Рішення

від 07.06.2024 по справі 521/8701/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/8701/24

Номер провадження № 2-а/521/102/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйок І.А,

за участю секретаря судового засідання Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративного позову приватного підприємства «Виробничо-комерційна компанія «Елам» (місце розташування: м. Одеса, пл.. Бориса Дерев`янка, 2) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце розташування: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2024 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся представник позивачаз адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 №3419 від 22.04.2024 р., якою визнано Приватне підприємство «Виробничо-комерційна компанія «Елам» в особі генерального директора ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 8 500 гривень; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Приватного підприємства «Виробничо-комерційна компанія «Елам» в особі генерального директора ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2024 року заяву представника позивача про забезпечення позову за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна компанія «Елам» до ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №75103961, відкритому на підставі виконавчого документа - постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 №3419 від 22.04.2024 р. по справі про адміністративне правопорушення, до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі; зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №75103961, відкритому на підставі виконавчого документа - постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 №3419 від 22.04.2024 р. по справі про адміністративне правопорушення, до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання з`явився представник позивача та просив позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показниками технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3419 від 22.04.2024 р. було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за не достовірні та неповні списки персонального військового обліку працівників підприємства та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 гривень.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.2ст.210-1КУпАП,повторне протягомроку вчиненняпорушення,передбаченого частиноюпершою цієїстатті,за якеособу вжебуло підданоадміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що вищезазначена постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням встановленої процедури передбаченої КУпАП.

Відповідач не довів, що позивач знав про наявність оскаржуваної постанови. Судом встановлено, що позивач не був належними чином повідомлений дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тобто при складенні адміністративного протоколу та при винесені оскаржуваної постанови відповідачем, позивач належним чином не повідомлявся та присутнім не був. Складення протоколу про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в даному випадку не передбачено, що є суттєвим процесуальним порушенням при притягненні позивача до відповідальності.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема таке питання, як чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративне відповідальності, тому числі й на участь розгляді її справи, положення КУпАП містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами; (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов?язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов?язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 року у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі № 308/12552/16-а та від 06.02.2020 року у справі № 205/7145/16- а.

Суд зазначає, що несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі N? 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі № 465/5145/16-а.

В контексті наведеного суд зазначає, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об?єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб?єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об?єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, але матеріали постанови не містять інформації про притягнення позивача за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП на протязі року.

Судом встановлено, що відповідач не надав суду доказів того, що позивач протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП. Тому дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є такими, що не відповідають чинному законодавству.

Крім того, судом встановлено, що оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 8 500 гривень, що є максимальним розміром штрафу за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, що діяла на час винесення оскаржуваної постанови до внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію Законом України №3696-IX від 09.05.2024 року. Тобто в оскаржуваній постанові відповідач не обґрунтовує і не наводить жодних доказів того, чому він обрав саме максимальний розмір штрафу передбачений ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у п?ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо дана стаття також передбачала і мінімальний розмір штрафу у трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 5 100 гривень.

Також, суд зазначає, що є неправомірними дії відповідача, щодо стягнення штрафу у подвійному розмірі у 17 000 гривень, оскільки як було вказано вище, відповідач не повідомив позивача про наявність оскаржуваної постанови у зв`язку із чим, відповідач створив умови за яких позбавив позивача на добровільну сплату штрафу у розмірі 8500,00 гривень.

Стосовно суті оскаржуваної постанови, суд зазначає, що відповідачем безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з огляду на наступне.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за не достовірні та неповні списки персонального військового обліку.

Судом встановлено, що відповідач прийшов до такого висновку, аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно громадянина ОСОБА_3 , який в графі «місце роботи» зазначив ПП «Компанія «Елам» і що з його слів, він там працює з 2017 року, що в свою чергу суперечить інформації із наданих позивачем списків персонального військового обліку, у яких ОСОБА_3 відсутній.

Отже, судом встановлено, що відповідач, не перевіривши достовірність інформації викладеної ОСОБА_3 щодо його місця роботи, відповідач ґрунтуючись лише на словах вищезазначеної особи приходить до висновку, що позивач порушив ст. 210-1 КУпАП. В оскаржуваній постанові не має жодного посилання на належні та допустимі докази, які дійсно підтверджують місце роботи громадянина ОСОБА_3 .

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що відповідач не мав права притягати позивача до адміністративної відповідальності без доказів та без з?ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов?язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Згідно пункту 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд роз`яснює, що обов?язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд акцентує увагу відповідача, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ст.20КАС Українивказано,що місцевимзагальним судамяк адміністративнимсудам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 286 КАС України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо визнання оскаржуваної постанови протиправною та незаконною.

Стосовно стягнення з відповідача суми судового збору за подачу адміністративного позову у розмірі 3028,00 гривень та за подачу заяви про забезпечення позову 1514,00 гривень, суд роз`яснює наступне.

Згідно з ч. 1ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями ст.3,5 Закону «Про судовий збір»серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором. А тому відповідно до вимог цього Закону при поданні вказаного позову необхідно сплатити судовий збір.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, позивач мав при подачі адміністративного позову сплатити до суду судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судовогозбору зазаяви про забезпечення доказів або позову, складає 0,3 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, позивач мав при подачі заяви про забезпечення адміністративного позову сплатити до суду судовий збір у розмірі 908,40 гривень.

Таким чином, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму судового збору за подачу адміністративного позову у розмірі 605,60 гривень та за заяву про забезпечення позову у розмірі 908,40 гривень.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 210-1, 251, 252, 258, 268, 278, 279 КУпАП, 42, 49, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 165, 42, 165 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов приватного підприємства «Виробничо-комерційна компанія «Елам» (місце розташування: м. Одеса, пл.. Бориса Дерев`янка, 2) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце розташування: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 №3419 від 22.04.2024 р., якою визнано приватне підприємство «Виробничо-комерційна компанія «Елам» в особі генерального директора ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 8 500 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Приватного підприємства «Виробничо-комерційна компанія «Елам» в особі генерального директора ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунокбюджетних асигнуваньз ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір у розмірі 1514,00 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

В нішій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: І.А.Бобуйок