Науково-виробниче комерційне підприємство «МВФ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за виконані будівельні роботи.

05 червня 2024 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. З урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати це питання за відсутності вище зазначених осіб.

Перевіривши матеріали справи та заяви оцінивши надані і добуті докази суд приходить наступного.

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Перевіривши матеріали справи і заяву та оцінивши обставини справ, а також надані та добуті докази, суд вважає, що заява не мотивована та не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою судді від 25 березня 2024 року заяву директора ПП «Науково-виробниче комерційне підприємство «МВФ» про забезпечення позову задоволено, а саме: заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення змін, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку та інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо будівлі кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині відмовлено.

У зв`язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано. В ухвалі роз`яснено порядок та строк її оскарження.

Згідно ч. 3 ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Не підлягає задоволенню заява про скасування заходів забезпечення позову по справі, оскільки рішенням суду по справі питання не вирішено, рішення не ухвалено, ОСОБА_1 не є учасником справи, а лише заявлено клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, але на даний час клопотання не розглянуте, а тому відсутні передбачені законом підстави для скасування заходів забезпечення позову по справі.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що вказане клопотання не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про не обґрунтованість вказаного клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 257, ст. 43, 49, 56, 158, 257, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом директора Приватного підприємства «Науково-виробниче комерційне підприємство «МВФ» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Науково-виробниче комерційне підприємство «МВФ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за виконані будівельні роботи відмовити.

Ухвала набрала законної сили 10 червня 2024 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.А. Антонюк